Рішення № 132597627, 16.12.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1506/25

Провадження № 2/302/594/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2025 року селище Міжгір`я

Міжгірський районнийсуд Закарпатськоїобласті ускладі головуючогосудді Готри В. Ю.,за участюсекретаря судовогозасідання ЦарьО.В.,розглянувши увідкритому судовому засіданні матеріалицивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця-адвокатка Гренджа В. Ю., звернувся до суду з позовом до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Майдан Хустського району Закарпатської області померла ОСОБА_6 , 1930 р. н., що стверджується виданим 06.04.2025 свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 .

За життя ОСОБА_6 на випадок своєї смерті залишила заповіт, який 27.03.2014 посвідчений секретарем виконкому Майданської сільради Міжгірського району Закарпатської області Бурдою Л. Ю. та зареєстрований в реєстрі за №13, згідно з яким вона зробила таке заповітне розпорядження: 1) один цілий житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0872 га в ур. Біля будинку, земельну ділянку площею 0,0458 га в ур. Біля будинку згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗK № 036409 заповіла ОСОБА_2 /відповідачці/; 2) земельну ділянку площею 0,1731 га відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗК № 016420 в ур. Мочар, ділянку площею 0,0769 га згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 036409 в ур. Ріка заповіла своїй онуці ОСОБА_3 ; 3) земельну ділянку площею 0,1205 га згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 036409 в ур. Лужки заповіла своєму онуку ОСОБА_1 (позивачу); 4) земельну ділянку площею 0,1662 га відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 036409 в ур. Город заповіла своїй онуці ОСОБА_4 . Цей заповіт незмінений і нескасований.

4 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Корбутяк І. В. зареєстровано спадкову справу № 59597041 (номер у нотаріуса 42/2016) до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 зазаявою відповідачки ОСОБА_2 , що вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 45305192 від 04.10.2016. Однак нотаріус відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом до майна померлої ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю у неї як спадкоємиці правовстановлюючих документів на спадкове майно. За цих підстав відповідачка ОСОБА_2 звернулася 11.04.2025 з позовом до суду про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом (справа № 302/507/25).

Під час розгляду цивільної справи № 302/507/25 за позовом ОСОБА_2 судом було залучено у справу як третіх осіб без самостійних вимог його та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.05.2025 у справі № 302/507/25 позов ОСОБА_2 задоволено та визнано за нею право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки площами 0,0458 га і 0,0872 га урочищі «Біля будинку».

Указував, що під час розгляду зазначеної справи в суді за позовом ОСОБА_2 та після ознайомлення з матеріалами цієї справи, він у травні 2025 року довідався про наявність заповітного розпорядження складеного при житті його бабою ОСОБА_6 на його користь. До цього часу йому не було відомо про даний заповіт, оскільки оригінал заповіту зберігається у ОСОБА_2 і остання не повідомляла його про це заповітне розпорядження, а тому після смерті баби протягом шести місяців із дня її смерті він і не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 та пропустив строк для прийняття спадщини.

Покликався і на те, що приватний нотаріус Корбутяк І. В. відмовила йому у прийнятті заяви про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_6 із підстав того, що ним пропущено строк для прийняття спадщини, визначений ст. 1270 ЦК України, та місце реєстрації проживання спадковдавця було відмінним від місця реєстрації спадкоємця на час смерті ОСОБА_6 . Відтак нотаріус усно роз`яснив йому, що він має право на звернення до суду з позовом про продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки право власності на майно, яке померла ОСОБА_6 йому заповіла, а саме земельну ділянку в урочищі «Лужки» площею 0,1205 га, ніким не оформлено, зокрема і відповідачкою ОСОБА_2 , яка не бажає закликати його прийняття спадщини за заповітом на рівні з нею.

Посилаючись на наведені вище обставини просив суд визначити йому як спадкоємцю за заповітом додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_6 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Майдан Міжгірського (теперішнього Хустського) району Закарпатської області, актовий запис про смерть № 8 від 06.04.2016, тривалістю у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за цим позовом ОСОБА_1 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.27,28).

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області та ОСОБА_2 не скористалися.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року закрито підготовче провадження в цій справі та призначено її до судового розгляду по суті (а.с.53,54).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представниця - адвокатка Гренджа В. Ю. не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені. Водночас представниця позивача ОСОБА_1 адвокатка Гренджа В. Ю. подала до суду 24.11.2025, 16.12.2025 заяви, в якій просила розглянути цю справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити (а.с.45,66).

Представниця відповідача Міжігірської селищної ради Хустського району Закарпатської області Бонкало В. В. у судове засідання також не з`явилася, хоча про дату, час та місце його проведення була належним чином повідомлена, проте подала до суду 13.11.2025, 02.12.2025 заяви, в якій зазначила, що Міжгірська селищна рада позовні вимоги ОСОБА_1 визнає і не заперечує щодо їх задоволення, а також просила суд розглянути дану справу за відсутності представника цієї селищної ради за наявними у справі матеріалами (а.с.41,42,61,62).

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання теж не з`явилася повторно, хоча повідомлялася належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у тому числі відповідно до положень ч. 11 ст. 128, ст. 131 ЦПК України (а.с.36,39,56,65).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у судове засідання також не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про місце, дату і час його проведення, однак подали до суду заяви від 24.11.2025 про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечили (а.с.46-51).

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності учасників справи за наявними матеріалами.

Відповідно доч.2ст.247ЦПКУкраїниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , про що свідчить видане 06.04.2016 свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Відповідно до заповіту від 27.03.2014, посвідченого секретарем виконкому Майданської сільради Міжгірського району Закарпатської області Бурдою Л. Ю. і зареєстрованого в реєстрі за № 13, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: 1) один цілий житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0872 га в ур. Біля будинку, земельну ділянку площею 0,0458 га в ур. Біля будинку згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗK № 036409 заповіла ОСОБА_2 /відповідачці/; 2) земельну ділянку площею 0,1731 га відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗК № 016420 в ур. Мочар, ділянку площею 0,0769 га згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 036409 в ур. Ріка заповіла своїй онуці ОСОБА_3 /третя особа/; 3) земельну ділянку площею 0,1205 га згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 036409 в ур. Лужки заповіла своєму онуку ОСОБА_1 /позивачу/; 4) земельну ділянку площею 0,1662 га відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 036409 в ур. Город заповіла своїй онуці ОСОБА_4 /третя особа/(а.с.10).

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 45305193 від 04.10.2016 вбачається, про реєстрацію 04.10.2016 приватною нотаріускою Корбутяк І.В. спадкової справи № 59597041 за спадкодавицею ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Корбутяк І.В. від 24.03.2025 № 41/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельні ділянки площею 0,0458 га, урочище «Біля будинку», кадастровий номер 2122483300:01:006:0130, площею 0,0872 га, урочище «Біля будинку», кадастровий номер 2122483300:01:006:0128. Відмову нотаріус обґрунтувала тим, що ОСОБА_2 не подала оригіналів документів, а також відсутністю інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна (а.с.12).

Згідно здовідкою,виданою виконкомомМайданської сільрадиМіжгірського районуЗакарпатської областіза №1010від 04.10.2016,померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 ,1930р.н.,була постійноюмешканкою АДРЕСА_1 ,і надень їїсмерті зацією адресою,окрім неї,ніхто непроживав тане бувзареєстрованим (а.с.13).

Згідно з довідкою № 132 від 29.10.2024 Майданського старостинського округу Міжгірської селищної ради в результаті перенумерації житлових будинків у с. Майдан Хустського району Закарпатської області, адреса житлового будинку в АДРЕСА_2 , змінена на АДРЕСА_1 (а.с.14).

Як видно з державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036409, виданого Майданською сільською радою Закарпатської області 30.08.1995 і зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 42, ОСОБА_6 належить на праві приватної власності земельні ділянки загальною площею 0,4966 га, які розташовані на території Майданської сільської ради Закарпатської області, щ оскладаються з п`яти автономних ділянок (а.с.15).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.05.2025 у цивільній справі № 302/507/25, що набрало 28.06.2025 законної сили, за позовом ОСОБА_2 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, зокрема визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , а саме: - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,0458 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в урочищі «Біля будинку» с. Майдан Хустський район Закарпатська область, кадастровий номер 2122483300:01:006:0130, визначену Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036409 від 30 серпня 1995 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 42; - земельну ділянку площею 0,0872 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в урочищі «Біля будинку» с.Майдан Хустський район Закарпатська область, кадастровий номер 2122483300:01:006:0128, визначену Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036409 від 30 серпня 1995 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 42 (а.с.16-20).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно. Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов`язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах. Відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини, так і шляхом невчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини. Натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.

Ураховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством. Водночас, як уже зазначалося, вирішення питання щодо прийняття чи відмови у прийнятті спадщини, за загальним правилом, є безумовним правом спадкоємця, яке він реалізовує на власний розсуд.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування. Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

У пункті 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24, зокрема виснувано, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини; тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

Частиною першоюст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини першіст. 16 ЦК України,ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv.theUnitedKingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, на переконання суду, позивач є одним із чотирьох спадкоємців за заповітом ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак у зв`язку із необізнаністю про заповітне розпорядження складеного при житті померлою ОСОБА_6 , позивач пропустив строк для прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_6 , оскільки на час смерті не проживав та не був зареєстрований за однією адресою зі спадкодавицею, тому і не подав протягом шести місяців із дня її смерті заяву про прийняття спадщини за заповітом до майна померлої баби ОСОБА_6 , а відтак суд доходить висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК Україниє підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Заразом суд не встановив обставин, які б свідчили, що визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом до майна померлої ОСОБА_6 порушує права чи законні інтереси інших осіб або відповідачів.

З огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивач довів поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свою вимогу, а відтак позов підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як спадкоємцю за заповітом додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , 1930 р. н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Майдан Міжгірського району Закарпатської області, актовий запис про смерть № 8 від 06.04.2016.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судоверішення складенота підписано16.12.2025.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач-1 Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження: вул. Шевченка, 97 селище Міжгір?я Хустського району Закарпатської області, код в ЄДРПОУ 04350910;

Відповідач-2 ОСОБА_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Третя особа без самостійних вимог-1 ОСОБА_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_4 ;

Третя особа без самостійних вимог-2 ОСОБА_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя В. Ю. Готра