Рішення № 132631592, 11.12.2025, Болградський районний суд Одеської області

11.12.2025

Справа № 497/521/25

Провадження № 2/497/587/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2025 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2025 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулися до суду з позовом, у якому просять постановити судове рішення, яким визнати за ними право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в наступних частках:

- за всіма позивачами по 1/5 частині, як за членами колишнього колгоспного двору;

- за ОСОБА_1 на 3/10 частини, як за спадкоємцем за заповітом після смерті діда ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- за ОСОБА_3 на 1/10 частину як за спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги мотивують тим, що вищезазначений будинок відносився до колгоспного двору, до складу якого входили ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , тобто кожний придбав право власності на житловий будинок по 1/5 частині, вони володіли цім будинком, але не оформили право власності.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилася спадщина на 1/5 частину житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, яку фактично прийняли спадкоємці першої черги за законом: чоловік - ОСОБА_4 та дочка - ОСОБА_3 . Таким чином їм стало належати по 3/10 частині зазначеного будинку. Нотаріально факт прийняття спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не оформили.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на 3/10 частини вищезазначеного житлового будинку, яку фактично прийняла спадкоємиця за заповітом - онука - ОСОБА_1 , але коли вона звернулася до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, їй було відмовлено у нотаріальній дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок за померлим.

Позивачі звернулися із заявою №65175722 від 12.02.2025 щодо державної реєстрації права власності на відповідну частку у зазначеному житловому будинку, до державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Василівської сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_7 , яким було надано рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій №77194753 від 12.02.2025 року у зв`язку з відсутністю документу, що підтверджує виникнення або набуття права власності на житловий будинок.

За захистом своїх невизнаних прав, позивачі змушені звернутися до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою судді від 11 березня 2025 року відкрито провадження у справі та витребувано у приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. копію спадкових справ після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Витребувана інформація надійшла 10.04.2025 року.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,, ОСОБА_3 в позовній заяві просять розглянути справу без їх участі. Представник відповідача - Болградської міської ради Одеської області, Арнаутов М.І., який здійснює свої повноваження на підставі довіреності, надав через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі представника міської ради, позов визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав до колгоспного типу двору (колгоспників) та до його складу входили члени цього двору: голова - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його дружина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , онука - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . На підставі ст.123 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла станом на 14 квітня 1991 року, кожен член колгоспного двору придбав право власності на майно цього колгоспного двору в рівних частках, тобто по 1/5 частки будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами. Це підтверджується довідкою №564, яка видана 04.12.2023 року старостою Залізничненського старостинського округу Болградської міської ради на підставі записів в погосподарській книзі (а.с.39).

Згідно вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Відповідно до ст.ст. 120,123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Згідно зі змістом ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Але рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно, ОСОБА_7 , Центру надання адміністративних послуг Василівської сільської ради Болградського району, Одеської області, №77194753 від 12.02.2025 року позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на відповідну частку у вищевказаному житловому будинку у зв`язку з відсутністю документу, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності (а.с.43).

Тобто позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 доведена вимога, щодо визнання за ними права власності за кожним на 1/5 частку у вище вказаному житловому будинку, як за членами колгоспного двору.

Щодо права власності в порядку спадкування.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06.03.2000 року, яке видане Залізничненською сільською радою Болградського району Одеської області, на підставі актового запису про смерть №14 від 06.03.2000 року, ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).

Після її смерті відкрилась спадщина, в тому числі на 1/5 частину у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На момент її смерті діяли вимоги ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини ч.1 ст. 549 ЦК УРСР.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР за законом першої черги є її чоловік - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 20.11.1954 року, яке видане виконавчим комітетом Залізничненської сільської ради Болградського району, Одеської області (а.с. 18), та дочка - ОСОБА_3 , що підтверджується наступними доказами: витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00042821843, що сформований 20 грудня 2023 року Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з якого вбачається, ОСОБА_9 зареєстрована на підставі актового запису № 92 від 08 жовтня 1958 року, відповідно до якого її батьком вказаний ОСОБА_4 , а мати - ОСОБА_5 (а.с. 19); витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00042822296, що сформований 20 грудня 2023 року Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з якого вбачається, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 уклали шлюб, на підставі актового запису № 30 від 02 серпня 1980 року, відповідно до якого після його реєстрації дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_11 » (а.с. 20). ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняли спадщину фактичним вступом в управління або володіння спадковим майном, відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР, доказів протилежного суду не надано, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №80666034, сформованою та виданою 01.04.2025 року нотаріусом Агбун М.І., в якій зазначено про відсутність інформації у Спадковому реєстрі, щодо заведених спадкових справ відносно майна ОСОБА_5 (а.с.51).

Таким чином чоловік та дочка успадкували після смерті ОСОБА_5 її частку у вищевказаному житловому будинку в розмірі 1/5 частини та їх частка в житловому будинку збільшилася до 3/10 за кожним.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане 03 квітня 2010 року Залізничненською сільською радою Болградського району Одеської області, на підставі актового запису про смерть №16 від 03.04.2010 року, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16).

Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно, в тому числі на вищевказаний житловий будинок.

При житті ОСОБА_4 склав заповіт від 14.10.2009 року, посвідчений секретарем Залізничненської сільської ради, зареєстрований в реєстрі за №63, відповідно до якого зробив таке розпорядження: все своє майно, де в воно не находилося та з чого б воно не складалося та взагалі, все, що буде йому належати на день смерті та на що він матиме за законом право заповів онуці ОСОБА_12 (а.с.17), що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_13 , серії НОМЕР_4 , яке видане виконавчим комітетом Табаківської сільської ради, Болградського району, Одеської області, на підставі актового запису №97 від 19.11.1980 року, відповідно до якого її батьком вказаний ОСОБА_3 , а мати - ОСОБА_3 (а.с.21); рішенням Болградського районного суду Одеської області від 14.07.2017 року ОСОБА_12 розірвала шлюб із ОСОБА_14 і залишила прізвище « ОСОБА_15 » (а.с.22); свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 виданий Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, на підставі актового запису №134 від 10.09.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_16 та ОСОБА_12 уклали шлюб та після його реєстрації дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_17 » (а.с. 23).

Даний заповіт не змінено та не скасовано.

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1218 та 1219 ЦК України визначено що входить до складу спадщини, а саме входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, та які права та обов`язки особи не входять до складу спадщини, а саме, те що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України позивач, як особа визначена у заповіті, має право на спадкове майно.

Стаття 317 ЦК України визначає, що право розпорядження майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Позивач по справі ОСОБА_1 , прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що відповідає вимогам ст. 1269 ЦК України, що підтверджується її заявою №139 від 30 вересня 2010 року, що містить в матеріалах спадкової справи (а.с.54); матеріалів спадкової справи №56/2010, яка заведена приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. 30.09.2010 року, з яких вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулася тільки ОСОБА_18 (а.с.35-79).

Інших спадкоємців судом не встановлено.

Постановою приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. вих. №787/02.31 від 30.11.2023 року, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, який підтверджував би належність цієї частки в житловому будинку спадкодавцю та відсутністю державної реєстрації (а.с.42).

Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1270, ч.3 ст. 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Досліджені матеріали справи, відповідають встановленим нормам законодавства, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328,392,1222,1233,1268,1269,1270,1273ЦК України, ст.ст. 12,81,82,200,259,263-265,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності: на 1/5 частину житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору; на 3/10 частини житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування, після смерті діда ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , право власності: на 1/5 частину житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору; на 1/10 частини житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування, після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца