Рішення № 132604641, 01.12.2025, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 759/7538/25

Провадження № 2/376/1081/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого суддіБатовріної І.Г.

за участю секретаря судових засідань Гіптенко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованість у розмірі 70231,50 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову представник зазначив, що 30.07.2018 року АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 підписали заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП банк» №2019835045_CARD, що є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та Правил користування карткою, інформаційного листка, Тарифів банку/Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті Банку.

Відповідно до Заяви-Анкети, визначено умови обслуговування Кредитної лінії. Зокрема, за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку. На дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць. На дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних.

24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено Договір факторингу №24/03/23, у відповідності до умов якого ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право грошової вимоги за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП банк» №2019835045_CARD від 30.07.2018 року, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 ..

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась заборгованість, яка становить 70231,50 грн.. та складається з заборгованості за кредитом 38 000 грн., заборгованості за відсотками 32231,50 грн..

На підставі викладеного представник позивача просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 29.05.2025 р. у вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.06.2025 р. представник позивача надіслав заяву про стягнення судових витрати на професійну (правову) допомогу, у якій просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн..

09.07.2025 р. через систему «Електронний суд» представник відповідача, адвокат Гривачевська Л.М., подала додаткові пояснення у яких вказала, що позивач в позові не виклав обставини, яким обґрунтовує свої позовні вимоги та не зазначив докази, що підтверджують кожну обставину. Позивачем не доведено факту підписання ОСОБА_1 договору кредиту, основний зміст якого для позичальника при його укладенні був недоступний, оскільки знаходився на сайті в мережі Інтернет. А в анкеті-заяві від 30.07.2018р. не визначена процентна ставка за користування кредитом та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені,штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначення розміру.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала заяву у якій просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, у додаткових поясненнях просили проводити розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

30.07.2018 року АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 підписали заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП банк» №2019835045_CARD, що є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та Правил користування карткою, інформаційного листка, Тарифів банку/Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті Банку (а.с. 12).

На підставі Заяви-Анкети Банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб.

Емітована картка була отримана відповідачем, що підтверджується її підписом на розписці (а.с. 15).

30.07.2018 року АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 підписали заяву фізичної особи на встановлення кредитної лінії/зміну розміру кредитної лінії, відповідно до умов якої відповідач погодилася з будь-яким розміром кредитної лінії, встановленої банком (а.с. 13).

Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту, з якого вбачається інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, окрім того сума ліміту кредиту та строк кредитування.

Відповідно до вказаних умов тип кредиту: кредитна лінія, сума/ліміт кредиту 19646,00 грн. (з можливістю збільшення відповідно до кредитного договору), строк кредитування 36 місяців (з правом пролонгації), процента ставка 0,01 % річних

Судом встановлено, що на дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць. На дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних. Реальна річна процентна ставка 79,58 % річних.

24.03.2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір факторингу № 24/03/23, відповідно до умов якого ТОВ «Брайт Інвестмент» прийняв право грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором №2028630870 від 18.01.2020 року.

Відповідач користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору, вказане вбачається з розрахунку заборгованості станом на 24.03.2023 р. (а.с. 16-36) та звіту-розрахунку за період з 30.07.2018 по 24.03.2023 р. (а.с. 37-56).

Останній платіж відповідачем було здійснено 25.08.2021 року у розмірі 1023,06 грн. (а.с. 27 зворот).

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: надавав відповідачу кредитні кошти, а відповідач, у порушення умов кредитного договору свої зобов`язання за Заявою-Анкетою не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.

24.03.2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір факторингу № 24/03/23, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., відповідно до умов якого ТОВ «Брайт Інвестмент» прийняв право грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП банк» №2019835045_CARD від 30.07.2018 року, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 (а.с. 5-9).

Згідно з платіжною інструкцією № 46 від 24.03.2023 р. ТОВ «Брайт Інвестмент» сплатило АТ «ОТП Банк» грошові кошти за відступлення прав вимоги (а.с. 11).

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023 р. до ТОВ «Брайт Інвестмент» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі 70231,50 грн. (а.с. 10).

Станом на день відступлення права вимоги (у відповідності до розрахунку заборгованості) загальний розмір заборгованості становить 70231,50 грн.. та складається з заборгованості за кредитом 38 000 грн., заборгованості за відсотками 32231,50 грн. (а.с. 16-36).

04.04.2024 року позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором по карті (а.с. 57). Однак відповідач жодних дій на погашення заборгованості не вчинила, як і не направила жодної відповіді на вказану вимогу.

Доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Таким чином, судом встановлено, що з відповідачем дійсно був укладений вищевказаний договір з АТ «ОТП Банк».

Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер) були використані АТ «ОТП Банк» для укладення договорів від її імені, відповідачем та його представником до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладених договорів. Окрім того представником відповідача не надано жодних доказів того, що відповідач не підписувала вищевказаний договір.

Також суд враховує, що відповідач частково погашала наявну у неї заборгованість, що у свою чергу свідчить про вчинення нею конклюдентних дій на визнання вказаного договору укладеним та отримання грошових коштів за вказаним договором.

Вказане узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) та у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному у ст. 13 ЦПК України саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. У своєму відзиві відповідач оспорювався розмір заборгованості. Проте стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача, також суду не надано докази на підтвердження факту не отримання коштів. У свою чергу, судом враховується стандарт доказування «більшої вірогідності».

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного д нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуті прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанов Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Надана копія договору факторингу № 24/03/23 від 24 березня2023 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта - АТ «ОТП Банк» до Фактора - ТОВ «Брайт Інвестмент». Окрім того вказаний договір факторингу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В.

Суд вважає, що копія договорів факторингу, витяг з реєстру права вимоги та платіжна інструкція № 46 від 24.03.2023 р. є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Окрім того договір факторингу недійсним не визнавався та на даний час не скасований.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними договором.

Станом на дань відступлення права вимоги (у відповідності до розрахунку заборгованості) загальний розмір заборгованості становить 70231,50 грн.. та складається з заборгованості за кредитом 38 000 грн., заборгованості за відсотками 32231,50 грн. (а.с. 16-36).

30.07.2018 року АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 підписали заяву фізичної особи на встановлення кредитної лінії/зміну розміру кредитної лінії, відповідно до умов якої відповідач погодилася з будь-яким розміром кредитної лінії, встановленої банком (а.с. 13).

Відповідно до вказаних умов тип кредиту: кредитна лінія, сума/ліміт кредиту 19646,00 грн. (з можливістю збільшення відповідно до кредитного договору), строк кредитування 36 місяців (з правом пролонгації), процента ставка 0,01 % річних. Станом на дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць.

У свою чергу представник відповідача не надає жодних доказів на спростування заявленого розміру заборгованості, а саме контррозрахунку.

Суд перевіряючи розрахунок заборгованості та предмет його правильності зазначає, що нарахування відсотків здійснювалося з врахуванням положень договору та у строк кредитування, жодних нарахувань поза строком кредитування ні первісним кредитором ні позивачем не здійснювалося, а тому з відповідача підлягає стягненню заявлена заборгованість у розмірі 70231,50 грн..

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Судом не встановлено належного виконання умов кредитного договору відповідачем та на спростування розміру заборгованості за кредитним договором належних доказів суду не надано.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, а отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), тобто склад та розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

До матеріалів справи позивачем надано договір №01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023 року, акт про надання правової допомоги № 322 від 04.06.2025 року.

Відповідно до п. 3.2 договору №01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023 року оплата за даним договором здійснюється не пізніше 30-ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку від Бюро.

Однак, в матеріалах цивільної справи відсутня платіжна інструкція про сплату за послуги адвокатського бюро чи будь-якого іншого документу, який свідчить про фактичну сплату позивачем адвокатському бюро за послуги з ведення справи, відповідачем у якій є ОСОБА_1 .. Тобто, будь-яких інших доказів на підтвердження існування та розміру понесення витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, до позовної заяви додано не було. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, наданий позивачем, не є належним доказом фактичного понесення стороною таких витрат. А тому суд вважає необхідним відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог за необґрунтованістю.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (90,9% ) в сумі 2752,50 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково.

Керуючись ст.10,12,19,81,141,258-260, 263-265,274-279, 352, 354 ЦПК України, ст.509,525,526,530,536,599,633, 634, 1048,1049,1050,1054 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»код ЄДРПОУ 43115064 - заборгованість за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП банк» №2019835045_CARD від 30.07.2018 року в розмірі 70 231 (сімдесят тисяч двісті тридцять одна) грн. 50 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» код ЄДРПОУ 43541163 судовий збір в розмірі 2 752 (дві тисячі сімсот п?ятдесят дві) грн. 50 коп..

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Батовріна