Ухвала суду № 132613574, 15.12.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/18319/25

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

15 грудня 2025 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б., отримавши та ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітньою особою, призначення їй опікуна,-

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лешанич Леся Анатоліївна, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 , у якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви приходжу до наступного висновку.

Нормами статей 175 та 177 ЦПК України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України у позовній заяві повинен міститися виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно із ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Постановою Кабінету міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дітей (далі Порядок), пунктом 3 якого встановлено, що Органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Згідно положень, передбачених пунктами 4, 5 Порядку, особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов`язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини.

Служба у справах дітей або виконавчий орган сільської, селищної ради, до яких надійшло повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, повинні з`ясувати місце знаходження дитини, її вік, відомості про батьків або осіб, які їх замінюють, обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування, прізвище, ім`я, по батькові та адресу особи, від якої надійшло повідомлення, та отримати іншу інформацію, що має істотне значення.

Служба у справах дітей, а у разі, коли дитина виявлена на території села, селища, - виконавчий орган сільської, селищної ради протягом доби після надходження повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, проводять обстеження умов її перебування, стану здоров`я та з`ясовують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування.

За результатами обстеження умов перебування дитини складається акт, в якому зазначається дата, місце проведення обстеження, відомості про дитину, її батьків, інших осіб, з якими вона проживає, умови утримання дитини та стан її здоров`я, за яких обставин та з яких причин дитина залишилась без батьківського піклування, а також заходи, що були вжиті для захисту прав дитини /п.6/.

Однак позивачем у позовній заяві не зазначено доказів щопідтверують обставини того, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає у її сім`ї (як то рішення органу опіки та піклування про тимчасове влаштування дитини, про надання позивачу статусу опікуна відносно малолітнього внука, акт обстеження житла тощо).

Позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з п.15 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно із ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Позивачем не зазначено, чи розглядалось органом опіки та піклування питання про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача із винесенням письмового висновку, та, відповідно, не надано висновок органу опіки та піклування щодо даного питання.

У цьому контексті, суд звертає увагу на позицію ВСС України, викладену в ухвалі від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування і попередження матері про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Крім того, ч. 3 ст. 243 СК України передбачено, що опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦК України опіка встановлюється над дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а згідно із ч. 4 ст. 60 СК України суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов`язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства.

В силу частин 1, 2 ст. 11 вказаного Закону органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують, серед іншого, вирішення питань щодо: встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей. Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, зокрема набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 (далі - Порядок).

Згідно з положеннями Порядку наданню дитині статусу позбавленої батьківського піклування та взяттю її на відповідний облік передує низка заходів уповноважених органів, пов`язаних із встановлених певних фактів: проведення обстеження умов перебування дитини, стану здоров`я та з`ясування обставин, за яких дитина залишилася без батьківського піклування.

Згідно із ч. 3 ст. 60 СК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

У даному випадку питання щодо призначення опікуна належить до виключної компетенції органу опіки і піклування, і таке рішення приймається органом з додержанням відповідної процедури і за умови подання саме до органу переліку визначених документів. Таке призначення не може бути покладено за відсутності будь-якого рішення органу опіки і піклування з цього питання безпосередньо на суд.

Проте, у позовній заяві не зазначено та до неї не додано доказів про звернення позивачки до органу опіки та піклування для вирішення питання про встановлення опіки (піклування) над малолітньою дитиною.

Відповідно до частин першої та другої статті 244 СК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу.

Так, згідно із ст. 212 СК України не можуть бути усиновлювачами особи, які: 1) обмежені у дієздатності; 2) визнані недієздатними; 3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім`ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; 5) мають психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин, наявність яких встановлено на підставах, передбачених Законом України "Про психіатричну допомогу" та іншими законами України, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України; 6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; 7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); 8) мають захворювання, розлади або стани, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, які встановлені за результатами медичного огляду, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України; 9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; 10) були засуджені за злочини проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення проти життя і здоров`я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також за злочини, передбачені статтями 164, 166, 167, 169, 181, 187 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень; 11) за станом здоров`я потребують постійного стороннього догляду; 12) є особами без громадянства; 13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем; 14) вчинили домашнє насильство, насильство за ознакою статі та до них було застосовано адміністративне стягнення за його вчинення; 15) є громадянами держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції; 16) перебувають у шлюбі з громадянином держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції. 2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Відсутність всіх викладених вище обставин має бути підтверджена відповідними фактичними даними, зокрема: довідками про відсутність судимостей, відомостями суду та органу опіки та піклування про відсутність даних про визнання особи, що бажає бути призначеною опікуном, недієздатною або обмежено дієздатною, сертифікатами обласних наркологічної та психіатричної лікарень про те, що особа, що бажає стати опікуном, не перебуває на обліку та не лікується у вказаних лікувальних закладах, відомостями про те, що така особа раніше не була опікуном чи піклувальником та з її вини опіку чи піклування не було припинено та вказана особа не позбавлена батьківських прав.

Водночас, позивачем не надано доказів того, що вона відповідає вимогам щодо опікуна.

Крім того, у відповідності до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривні.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211, 20 грн.)

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Крім цього, у пункті 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», роз`яснено, що якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов`язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

У позовній заяві позивач вказує, що згідно ч.ч.1, 2 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір", може звільнити від сплати судового збору, у випадку, коли до суду звертається особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб, однак не просить звільнити її від сплати судового збору.

При цьому, слід зазначити, що з позовної заяви вбачається, що позивач просить позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітнього сина та встановити опіку над малолітнім і призначити її опікуном, тобто фактично у позовній заяві об`єднано дві вимоги немайнового характеру.

З огляду на вказані вимоги закону, за подання даного позову позивачу належить сплатити судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (3028 грн. х 0,4 х 2 позовні вимоги).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях:

Отримувач коштів - ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/22030101

Код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 37975895

Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку - отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача - UA308999980313141206000007493

Код класифікації доходів бюджету - 22030101

Призначення платежу - 101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області (назва суду, де розглядається справа).

У відповідності до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для їх усунення.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітньою особою, призначення їй опікуна, - залишити без руху.

Позивач має право протягом строку, п`ять днів, з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути вказані недоліки. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило