Рішення № 132640899, 26.11.2025, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/815/25

Провадження № 2/126/707/2025

"26" листопада 2025 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Хмель Р. В.

зі секретарем Дончик О.А.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача, адвоката Кравчука М.О.

представника відповідача, Гудименка О.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, адвоката Дудіна Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадського ліцею №1 імені Анатолія Матвієнка, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскарження догани,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом, в якому просить ухвалити рішення суду, яким:

- визнати протиправним та скасувати наказ директора Бершадського ліцею №1 імені Анатолія Матвієнка №21-к від 10.03.2025 "Про оголошення догани ОСОБА_1 ";

- стягнути з Бершадського ліцею №1 імені анатолія матвієнка на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 грн., завданої протиправним притягненням до дисциплінарної відповідальності;

- визнати протиправним та скасувати наказ директора Бершадського ліцею №1 імені Анатолія матвієнка №22-к від 11.03.2025 "про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Бершадського ліцею №1 імені анатолія Матвієнка;

- стягнути з Бершадського ліцею №1 імені анатолія Матвієнка на користь ОСОБА_1 , 5 193, 60 грн. - середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11.03.2025 по 17.03.2025;

- стягнути з Бершадського ліцею №1 імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 40 000 грн., завданої протиправним звільненням;

- стягнути з Бершадського ліцею №1 імені анатолія Матвієнка на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Щодо оскарження догани.

Наказом директора Бершадського ліцею №1 імені А.Матвієнка від 10.03.2025 №21 к «Про оголошення догани ОСОБА_1 на позивачку, заступника директора з навчально виховної роботи догану за порушення трудової дисципліни, а саме за невиплату заробітної плати в повному обсязі вчителю ОСОБА_4 , зокрема в частині обов`язкової її складової доплати 20% за роботу в інклюзивних класах за період з 01.11.2023 по 30.11.2024, а також аналогічної доплати іншим вчителям, наказу по ліцею №18 від 21.02.2025, про пряме не виконання своїх посадових обов`язків.

Підставою послугували Висновок комісії щодо розгляду письмових звернень ОСОБА_4 від 25.02.2025, акт №08 від 10.03.2025 «Про відмову від підпису з ознайомлення з наказом №18 від 21.02.2025 року».

На думку позивачки, вищевказаний наказ є незаконним та протиправним, що винесений з порушенням норм чинного законодавства України.

Перед винесенням оскаржуваного наказу службове розслідування не проводилося, проігноровані пояснення позивачки від 26.02.2025 та ніяким чином до посадових обов`язків директора з навчально-виховної роботи не входить нарахування та виплата заробітної плати.

Більше того, як вбачається з акту №ЦЗ/ВН/4630/023949 від 25.03.2025 директор Бершадського ліцею №1 імені Анатолія Матвієнка ОСОБА_2 порушив посадові обов`язки та не здійснив виплату заробітної плати в повному обсязі вчителю ОСОБА_4 .

Щодо поновлення на посаді.

З 22.02.2025 по 28.02.2025 позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні. Перебування в стані тимчасової непрацездатності є поважною причиною відсутності на робочому місці.

Проте, відповідачем наказом №22-к від 11.03.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 », у зв`язку з тим, що позивачка була відсутня без поважних причин на робочому місці з 24.02.2025 по 28.02.2025, наказано звільнити її з посади заступника директора з навчально-виховної роботи з 11.03.2025 згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Вказаний наказ позивачка вважає протиправним.

Також, ОСОБА_1 , повідомляє, що наказом №07-к від 14.03.2025 її було призначено на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи за строковим трудовим договором з 17.03.2025 до закінчення 2024-2025 навчального року, що підтверджує визнання відповідачем незаконне звільнення. Проте, повторний найм ніяким чином не спростовує порушення та негативні наслідки спричинені для позивачки, втрати безперервного стажу, репутації та душевних страждань.

Щодо вимушеного прогулу.

Середньомісячна заробітна плата позивачки за останні два календарні місяці роботи перед звільненням складає 1038, 72 грн. Період вимушеного прогулу за період з 11.03.2025 по 17.03.2025 складає 5 днів. Відтак, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 5193,60 грн.

Щодо моральної шкоди.

Незаконне винесення догани без проведення службового розслідування та без належного з`ясування обставин призвело до почуття несправедливості, втрати довіри до роботодавця та відчуття беззахисності перед необґрунтованими дисциплінарними заходами. Це спричинило емоційне виснаження, психологічний стрес, що виразилося у порушення сну, зниженні працездатності та необхідності витрачати значні зусилля для захисту своїх прав.

Крім того, факт звільнення завдав ще більшої шкоди, оскільки втрата роботи є серйозним випробуванням для будь якої людини. Це призвело до втрати стабільного джерела доходу, а також спричинило почуття невизначеності до майбутнього працевлаштування та соціальної захищеності. Особливо тяжкими були переживання, пов`язані з тим, що звільнення було оформлено на підставі нібито прогулу без поважних причин, хоча в реальності позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні.

Окрім особистих страждань, зазначені події негативно вплинули на професійну репутацію позивачки. В освітньому середовищі, де вона працювала, незаконне дисциплінарне стягнення та звільнення стали підставою для поширення недостовірної інформації про її професійну компетентність, що викликало почуття сорому, пригніченості та ізоляції.

Враховуючи викладене, обґрунтованою компенсацією за моральну шкоду буде 60000 грн., з яких 20000 грн. за незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та 40000 грн. за незаконне звільнення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.

Директор Бершадського ліцею №1 імені Анатолія Матвієнка, ОСОБА_5 , зазначає, що позовна вимога про поновлення позивачки на роботі не є актуальною, оскільки він як новопризначений директор ліцею призначив позивачку на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, вона офіційно виконує посадові обов`зки.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що позивачкою не надано документів відповідних спеціалістів, які б слугували орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення.

Інформація зазначена у позовній заяві є суб`єктивною думкою, які не підтверджена, а тому у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди представник відповідача просить відмовити.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ, ЯКА НЕ ЗАЯВЛЯЄ САМОСТІЙНИХ ВИМОГ НА СТОРОНІ ВІДПОВІДАЧА.

Представник третьої особи, адвокат Дудін Л.В., зазначає, помилковими твердження позивачки, щодо підстав її притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки як директор ліцею так і його заступник не мали повноважень щодо заробітної плати.

Службове розслідування дійсно не проводилося по факту порушення трудової дисципліни позивачкою, так як його про ведення не передбачено чинним законодавством.

Бершадським ліцеєм №1 імені А.Матвієнка під час оголошення догани позивачці було виконано всі законні вимоги, передбачені ст.. 147-149 КзПП України, оскільки вона, як відповідальна особа за організацію інклюзивного навчання в Бершадському ліцею №1 ім. А.Матвієнка, повинна була підготувати і подати на погодження директору документи, які стосувалися організації інклюзивного навчання в 1-Б клас, в тому числі, які стосувалися доплат у розмірі 20% за роботу в інклюзивних класах для педагогічних працівників.

Також, позивачкою не було виконано покладені на неї обов`язки щодо ознайомлення педагогічний колектив з їх тарифікаційними списками.

Щодо звільнення позивачки, то представник третьої особи зазначає, що позивачка, ОСОБА_1 , після виходу на роботу з 03.03.2025, без поважних причин і до моменту звільнення 11.03.2025 не надала роботодавцю листа непрацездатності в письмовій формі, тому правомірно була звільнена за прогул, оскільки обов`язок повідомити роботодавця про перебування працівника на лікарняному та надання лікарняного листа лежить саме на працівнику.

Оскільки позивачку було законно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнено із займаної посади, відсутні підстави для виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ.

Дана позовна заява надійшла до суду 10.04.2025 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями була передана на розгляд судді Хмель Р.В.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 11.04.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 28.05.2025 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, ОСОБА_2 ..

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 16.06.2025 прийнято відмову позивачки ОСОБА_1 від позовних вимог про стягнення моральної шкоди, провадження у цій частині закрито.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 29.07.2025 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка, ОСОБА_1 та її представник, адвокат Кравчук М.О. позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача, Гудименко О., позовні вимоги визнав. Також, зазначив, що позивачка була призначена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи за строковим трудовим договором з 17.03.2025, тому вимога про поновлення на посаді на момент розгляду справи вже вирішена.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 та його представник, адвокат Дудін Л.В., просили у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕННІ СУДОМ.

Судом встановлено, що наказом від 10.02.2025 № 21-к "Про оголошення догани ОСОБА_1 " позивачці було оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

Згідно копії листа непрацездатності серії АЛД №945442 позивачка з 22.02.2025 по 28.02.2025 перебувала на стаціонарному лікуванні.

Згідно виписки-епікриза із медичної картки стаціонарного хворого №4150 позивачка перебувала на 9 днів у стаціонарі.

Згідно копії наказу №22-к від 11.03.2025 "Про звільнення ОСОБА_1 " останню було звільнено з посади заступника директора з навчально-виховної роботи з 11.03.2025 на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Згідно наказу від 01.09.2021 №90 "Про розподіл функціональних обов`язків між адміністрацією та працівниками закладу" визначено функціональні обов`язки заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 , одним із яких визначено, що остання відповідає за організацію інклюзивного навчання в закладі освіти та ведення відповідної документації.

Згідно копії посадової інструкції заступника директора з навчально-виховної роботи одним із обов`язків визначено складати проєкти наказів, розпоряджень, подання щодо доплат і преміювання та інших документів з питань організації навчально-виховної роботи й подання їх на погодження директору.

Згідно копії наказу №84 від 01.09.2023 "Про організацію інклюзивного навчання" призначено на посади асистентів-вчителя інклюзивного навчання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 .. Контроль даного наказу покладено на заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 .

Згідно копії наказу №85 від 01.09.2023 "Про створення команди Психолого-педагогічного супроводу з питань інклюзивної освіти дітей з особливими потребами" відповідальній за організацію інклюзивної освіти ОСОБА_1 наказано:

- створити команди психолого-педагогічного супроводу з питань інклюзивної освіти;

- затвердити положення про консультативно-педагогічну групу з питань інклюзивної освіти.

Згідно копії наказу №55/1-к від 30.08.2024 "Про відповідального за організацію інклюзивного навчання" ОСОБА_1 призначено відповідальної за організацію інклюзивного навчання з 02.09.2024 року.

Згідно копій пояснень заступника директора з навчально-виховної роботи Бершадського ліцею №1 ім. А.Матвієнка, Підлубної Н.В., адресованих ОСОБА_9 , вбачається, що позивачка зазначає, що протягом 2023-2024 років зверталася до директора та головного бухгалтера про доплату 20% педагогічним працівникам, а у відповідь отримувала, що за фінансову частину відповідають інші особи. Неодноразово вчителі на педагогічних радах та нарадах цікавилися доплатою, на що їм повідомляли, що депутати не проголосували тому цих коштів немає.

Згідно копій пояснень бухгалтера Бершадського ліцею №1 ім. А.Матвієнка, ОСОБА_10 , адресованих ОСОБА_9 , доплата за роботу в інклюзивному класі ОСОБА_11 не здійснювалося, тому що дана доплата не тарифікована і накази на виплату даної доплати в бухгалтерію не подавалися.

Згідно даних бухгалтерської довідки №1 ім. А.Матвієнка середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1038,72 грн.

Крім дослідження письмових доказів, в судовому засідання було допитано свідків.

Свідок ОСОБА_9 (начальник відділу освіти) надала суду покази, в яких зазначила, що 13.01 до відділу освіти звернулись вчителі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про недоплату заробітної плати. При цьому, ОСОБА_4 в своїй скарзі зазначила, що вона зверталася до директора ОСОБА_2 , щодо виплати 20% починаючи з 01.01.2023 року, однак згодом їй повідомили, що така доплата не визначена у зв`язку з економією бюджету і стаття є незахищена. Згодом їй погодили здійснити таку доплату лише за грудень, попередивши, що з січня 2025 року цієї доплати не буде. В подальшому на її звернення директор не реагував. Розгляд даної справи розпочався 13.01 і тривав в межах 07.02-26.02. Була створена комісія, в складі якої були юрист, бухгалтер, економіст відділу освіти. На розгляд комісії ставилося питання оплати праці працівників в межах 20% за інклюзивну освіту та інші питання у Бершадському ліцеї №1. Було вивчено ряд питань, в тому числі списки, посадові інструкції, накази та виявлено три накази в яких прописана відповідальною особою ОСОБА_1 та ОСОБА_12 за інклюзивну освіту, однак доплати в 20 % не отримували. Також встановлено, що і інші вчителі такої доплати не отримували. Проте, виявлено, що директор, троє заступників та шість асистентів доплату за інклюзивну освіту отримували. Коштами розпоряджається виключно директор школи, решта працівників займаються обслуговуванням. При перевірці бухгалтер Бершадського ліцею №1, пояснила, що не здійснювала нарахування 20% за інклюзивну освіту, через відсутність такого наказу директора. Абсолютно усю матеріальну відповідальність несе директор навчального закладу, видає накази та контролює їх виконання. Аналогічні накази про доплату за інклюзивну освіту виносилися до 01.01.2023 та бухгалтерією нараховувалась обов`язкова доплата в розмірі 20 % усім вчителям за роботу з інклюзією. З 01.01.2023 така доплата була відсутня для всіх вчителів, окрім декількох осіб. При роботі комісії, у директора ОСОБА_2 не одноразово запитували про причини відсутності такої доплати, однак він стверджував, що такі кошти виплачувалися по можливості за наявності фінансування. Відділом освіти було складено висновок на підставі якого, у зв`язку з недоплатою заробітної плати вчителям та рядом інших порушень та невиконання інших посадових обов`язків було звільнено директора ОСОБА_2 . Це був єдиний випадок, як в районі так і по інших навчальних закладах не доплати 20% за інклюзивну освіту. На основі скарги ОСОБА_13 , було підготовлено звернення до Бершадської міської ради, комісія якої дійшла аналогічних висновків. На даний час у відділі освіти відсутні будь-які оригінали документації Бершадського ліцею №1, під час роботи комісії по скаргах ОСОБА_14 і ОСОБА_15 оригінали усіх документів ще були у ліцеї і комісія працювала лише з оригіналами документів. 11.03.2025 ОСОБА_2 було звільнено, у зв`язку з невиплатою заробітної плати вчителям в повному обсязі, а саме обов`язкової доплати в розмірі 20% за роботу з інклюзивними класами в період 01.11.2023 до 30.11.2024, однак передачі документації проведено не було. Новий директор ліцею, усі документи розпочав спочатку, від основної діяльності до особових справ, про що було повідомлено всім державним органам та відкрито кримінальне провадження про викрадення документів з Бершадського ліцею №1. Втрачено трудові книжки всього обслуговуючого персоналу, особових справ, атестаційних листів та ряду інших документів, які необхідні працівникам для оформлення пенсій. Представники відділу освіти разом з працівниками поліції та працівниками ДСНС відкривали кабінет директора, проте жодних документів уже не було, що було зафіксовано на боді-камеру. ОСОБА_2 в телефонній розмові пообіцяв на наступний день передати усі документи, однак в подальшому відмовився це зробити, пояснивши, що йому порадив так зробити його адвокат. Вказана розмова була записана при працівниках поліції та ДСНС. Також, було відкрите кримінальне провадження по факту працевлаштування близько семи працівників обслуговуючого персоналу, які ніколи там не працювали і не проживали в місті Бершадь, так звані чорні списки та чорна бухгалтерія Бершадського ліцею №1.

З ОСОБА_1 свідок знайома давно, їй відомо, що в посадовій інструкції, останньої та ОСОБА_12 не зазначена відповідальність за організацію інклюзивної освіти, однак така відповідальність була визначена в трьох наказах.

Також свідок, зазначила, що ОСОБА_1 прийшла до неї у відділ освіти і повідомила, що її було звільнено під час лікарняного.

ОСОБА_4 піднімала декілька питань у своїх зверненнях, зокрема про педагогічне навантаження та про 20% доплати за роботу в інклюзивних класах. Відповідно до наказу ОСОБА_2 №08К від 15.01.2024 ОСОБА_16 встановлено доплату в розмірі 20% за роботу з інклюзивними класами, яка виплачувалася з січня 2024 року, щомісячно, однак аналогічна доплата з листопада 2023 по листопад 2024 року не була встановлена та не виплачувалась основному вчителю цього ж класу - ОСОБА_4 .. Така доплата була виплачена заявниці лише за грудень 2024 року.

Свідок ОСОБА_17 ( працівник відділу освіти ) надала суду покази, в яких зазначила, що вона є членом комісії в розгляді скарги ОСОБА_4 та за час роботи комісії скарг зі сторони батьків не надходило.

Догана ОСОБА_1 була оголошена, у зв`язку з тим, що вона не подала проект наказу про доплату на інклюзивну освіту в розмірі 20%. Обов`язки щодо фінансування несе дирекція школи, а саме директор і його заступники, однак в двох посадових інструкціях ОСОБА_1 , така відповідальність та обов`язок виконання, щодо видачі наказів на додаткову доплату за інклюзивну освіту, не передбачена, при цьому відповідальність ОСОБА_1 за інклюзивну освіту вказана в двох наказах. З 01.11. і до початку роботи комісії наказом була покладена відповідальність за організацію інклюзивної освіти на ОСОБА_12 , однак додаткова виплата не здійснювалась ні при ОСОБА_1 , ні при ОСОБА_12 .. Дії директора мали вибірковий характер, так як ОСОБА_1 було оголошено догану та в подальшому звільнено, а до ОСОБА_12 дисциплінарних стягнень не застосовувалось.

За організацію фінансування та за контроль виконання несе безпосередньо керівник навчального закладу.

Свідок не приймала участі в оголошені догани та в звільненні ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_18 (представник відділу освіти) надала суду покази, в яких зазначила, що вона була членом комісії по письмовому зверненню ОСОБА_4 .. В зверненні висвітлені теми, проблем роботи, оплати праці, лікарняних та психологічний тиск. При роботі комісії було вивчено ряд документації ліцею, відібрано письмові пояснення працівників ліцею та спілкування з бухгалтером, заступниками директора. За результатами розгляду звернення був складений висновок від 27.02.2025, де були зазначені виявлені порушення, зокрема невиплату в повному обсязі заробітної плати педагогічним працівникам, 20% доплати за інклюзивну освіту. За цим висновком ОСОБА_2 було звільнено з посади директора навчального закладу. Ст. 24 ЗУ «Про повну середню загальну освіту» та постановою Кабінету Міністрів України була призначена доплата працівникам освіти за роботу з інклюзивними класами. Видавником наказів про цю доплату є директор закладу освіти, він їх підписує, це передбачено чинним законодавством.

Так як діє кадрова автономія, прийняттям, звільненням та оголошенням доган займається, безпосередньо керівник навчального закладу, тому участь у звільненні ОСОБА_1 відділ освіти не брав. ОСОБА_2 не радився з нею, як з юристом з приводу оголошення догани та звільнення ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_19 , ( вчитель) надав суду покази, в яких повідомив, що наказ про звільнення вже був готовий та прізвища присутніх вписані заздалегідь. Він участі в звільненні ОСОБА_1 не брав, його просто поставили перед фактом та залучили, як члена виконкому. У його присутності ОСОБА_2 надавав наказ про звільнення безпосередньо ОСОБА_1 . Також, складався акт про відмову в підписанні наказу про оголошення догани та про звільнення ОСОБА_1 в один день. В присутності комісії наказ про догану та наказ про звільнення не зачитувався, мало того акти про відмову в підписанні цих наказів були заготовлені заздалегідь, хоча на той момент не було відомо підпише ОСОБА_1 їх чи ні.

Свідок ОСОБА_20 (вчитель та голова профкому) надала суду покази, в яких зазначила, що була членом внутрішньої комісії по зверненню ОСОБА_4 , та нічого не підписувала, висновок цієї комісії не бачила. З нею, як з головою профкому директор ОСОБА_2 , щодо звільнення працівників та оголошення догани не радився. Раніше такі питання вирішували та обговорювали на засіданнях профкому.

Свідок ОСОБА_21 (вчитель) надала суду покази, в яких зазначила, що її викликали під час уроків, з приводу оголошення догани та звільнення ОСОБА_1 . Вона підписувала один акт про відмову в прийнятті наказу про звільнення. До конференц-зали були запрошені вона, ОСОБА_22 і ОСОБА_23 . Директор зачитав наказ про звільнення, а ОСОБА_1 відмовилась підписати, після чого підписали акт відмови, який був складений заздалегідь.

Свідок ОСОБА_10 (бухгалтер) надала суду покази, в яких зазначила, що вона працює на посаді бухгалтера з 01.01.2023 року. За час її роботи, без проблем нараховувались 20% за інклюзію, людям які були включені в тарифікацію, зокрема директору, заступникам та асистентам, але вчителям така надбавка в тарифікацію не включається, тому що в них плаваючі години, кожен місяць може бути по різному. Саме з цих підстав заступник директора ОСОБА_1 , яка відповідає за дану роботу мала надати їй кількість відпрацьованих годин. Згідно процедури, заступник мав дати директору на підпис наказ і довідку із зазначеними годинами, як додаток до наказу, після чого надати їй в бухгалтерію.

Коли запитали чому саме, ОСОБА_1 не виконувала в цій частині свої обов`язки, вона сказала, що не знала, що відповідає за це. Їй принесли наказ про звільнення 11.03. ОСОБА_1 , ввечері цього ж дня звільнили вже самого директора ОСОБА_2

ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 22.02. до 28.02, приступити до роботи 01.03., наказ про звільнення був 11.03., а лікарняний виданий був 12.03.

Лікарняні приймає тільки бухгалтер, зазвичай приходять електронні лікарняні і вона відразу бачить, однак лікарняний ОСОБА_1 в електронному вигляді так і не прийшов. Їй дали лікарняний лише 14.03., раніше їй не було відомо про нього. ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомляла, що вона перебуває на лікарняному, чому лікарняного немає в електронному варіанті, пояснила, що не працює система, хоча в інших працівників в цей період лікарняні були електронні.

Свідок була членом внутрішньої комісії по розгляду звернення ОСОБА_4 .. Комісія працювала в лютому місяці, до складу цієї комісії також входила ОСОБА_12 , яка прописувала години, за які нараховувалась інклюзія. Що було у висновку комісії свідок не пам`ятає. На основі висновку комісії була оголошена догана, за те що ОСОБА_1 не подавалися години і не нараховувалася доплата. У висновку було рекомендовано виплатити додаткову доплату в розмірі 20% за відпрацьовані години вчителям та погасити заборгованість.

Свідок ОСОБА_24 (вчитель) надав суду покази, в яких зазначила, що вона працювала секретарем з 01.09.2021 по 2025 рік, 11.03 в останній робочий день ОСОБА_2 , вона була присутня при врученні наказів про оголошення догани, звільнення ОСОБА_1 та при відмові від підпису в отриманні цих наказів. Пояснення позивачка надала лише 14.03.

За основні накази фінансові відповідали заступники директора, а за кадрові сам директор. Свідок, як секретар, надавала порядковий номер і число. За доплати прибиральників відповідав директор, а за інклюзію заступники.

Свідок ОСОБА_25 ( вчитель) надав суду покази, в яких зазначив, що він був присутній при зачитці акту про відмову від підпису та наказу про звільнення ОСОБА_1 . Це відбувалося в конференц-залі за участі членів профкому. Акт був надрукований до того, як він прийшов. Свідок цей акт прочитав і підписав.

Свідок ОСОБА_26 (вчитель ) надав суду покази, в яких зазначив, що він був запрошений з іншими членами комісії до конференц-зали по питанню звільнення ОСОБА_1 .. У його присутності їй вручали наказ про звільнення, однак вона від підпису відмовилась, після чого вони підписали акт про відмову. Також, на даному засіданні було звільнено ще одну вчительку, яка перебувала на декретному місці.

Свідок ОСОБА_27 (завідувач відділу лікарні) надала суду покази, в яких зазначила, що коли за медичною допомогою звернулась ОСОБА_1 вона її приймала особисто та направила у відділ кардіології. З 18.02 по 28.02 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікарняному та в цей час були неочікувані перебої системи, які тривалий час не можна було усунути, що перешкоджало внести лікарняний ОСОБА_1 . У випадку таких збоїв пацієнт звертається до дирекції лікарні, які мають засвідчені паперові бланки та пред`являють такі паперові листи працездатності на місце роботи. В даному випадку була складена виписка у якій зазначається дата госпіталізації та період лікування. Сервіс лікарняної інформаційної системи МВД знаходиться в місті Києві. В системі прослідковується, що лікар вносив дані до системи та відкривав цей лікарняний лист, однак програма його не пропустила, тому в такому випадку видається комісійно за протоколом паперовий лікарняний лист. Лікарняний лист в паперовому вигляді, ОСОБА_1 видавався 12.03. Медичний висновок в програмі відображався та підписаний електронним підписом лікаря. Чи бачить Пенсійний фонд медичні висновки свідку не відомо. Пацієнтка звернулась до лікарні, у зв`язку з тим, що лікарняний лист не бачать на роботі, це слугувало підставою скликання комісії і видачі паперового варіанту лікарняного. Не можна видати і паперовий і електронний лист непрацездатності, про те що сталася помилка в системі свідок дізналися після звернення пацієнта. Після виявленої помилки, зв`язувалися з ЛКК, в них своя процедура складення протоколу, від лікаря надається заява, а також пацієнт подає заяву. 13.03 було видано паперовий лікарняний лист, після звернення пацієнта та виявлення помилки в системі. Період непрацездатності був з 18.02. до 28.02. Також, свідок підтвердила, що ОСОБА_1 не знала, що її лікарняний на роботу не прийшов.

Свідок ОСОБА_28 (лікар ендокринолог) надала суду покази, в яких зазначила, що вона лікар ЛКК та була членом комісії, за висновком якої було прийнято рішення видати пацієнтці ОСОБА_1 паперовий лікарняний лист, через збій системи при передачі між електронною системою Пенсійного фонду України та електронною системою охорони здоров`я.

Свідок ОСОБА_12 , (вчитель) надала суду покази, в яких зазначила, що раніше вона працювала заступником директора Бершадського ліцею №1 з навчально-виховної роботи, її діяльність та перелік обов`язків були закріплені в посадовій інструкції, підписаній директором ОСОБА_2 . Посадова інструкція у кожного персоналізована та охоплює окрему зону відповідальності. Свідок відповідала за господарчу частину та інші. Нарахування заробітної плати до її обов`язків не входить, однак входить підготовка різних документів та наказів. До серпня 2024 року за інклюзію відповідала ОСОБА_1 , а з листопада відповідальність за інклюзію передали їй. Розподіл обов`язків за організацію інклюзивного навчання та індивідуального навчання був такий: вона відповідала за 5-11 класи, а ОСОБА_29 за 1-4. Між директором ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникли суперечності після чого на неї було покладено відповідальність за інклюзивну освіту. Після того як свідок вникла в покладені на неї обов`язки, виявила, що вчителям не виплачувалась доплата 20% за інклюзивну освіту, про що написала директору ОСОБА_2 доповідну записку. Після листопада вже було здійснено розрахунок по кожному вчителю. Скарг від вчителів чи батьків про те, що доплата не виплачувалась протягом 2023-2024 не поступали. Всі заступники працювали в одному кабінеті і вона не чула навіть усних скарг на недоплату за інклюзивну освіту. На нарадах це питання також не піднімалося. ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, потім на лікарняний пішов директор і вона була виконуючою обов`язків директора. Коли пішов другий тиждень лікарняного ОСОБА_1 , однак лікарняний не відкривався, вирішили зачекати, однак до кінця дня цей лікарняний так і не відкрився. Дивно було те, що в інших працівників всі лікарняні в цей період відкривалися. 21.02 чоловік ОСОБА_1 написав свідку на вайбер, що його дружина перебуває на лікарняному. В системі було видно лікарняний до суботи, тому в понеділок вона очікувала повернення ОСОБА_1 на роботу, так як в системі не було видно продовження лікарняного.

Також, свідок вказала, що на всіх нарадах і педрадах, на питання, що стосувалися інклюзивної освіти відповідала ОСОБА_1 . Вона особисто рекомендувала звернутись ОСОБА_1 до директора задля організації доплати вчителям, нащо вона відповідала, що грошей все рівно немає.

МОТИВИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ.

Щодо скасування наказу директора Бершадського ліцею №1 імені Анатолія Матвієнка №21-к від 10.03.2025 «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Згідно із ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець має зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників. Правові висновки щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі № 331/2395/20, від 27 квітня 2021 року у справі № 461/8132/17, 18 березня 2021 року по справі № 219/2474/19, від 20 травня 2020 року у справі № 754/4355/17, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 та інших.

Відповідно до ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

У справі, що розглядається, роботодавець виніс наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді догани за вчинення дисциплінарного проступку, а саме порушенні трудової дисципліни, яке полягає у невиплаті заробітної плати в повному обсязі вчителю ОСОБА_4 , в частині обов`язкової складової - доплати 20% за роботу в інклюзивних класах.

Однак оскаржуваний наказ №21-к від 10.03.2025 про оголошення догани ОСОБА_1 не містить посилання на норми законодавства, які були порушені, зокрема посадову інструкцію, трудовий договір або правила внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що згідно з посадової інструкції до обов`язків ОСОБА_1 входить невиплата заробітної плати. Тобто, ОСОБА_1 , як працівника, не може бути покарано за неналежне виконання трудових обов`язків, оскільки вони не встановлені в її посадовій інструкції.

Неналежне виконання трудових обов`язків має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника. Водночас, матеріали справи не містять жодного доказу, які б прямо або ж навіть опосередковано свідчили про те, що ОСОБА_1 повинна була виплачувати заробітну плату.

Зазначене у сукупності із рештою встановлених обставин у цій справі свідчить про порушення відповідачем прав ОСОБА_1 та незаконність винесення наказу № 21-к від 10.03.2025 про оголошення їй догани.

Щодо скасування наказу директора Бершадського ліцею №1 імені А.Матвієнка №22-к від 11.03.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17) вказано, що «прогул це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) зазначено, що: «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Звільнення на підставі пункту 4 частини першоїстатті 40 КЗпП Україниє видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першоїстатті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18) вказано, що: «визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП Україниє з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21) зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 536/1755/20 (провадження № 61-21194св21) вказано, що: «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Таким чином, у пункті 4 частини першоїстатті 40 КЗпП Українивстановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. При цьому власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП Україниє з`ясування поважності причин його відсутності на роботі у день звільнення. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі здійснюється виходячи з конкретних обставин та наданих сторонами доказів. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника».

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання поважності відсутності працівника на роботі, звільненого згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбаченістаттею 76 ЦПК України.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина другастатті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша і третястатті 13 ЦПК України).

За загальними правилами доказування, визначеними статтями12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини третьоїстатті 40 КЗпП Українине допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що на підставі наказу № 22-к від 11.03.2025 року позивачку звільнено з посади заступника директора з навчально-виховної роботи з 11.03.2025 за прогул без поважних причин з 24.02.2025 по 28.02.2025 року на підставі пункту 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України.

Заперечуючи факт прогулу, ОСОБА_1 посилається на те, що з 22.02.2025 по 28.02.2025 року включно вона перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується епікризом (виписним) з медичної картки стаціонарного хворого №4150 та листком непрацездатності.

Оскільки у період з 24.02.2025 по 28.02.2025 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні, то суд вважає, що позивач з поважних причин була відсутня на роботі.

Вказані обставини свідчать про існування об`єктивних, незалежних від волі самого працівника причин відсутності на робочому місці, що повністю виключають вину працівника.

У постановах від 6 серпня 2020 року у справі № 401/2404/17 (провадження № 61-17126св19), від 4 листопада 2022 року у справі № 308/8429/19-ц (провадження № 61-7892св22), Верховний Суд, відхиляючи доводи касаційної скарги, зазначив, що неповідомлення працівником роботодавця про перебування його на лікарняному не спростовує порушення норм трудового законодавства при звільненні працівника на підставі пункту 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України.

З урахуванням встановлених обставин та вищевказаних положень закону, суд вважає, що наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу від 11.03.2025 року № 22-к «Про звільнення ОСОБА_1 » за п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП Україниза прогули (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Щодо вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Бершадського ліцею №1 імені Анатолія Матвієнка.

Встановлено, що наказом №07-к від 14.03.205 "Про призначення ОСОБА_1 ", позивачку було призначено на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи за строковим трудовим договором з 17.03.2025 до закінчення 2024-2025 навчального року. Відтак на момент ухвалення рішення підстави поновлювати ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Бершадського ліцею №1 імені Анатолія Матвієнка немає.

Щодо вимоги про стягнення з Бершадського ліцею №1 імені ОСОБА_30 на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання про обгрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з визнання незаконним наказу про її звільнення від 11.03.2025 №22-К, суд керується наступним.

Згідно зіст. 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до чинного законодавства України розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначається від суми середньоденного заробітку за два останні місяці роботи працівника, що передували даті звільнення, тобто в даному випадку листопад, грудень 2023 року.

При вирішенні спору про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід керуватися п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок).

За п. п. «з» п. 1 Порядку він застосовується у випадках вимушеного прогулу. Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно даних бухгалтерської довідки №1 ім. А.Матвієнка середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1038,72 грн.

Період вимушеного прогулу за період 11.03.2025 по 17.03.2025 складає 5 робочих днів. Відтак, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу наразі складає 5193,60 грн. (5 днів х 1038,72 грн.)

ВИСНОВКИ СУДУ.

З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Бершадського ліцею №1 імені Анатолія Матвієнка, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскарження догани задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ директора Бершадського ліцею №1 імені Анатолія Матвієнка №21-к від 10.03.2025 "Про оголошення догани ОСОБА_1 ".

Визнати протиправним та скасувати наказ директора Бершадського ліцею №1 імені Анатолія матвієнка №22-к від 11.03.2025 "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Стягнути з Бершадського ліцею №1 імені Анатолія Матвієнка на користь ОСОБА_1 5193,60 грн. - середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11.03.2025 по 17.03.2025.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Бершадський ліцей №1 імені Анатолія Матвієнка, ЄДРПОУ 23056479, м.Бершадь, Гайсинського районус Вінницької області, вул. Шкільна, 15-А;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя Р. В. Хмель