Рішення № 132631046, 02.12.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 335/9049/25 2/335/3776/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2025 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючої судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Корсунової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Шокарєву Альону Вікторівну до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: Шоста запорізька державна нотаріальна контора, про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Шокарєву А.В., звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: Шоста запорізька державна нотаріальна контора, про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2024 року о справі № 335/5257/24 було встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гусарка Пологівського району Запорізької області, Україна.

На підставі даного рішення суду, Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 28 травня 2024 року. Померла є бабусею позивача.

07 травня 2025 року позивачем було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , видане державним нотаріусом Шостої запорізької нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі за № 428. До складу спадщини входить право на одержання суми недоотриманої пенсії у розмірі 87 964 грн. 85 коп. в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка належала ОСОБА_2 , але не була одержана нею за життя, що підтверджується довідкою, виданою Головним управлінням пенсійного фонду України в Запорізькій області (лист від 07.03.2025 за №0800-0401-8/21742).

14 травня 2025 року позивач звернувся з відповідною заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області для отримання належної йому спадщини в розмірі 87 964 грн. 85 коп., надавши банківські реквізити для зарахування даної суми.

У червні 2025 року позивачем на поточний банківський рахунок вказаний в заяві було отримано суму відмінну від 87 964 грн. 85 коп., а саме згідно інформації наданої АТ КБ «Приватбанк» сума сплати склала 39 617 грн. 51 коп., що на 48 347 грн. 34 коп. є меншим від загальної суми.

Далі вказали, що не погодившись з даними діями позивач звернувся до відповідача за наданням йому роз`яснення та з вимогою виплатити повну суму недоотриманої пенсії у розмірі 87 964 грн. 85 коп., з урахуванням раніше сплаченої суми.

26.06.2025 за вих. № 10789-10810/Г-02/8-0800/25 надійшов лист, в якому відповідач зазначив про те, що згідно з пунктом 14-4 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону № 1058 виплата пенсії проводиться за умови недоодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду України в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Також відповідач зазначає, що звернень від ОСОБА_2 до органу Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії після її призупинення не має та сума недоодержаної пенсії після смерті ОСОБА_2 виплачена на поточний банківський рахунок вказаний у заяві позивача.

21.07.2025 представник позивача звернулася зі скаргою до Пенсійного фонду України, в якій прохала провести перевірку протиправності дій відповідача щодо законності відмови у вилаті в порядку спадкування згідно виданого свідоцтва про право на спадщину від 07.05.2025 позивачу та зобов`язати виплатити частину недоодержаної пенсії за життя ОСОБА_2 з врахуванням виплачених сум в червні 2025 року.

18.08.2025 за вих. № 32138-36594/Г-03/8-2800/25 надійшов лист від Пенсійного фонду України, в якому повідомлялося про те, що статтею 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) передбачено можливість здійснення органами Пенсійного фонду України виплати суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку зі смертю, по місяць смерті включно. Крім того, пунктом 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, що підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За матеріалами пенсійної справи проживала у с. Гусарка Пологівського району Запорізької області. Виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01.05.2023 відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. З часу припинення виплати пенсії ОСОБА_2 із заявою про поновлення виплати пенсії та повідомленням про одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації у встановленому порядку не зверталася. Згідно зі свідоцтвом про смерть (серія НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гусарка Пологівського району Запорізької області.

Далі вказали, що згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» щодо с. Гусарка Пологівського району Запорізької області визначено дату початку тимчасової окупації Російською Федерацією з 03.03.2022. У березні 2022 року та у період з липня 2022 року по квітень 2023 року ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства здійснювалось нарахування пенсії, яку пенсіонерка не отримала. Відповідно до поданої ОСОБА_1 14.05.2025 заяви про виплату недоотриманої пенсії та необхідних документів, зокрема, свідоцтва про смерть та свідоцтва про право на спадщину, недоотриману пенсію ОСОБА_2 виплачено у червні 2025 року. Для виплати сум пенсії, які не були нараховані за життя пенсіонера, після його смерті підстави відсутні.

З огляду на викладене, вважають, що позивач є єдиним законним спадкоємцем права на отримання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у розмірі 87 964 гривень 85 копійок, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.05.2025. Незважаючи на наявність усіх необхідних документів, відповідач виплатив позивачу лише 39 617 гривень 51 копійок, тоді як залишок нарахованої пенсійної виплати у розмірі 48 347 гривень 34 копійок не було виплачено. Дії відповідача суперечать вимогам ст. 1216, 1218, 1227 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що недоотримана пенсія входить до складу спадщини та підлягає виплаті спадкоємцю в повному обсязі.

Далі зазначили, що на переконання позивача, відмова у виплаті повної суми є протиправною та порушує його права як спадкоємця. У зв`язку з цим він змушений звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому частини спадкового майна.

Таким чином, на думку позивача, ОСОБА_2 за життя набула право на пенсію у розмірі 87 964 гривень 85 копійок, яка після її смерті увійшла до складу спадщини. Позивач, як спадкоємець, прийняв спадщину, що підтверджується свідоцтвом від 07.05.2025. Виплата відповідачем лише частини цих коштів є незаконною та порушує право позивача на спадкове майно.

Також відповідно до розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» (далі-Закон) доповнено пунктом 14-4 в якому зазначено, що громадянам України,які проживаютьна тимчасовоокупованих територіяхУкраїни абопід частимчасової окупаціїтериторій виїхалина підконтрольнуУкраїні територію,виплата пенсіїзгідно зцим Закономпроводиться заумови неодержанняпенсії відорганів пенсійногозабезпечення РосійськоїФедерації.У разівідсутності обмінуінформацією міжорганами пенсійногозабезпечення Українита РосійськоїФедерації неодержанняпенсії відорганів пенсійногозабезпечення РосійськоїФедерації підтверджуєтьсяповідомленням проце органуПенсійного фондув заявіособи пропризначення,поновлення тапродовження виплатипенсії.Розділ XVдоповнено пунктом14-4 згідно із Законом № 1166-VII від 27.03.2014; в редакції Закону № 3674-IX від 25.04.2024.

Далі вказали, що відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , її смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до внесення змін до Закону, які набули чинності в день їхнього прийняття 25 квітня 2024 року.

Таким чином, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких обмежень.

На думку позивача, відповідач, неправомірно зменшив суму пенсії, яка підлягає виплаті.

Вважає дії відповідача щодо невиплати йому спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 48347,34 грн. згідно свідоцтва про право на спадщину за законом протиправними, а також дії відповідача щодо не нарахування та невиплати недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 , протиправними.

Тому, посилаючись на положення ст. ст. 328, 1216, 1218, 1227 ЦК України та ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зазначаючи, що законодавством не визначено строк протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів, та зауважуючи, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень, просить стягнути на користь позивача в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію у сумі 48347,34 грн., що не виплачена згідно свідоцтва про право на спадщину за період 01.03.2022 по 01.05.2024, яка належала спадкодавцю. Також прохали стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 968,96 грн..

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надав відзив, в якому зазначив, що вони заперечують в повному обсязі проти задоволення позовних вимог. Додатково вказали що, ОСОБА_2 , 1944 р.н., перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України в Запорізькій області та отримувала пенсію. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. Пенсія з 01.05.2023 по день смерті ОСОБА_2 не нараховувалась. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На запит державного нотаріуса, щодо суми недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відповідачем було надано лист, де зазначено, що сума недоотриманої пенсії складає 87 964,85 грн.. Зазначили, що розмір виплати може бути зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину.

Далі вказали, що ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Відповідно до пункту 1 статті 46 Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення осіб, які мають право на виплату недоотриманої пенсії.

Згідно з п. 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

ОСОБА_2 з моменту припинення нарахування пенсії по день смерті, не звертався до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат, розмір недоотриманої пенсії, враховуючи вимоги пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 за період з 01.07.2022 по 01.05.2023 становить 39617,51 грн., недоотримана пенсія за період з 01.05.2023 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відсутня, оскільки за вказаний період вона не нараховувалась.

Недоодержана пенсія що залишилася після смерті ОСОБА_2 нарахована та виплачена на банківський рахунок позивача, зазначений у заяві від 14.05.2025.

Вважають, що орган Пенсійного фонду діяв в межах своїх повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Просили суд відмовити позивачу у задоволенні його позивних вимог в повному обсязі. Справу розглядати без участі представника відповідача.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Шокарєва А.В. в судове засідання не з`явились, повідомлялась судом належним чином, 11.11.2025 та 02.12.2025 надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, прохали суд їх задовольнити за тих обставин, які викладені в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення були повідомлені належним чином, у відзиві зазначали про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав є визнання права.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 виданого Куйбишевським РВ УМВС України в Запорізькій області 19.06.2008 гр. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт.Куйбишеве, Куйбишевський район, Запорізька область, та має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 (а.с. 11 на звороті, 88-89, 117).

Відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2024 року в справі № 335/5257/24 було встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гусарка Пологівського району Запорізької області, Україна (а.с. 12 на звороті-13 на звороті, 91-92).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28 травня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Гусарка Пологівського району Запорізької області у віці 79 років, про що вчинено актовий запис № 1448 від 28 травня 2024 року (а.с. 14, 82).

Факт родинних відносин позивача та померлої ОСОБА_2 ніким не оспорювався.

Відповідно до свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого держаним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори Зайцевою І.Г. від 07.05.2025, на підставі статті 1265 ЦК України спадкоємцем зазначено у цьому свідоцтві майна гр. ОСОБА_2 , 1944 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її онук гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з: права на одержання суми недоотриманої пенсії у розмірі 87964,85 грн. в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка належить спадкодавцю, але не була отримана ним за життя, що стверджується довідкою, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.03.2025 №0800-0401-8/21742 (а.с.14 на звороті, 123).

Відповідно до копії довідки № 10789-10810/Г-02/800800/25, виданої 26.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з якої слідує, що гр. ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Запорізькій області як отримувачка пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 та була зареєстрована за адресою, що є тимчасово окупованою РФ територією України. Виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058. Звернень від ОСОБА_2 до органу ПФУ щодо поновлення виплати пенсії з урахуванням повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ не надходило, тому законних підстав для поновлення виплати пенсії після її призупинення немає. Отже, після смерті ОСОБА_2 залишилася недоодержана пенсія в сумі, яка була нарахована та виплачена ОСОБА_1 в червні 2025 року на поточний рахунок банківської установи, зазначеної ним у заяві від 14.05.2025 (а.с.15).

Факт перебування гр. ОСОБА_2 на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Запорізькій області як отримувачки пенсії також підтверджується матеріалами електронної пенсійної справи (а.с.60-64).

Відповідно до виписки АТ КБ «Приват Банк» встановлено надходження 06.06.2025 коштів по картці НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ), яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в сумі 39617,51 грн.. Деталі операції цільове зарахування з централізованого фінансування разових виплат від ПФУ (а.с.15 на звороті).

Відповідно до листа департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного Фонду України надано відповідь адвокату Альні Шокарєвій стосовно розгляду скарги від 21.07.2025 на дії управлінням Головного Пенсійного Фонду України в Запорізькій області. Порушень у діях зазначеного управління не встановлено, вважали, що виплата недоодержаної пенсії гр. ОСОБА_2 на користь її спадкоємця ОСОБА_1 проведена правильно (а.с.16).

Згідно з матеріалами спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті його баби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 до Шостої запорізької держаної нотаріальної контори, зареєстрована в реєстрі за № 824. В заяві зазначено про наявність інших спадкоємців, передбачених ст.1261 ЦК України: дочки спадкодавця гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та син спадкодавця гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.81).

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщини) № НОМЕР_8 від 12.09.2024 за параметрами запиту « ОСОБА_2 , 1944 року народження» інформація у Спадковому реєстрі відсутня (а.с.83-84).

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 78323413 від 12.09.2024 зареєстрована спадкова справа за номером у спадковому реєстрі 72967061, номер у нотаріуса 335/2024, заведено в Шостій запорізькій державній нотаріальній конторі, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.85).

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 78323293 від 12.09.2024 інформація щодо заповітів за запитом « ОСОБА_2 , 1944 року народження» відсутня (а.с.86-87).

Відповідно до листа Шостої запорізької державної нотаріальної контори від 12.09.2024 № 1116/02-14 спадкоємця ОСОБА_3 повідомлено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина після смерті її матері ОСОБА_2 , роз`яснено ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України (а.с.93).

Відповідно до листа Шостої запорізької державної нотаріальної контори від 12.09.2024 № 1117/02-14 спадкоємця ОСОБА_4 повідомлено про те, що 03.04.2024 відкрилась спадщина після смерті його матері ОСОБА_2 та роз`яснено ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України (а.с.94).

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00047276243 від 02.10.2024, наявний актовий запис про смерть ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та внесено відомості 28.05.2024 Олекандрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), номер актового запису 1448 (а.с.95-96).

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047276300 від 02.10.2024, сформованого державним нотаріусом Зайцевою І.Г., наявний актовий запис про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 та внесено відомості 10.10.1963 виконкомом Гусарківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, номер актового запису 36, мати ОСОБА_2 , батько ОСОБА_5 (а.с.97).

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047276324 від 02.10.2024, сформованого державним нотаріусом Зайцевою І.Г., наявний актовий запис про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та внесено відомості 02.03.1967 виконкомом Гусарківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, номер актового запису 6, мати ОСОБА_2 , батько ОСОБА_5 (а.с.98).

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00047276410 від 02.10.2024, сформованого державним нотаріусом Зайцевою І.Г., наявний актовий запис про шлюб ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що внесено відомості 17.09.1988 відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції в Запорізькій області, номер актового запису 62, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 » (а.с.99).

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047276458 від 02.10.2024, сформованого державним нотаріусом Зайцевою І.Г., наявний актовий запис про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що внесено відомості 05.06.1992 відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції в Запорізькій області, номер актового запису 64, мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_7 (а.с.100-101).

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00047276509 від 02.10.2024, сформованого державним нотаріусом Зайцевою І.Г., наявний актовий запис про шлюб ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що внесено відомості 15.02.1963 виконкомом Гусарківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, номер актового запису 3, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_10 » (а.с.102).

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00047276569 від 02.10.2024, сформованого державним нотаріусом Зайцевою І.Г., наявний актовий запис про смерть ОСОБА_5 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_13 ) та внесено відомості 20.03.2000 виконкомом Гусарківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, номер актового запису 13 (а.с.103-104).

На запит Шостої запорізької державної нотаріальної контори від 27.02.2025 №248/02-14 про постійне місце проживання (реєстрації) ОСОБА_2 та про зареєстрованих з нею осіб Кам`янською селищною військовою адміністрацією Пологівського району Запорізької області від 05.03.2025 № 01-18/0171 надано інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , дата постановки на реєстраційний облік 09.01.1978. Додатково зазначено, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ОСОБА_2 за вищевказаною адресою зареєстрованих осіб не було (а.с.105-106).

На запит Шостої запорізької державної нотаріальної контори від 27.02.2025 №249/02-14 про надання довідки про невиплачену пенсію ОСОБА_2 з Головного управління пенсійного фонду в Запорізькій області від 07.03.2025 надано довідку про недоотриману ОСОБА_2 пенсію в сумі 87964,85 гривень 85 копійок (а.с.107-109).

На запит Шостої запорізької державної нотаріальної контори від 09.04.2025 №453/02-14 про надання відомостей про місце, дату народження та місце проживання гр. ОСОБА_2 з Полтавського обласного державного нотаріального архіву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.05.2025 № 875/01-15 повідомлено, що Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою від 27.09.2000 року за № 3-1617 був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_2 , 1941 року народження (а.с.110-111).

На запит Шостої запорізької державної нотаріальної контори від 09.04.2025 №454/02-14 про надання відомостей про місце, дату народження та місце проживання гр. ОСОБА_2 з Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.05.2025 № 323/02-14 повідомлено, що Першою львівською державною нотаріальною конторою від 18.09.1998 року за № 6-4420 був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_2 , 1928 року народження (а.с.112-113).

07.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Шостої запорізької державної нотаріальної контори з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкове майно недоотримана пенсія спадкодавця ОСОБА_2 (а.с.116).

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 81080194 від 07.05.2025 за заведеною спадковою справою щодо майна гр. ОСОБА_2 Шостою запорізькою державною нотаріальною конторою проводилася підготовка до видачі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 119).

Згідно з Інформацією з Єдиного реєстру боржників від 07.05.2025 відомості стосовно боржника ОСОБА_2 , відсутні (а.с. 120).

Згідно з Інформацією з Єдиного реєстру боржників від 07.05.2025 відомості стосовно боржника ОСОБА_1 , відсутні (а.с. 121).

07.05.2025 державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори Зайцевою І.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцю ОСОБА_2 її онуку ОСОБА_1 на спадкове майно, яке складалося з права на одержання суми недоотриманої пенсії у розмірі 87964,85 грн. в Головному управлінні Пенрсійного фонду України в Запорізькій області, яка належить спадкодавцю, але не була отримана ним за життя (а.с.123).

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81083111 від 07.05.2025 сформованого державним нотаріусом Колесніковою С.В., проведено реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину у зареєстрованій спадковій справі за номером у Спадковому реєстрі 72967061, номер у нотаріуса 335/2024, заведеній Шостою запорізькою державною нотаріальною конторою, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємець ОСОБА_1 , спадкове майно право на одержання суми недоотриманої пенсії на всю частку 87964,85 гривень (а.с.124).

Відповідно до листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 26.06.2025 №10789-10810/Г-02/8-0800/25 на заяву №б/н від 17.06.2025 ОСОБА_1 повідомлено про наступне: «За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 , остання перебувала на обліку в Головному управлінні, як отримувачка пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), та була зареєстрована за адресою, що є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило, тому законних підстав для поновлення виплати пенсії після її призупинення немає. Окремо зазначили, що згідно з п. 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Статтею 1219 ЦК України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, право на пенсію. Отже, враховуючи вимоги пункту 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, після смерті ОСОБА_2 залишилася недоодержана пенсія в сумі, яка була нарахована та виплачена ОСОБА_1 в червні 2025 року на поточний рахунок банківської установи, зазначений у його заяві від 14.05.2025. Роз`яснено право на оскарження такої відповіді (а.с.15).

21.07.2025 представник позивача звернулася зі скаргою до Пенсійного фонду України, в якій прохала провести перевірку протиправності дій відповідача щодо законності відмови у вилаті в порядку спадкування згідно виданого свідоцтва про право на спадщину від 07.05.2025 позивачу та зобов`язати виплатити частину недоодержаної пенсії за життя ОСОБА_2 з врахуванням виплачених сум в червні 2025 року.

18.08.2025 за вих. № 32138-36594/Г-03/8-2800/25 надійшов лист від Пенсійного фонду України, в якому повідомлялося про те, що ст. 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) передбачено можливість здійснення органами Пенсійного фонду України виплати суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку зі смертю, по місяць смерті включно. Крім того, пунктом 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, що підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За матеріалами пенсійної справи проживала у с. Гусарка Пологівського району Запорізької області. Виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01.05.2023 відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. З часу припинення виплати пенсії ОСОБА_2 із заявою про поновлення виплати пенсії та повідомленням про одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації у встановленому порядку не зверталася. Згідно зі свідоцтвом про смерть (серія НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гусарка Пологівського району Запорізької області.

Далі вказали, що згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» щодо с. Гусарка Пологівського району Запорізької області визначено дату початку тимчасової окупації Російською Федерацією з 03.03.2022. У березні 2022 року та у період з липня 2022 року по квітень 2023 року ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства здійснювалось нарахування пенсії, яку пенсіонерка не отримала. Відповідно до поданої ОСОБА_1 14.05.2025 заяви про виплату недоотриманої пенсії та необхідних документів, зокрема, свідоцтва про смерть та свідоцтва про право на спадщину, недоотриману пенсію ОСОБА_2 виплачено у червні 2025 року. Для виплати сум пенсії, які не були нараховані за життя пенсіонера, після його смерті підстави відсутні (а.с. 16).

Відповідачем були надані матеріали електронної пенсійної справи, що підтверджують обставини перебування ОСОБА_2 на обліку та отримання нею пенсії за віком.

Відомостей про те, що за життя ОСОБА_2 особисто зверталася за поновленням виплати пенсії в судовому засіданні не встановлено. Пенсійні кошти за березень 2022 року та за період з липня 2022 року по квітень 2023 року останній нараховувались, але не виплачувались. Виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01.05.2023. Пенсія з 01.05.2023 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не нараховувалась

Сума недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, на запит нотаріуса, розрахована працівниками ГУ ПФУ в Запорізькій області на загальну суму 87964,85 грн.. При цьому як слідує з відзиву на позов розмір такої суми визначено за період з 01.07.2022 по 01.05.2023.

Відомостей про те, що сума недоотриманої пенсії облікована в Головному управлінні та включена до Переліку отримувачів пенсій, на виконання Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, представником відповідача не надано, але і не спростовано такого.

Позивачу на час звернення до суду з позовною заявою було сплачено 39617,51 грн. в рахунок недоотриманої пенсії, що підтверджується копією виписки з АТ «Приват Банк» по картці /рахунку НОМЕР_6 (а.с.15 на звороті).

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, як це передбачено ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України(стаття 1219 ЦК України).

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Відповідно дост. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Уразі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

За змістом цієї норми, можна дійти висновку, що законодавцем встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме пріоритет наданий членам сім`ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім`ї, які перебували на його утриманні. Зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо такі особи відсутні або не звернулися у встановлений строк із заявами, недоотримана пенсія входить до складу спадщини і успадковується спадкоємцями померлого на загальних підставах.

Відповідно дост. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608 цього Кодексу. Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія. Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»визначені підстави для припинення виплати пенсії. Таким підставами є : 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України».

Тому припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій відповідача спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат.

Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положеньстатті 1227 ЦК Україниці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннямЗакону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Згідно з п. 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 №376 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією щодо с. Гусарка Пологівського району (колишній Куйбишевський) Запорізької області, де проживала та померла ОСОБА_2 , зазначено дату початку тимчасової окупації Російською Федерацією з 03.03.2022. Факт тимчасової окупації місця проживання спадкодавця є обставиною, яка об`єктивно перешкоджала реалізації її права на поновлення пенсійних виплат та підтверджує відсутність підстав для відмови позивачу у виплаті належних сум спадкової пенсії.

Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» (далі-Закон) доповнено пунктом 14-4 в якому зазначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Розділ XV доповнено пунктом 14-4 згідно із Законом № 1166-VII від 27.03.2014 (в редакції Закону № 3674-IX від 25.04.2024).

Зі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 слідує, що її смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до внесення змін до Закону, які набули чинності в день їхнього прийняття 25 квітня 2024 року. Таким чином не можливо покладати вимогу Закону, щодо змін до нього, які не набули чинності на момент події (тобто смерті ОСОБА_2 ), а також вимоги Закону не містять прямої вказівки на зворотну дію.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України, право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, зазначеним у п. 5 ч. 2 цієї статті, може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Як зазначається представником позивача за змістом позовної заяви та визнається відповідачем за змістом відзиву на позов, стосовно спадкодавця ОСОБА_2 , на запит нотаріуса було видано довідку про нараховану та невиплачену пенсію на суму 87 964,85 грн.. Зазначена обставина також підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.05.2025.

Заперечення відповідача не спростовують підстав позову і не приймаються судом до уваги, оскільки право позивача на вищевказану суму недоотриманої пенсії посвідчене свідоцтвом про право на спадщину, яке в контексті положень ст.66 Закону України «Про нотаріат» є процесуальним нотаріальним актом, що засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємця та є для спадкоємця основним правовстановлюючим документом. На час розгляду справи свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним не визнано, неоспорене та є чинним, доказів визнання його недійсним чи внесення до нього змін відповідачем не надано. За таких обставин, сума недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, відповідає сумі, визначеній нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину, та становить 87 964,85 грн. (без урахуванням сплаченої частини) та 48347,34 грн. (з врахуванням сплаченої спадкоємцю суми пенсії).

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України ч. 1 ст. 46 Конституції України.

Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003.

Статтею 8 цього ж Закону передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

У відповідності до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Згідно статті 12 Хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов`язуються, зокрема, започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рiвнi, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх i багатосторонніх угод або в інший спосіб i відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення, серед іншого, рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін.

Крім того, згідно із зобов`язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України №1678-VII від 16 вересня 2014 року), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій; гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.

У статті 420 Угоди також передбачено досягнення таких цілей як покращення якості людського життя, а також посилення рівня соціального захисту та модернізації систем соціального захисту, зокрема щодо якості, доступності та фінансової стабільності.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України. Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів. Людина вступає в пенсійні правовідносини для реалізації свого права на отримання пенсійного забезпечення і такі відносини, за загальним правилом, мають безстроковий характер.

Потрібно відрізняти пенсію за віком, яка призначається довічно, та пенсії, які можуть мати термін дії (наприклад, пенсія по інвалідності - на період встановлення інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника дітям померлого годувальника призначається до досягнення 18 річного віку, а тим, що навчаються у вищому навчальному закладі - до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення 23 років).

Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та, відповідно відрахувань до спеціального фонду.

Тобто, пенсія за віком - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. У ст. 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Таке визначення є досить важливим, оскільки розкриває сутність категорії «пенсія», вказує на її ознаки. Поряд з тим, зазначена стаття містить дефініцію терміну «пенсійні виплати»: це грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, які здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати. Отже, характерною рисою пенсії є те, що вона виплачується в грошовому еквіваленті в установлений законом період та відповідному розмірі.

Україна, ставши 9 листопада 1995 членом Ради Європи, взяла на себе зобов`язання дотримуватися положень Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року. У пункті 1 частини першої Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, на підставі якого відбулася ратифікація Конвенція зазначено, що: «Україна повністю визнає на своїй території … щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції (ЄКПЛ)».

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачає застосування національними судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерела права.

Так, п. 73 рішенням ЄСПЛ по справі «Грудіч проти Сербії» та «Пейчич проти Сербії» було зазначено, що аргументація відмови держави поновити громадянину виплату пенсій, яка була призначена йому державою раніше, але зараз її виплати припинено, є втручанням в його право мирного користування майном, та таке втручання суперечить національному законодавству та статті 1 Протоколу 1 Конвенції. Позбавлення громадянина похилого віку пенсійних виплат, які є основним джерелом для існування, не виправдовує жодний суспільний інтерес.

В рішенні «Пічкур проти України», Суд зазначив, що обмеження на отримання пенсії залежно від місця проживання є порушенням статті 14 Конвенції, згідно якою користуванням правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

В силу ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Крім того, відповідно до частин першої - другої статті 8 цього Закону розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов`язковим урахуванням принципу недискримінації; з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів; результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов`язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акт; обов`язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Як визначено ст. 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є одним з головних завдань цивільного судочинства.

Положенням ст.10 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Броньовський проти Польщі» зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Окрім того, відповідачем не визнається за позивачем право власності на недоотриману пенсію спадкодавця ОСОБА_2 . Відповідно до п. 4.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє, крім іншого, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Отже, оскільки за життя ОСОБА_2 набула права на пенсію та недоотримала її у розмірі 87964,85 грн., яка увійшла до складу спадщини, а позивач є її спадкоємцем та у встановленому законом порядку прийняв спадщину, тому суд приходить до переконання, що позивач як спадкоємець набув право на отримання невиплаченої пенсії, при цьому, як було зазначено вище, спадкоємець має право на отримання всієї нарахованої та невиплаченої за життя пенсії спадкодавця, без обмеження будь-яким часом. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути недоотриману пенсію за період з 01 липня 2022 року по 01 травня 2023 у сумі 48347,34 з урахуванням сплаченої суми недоотриманої пенсії 39 617,51 грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про зобов`язання виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2022 по 01.05.2023, а також стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої пенсії у сумі 48 347,34 грн. з урахуванням сплаченої суми 39617,51 грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з врахуванням зазначеної норми, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968 гривень 96 копійок.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: Шоста запорізька державна нотаріальна контора, про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи20490012, місцезнаходження: м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 48 347 ( сорок вісім тисяч триста сорок сім) гривень 34 копійки, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 травня 2025 року, виданого державним нотаріусом Шостої запорізької нотаріальної контори Зайцевою Іриною Григорівною та зареєстрованого в реєстрі за № 428.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи20490012, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2025 року.

Суддя: О.О. Романько