Рішення № 132634756, 16.12.2025, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/995/25

Провадження № 2/634/383/25

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2025 року

Сахновщинський районнийсудХарківськоїобласті в складі:

головуючого(ої)-судді: Єрьоміна О. В.

за участю секретаря судового засідання:Литвиненко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Сахновщина цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4852250 від 30.07.2024 року в розмірі 134400 грн., у порядку ст. 625 ЦК України суму інфляційних витрат та 3% річних та судовий збір2422,40 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 30.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 4852250 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно умов вказаного договору ОСОБА_1 було надано грошові кошти 21000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 на строк 360 днів (з 30.07.2024 року до 24.07. 2025 року), зі сплатою процентів (стандартна ставка 1,5%) за кожен день користування, періодичність сплати процентів кожні 30 днів.

Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулося через платіжну систему через платіжного провайдера Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК Україна».

31.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 31/03/2025, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до позивача.

Оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 134400 грн., з яких: 21000 грн.заборгованість за тілом кредиту; 77175 грн.заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором; 36225, 00 грн за заборгованість за відсотками, нарахованими позивачем.

При цьому, позивачем заявлено вимогу у порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати суму інфляційних витрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив проводити слухання справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з"явився, надав заяву, згідно якої просить суд розгляд справи проводити за його відстуності, позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту визнав, але просив зменшити (скасувати) нараховані відсотки та штрафні санкції та судові витрати, враховуючи складні життєві ситуації та стан здоров`я.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 30.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 4852250 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно умов вказаного договору ОСОБА_1 було надано грошові кошти 21000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 на строк 360 днів (з 30.07.2024 року до 24.07. 2025 року), зі сплатою процентів (стандартна ставка 1,5%) за кожен день користування, періодичність сплати процентів кожні 30 днів.

Сторонами було погоджено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно умов якої сума кредиту становить 21000 грн, проценти за користування кредитом 105840 грн., а всього 126840 грн. Якщо клієнтом не будуть виконані умови Договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою ,у зв`язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 9450 грн, загальна сума розмірів платежів буде такою: усього сума процентів за користування кредитом складе 113400 грн, а загальна вартість кредиту 134400 грн.

Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулося через платіжну систему через платіжного провайдера Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК Україна».

31.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 31/03/2025, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до позивача.

Оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором утворилась заборгованість згідно розрахунку, наданого позивачем, в розмірі 134400 грн., з яких: 21000 грн.заборгованість за тілом кредиту; 77175 грн.заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором; 36225, 00 грн за заборгованість за відсотками, нарахованими позивачем.

Згідно інформації АТ «УКРСИББАНК» платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_3 у валюті UAH. 30.07.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 було зараховано грошові кошти у розмірі 21000 грн. вказана операція зарахування грошових коштів здійснена шляхом поповнення платіжної картки № НОМЕР_1 30.07.2024 року операцією НОМЕР_4 з картки на картку) з використанням Міжнародної платіжної системи (далі МПС), при здійсненні якої відправник не ідентифікується. Враховуючи викладене, банк не може надати підтвердження, що зарахування здійснено з рахунку ТОВ «ЛІНЕУРА» (ЄДРПОУ 42753492).

Надано виписку про рух коштів за банківським рахунком, яка містить зарахування 21000 грн 30.07.2024 року.

Посилання відповідача на свій стан здоров`я та проведеної операції не є підставою для його звільнення від виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором.

Інших доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за кредитними договорами, суду не надано.

Правовідносини у цій справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ст.525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За положеннями ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною п`ятоюстатті 11 Закону України "Про електронну комерцію"встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно дост. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, а саме, його зазначено особисто відповідачем в Кредитному договорі.

Абзац другий частини другоїстатті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК Українидає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1080 ЦК України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Стан здоров`я відповідача не звільняє його також від виконання зобов`язань за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача.

Частиною 1 ст. 1081 ЦК України визначено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно дост. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: «Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом».

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконує, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 134400 грн.

Щодо заявленої позивачем вимоги у порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати суму інфляційних витрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, виходжу з такого.

Як передбачено частинами десятою, одинадцятоюстатті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченомурозділом VI цього Кодексу.

Частинам десятою, одинадцятоюстатті 265 ЦПК Україникореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятоїстатті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правила частини десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК Українивстановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

Правова мета приписів частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК Українипередовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення.

Формулювання вказаних норми процесуального права визначають право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.

При цьому, враховуючи Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, якими визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу,атакожвід обов`язкусплатинакористь кредитодавця(позикодавця)неустойки(штрафу,пені)затакепрострочення.Установити,щонеустойка(штраф,пеня)таіншіплатежі,сплатаякихпередбачена відповіднимидоговорами,нарахованівключноз 24лютого2022рокузапрострочення виконання(невиконання,частковевиконання)затакимидоговорами,підлягаютьсписаннюкредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, позовні вимоги до відповідача у цій частині є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходжу з такого.

За п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у матеріалах справи міститься: акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги від 10.12.2024 року,

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні в справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вважаю, що заявлений розмір витрат на правову допомогу з урахуванням заперечень відповідача є неспівмірним витратам на правничу допомогу, оскільки справа є малозначною, така категорія справ є розповсюдженою; даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, представник позивача не брав безпосередньої участі у представленні інтересів позивача у судових засіданнях.

Враховуючи наведені обставини, складність справи, час, витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви та процесуальних документів в межах розгляду справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Понесені позивачем судові витрати у справі відповідно до вимогст.141 ЦПК України, як документально підтверджені, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-265,351,352,354,355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженоювідповідальністю«Фінансова компанія«ФінтрастКапітал» за кредитним договором у розмірі 134400 грн., а також судовий збір у сумі 2442,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», 03150, м. Київ вул. Завгородня,15, оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення виготовлено 17.12.2025 року.

Суддя: