Постанова № 132604566, 10.12.2025, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/1552/25

Номер провадження № 3/371/628/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2025 р. м. Миронівка

Суддя Миронівського районного суду Київської області Геліч Т.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює: головним бухгалтеромТОВ "МХП ЕКО ЕНЕРДЖИ", юридична адреса: м. Миронівка Обухівського району Київської області, вулиця Елеваторна вулиця, 1,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 17.09.2025 № 343/34-00-07-01 ОСОБА_1 , працюючи головним бухгалтеромТОВ "МХП ЕКО ЕНЕРДЖИ" (юридична адреса: м. Миронівка Обухівського району Київської області, вулиця Елеваторна вулиця, 1), вчинила правопорушення, а саме порушення ведення податкового обліку, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 163-1 КУпАП, зокрема, допустила порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобо`язанняз податку на додану вартість на суму 1434384 грн., у тому числі, за червень 2024 року на 864774 грн, за жовтень 2024 року на 289672 грн., листопад 2024 року на 151149 грн., грудень 2024 року на 128789 грн., з причини реалізації природного газу за ціною, нижчою ціни його придбання. Зазначені порушення зафіксовані в акті перевірки контролюючого податкового органу від 28.07.2025 № 485/34-00-97-01/37870261, про що складений протокол про адміністративне правопорушення від 17.09.2025 № 343/34-00-07-01.

У судове засідання, особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи повторно не з`явилася. Подала суду письмові пояснення, згідно із яким вину у вчиненні правопорушення не визнала. Пояснила, що акт про проведення перевірки від 28.07.2025 № 485/34-00-97-01/37870261 та податкове повідомлення-рішення № 66834000701 від 16.09.2025 оскаржене в адміністративному порядку ПрАТ «МХП Еко Енерджи», тому враховуючи триваючу процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення та відсутність відомостей про узгоджену суму відшкодування вказує на відсутність підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності. Також вказала на закінчення строків накладення адміністративного стягнення. Просила закрити провадження у справі за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з тим, що суд вжив всіх заходів щодо повідомлення особи про розгляд справи та прибуття її у судове засідання, враховуючи, що ОСОБА_1 надано письмові пояснення по суті справи з клопотанням про розгляд справи за її відсутності, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положеньст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно дост. 245 КУпАПодним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАПпередбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтями251,280 КУпАПвизначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Частиною 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Диспозицією частини 1статті 163-1 КУпАП визначено, що правопорушенням є відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку (див. ухвалу ВАСУ від 31.01.2013 у справі N 2а-8185/09/0670).

При цьому, встановлення завищення або заниження розміру податку на додану вартість не визначено складом адміністративного правопорушення нормамиКУпАПта відповідно не є компетенцією загального суду при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ведення податкового обліку (див. ухвалу ВАСУ від 30.10.2013 у справі N 2а-1670/4665/12), відповідно Суд в цій справі це питання (встановлення завищення або заниження розміру податку на додану вартість) не надає оцінці та аналізу.

Як доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП разом вищевказаним протоколом про адміністративне правопорушення, надано акт перевірки від 28.07.2025 № 485/34-00-97-01/37870261.

Вказаний доказ суд не може визнати належним, допустимим, достовірним та таким, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і який свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до змісту п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України(надалі ПК України) результати перевірок(крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює, не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, на думку суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Також, згідно з положень ст. 58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Статтями 55-56 ПК Українипередбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу нормПодаткового кодексу Україниакт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Судом встановлено, що акт про проведення перевірки від 28.07.2025 № 485/34-00-97-01/37870261 та податкове повідомлення-рішення № 66834000701 від 16.09.2025 оскаржені в адміністративному порядку ПрАТ «МХП Еко Енерджи», тому за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування підстави для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку відсутні.

Таким чином,сам пособі протоколпро адміністративнеправопорушення неможе бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується устатті 251 КУпАП.

Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, а тому провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1ст.247 КУпАП підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.33-35,247,251,252,283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністратвине правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушеннязакрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 даного Кодексу.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом десятиденного терміну з дня винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Тетяна ГЕЛІЧ