Рішення № 132614003, 16.12.2025, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

16 грудня 2025 року

Справа № 642/5039/25

Провадження № 2/642/2440/25

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2025 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Вікторова В.В.,

за участю секретаря Гриценко О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1488461 від 10.03.2024 розмірі 81899,91 грн та понесені судові витрати, витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн та в порядку частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК Україниоргану (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно достатті 625 Цивільного кодексу Українипочинаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 10.03.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 1488461 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого сума кредиту 9000 грн на строк 360 днів. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 9000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 . Стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. У період з 10.03.2024 по 24.12.2024 відповідачкою здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 27,01 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 27,00 грн.

24.12.2024 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки у розмірі 70424,91 грн, з яких: сума кредиту8999,99 грн, сума заборгованості за процентами56924,92 грн., штрафні санкції 4500,00грн. Станом на дату укладання Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024, строк дії договору № 1488461 від 10.03.2024 не закінчився позивачем нараховано проценти за 71 календарних днів (25.12.2024-05.03.2025) в межах строку договору у розмірі 15975,00 грн. (8999,99 грн * 2,5% = 225 грн*71 календарних днів). Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 81899,91 грн. з яких: 8999,99 грн - тіло кредиту, 56924,92 грн - нараховані проценти, 15975,00 грн. нараховані позивачем проценти за 71 календарних днів.

Заочним рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2025 року позов Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 1488461 про надання споживчого кредиту від 10.03.2024 в розмірі 81899 грн. 91 коп., з яких: 8999,99 грн - тіло кредиту, 56924,92 грн - нараховані проценти, 15975,00 грн. нараховані позивачем в період з 25.12.2024 по 05.03.2025. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000, 00 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

07.11.2025 року відповідач звернулася до суду із заявою, у якій просить переглянути та скасувати вищевказане заочне рішення. В обґрунтування заяви зазначила, що не була належним чином повідомлена про розгляд справи, через що не мала можливості скористатись процесуальними правами на захист у повній мірі. Із заочним рішенням суду відповідач не згодна в частині нарахування відсотків, посилаючись на зміни внесені до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, нараховані відсотки позивачем мають бути перераховані відповідно до вимог діючого законодавства, а саме: до 22.04.2024 року розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5%, а з 21.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року Заяву про перегляд заочного рішення - задоволено. Заочне рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2025 року у справі №642/5039/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано. Призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

На підставі ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1ст. 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.03.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 1488461 про надання споживчого кредиту.

Згідно з п.п.1.3, 1.4 кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 9000 грн; строк кредиту 360 дні. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору.

Відповідно до п.1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Вказаний Договір, додаток № 1 до нього та паспорт споживчого кредиту підписані електронним підписом, одноразовим ідентифікатором Х787 10.03.2024/ ОСОБА_1 /.

Додаток № 1 та паспорт споживчого кредиту містять вказівку на суму кредиту, строк його видачі, реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту, штрафи, тощо.

Факт надання грошових коштів за Кредитним договором відповідачу на реквізити картки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 підтверджується наданою АТ КБ «ПриватБанк» випискою про рух коштів по рахунку за 10.03.2024 року.

Таким чином, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем за Договором виконало повністю та надало грошові кошти в обумовленому Договором розмірі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» станом на 15.07.2025, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором складає 70424,91 грн, з яких: 70424,91 грн, з яких: сума кредиту8999,99 грн, сума заборгованості за процентами56924,92 грн., штрафні санкції 4500,00грн.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зістаттею 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077ЦК Україниодна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078ЦК України предметомдоговору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК Українивизначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

24 грудня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (ціна продажу) за плату, а останнє відступити ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «СЛОН КРЕДИТ». Перехід від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітала» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» прав вимоги заборгованостей (п. 1.1. п. 1.2. договору факторингу).

На виконання вищевказаних умов договору 24.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників та сплачено ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» грошові кошти за договором факторингу, що підтверджується копією платіжної інструкції.

З витягу з реєстру боржників вбачається відступлення ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1488461.

Таким чином позивачем доведено належними доказами те, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 1488461 від 10.03.2024.

Щодо розміру заборгованості та її складових суд звертає увагу на таке.

Статтею 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України закредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048ЦК України).

Відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконує, тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 81899,91 грн. з яких: 8999,99 грн - тіло кредиту, 56924,92 грн - нараховані проценти, 15975,00 грн. нараховані позивачем проценти за 71 календарних днів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості та кредитного договору вбачається, що первісним кредитором протягом періоду з 10.03.2024 року по 24.12.2024 року застосовано процентну ставку 2,50% в день. Також, з розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» вбачається, що за період з 25.12.2024 по 05.03.2025, в межах строку дії кредитного договору застосовано процентну ставку 2,50% в день.

Водночас, суд враховує, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (підпункт 6 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (підпункт 13 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, - з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5 %, - з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1 %.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір від 10.03.2024 року № 1488461 про надання споживчого кредиту укладено між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 після набрання чинності Закону № 3498-ІХ.

За період з 10.03.2024 року по 21.04.2024 року позивач самостійно застосував стандартну процентну ставку 2,5%, передбачену умовами договору. З огляду на це, та ураховуючи, що дана ставка не перевищує допустимий поріг, встановлений законом (на той момент - не більше 2,5 %), суд визнає її правомірною та застосовує до розрахунку: 9674,99 грн (8999,99 * 2,5/100* 73 дні).

Як уже зазначалося раніше, у період з 22.04.2024 року до 05.03.2025 року позивачем застосовано процентну ставку 2,5 % в день, що складає 225,00 грн.

Водночас, суд враховує, що з огляду на положенняЗакону № 3498-ІХ,максимально допустима ставка, передбачена пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, з 22 квітня 2024 року до20 серпня 2024 року встановлена у розмірі 1,5 % в день, а з 20 серпня 2024 року не більше 1 % в день.

Судом здійснено перерахунок заборгованості за відсотками за період з 22 квітня 2024 року по 05.03.2025 року.

За період з 22.04.2024 по 19.08.2024 до розрахунку застосовано стандартну ставку 1,5%, яка відповідає максимально допустимій ставці на цей період, передбаченій п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, заборгованість за відсотками складає: 16199,98 (8999,99*1,5/100*120 днів);

За період з 20.08.2024 року по 05.03.2025 року, до розрахунку застосовано стандартну ставку 1,0 %, яка відповідає максимально допустимій ставці на цей період, передбаченій п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, заборгованість за відсотками складає 10799,99 грн (8999,99 *1,0/100*198 днів).

Отже, загальна сума процентів за користування кредитними коштами за період з 10.03.2024 по 05.03.2025 року становить 36674,96 грн.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість згідно Договору від 10.03.2025 року № 1488461 за основним зобов`язанням у розмірі 8999,99 грн. та за нарахованими відсотками у розмірі 36674,96 грн, що підлягають стягненню з відповідача.

Щодо застосування положень частин десять, одинадцятьст. 265 ЦПК України, то суд враховує наступні висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22.

Частина десятастатті 238 ГПК України, частини десята, одинадцятастатті 265 ЦПК Україникореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятоїстатті 26 Закону «Про виконавче провадження», якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що положення частини десятоїстатті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК Українизакріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов`язання між тими ж сторонами.

Застосування частини десятоїстатті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК Україниполягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.

Тобто можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду). Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що нарахування відсотків у порядку частини десятоїстатті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК Україниґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.

За своєю природою відсотки, зазначені в частині десятійстатті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятійстатті 265 ЦПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.

Стягнення процентів річних та суми інфляційних втрат визначено частиною другою статті 625ЦК України, тобто не ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення даного позову судом за результатом розгляду справи та не зазначені в мотивувальній частині рішення.

Отже, підстави для застосування положень частини десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК Українивідсутні.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Стаття 133 ЦПК Українивизначає види судових витрат.

Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладений з адвокатом Столітнім М.М.; ордер про надання правничої (правової) допомоги від 12.08.2025; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Столітнього М.М.; заявку № 9777 від 14.07.2025 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024; Акт № 9777 від 12.08.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024; відповідно до якого загальна сума витрат складає 10000 грн., рахунок на оплату № 8842-16/06-2025 від 16.06.2025.

З п. 4.8 Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, вбачається, що Клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) потягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, суд вважає, що наведений адвокатом обсяг послуг з їх вартістю (10000,00 грн.) є неспівмірним із складністю справи та затраченим часом на надання таких послуг. Заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру, крім того позовні вимоги задоволено частково.

З урахуванням вимог розумності та справедливості, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 141ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог. Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1350,95 грн. (45674,95*2422,40/81899,91).

Керуючись ст. ст.12,76,77,78,79,80,81,141,247,263-268,279,354 ЦПК України, ст.ст.512,514,526,610,625,638,639,1054,1077 ЦК України,Законом України «Про електронну комерцію», суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ44559822, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Загородня, буд.15, офіс 118/2) заборгованість за договором № 1488461 про надання споживчого кредиту від 10.03.2024 в розмірі 45674 (сорок п`ять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 95 коп., з яких: 8999,99 грн. заборгованість за тілом кредиту, 36374,96 заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ44559822, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Загородня, буд.15, офіс 118/2) судовий збір у розмірі 1350 (одна тисяча триста п`ятдесят) грн. 95 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) 00 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.12.2025 року.

Суддя В.В. Вікторов