Ухвала суду № 132604060, 16.12.2025, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1821/25 Провадження № 1-кп/165/395/25 НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА

16 грудня 2025 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 , розглянувши увідкритому судовому засіданні взалі судових засіданьНововолинського міського суду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходуу видітримання підвартою у кримінальному провадженні №12025030520000224 від 23 квітня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

встановив:

На розгляді в Нововолинському міському суді перебуває кримінальне провадження №12025030520000224 від 23 квітня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, оскільки строк дії попередньої ухвали слідчого судді закінчується 03 січня 2026 року.

Вказує, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті. Обставини, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у даному кримінальному провадженні доказами.

Ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду від 05.11.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03.01.2026 включно.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

В обгрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що ОСОБА_4 є особою молодого віку, не навчається, будучи діючим військовослужбовцем, 21.01.2025 самовільно залишив місце служби та в подальшому, через короткий проміжок часу, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, що свідчить про високу суспільну небезпеку останнього, відтак, з високою вірогідністю у разі обрання менш суворого запобіжного заходу, буде переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, востаннє вироком Самбірського місьрайонного суду Львівської області від 02.10.2024, який залишений без змін ухвалою Львівського апляційного суду від 12.06.2025, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.395 КК України та призначено покарання на підставі ст.ст.71,72 КК України у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

В обгрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що ОСОБА_4 , вільно проводячи дозвілля та не будучи обмеженим у спілкуванні та пересуванні, з високою вірогідністю буде мати можливість незаконно впливати на свідків, так як ОСОБА_4 відомі їхні анкетні дані та адреси проживання, а також в подальшому перешкоджати їх прибуттю до суду з метою давання повних та достовірних показань.

В обгрунтування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що при обранні більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_4 може перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, а саме не дотримуватись покладених на нього процесуальних обов`язків, вчинити інші дії з метою затягування судового розгляду та порушення розумних строків судового розгляду.

В обгрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що ОСОБА_4 , будучи діючим військовослужбовцем, який самовільно залишив місце служби під час дії воєнного стану, в результаті чого був знятий з грошового, майнового та інших видів забезпечення, з високою вірогідністю буде вчиняти інші злочини задля отримання прибутку для задоволення власних потреб. Про наявність зазначеного ризику свідчить неодноразове притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, в тому числі проти власності, наявність у нього незнятої та непогашеної судимості, після чого останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нового тяжкого корисливого злочину, відтак, відбуття покарання в межах попереднього кримінального провадження, не вплинуло на його поведінку та не стало перешкодою до вчинення нового злочину.

Прокурор зазначає, що запобігти вказаним ризикам можливо лише шляхом застосування до ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи є недостатніми та не здатні гарантувати правослухняну поведінку обвинуваченого.

Беручи до уваги викладене, прокурор вважає, що жоден інший більш м`який запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не здатен забезпечити повний контроль над поведінкою обвинуваченого та не зможе запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 щодо цього клопотання прокурора поклались на розсуд суду.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд, враховує доведеність прокурором наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Зазначені ризики на даний час не зменшились та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Зважаючи на викладене, клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому підлягає до задоволення.

Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, суд вважає за необхідне визначати йому заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 24 2240,00 гривень.

Керуючись ст.ст.177,178,183,193,194,196,197,199,205,369,372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) днів, з 16 грудня 2025 року до 13 лютого 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою юридичною чи фізичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок №UA358201720355259001500002504, Банк - ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 26276277, одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області.

На підставі ч.5ст.194 КПК Українипокласти на обвинуваченого в разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до суду;

-не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну місця свого проживання чи роботи.

У разі внесення застави з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані з застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання обов`язків, покладених на нього судом, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом, для використання коштів судового збору.

Строк дії цієї ухвали встановити до 13 лютого 2026 року включно.

Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_7