Ухвала суду № 132611053, 16.12.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/14186/25

(1-кп/199/1353/25)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2025 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025042220000803 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.08.2025 року, відносно ОСОБА_3 за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.1 ст.263 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки перебіг строків закінчується, а ризики, які було встановлено при обранні та продовженні ОСОБА_3 даного запобіжного заходу з переліку передбаченого ст. 177 КПК України не зникли.

Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила застосувати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника.

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187, ч.1 ст.263 КК України, приходить до висновку, що прокурором доведені ризики які були враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу відносно обвинуваченого, які наразі не відпали і продовжують існувати на цей час.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції.

Згідно правової позиції, викладеної в п.152 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за якою тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Так, відповідно до змісту обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст. 187 КК України, санкція останнього, більш тяжкого складу кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22.10.2025, відносно ОСОБА_3 продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Вказана ухвала суду відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 08.12.2025 залишена без змін.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вищевказаному кримінальному правопорушенні, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, що, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Наявний і ризик зазначений у п.3 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений перебуваючи під іншим більш м`яким запобіжним заходом, володіючи відомостями про потерпілого і свідків, зможе незаконно на них впливати з метою зміни показів або ж відмови у їх наданні.

Крім вказаного, прокурором доведено і наявність ризику встановленому у п.5 ст. 177 КПК України, враховуючи особу обвинуваченого, який маючи не зняту судимість за ч.1 ст. 187 КК України, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, що свідчить про можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

З огляду на наведене, суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, а також, приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м`які запобіжні заходи.

За таких обставин запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою повинен бути продовжений, без визначення розміру застави, з огляду на приписи ч.4 ст. 183 КПК України.

На переконання суду, на даний час відсутні підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він обирався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого, та певних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не відпали і продовжують існувати і на теперішній час.

Керуючись ст.ст. 369, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 13.02.2026 включно, без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя ОСОБА_6