Рішення № 132597615, 16.12.2025, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

____________________ Справа № 299/4627/25

Номер провадження 2/299/1626/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.12.2025 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого-судді Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання умов договору,

В С Т А Н О В И В :

Моторного (транспортного) страхового бюро України, звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання умов договору.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 26.05.2021 року о 14-40 год. в м. Виноградів по вул. І.Франка, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Caddy», р.н. НОМЕР_1 , перед початком руху, не переконалася в тому, що виїзд буде безпечним, допустила зіткення з автомобілем марки «БМВ 5351», р.н. НОМЕР_2 , в результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23.06.2021 року ОСОБА_1 визнано особою винною у вчиненні правопорушенні передбаченого ст.124КУпАП.

Цивільно- правова відповідальність Відповідача на дату ДТП застрахована не була.

Відповідно до звіту вартість матеріального збитку завданого потерпілій особі становить 16 967 грн.04 коп.

Згідно наказу № 3.1/4758 від 23.07.2021 потерпілій особі було сплачено регламентну виплату в розмірі 15 317, 04 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1033005 від 26.07.2021 року.

Крім того, з метою встановлення розміру заподіяння шкоди МТСБУ залучило суб`єкта оціночної діяльності (аварійного комісара), послуги якого склали 1 650 грн 00 копійки, що підтверджується платіжним дорученням № 1032132 від 30.06.2021 року.

З метою добровільного погашення боргу, між позивачем та відповідачем укладено Договір про порядок повернення коштів від 07.10.2021 року, відповідно до умов якого Відповідач прийняв на себе зобов`язання сплатити МТСБУ 16 967 грн. 04 коп. протягом 12 місяців за наступним графіком: з 25.10.2021 року по 25.09.2022 сума платежу по 1 415 грн 00 коп. щомісяця. Останній платіж, в розмірі 1415 грн. 00 коп. мав бути сплачений 25.09.2022 року.

Проте, боржник не виконала вказані умови договору та на рахунок МТСБУ (відповідач по справі) не сплатила, у зв`язку з чим позивач звернувся в суд та просить стягнути із відповідача несплачену частину заборгованості в розмірі 16 967 грн 04 коп. та процесуальні витрати.

В свою чергу представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву про заперечення позовних вимог мотивуючи наступним.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує, наполягає на безпідставності та необґрунтованості заявлених вимог.

На дату скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мала чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується у позовній заяві та забраними матеріалами.

Договір №76398/2072 від 07.10.2021 року не укладала про що свідчить відсутність її підпис та анкетні дані у догоговорі.

Відповідач ОСОБА_2 на момент вчинення вказаної дорожньо-транспортної пригоди не була власником автомобіля «Фольксваген Кадді», д.н.з. НОМЕР_3 , не мала законних підстав укладати договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу, тобто ОСОБА_2 не є належним відповідачем по даній справі, про відшкодування шкоди у розмірі 16 967грн.04 коп.

Разом з тим зазначає про звернення позивача до суду з даним позовом 10.09.2025 року тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

В свою чергу позивачем подано заперечення на відзив у якому зазначено наступне.

Укладання угоди є способом досудового врегулювання, та не звільняє відповідача від відповідальності відшкодувати нанесені збитки, які було виплачено з фонду захисту потерпілих.

Разом з тим твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 на момент вчинення вказаної дорожньо-транспортної пригоди не була власником та не є належним відповідачем по даній справі, про відшкодування шкоди у розмірі 16 967грн.04 коп.

Зазначені твердження відповідача не гуртуються на нормах закону з огляду на наступне: стягнення завданої майнової шкоди покладається саме на відповідача ОСОБА_1 оскільки хоча автомобіль належить на праві власності іншій особі, відповідальність має нести винний в завданні шкоди саме ОСОБА_1 , яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталося ДТП, а посилання позивача на неналежність відповідача, є необгрунтованими.

Щодо посилання представника відповідача на вимоги законодавства про застосування позовної давності, позивач вважає за необхідне звернути увагу суду на Правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 12 листопада 2025 року у справі № 204/15394/23 «Щодо продовження позовної давності і строку поруки на період карантину та воєнного стану», де зазначено що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 559 ЦК, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України); у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 559 ЦК продовжуються на строк його дії (пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції, чинній на момент звернення з позовом). Слід зазначити що представником позивача не було вимоги про застосування позовної давності, в прохальній частині відзиву, а тільки перелічені норми ЦПК щодо застосування позовної давності.

01.12.2025 року представник відповідача подав до суду клопотання про відмову в задоволенні позову, оскільки вважає, що з даним позовом позивач Моторне транспортне страхове бюро України звернувся до суду 10.09.2025 року, тобто з пропуском трирічного строку, у позивній заяві та відповіді на відзив позивач не заявляв клопотання про поновлення пропущенного строку позовної давності. Крім того посилання позивача на введення воєнного стану в Україні воєнного стану ніяк не позбавив права та можливості позивача звернутися у строк до суду з позовом у електронному вигляді.

Представник позивача Циба Д.М. про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просив задоволити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник відповідача подав клопотання про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 26.05.2021 року о 14-40 год. в м. Виноградів по вул. І.Франка, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Caddy», р.н. НОМЕР_1 , перед початком руху, не переконалася в тому, що виїзд буде безпечним, допустила зіткення з автомобілем марки «БМВ 5351», р.н. НОМЕР_2 , в результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с.9-11).

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23.06.2021 року ОСОБА_1 визнано особою винною у вчиненні правопорушенні передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.4-5).

Процесуальне судочинство визначає основне правило преюдиції: обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Суд дійшов висновку, що преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили; преюдиційність грунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Протиправними діями відповідача спричинено збитки у вигляді заподіяння позивачу матеріальної шкоди.

Отже, преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі, нагадав Верховний Суд, розглядаючи справу №234/16272/15-ц.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на дату ДТП застрахована не була (а.с.12).

Відповідно до звіту вартість матеріального збитку завданого потерпілій особі становить 16 967 грн.04 коп.

Згідно наказу № 3.1/4758 від 23.07.2021 потерпілій особі було сплачено регламентну виплату в розмірі 15 317, 04 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1033005 від 26.07.2021 року (а.с. 13-15).

Крім того, з метою встановлення розміру заподіяння шкоди МТСБУ залучило суб`єкта оціночної діяльності (аварійного комісара), послуги якого склали 1 650 грн 00 копійки, що підтверджується платіжним дорученням № 1032132 від 30.06.2021 року (а.с.16).

З метою добровільного погашення боргу, між позивачем та відповідачем укладено Договір про порядок повернення коштів від 07.10.2021 року, відповідно до умов якого Відповідач прийняв на себе зобов`язання сплатити МТСБУ 16 967 грн. 04 коп. протягом 12 місяців за наступним графіком: з 25.10.2021 року по 25.09.2022 сума платежу по 1 415 грн 00 коп. щомісяця. Останній платіж, в розмірі 1415 грн. 00 коп. мав бути сплачений 25.09.2022 року (а.с.18-21).

Проте, боржник не виконала вказані умови договору та на рахунок МТСБУ (відповідач по справі) жодні кошти не сплатила.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, щодо неналежного відповідача, оскільки укладання угоди є способом досудового врегулювання, та не звільняє відповідача від відповідальності відшкодувати нанесені збитки, які було виплачено з фонду захисту потерпілих.

Зазначені твердження відповідача не гуртуються на нормах закону з огляду на наступне: стягнення завданої майнової шкоди покладається саме на відповідача ОСОБА_1 оскільки хоча автомобіль належить на праві власності іншій особі, відповідальність має нести винний в завданні шкоди саме ОСОБА_1 , яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталося ДТП, а посилання позивача на неналежність відповідача, є необгрунтованими.

Доводи представника відповідача є безпідставними, не гуртуються на змісті позову та доданих до неї належних та допустимих доказів. Позовна заява змістовно зазначає підстави позовних вимог, додано всі належні та допустимі докази, які чітко відображають як сам факт нанесення збитків, їх розмір, законність та порядок їх відшкодування, а тому вважаємо що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

Стаття 1187 ЦК України регулює питання завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно із частиною першою цієї статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 01.03.2013р., п.п.4,6 зазначено про те, що при вирішенні позову про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.1166,1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IVу страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

За вказаних обставин позивач надав належні та достатні докази які досліджені у судовому засіданні, а саме:

1. Копія постанови Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23.06. року (а.с.4-5).

2. Копія заяви про виплату страхового відшкодування (а.с.8).

3. Копія полісу (а.с.6).

4. Витяг з Єдина центральна база даних (ЄЦБД) МТСБУ (а.с.12).

5. Копія наказу від 14.06.2021 року(а.с.14).

6. Копія платіжного доручення № 1033005 від 26.07.2021 року (а.с.15).

7. Копія платіжного доручення № 1032132 від 30.06.2021 року(а.с.16).

8. Копія повідомлення ТОВ «Архівна Компанія -Архів від 02.05.2022 року № 02/05/22 (а.с.17).

9. Копія договору про порядок повернення коштів від 07.10.2021 року (а.с.19).

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування, що доведено матерілами справи.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом про страхування відповідальності власників ТЗ порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (згідно із абзацом першим пункту 20.1 статті 20 Закону про страхування відповідальності власників ТЗ).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16).

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).

Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача. Такий висновок зробив ВС у постанові №753/7281/15-ц від 23 січня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

У судовому засіданні доведено, що протиправними діями/правопорушенням відповідача позивачу заподіяно майнову шкоду.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов`язання.

1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

2. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Щодо твердження представника відповідача щодо строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, слід зазначити, що відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи є порушеним право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2023 року у справі № 207/1892/18 констатував, що згідно з ч. 1, 3 ст.264ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Разом з тим дії, що свідчать про переривання позовної давності повинні бути вчинені до спливу позовної давності. До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 686/23170/19.

Суд враховує, що пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який набрав чинності з 02 квітня 2020 року, визначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ, з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби(COVID-19), строки визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, який скасовано на всій території України з 01 липня 2023 року.Суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який триває і на час вирішення цього спору.

Законом України № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ ЦК України «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 -259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

Беручи до уваги вищенаведене суд не приймає до уваги клопотання відповідача щодо строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За встановлених в судовому засіданні обставин, суд приймає рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК УКраїни судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача в разі задоволення позову повністю.

Відповідно із відповідача на користь позивача підлягає стягненню процесуальні витрати із сплати судового збору (а.с.1) .

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_4 , мешканки АДРЕСА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України ЄДРПОУ21647131 (м.Київ, Русанівський бульвар,8) у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 16967 гривень 4 копійки та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16.12.2025 року.

ГоловуючийТрагнюк В. Р.