Ухвала суду № 132625990, 12.12.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/49516/25

Провадження № 1-кс/761/31299/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Антрацит Луганської обл., громадянки України, українки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, в рамках кримінального провадження

№ 72025001420000001 від 06.01.2025, -

ВСТАНОВИВ:

Детектив за погодженням з прокурором звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025001420000001 від 06.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 та за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України і ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

27.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у межах 554 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти клопотання детектива, просив відмовити у його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю, подав відповідні письмові заперечення.

Підозрювана підтримала позицію свого захисника.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025001420000001 від 06.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 та за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України і ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

27.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є його причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами у їх сукупності, а саме:

- висновком експерта № 8295/25-72 від 11.11.2025 за результатами проведення судової економічної експертизи, яким підтверджено втрату активів (збитки) Національною службою здоров`я України внаслідок проведення розрахунків з КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в рамках реалізації Програми державних гарантій медичного обслуговування населення з використанням електронної системи охорони здоров`я України в сумі 1 676 265,44 грн;

- листом Національної служби здоров`я України № 38391/2-16-25 від 02.09.2025 щодо розрахування суми надмірно сплачених коштів КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за 2024 рік за пакетом «Мобільна паліативна медична допомога дорослим і дітям»;

- допитом як свідка медичної сестри КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» ОСОБА_8 , яка повідомила що до паліативних пацієнтів виїжджала сама, за вказівками лікаря ОСОБА_7 ;

- допитами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які повідомили, що послуги мобільної паліативної допомоги лікарем КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» на дому ніколи не надавались;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.07.2025, 29.07.2025, встановлено, що ОСОБА_7 в обличчя не знають;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.07.2025, встановлено, що ОСОБА_7 знають як лікаря лікарні, але фактично на домашню адресу вона не приїздила;

- протоколом огляду від 23.06.2025 матеріалів отриманих від Національної служби здоров`я України, встановлено, надання амбулаторних та виїзних медичних послуг у один і той самий інтервал часу;

- протоколом огляду від 27.06.2025, матеріалів отриманих від Національної служби здоров`я України та операторів мобільного зв`язку, встановлено, що розташування мобільного терміналу, яким користувалась лікар ОСОБА_7 , під час виїздів до пацієнтів для надання медичних послуг за пакетом «Мобільна паліативна медична допомога дорослим і дітям» у більшості випадків співпадає з фактичним місцем роботи;

- протоколами про результати проведених негласних (розшукових) дій;

- іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 27.11.2025, вчинила зазначене кримінальне правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред`явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваній органом досудового розслідування.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні ОСОБА_4 .

Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.

Так, слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засідання посилалися на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, для запобігання яких необхідно застосувати виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Наявність ризику того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому, усвідомлюючи наслідки у разі визнання її винною у вчиненні даного злочину, може переховуватися від органу досудового розслідування і суду.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати, що ОСОБА_4 , вчинивши особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, може покинути територію України й переховуватись від органів досудового розслідування та суду, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності.

Суд враховує твердження слідчого, що за наявною в їх розпорядженні інформацією ОСОБА_4 начебто найближчим часом планує виїхати з метою постійного проживання за межі України, з цією метою вона звільнилась з роботи, продала все наявне рухоме та нерухоме майно на території України, перерахувала грошові кошти на банківські рахунки за кордоном.

При визначенні імовірності переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України суд враховує тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винною в інкримінованих злочинах, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де суд визначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу упродовж певного часу).

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) зумовлений тим, що на цей час досудове розслідування кримінального провадження триває, проводяться та заплановано проведення низки слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою отримання доказів, які підозрювана з високою ймовірністю може знищити, сховати або спотворити

Підставою вважати обґрунтованим ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд вважає те, що підозрювана ОСОБА_4 з високою ймовірністю може особисто або через раніше підпорядкований медичний персонал КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» незаконно впливати (шляхом пропозиції грошової винагороди, погрозами тощо) на ряд свідків у цьому кримінальному провадженні, що негативним чином може вплинути на всебічне, повне і неупереджене дослідження всіх обставин даного кримінального провадження.

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

При цьому, суд не може погодитися з твердженнями органу досудового розслідування про наявність ризиків, передбачених п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки вони належним чином необґрунтовані ні детективом у клопотанні, ні прокурором у судовому засіданні та мають лише формальне посилання на їх наявність.

Отже, судом встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.

Суд зазначає, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено, що більш м`який запобіжний захід, такий як наприклад застава, не забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_4 та запобігти існуючим ризикам.

Так, у клопотанні та під час судового засідання необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту органом досудового розслідування обґрунтовується лише наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, деякі з яких не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

У відповідності до ст. ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Нормою ст. 9 ч. 5 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень про наявність у підозрюваної наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.

Оцінюючи зібрані у справі докази, надавши оцінку встановленим фактам щодо особи підозрюваної ОСОБА_4 , суд приходить висновку, що запобіжний захід, на застосуванні якого наполягає орган досудового розслідування, не відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваної ОСОБА_4 , слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, з метою забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим що під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави.

Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного, тяжкості пред`явленої йому підозри та може забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

Щодо розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке згідно ст. 12 цього Кодексу віднесено до категорії особливо тяжкого злочину.

Пунктом 3 ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що до особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Поряд з цим, частина 5 вказаної статті також визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив просив визначити заставу у 554 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обґрунтовуючи його виключним випадком, посилаючись на неможливість застави у максимальному розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваною покладених на нього обов`язків, а також просив врахувати, що розмір майнової шкоди (заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах), у завданні якої підозрюється ОСОБА_4 , складає 1 676 265,44 грн.

Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, враховуючи вагомість встановлених судом ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава у 554 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання - відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в межах 554 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 677 512 гривень, з одночасним покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених частиною 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;

2) не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками щодо обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні № 72025001420000001 від 06.01.2025;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України.

Визначений розмір застави має бути внесений не пізніше п`яти днів з дня застосування запобіжного заходу у вигляді застави, тобто не пізніше 17 грудня 2025 року, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУ ДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО - 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім`я, по батькові підозрюваної.

Після внесення застави зобов`язати ОСОБА_4 надати відповідний документ, що підтверджує сплату, слідчому або прокурору у кримінальному провадженні № 72025001420000001 від 06.01.2025.

Роз`яснити , що у разі невнесення застави у визначений строк до підозрюваної може бути застосований більш суворіший запобіжний захід.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та виконання ним покладених обов`язків.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Термін дії обов`язків, покладених судом, а також строк дії ухвали визначити по 27 січня 2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який призначений старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 72025001420000001 від 06.01.2025.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1