Рішення № 132627259, 11.12.2025, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1491/25

Провадження №2/190/1042/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Споживчий центр» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 15 травня 2024 року між ними та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 15.05.2024 -100001011. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок у розмірі 10000,00 грн., строком на 98 днів, дата повернення кредиту 20.08.2024 року. Фіксована процентна ставка - 1.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, денна процентна ставка складає 1.18%. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 10% від суми кредиту та дорівнює 1000,00 грн. Відповідно до умов договору, відповідач зобов`язувався виконувати свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, комісії за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на дату подачі позову, утворилась заборгованість у розмірі 30700,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн., по процентам в розмірі 14700,00 грн., комісії - 1 000,00 грн., неустойки -5 000,00 грн., яку просять стягнути з відповідача в примусовому порядку. Крім того просять стягнути з відповідача 2422,40 грн. сплаченого судового збору.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» свого представника в судове засідання не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в прохальній частині позову просили проводити розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник Напара М.В. в судове засідання не з`явились, від представника відповідача до суду надійшла заява, згідно якої остання просить судове засідання проводити без її участі та участі відповідача, у задоволенні позову просять відмовити, так як заборгованість по кредитному договору відповідачем погашена у повному обсязі.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

15травня 2024року між ТОВ«Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитнийдоговір №15.05.2024-100001011.Позивач надавВідповідачу кредитна умовахйого строковості,платності іповоротності успосіб перерахуваннякоштів нарахунок споживача№ 5168-75XX-XXXX-5850,у розмірі10000,00грн.,строком на98днів з датийого надання,дата поверненнякредиту 20.08.2024року (п.2,3,4Заявки). Згідноп.3.3.6.Договору процентиза користуваннякредитом встановлюється уЗаявці,яка єневід`ємною частиноюданої оферти. Процентна ставка-фіксована незміннапроцентна ставкау розмірі1.5%за 1(один)день користування Кредитом,яка застосовуєтьсяпротягом всьогостроку,на якийнадається Кредит.Розмір процентноїставки неможе бутизбільшено водносторонньому порядку(п.5Заявки).Денна процентнаставка загальні витратиза споживчимкредитом закожний денькористування кредитомпротягом всьогостроку,на якийнадається Кредит,виражені упроцентах відзагального розмірувиданого кредитута складає 1.18%(п.6Заявки). Комісія,пов`язана знаданням Кредиту 10% від сумиКредиту тадорівнює 1000грн.00коп. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п.8 Заявки). Кредитний договір № 15.05.2024 -100001011 від 15.05.2024 року підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Е856.

На підтвердження перерахування коштів за кредитним договором № 15.05.2024 -100001011 від 15.05.2024 року позивачем надано квитанцію АТ КБ «Приватбанк», згідно якої 15.05.2024 року 11:47 були перераховані кошти на платіжну картку клієнта - НОМЕР_1 в розмірі 10000,00 грн., ID операції 2469484354, призначення платежу - видача за договором кредиту №15.05.2024-1000010

11.

Згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором №15.05.2024 -100001011 від 15.05.2024 року у розмірі 30700,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту 10000,00 грн., заборгованості по процентам 14700,00 грн., комісії - 1000,00 грн., неустойки -5000,00 грн.

Згідно із статтею 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексівУкраїни може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19; від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3Закону України«Про електроннукомерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною дванадцять статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами.

Відповідно до статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із статтею 599ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Відповідно до статті 612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із статтею 625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною другою статті 1050ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1056-1ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до платіжних інструкцій № 0.0.4524571576.1 від 02.09.2025 року та №0.0.46114748641 від 06.11.2025 року відповідач ОСОБА_1 через АТ КБ «ПриватБанк» сплатив кошти в рахунок погашення заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) за кредитним договором №15.05.2024 -100001011 від 15.05.2024 року на рахунок ТОВ «Споживчий центр» у загальному розмірі 10000 грн./а.с. 64/.

Згідно з довідками ТОВ «Споживчий центр» від 06.11.2025 року та від 10.11.2025 року ОСОБА_1 здійснив оплату заборгованості за кредитним договором №15.05.2024 -100001011 від 15.05.2024 року на загальну суму 10000 грн./с. 64,65 на звороті//.

Відповідно до платіжної інструкцій № 0.0.46114779651 від 06.11.2025 року відповідач ОСОБА_1 через АТ КБ «ПриватБанк» здійснив оплату заборгованості за комісією за кредитним договором №15.05.2024 -100001011 від 15.05.2024 року в сумі 1000,00 грн. ./а.с.64 на звороті/

Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 сплатив заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №15.05.2024 -100001011 від 15.05.2024 року на загальну суму 10000 грн., та комісію у розмірі 1000 грн., про що свідчать копії платіжних інструкцій та довідки, видані ТОВ «Споживчий центр», то суд приходить до висновку, що підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000, 00 грн. та комісії у розмірі 1000 грн. відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення заборгованості про процентам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини першої статті 3Закону України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Національний банк України в листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Згідно копії посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 12.04.2022 року призваний у Збройні Сили України.

Відповідно до копії посвідчення Серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів-війни учасників бойових дій.

Тобто, з поданих документів вбачається, що на момент укладення кредитного договору, а саме 15 травня 2024 року, відповідач ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця і на нього розповсюджуються пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв`язку із викладеним вище, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача відсотків, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути із відповідача за кредитним договором, зокрема і неустойку, в розмірі 5000 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022від 24.02.2022року на території України з 24.02.2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Таким чином, враховуючи зміни, які були внесені в перехідні положення ЦК України, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 5000 грн. необхідно відмовити.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно дост.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса