Рішення № 132617823, 16.12.2025, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

639/7433/25

2/154/1760/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 грудня 2025 м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Мушкета О.О.,

з участю секретаря судового засідання Тивонюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року в провадження Володимирського міського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 04.02.2022 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Заява-Договір № TDB.2022.0170.2782 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір.

Банк свої зобов`язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав. Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 року у відповідача утворилась заборгованість перед банком, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 9984,84грн. та заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 18585,15 грн., а всього в загальній сумі 28569,99 грн.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (новий кредитор) був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Таким чином, новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором № TDB.2022.0170.2782 від 04.02.2022 року.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є порушенням чинного цивільного законодавства України в частині виконання договірних відносин, а саме ст.526, 527 ЦК України, а також умов договору.

Відповідно до вказаних обставин позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» суму заборгованості за кредитним договором № TDB.2022.0170.2782 від 04.02.2022 року у розмірі 28569,99 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 9 984,84грн. та заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 18 585,15 грн.

Та відповідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн. та на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 грн.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 03.11.2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі розгляд її постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання, визначено строки для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду письмову заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив не подав, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду на направляв.

Ухвалою суду від 16.12.2025 року ухвалено провести заочний розгляд вказаної справи, оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, в той же час представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

03.09.2024 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Заява-Договір № TDB.2022.0170.2782 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір.

Згідно з пунктом 1 підписанням заяви-договору клієнт підтверджує, що приймає в повному обсязі Публічну пропозицію АТ «Мегабанк» на приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщені на сайті банку, а також положення усіх додатків до нього. Підписання сторонами цього договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги Банку (додаток № 1 до договору), вступають в силу для сторін одночасно з підписанням цього договору і складають єдиний договір.

Відповідно допункту 2кредитного договорубанк відкриваєклієнту:поточний рахунок№ НОМЕР_1 в гривні;що обслуговуєтьсядебетово-кредитноюсхемою,поточні рахунки№ НОМЕР_2 у доларахСША,№ НОМЕР_3 у євро, що обслуговується дебетово-кредитною схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану). Картка, що видається на підставі цього договору є власністю Банку.

Згідно з пунктом 4 кредитного договору банк має право надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії: сума максимального кредитного ліміту 200000,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту 273293,00 грн., сума доступного ліміту кредитної лінії згідно з паспортом споживчого кредиту, процентна ставка фіксована, строк кредиту 12 місяців, базова процентна ставка 56 %, пільговий період для нарахування процентів 62 дні; процентна ставка у пільговий період 0,0001 %; тип кредиту кредитна лінія, мета кредиту споживчі цілі, орієнтовна реальна річна процентна ставка 87,30 %, обов`язковий мінімальний платіж 5% від використаного доступного ліміту, строк оплати обов`язкового мінімального платежу передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок /нарахування обов`язкових платежів клієнта за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 4 кредитного договору сплата процентів, передбачених умовами договору за користування доступним лімітом кредитної лінії, здійснюється клієнтом у разі його використання (повністю та/або частково).

Клієнт зобов`язаний при користуванні доступним лімітом кредитної лінії: щомісячно, не пізніше розрахункової дати місяця, наступного за звітним, сплатити обов`язковий мінімальний платіж, в т.ч. проценти та інші обов`язки платежі, передбачені договором, у розмірі, визначеному тарифами, шляхом забезпечення надходження цих коштів на картковий рахунок; погасити заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії до настання кінцевого строку сплати цієї заборгованості.

Відповідно до пункту 8 кредитного договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 3 років. У випадку якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмеженою.

Підписавши договір відповідач підтвердив, що один примірник цього договору із додатками, платіжну картку та ПІН-код до неї, тарифи, паспорт споживчого кредиту, ним отримані. Відповідач своїм підписом засвідчив вірність наведеної в заяві-договорі інформації, вираження волі клієнта на приєднання до договору.

На виконання умов договору банк відкрив ОСОБА_1 поточні рахунки, що підтверджується довідкою про відкриття рахунків.

В матеріалах справи на підтвердження укладення кредитного договору наявні докази, які містять всі істотні умови кредитного договору, зокрема суму кредиту, строк користування кредитом, процентну ставку за користування кредитом, заявка та підтвердження кредитного договору підписані власноручним підписом відповідача, суд вважає, що наявні підстави вважати, що відповідач підписав кредитний договір та був проінформований про всі істотні його умови.

АТ «Мегабанк» виконав свої зобов`язання за Договором, а саме п. 4 договору, відкривши відповідачу поточні рахунки, видавши платіжну картку та здійснивши перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача в межах ліміту кредитної лінії, що підтверджується виписками з особового рахунку відповідача.

Відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується виписками з особового рахунку

Отже, на виконання умов кредитного договору банк надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач в повному обсязі не повернув кредитні кошти, проценти за кредитним договором.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором № TDB.2022.0170.2782 від 04.02.2022 року, станом 03.09.2024 року становить 28 569,99 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 9 984,84грн. та заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 18 585,15 грн.

В порушення умов договору відповідачем не сплачено ні тіло кредиту, ні відсотки за користування кредитом, що підтверджується виписками по особовому рахунку.

З матеріалів справи встановлено, що 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (новий кредитор) був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Таким чином, новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором № TDB.2022.0170.2782 від 04.02.2022 року.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

27 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є новим кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2022.0170.2782 від 04.02.2022 року в сумі 28569,99 грн.

Таким чином, станом на 03 вересня 2024 року, заборгованість відповідача перед позивачем, як правонаступника за кредитним договором № TDB.2022.0170.2782 від 04.02.2022 року складає в сумі 28 569,99 грн.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку за кредитним договором №DB.2022.0170.2782 від 04.02.2022 року з повернення тіла кредиту та відсотків.

Обґрунтованих доводів щодо спростування суми заборгованості сторона відповідача не навела, а також не надала будь-якого власного контррозрахунку.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Таким чином дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За нормою ч.2 ст.1050 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, ч.1 ст.1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім того, згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Так, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами та міра відповідальності кредитора поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У цій справі позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, а саме, прострочених тіла кредиту, процентів, нарахованих на вказане тіло. Штрафи та комісії до стягнення не заявлені.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стосовно відступлення прав вимоги за кредитним договором, суд виходить з таких нормативних положень.

Відповідно до ч.1,3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ст. 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї ст. звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).

Відповідно, із врахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги на ту суму заборгованості, на яку мав право первісний кредитор, тобто на суму заборгованості за кредитним договором № TDB.2022.0170.2782 від 04.02.2022 року у сумі 28569,99 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту та по відсоткам у розмірі, зазначеному вище.

Таким чином,за результатамирозгляду справисуд дійшоввисновку проте,що позовнівимоги ТОВ«ФК Єврокредит»підлягають повномузадоволенню,а самеу спосіб,визначений позивачем,шляхом стягненняз відповідачана користьпозивача заборгованостіза кредитнимдоговором № TDB.2022.0170.2782 від 04.02.2022 року у сумі 28 569,99 грн.

Щодо судових витрат

Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки позовні вимоги задоволено, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

На підтвердження здійснення витрат пов`язаних з розглядом справи позивачем надано договір №1/07 від 01.07.2025 про надання правничої допомоги, укладений між АБ «Альянс ДЛС» та позивачем ТОВ «Єврокредит», за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в повному обсязі та на умовах, передбачених даним договором, також в Додатку № 2 погоджено вартість послуг «прейскурант».

Як вбачається із акту прийому-передачі наданих послуг до вищевказаного правочину вартість правничої допомоги склала 11200,00 грн., яка складається з: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, що становить 1200,00 грн.; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості 10000 грн.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім цього, суд зазначає, що внаслідок запровадження з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, які наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 5 ст.137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.09.2021 року при розгляді справи № 160/12268/19.

Разом з тим, відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, попри ту обставину, що про наявність судового провадження останнього було повідомлено своєчасно, а тому він мав можливість в належний спосіб розпорядитися своїми процесуальними правами.

Із наведеного слідує, що понесені позивачем та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з даним позовом в розмірі 2 422,40 грн., а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11200,00 грн., у зв`язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.

Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279, ст.280, ст.281, ст.282 ЦПК України, на підставі ст.610, ст.611, ст.625, ст.1050 ЦК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (юридична адреса: м. Дніпро, пров. Ушинського,1, оф.105, ЄДРПОУ 40932411), заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 03.09.2024 року, у розмірі 28569 (двадцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 99 коп, яка складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 9 984,84грн. та заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 18 585,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_4 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,фактично зареєстрованийяк внутрішньопереміщена особаза адресою: АДРЕСА_2 ,на користь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФКЄврокредит» (юридичнаадреса:м.Дніпро,пров.Ушинського,1,оф.105,ЄДРПОУ 40932411), судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_4 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,фактично зареєстрованийяк внутрішньопереміщена особаза адресою: АДРЕСА_2 ,на користь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФКЄврокредит» (юридичнаадреса:м.Дніпро,пров.Ушинського,1,оф.105,ЄДРПОУ 40932411), витрати на правничу допомогу в розмірі 11200 одинадцять тисяч двісті) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Олександр МУШКЕТ