Рішення № 132629340, 15.12.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/11986/25

Провадження № 2/127/2311/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2025 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,

за участі відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось ТОВ «Споживчий центр» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.07.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21.07.2023-100000122. Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит у розмірі 4500,00 грн з строком користування на 42 дні. Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі шляхом перерахування коштів відповідачу. Натомість відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість, що становить 8469,00 грн, з яких: 4500,00 грн - тіло кредиту, 3969,00 грн - проценти. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 8469,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025 справу № 127/11986/25 передано на розгляд судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_3 .

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду Вінницького міського суду Вінницької області Цибка О.В. від 04.06.2025 №47/25 цивільну справу № 127/11986/25 передано на повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з звільненням з посади судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_3 на підставі заяви про відставку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025 справу №127/11986/25 передано на розгляд судді Вінницького міського суду Вінницької області Жмудю О.О.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.06.2025 цивільну справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

11.07.2025 представник відповідача адвокат Пунько І.В. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила що відповідач вважає, що позов не підлягає до задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Так зі змісту позовної заяви вбачається, що договір між позивачем та позивачем був укладений 21.07.2023. ОСОБА_1 встановлено діагноз параноїдна шизофренія, що безпосередньо підтверджується довідкою виданою КНП «ВОКПЛ ім.акад. О.І. Ющенка ВОР» від 18.06.2025 року за вих № 29/6212, а також випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 21859 та рентгенологічного дослідження від 25.12.2024 року. З медичної документації Відповідача вбачається, що останній страждає на психічний розлад, що значною мірою впливає на усвідомлення ним його дій. З огляду на вищевикладене, та враховуючи те, що безпосередньо в липня 2023 року у останнього спостерігалось загострення хвороби, та останній перебував на стаціонарному лікуванні в психіатричній лікарні з підстав наявного у нього діагнозу, Відповідач у зв`язку з наявним у нього діагнозом на момент укладення кредитного договору не усвідомлював значення своїх дій, та відповідно не розумів своїх обов`язків при отриманні смс повідомлень. З огляду на що, воля відповідача під час отримання смс від позивача не відповідала його вільному волевиявленню. Оскільки кредитний договір укладений відповідачем з дефектом волі, то права та обов`язки за цим договором не виникають. Тому Відповідач не може нести зобов`язання за кредитним договором, а Позивач набути право вимоги за ним. Враховуючи вище викладене, позовна заява Позивача підлягає відхиленню.

16.07.2025 представник позивача Ларіонов К.О. подав відповідь на відзив, де зазначив що TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 21.07.2023-100000122 від 21.07.2023 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Представник відповідача зазначає про психічний розлад, у зв`язку з яким не усвідомлював своїх дій при підписанні кредитного договору, у зв`язку з чим надає медичні виписки, які нібито підтверджує його стан. Однак, жодних відомостей, щодо набрання законної чинності рішенням про встановлення обмеженої дієздатності стороною відповідача надано не було.

Відповідно до частини 9 статті 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. При цьому Відповідачем не зазначено жодних відомостей стосовно, того чи укладався кредитний договір, щодо якого виник спір, піклувальником або залучення останнього до справи.

Статтею 37 ЦК України передбачено, що над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. Окрім того, стороною відповідача було надано постанову Вінницького міського суду Вінницької області про адміністративне правопорушення, в якому суд встановив, що відповідач є неосудним у вчиненні адміністративного правопорушення. У зв`язку з чим вважають, що даний доказ не є належним, оскільки не стосується предмету спору. Окрім того, рішення адміністративного суду не є правовстановлюючим документом, що визначає обмежену дієздатність особи в цивільно-правовому полі, оскільки законодавством України передбачено встановлення обмеженої цивільної дієздатності в порядку окремого цивільного провадження. Відтак, відповідач, не надавши належних, допустимих та достовірних доказів встановлення рішенням суду обмеженої дієздатності, діє суперечливо та недобросовісно, враховуючи підписаний ним Кредитний договір.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача адвокат Пунько І.В. в судовому засіданні повідомила що відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягненням тіла кредиту. В решті вимог просила відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 підтримав позицію свого представника.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 08.12.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 11 год 30 хв. 15.12.2025.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до копії Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 21.07.2023 ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на сайті Кредитодавця, заявки сформованої на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті Кредитодавця, та підписаної Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Згідно з копією заявки Кредитодавець, відповідно до умов договору №21.07.2023-100000122 (кредитної лінії) від 21.07.2023 надає Позичальнику кредит у сумі 4500,00 грн, строком на 42 дні з дня його надання. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 2,1% за 1 день користування Кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надано Кредит. Неустойка: 90,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Дата повернення кредиту 31.08.2023.

Відповідач ознайомлений і прийняв умови кредитного договору та підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №21.07.2023-100000122 (кредитної лінії) від 21.07.2023, з яким попередньо уважно ознайомився, шляхом підписання електронним підписом.

Відповідно до копії Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 21.07.2023 ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на сайті Кредитодавця, заявки сформованої на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті Кредитодавця, та підписаної Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Отже, відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредиту на суму 4500,00 грн, зокрема, типу кредиту, суму ліміту, строку кредитування, процентної ставки, типу процентної ставки; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, повернення кредиту та про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором.

З Договору № 4507 про надання послуг в системі LiqPay від 01 листопада 2020 року вбачається, що між АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір згідно з яким Банк надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LiqPay (як визначено нижче), а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням клієнта на банківські картки платників.

З квитанції LIQPAY вбачається, що 21.07.2023 о 02 год 58 хв на картку НОМЕР_1 *09 відбулось зарахування коштів в сумі 4500,00 грн; призначення платежу: видача за договором №21.07.2023-100000122.

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №21.07.2023-100000122 від 21.07.2023 заборгованість ОСОБА_1 складає 8469,00 грн, з яких: тіло кредиту 4500,00 грн, проценти 3969,00 грн.

Згідно виписки амбулаторного хворого №21859 ОСОБА_1 перебував на лікуванні і КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» з 22.12.2024 по 07.01.2025 з діагнозом Параноїдна шизофренія.

Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2023 (справа №127/19063/23) провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв`язку з неосудністю особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність (копія постанови надана представником відповідача знеособлена, була перевірена судом в ЄДРСР).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 21.07.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №21.07.2023-100000122, у формі електронного документу, який було підписано з використанням позичальником ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який нею особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, факт укладення договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем, які було досліджено судом.

Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 4500,00 грн на виконання умов договору підтверджується копією квитанції LIQPAY 21.07.2023 о 02:58, що відповідає часу підписання електронним підписом підтвердження укладення кредитного договору та пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), призначенням якої є «видача за договором №21.07.2023-100000122». Окремо зазначено посилання на сайт sgroshi.com.ua (що є офіційним сайтом кредитора) та номер карти/рахунку отримувача: НОМЕР_2 .

Оскільки відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4500,00 грн з ОСОБА_1 на користь позивача.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, положення ЦК України визначають обов`язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору сторони погодили процентну ставку, яка є фіксованою незмінною у розмірі 2,1 % за 1 день користування Кредитом та яка застосовується протягом всього строку, на який надано Кредит.

Як вбачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості відповідача за кредитним договором №21.07.2023-100000122 (кредитної лінії) від 21.07.2023 проценти по кредиту нараховані відповідачу в розмірі 3969,00 грн, зокрема, за період з 21.07.2023 по 31.08.2023, тобто в межах строку дії кредитного договору.

Таким чином, підписавши кредитний договір і паспорт кредиту відповідач погодився із встановленим розміром відсотків за користування кредитом, а тому позовні вимоги про стягнення процентів в сумі 3969,00 грн також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Наданий суду відповідачем відзив на позовну заяву не спростовує факту укладання договору, отримання відповідачем грошових коштів у позику, наданого суду розрахунку заборгованості.

Відтак, в цій частині доводи відповідача, який наполягав на неукладеності такого договору, не знайшли свого підтвердження.

Із вимогами про недійсність/нікчемність такого договору відповідач до суду також не звертався.

Щодо доводів відповідача про те, що він перебуває на обліку в психіатрії і знаходиться під наглядом лікаря-психіатра, то це не спростовує те, що він уклав Договір про відкриття кредитної лінії.

Суд звертає увагу на те, що для чинності правочину волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутністю.

Правовим наслідком укладення особою правочину з дефектом волі є недійсність цього правочину, в тому числі на підставі статті 225 ЦК України.

Правила цієї статті поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: 1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; 2) наявність підстав для оспорення правочину; 3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці і суд застосовує окремі позиції щодо цього.

У постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року (справа № 591/2231/16-ц) також зазначено, що тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Встановлення неспроможності особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення правочину відбувається з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Стосовно відповідача відсутнє рішення суду, згідно якого він був би визнаний недієздатним/обмежено дієздатним; договір у судовому порядку не розривався, не визнавався недійсним; відповідний висновок експертизи, який би вказував на те, що відповідач не розумів та не міг розуміти, усвідомлювати факту укладення із позивачем договору позики, також відсутній.

З наданих відповідачем доказів неможливо встановити, що на момент укладення кредитного договору він не усвідомлював значення своїх дій та/або не міг керувати ними; такі відомості також не підтверджують, що відповідач був недієздатним чи обмежено дієздатним.

Вказані у відзиві доводи відповідача (що він не усвідомлював значення своїх дій, а тому не розумів та не міг розуміти та усвідомлювати факту укладення із позивачем певного договору) не підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, позовні вимоги необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Згідно довідки МСЕК, відповідач є інвалідом ІІ групи.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а відповідач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, відповідно до вимог ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України належить провести розподіл судових витрат, а саме: позивачу належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273-279, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.07.2023-100000122 від 21.07.2023 в розмірі 8469,00 грн (вісім тисяч чотириста шістдесят дев`ять гривень), з яких: тіло кредиту 4500,00 грн, проценти 3969,00 грн.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду в сумі 2422,40 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 15.12.2025.

Суддя О.О. Жмудь