Рішення № 132598053, 05.12.2025, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/170/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2025 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді: Борняка Р.О.,

при секретарі судових засідань: Вовк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду із позовом в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 за кредитним договором, а також понесені судові витрати. Позов мотивує тим, що 10 серпня 2023 р. між ОСОБА_1 та ТОВ "1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів" укладено Договір позики №76724815. 14.06.2021 року між ТОВ "Безпечне Агенство Необхідних Кредитів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ "Безпечне Агенство Необхідних Кредитів" відступило ТОВ "ФК "ЄАПБ" Право вимоги, визначене у Реєстрі прав вимог.

Відповідно до реєстру боржників № 14 від 25.01.2024 до Договору факторингу №14/06/21, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №76724815 на загальну суму 36 000,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 27 000,00 грн. - заборгованість за відсотками.

У зв`язку з істотними порушеннями Відповідачем умов Кредитного договору, Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу Відповідача було направлено Повідомлення про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору та включення персональних даних Відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу.

Однак, всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК`ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Відповідач подав до суду письмове пояснення на позовну заяву, згідно якого заявлені позовні вимоги визнав частково. Пояснив що між ним та TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», 14.01.2023 року було укладено кредитний договір № 76724815. Відповідно до умов Договору з TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» кредити надаються на короткий термін. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Таким чином, TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а в Подальшому ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» нараховували відсотки, які не передбачені Договором. Суму у розмірі 15 750,00 грн. він повністю визнає. Зазначає, що сума позики за кредитним договором становить 9 000,00 грн; строк повернення - 30 днів, договірна дата повернення позики - 09.09.2023 року, процентна ставка в день - 2,50 %. Вказує, що сума процентів за правомірне користування кредитними коштами має складати 6 750,00 грн (9 000,00 х 2.5 % х 30 = 6 750,00), решта сума процентів, пред`явлена до стягнення - проценти, нараховані на прострочену суму позики поза межами строку кредитування.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав клопотання в якому просить розглядати справу за відсутності представника позивача, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги частково визнає в сумі 15 750,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких мотивів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ч.3 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини. Отже, вказані вище договори породили певні права та зобов`язання сторін.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 10 серпня 2023 р. між ОСОБА_1 та ТОВ "1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів" укладено Договір позики №76724815. 14.06.2021 року між ТОВ "Безпечне Агенство Необхідних Кредитів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ "Безпечне Агенство Необхідних Кредитів" відступило ТОВ "ФК "ЄАПБ" Право вимоги, визначене у Реєстрі прав вимог.

Відповідно до реєстру боржників № 14 від 25.01.2024 до Договору факторингу №14/06/21, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №76724815 на загальну суму 36 000,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 27 000,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Однак, всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК`ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

У зв`язку з істотними порушеннями Відповідачем умов Кредитного договору, Позивач, який набув права грошової вимоги, на адресу Відповідача були направлені повідомлення про порядок погашення заборгованості по Кредитних договорах з вимогою про погашення загальної суми боргу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

Судом встановлено, що наданий розрахунок позивачем по кредитним договором не можна вважати об`єктивним, оскільки в позовній заяві не вказано як саме здійснено нарахування відсотків.

Відповідно до п.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки (денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту) не може перевищувати 1 %.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються денна процентна ставка та розрахунок. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі №363/1834/17 від 13.07.2022, сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим ст. 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (п.6 ч.І вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі № 1- 12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторонни, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Виходячи з наведеного суд вважає, що кредитний договір № 76724815 від 10.08.2023 року укладений на строк 30 днів до року з денною процентною ставкою в 2,5%, є прямим порушенням п. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування». Відповідно проценти за кредитним договором № 76724815 від 10.08.2023 року слід розрахувати наступним чином: 9 000грн (наданий кредит відповідачеві) * 2,5% (процент на добу) *30 (строк договору) = 6750,00 грн. Таким чином загальна сума боргу за кредитним договором № 76724815 від 10.08.2023 року становить 15 759,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 750,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Наведене підтверджується висновком Постанови Великої Палати ВС від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, з якого вбачається, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.

Згідно з пунктом 22 частини першої Закону України «Про захист прав споживачів» - фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правил надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитних договорів з відповідачем кредитна установа дотрималася вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли сааме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Крім того, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку:

Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч.1 ст.1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч.2 ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

За логікою Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст.625 ЦК України (3 % річних).

Велика Палата Верховного Суду дійшла до вказаного висновку з тих мотивів, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст.1048 та ст.625 ЦК України.

Також, Велика Палата Верховного Суду 25.05.2021 року у справі № 149/1499/18, розглядаючи питання стягнення плати за користування позикою у твердій сумі, зазначила, що для повного і всебічного розгляду цієї справи, формування правової позиції в цьому напрямку необхідно дати відповідь на два запитання. По-перше, чи правомірно в договорі позики визначати плату за користування нею у твердій сумі. По-друге, чи можна нараховувати проценти за користування коштами в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України з настанням терміну повернення позики та після нього.

Аналізуючи описану проблематику, Велика Палата Верховного Суду вказала, що сторони мають право визначати в порядку ст.1048 ЦК України розмір процентів і порядку їх сплати, а не обирати інший спосіб оплати, зокрема плати у твердій грошовій сумі безвідносно до суми боргу.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини стосовно здійснення права позикодавця на визначену договором плату за користування позикою за час, на який він її надав, та правовідносини щодо здійснення позикодавцем права на проценти внаслідок невиконання позичальником обов`язку повернути кошти до визначеного терміну є різними за змістом. Адже в першому випадку мова йде про можливість боржника правомірно не сплачувати кредиторові борг протягом певного часу, передбаченого ст.1048 ЦК України, а в другому - про наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, передбачені ст.625 ЦК України.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі до суду позову про стягнення з відповідача заборгованості на суму 36 000 грн. 00 коп. було сплачено судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», з відповідача в користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню 1324,75 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри), заборгованість за Кредитним договором в розмірі 15 750,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1324,75 грн.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Львівського Апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р. О. Борняк