Рішення № 132631054, 17.12.2025, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/5342/25

Номер провадження 2/337/2864/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя

в складі: головуючого судді Салтан Л.Г.,

за участю секретаря Кабалюка Д. А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

10.10.2025року представник позивача ОСОБА_2 звернувся доХортицького районного суду м. Запоріжжя, через підсистему Електронний суд, зпозовом до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтуванняпозову зазначив,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померлайого мати ОСОБА_3 .Після їїсмерті відкрилася спадщинана квартиру АДРЕСА_1 ,та квартиру АДРЕСА_2 .Спадкоємцями померлої ОСОБА_3 є вінта йогосестра ОСОБА_4 . Державнимнотаріусом ЗиріноюО.Ю.Токмацької державноїнотаріальної контори15.01.2022року заведеноспадкову справу№ 6/2022.Станом насьогоднішній день,згідно знаказом Міністерстваюстиції України№ 875/5від 28.03.2024,Токмацька державнанотаріальна контораперебуває устані ліквідації,при цьомунотаріальні справиз окупованоїтериторії вивезеніне були. У зв`язкуз військовоюагресією російськоїфедерації протиУкраїни татимчасовою окупацієюм.Токмак Запорізькоїобласті,позивач тайого сестра ОСОБА_4 не отрималисвідоцтва проправо наспадщину зазаконом наспадкове майно. З метоюоформлення спадщини,позивач ОСОБА_1 ,через свогопредставника,та йогосестра, ОСОБА_4 ,звернулись доприватного нотаріусаДніпровської міськогонотаріального округуБатової Л.Г.02.07.2025року булозаведено спадковусправу №37/2025. 18.08.2025року міжпозивачем ОСОБА_1 ,через свогопредставника,та йогосестрою ОСОБА_5 ,укладено договірпро поділспадщини,відповідно доякого: ОСОБА_1 переходить увласність квартира АДРЕСА_1 ; ОСОБА_4 переходить увласність квартира АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 було отриманосвідоцтво проправо наспадщину зазаконом наквартиру АДРЕСА_2 .За результатамирозгляду заявипозивача приватнимнотаріусом Дніпровськоїміського нотаріальногоокругу БатовоюЛ.Г.винесено постановувід 18.08.2025року провідмову увчиненні нотаріальноїдії -у видачісвідоцтва проправо наспадщину зазаконом наквартиру АДРЕСА_1 ,після смерті ОСОБА_3 . Причиною відмови є відсутність можливості встановити власника та підтвердити його права власності на вищевказану квартиру, через те, що право власності виникло у 2000 році, у Державному реєстрі речових прав відсутні інформація стосовно даної квартири та її власника.

Право власностіна квартиру АДРЕСА_1 ,спадкодавець ОСОБА_3 набула правомірною,на підставідоговору купівлі-продажу,посвідченого 19.07.2000року державнимнотаріусом ЗиріноюЄ.О.Токмацької державноїнотаріальної конториза реєстровим№ 1928,зареєстрованого 31.07.2000року Комунальнимпідприємством «Абрис»(Токмацькебюро технічноїінвентаризації)та записаногов реєстровукнигу за№ 8239,що підтверджуєтьсявідповідним штампомта печаткоюБТІ надоговорі купівлі-продажупро реєстраційнийнапис направо власностіта технічнимпаспортом наквартиру виданогоКомунальним підприємством«Абрис» (БТІ). Відсутність державної реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі за спадкодавцем ОСОБА_3 не позбавляє позивача як спадкоємця за законом права на спадщину, оскільки вона належить йому з моменту відкриття спадщини. Позивач ОСОБА_1 позбавлений права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину у вигляді зазначеної квартири, яка залишилась після смерті його матері, чим порушується його право власності на спадкове майно.

Оскільки у встановленому законом порядку позивач не може реалізувати своє право на спадщину через обставини, що не залежать від нього, він вимушений звернутись до суду з відповідною позовною заявою за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 26 листопада 2025 року справу призначено до розгляду.

Представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, при цьому проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, звернулися до суду з заявою щодо розгляду справи у їхню відсутність, просять постановити рішення на розсуд суду.

Відповіднодост. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксуваннясудового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, копії спадкових справ, надані докази, суд приходить до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 від 29.09.2021.

За життя ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченого 19.07.2000 року державним нотаріусом Зиріною Є.О. Токмацької державної нотаріальної контори за реєстровим номером № 1928, набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за померлою ОСОБА_3 31.07.2000 року Токмацьким бюро технічної інвентаризації, реєстровий номер № 8239.

Також ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 .

За життя померла ОСОБА_3 заповіту не складала.

Спадкоємцями померлої ОСОБА_3 за законом першої черги є син ОСОБА_1 позивач, та донька ОСОБА_6 .

15.01.2022 року за заявою спадкоємців державним нотаріусом Зиріною О.Ю. Токмацької державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 6/2022 після смерті померлої ОСОБА_3 .

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та повномасштабним вторгненням, з 24 лютого 2022 року Указом президента України №64/2022 введено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Згідно переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 м. Токмак, Запорізької області перебуває на тимчасово окупованій території.

Зі змісту відповіді Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.08.2025 року вбачається, що наказами Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 1123-к від 18.03.2022 та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 57-к від 02.01.2023 в Першій Токмацькій державній нотаріальній конторі (до перейменування Токмацька державна нотаріальна контора) встановлено простій, у зв`язку із чим з 18.03.2022 її робота зупинена, прийом громадян не здійснюється. Документи нотаріального діловодства та архіву контори, зокрема, заведені та не закінчені спадкові справи, на підконтрольну Уряду України територію не вивозилися, на зберігання до Запорізького обласного державного нотаріального архіву не передавалися у зв`язку із відсутністю реальної можливості.

Нарізі, відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 875/5 від 28.03.2024, Перша Токмацька державна нотаріальна контора перебуває у стані ліквідації.

Позивачеві та його сестрі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом Першої Токмацької державною нотаріальною конторою не видавалися.

Відповідно до пункту 21 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування у випадку, якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, територія, на якій ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупована Російською Федерацією територія, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення своїх повноважень органами державної влади у повному обсязі, заява про прийняття спадщини, заява про відмову від прийняття спадщини, заява про відмову від заповідального відказу, вимога кредитора спадкодавця до спадкоємців, заява про охорону спадкового майна, заява про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини, інші заяви щодо спадщини, спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи подаються нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини.

З метою оформлення спадщини, позивач ОСОБА_1 , через свого представника, та його сестра ОСОБА_5 , звернулись до приватного нотаріуса Дніпровської міського нотаріального округу Батової Л.Г. 02.07.2025 року було заведено спадкову справу № 37/2025.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_7 на день її смерті мав реєстрацією з померлою матір`ю за однією адресою: АДРЕСА_3 , та фактично сумісним проживанням та реєстрацією відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері.

Його сестра, ОСОБА_5 , прийняла спадщину, згідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки не проживала постійно разом із спадкодавцем, однак звернулася до нотаріальної контори у встановлений строк із заявою при прийняття спадщини.

Згідно до ч. 3 ст. 1267 ЦК України спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

18.08.2025 року позивачем ОСОБА_1 , через свого представника, та його сестрою ОСОБА_5 , укладено договір про поділ спадщини, відповідно до умов якого:

- ОСОБА_1 переходить у власність квартира АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_5 переходить у власність квартира АДРЕСА_2 .

Приватним нотаріусом Дніпровської міського нотаріального округу Батовою Л.Г видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 .

Також постановою приватного нотаріуса Дніпровської міського нотаріального округу Батовою Л.Г від 18.08.2025 року, відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 .

За текстом постанови приватного нотаріуса від 18.08.2025 року для підтвердження права власності позивачеві слід надати відповідь з Токмацького бюро технічної інвентаризації, оскільки у Державному реєстрі речових прав відсутні інформація стосовно даної квартири та її власника.

Однак, оскільки м. Токмак Запорізької області перебуває на тимчасово окупованій території, отримання відповіді щодо підтвердження права власності позивачем є неможливим на теперішній час з об`єктивних причин, що не залежать від його волі, оскільки ці матеріали не були вивезені з окупованої території на територію, підконтрольну державі Україна.

Згідно відповіді Токмацької міської військової адміністрації від 22.08.2025 року вбачається, що до повномасштабного вторгнення РФ на територію України, повноваження ведення архівів реєстрації права власності на нерухоме майно до 2013 року по місту Токмаку були надані Комунальному підприємству «Абрис» Токмацької міської ради. Директор КП «Абрис» виїхала з окупованої території у березні 2022 року, з того часу доступу до підприємства та до архіву не мала (наразі звільнена за власним бажанням). Ключі від підприємства за вимогою окупаційної влади було вилучено у робітника цього підприємства. Станом на березень 2022 року паперовий архів не вивозився та розташовувався за фактичним місцезнаходженням підприємства (на окупованій території - Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка 42/74). Що наразі відбувається з інвентаризаційними справами та архівом, не відомо.

За змістом ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, до першої черги спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

За змістом ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Cтаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Так,відповідно довимог п.1ч.2ст.16ЦК Україниспособом захистуцивільних правта інтересівможе бутивизнання права.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Надаючи оцінку наведеним доводам позивача суд враховує, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення, який мають враховувати учасники процесу, коли вступають у ті чи інші правовідносини, реалізують ті чи інші права.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

За результатами розгляду матеріалів справи, суд вважає доведеним, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , спадкодавець ОСОБА_3 , також правомірна на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого 19.07.2000 року державним нотаріусом Зиріною Є.О. Токмацької державної нотаріальної контори за реєстровим № 1928, зареєстрованого 31.07.2000 року Комунальним підприємством «Абрис» (Токмацьке бюро технічної інвентаризації) та записаного в реєстрову книгу за № 8239, що підтверджується відповідним штампом та печаткою БТІ на договорі купівлі-продажу про реєстраційний напис на право власності та технічним паспортом на квартиру виданого Комунальним підприємством «Абрис» (БТІ).

При цьому, оскільки право власності на зазначене вище нерухоме майно виникло у спадкодавця ОСОБА_3 19.07.2000 року, на підставі та в порядку закону, що був чинний на час набуття такого права, то таке майно входить до спадкової маси, що утворилась після смерті такого власника.

Разом з тим, як вказувалось вище, на даний час інформацію про реєстрацію нотаріус отримати не має можливості, оскільки вказане БТІ знаходиться на тимчасово окупованій території України та не здійснює свою діяльність, інформація про інвентарні справи та архів відсутня. Відомості про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також відсутні. Позивач також по вищевказаним причинам не має можливості отримати з БТІ необхідні інформацію та документи.

Однак, відсутність державної реєстрації права власності на квартиру в державному реєстрі за спадкодавцем ОСОБА_3 не позбавляє позивача як спадкоємця за законом права на спадщину, оскільки вона належить йому з моменту відкриття спадщини, але позивач ОСОБА_1 позбавлений права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину у вигляді зазначеної квартири, яка залишилась після смерті його матері, чим порушується (не визнається) його право власності на спадкове майно.

Оскільки ОСОБА_1 набувправо власностіна спадковемайно,яке залишилосьпісля смертійого матері,оскільки єспадкоємцем зазаконом першоїчерги,на моментсмерті спадкодавцяпроживав разомз неюта звернувсядо нотаріусаіз заявоюпро прийняттяспадщини,тобто увстановленому закономпорядку прийнявспадщину, при цьому позивач позбавлений права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину у вигляді зазначеної квартири, яка залишилась після смерті матері, чим порушуються (не визнаються) його право власності на спадкове майно.

З`ясувавши усі обставини справи та оцінивши надані суду докази, враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як: справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.89,206,229,247,264,265,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 17 грудня 2025 року.

Суддя : Салтан Л.Г.