Рішення № 132597017, 11.12.2025, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/677/25

№ провадження 2/196/411/2025

Р ІШ ЕН НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Грищенко А.Ю.,

представника позивача: адвоката Пономаренка Д.Ю.,

представника відповідача: адвоката Бойка Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладено кредитний договір №9817063, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредитний договір підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «МІЛОАН» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму, однак відповідач зі свого боку не виконав умови кредитного договору.

25.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір №25-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №9817063. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №9817063.

Оскільки заборгованість за договором відповідачем не погашена, проценти за користування кредитними коштами ним не сплачені, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №9817063 від 03.02.2022 року станом на день формування позовної заяви становить 16 900,00 грн, із яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 10000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 5000,00 грн, заборгованість за комісіями 1 900,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором №9817063 від 03.02.2022 року в розмірі 16 900,00 грн., а також понесені судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

Ухвалою судді від 28.07.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено справу до розгляду по суті (а.с.116).

06 жовтня 2025 року через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бойка Ю.О. надійшло вступне слово, яке за змістом є відзивом на позов, відповідно до якого представник відповідача, посилаючись на відсутність доказів порушення ОСОБА_1 цивільних прав та невизнання чи оспорювання цивільних інтересів позивача, просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору між позивачем та відповідачем. При цьому зазначив, що позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження набуття права вимоги до ОСОБА_1 та докази належного повідомлення ОСОБА_1 про перехід права вимоги до позивача. Вважає, що оскільки позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 за спірним кредитним договором, а тому їх вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають (а.с.128).

14 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» надійшла відповідь на відзив, в якій представник прохав задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що законом передбачені спеціальні правові наслідки неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою визнання договору факторингу недійсним та не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача за рішенням суду. Єдиним наслідком такого неповідомлення є ризик для кредитора у вигляді можливості виконання боржником свого обов`язку на користь попереднього кредитора. І це більше стосується добровільного виконання зобов`язання, а не стягнення з боржника сум в примусовому порядку. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного виконання боржником зобов`язань як на користь первісного кредитору, так і на користь Позивача. Також, матеріали справи містять докази сплати грошових коштів Клієнтом Фактору до Договору факторингу, а також Акт приймання-передачі реєстру боржників та сам реєстр боржників, де зазначений Відповідач, а також витяг з даного реєстру, складений для зручності сприйняття інформації та пошуку боржника в реєстрі. Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від первісного кредитора до ТОВ «Факторинг Партнерс» прав вимоги за кредитним договором, укладеним з Відповідачем (а.с.130-134)

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" адвокат Пономаренко Д.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та прохав їх задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та позивачем на обґрунтування позовних вимог надані всі належні та допустимі докази.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бойко Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав зазначивши, що позивачем не доведено факт перерахування кредитних коштів відповідачу, а також не доведено набуття права вимоги до відповідача, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити. Також, представник зазначив, позивачем сума витрат на правничу допомогу є завищеною та не відповідає принципу справедливості.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що 03.02.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №9817063 (індивідуальна частина), відповідно до якого Товариство надало позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 10000,00 грн., строком на 28 днів з 03.02.2022 року (строк кредитування), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений термін (дата платежу) 03.03.2022 року, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі та умовах та строки, визначені Договором (п. 1.1-1.4 Договору) (а.с. 42-50).

Згідно з п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 1900,00 грн., яка нараховуються за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом 7000,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п. 1.7 Договору).

У разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору (п.4.2 Договору).

Згідно п. 6.1-6.2 Договору, укладення цього Договору здійснюється в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Підписання даного договору відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього договору.

Також до договору додано графік платежів за договором про споживчий кредит 9817063 від 03.02.2022 року, паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовну реальну річну процентну ставку, загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту як додатки до кредитного договору (а.с. 71, 73-74).

До договору про споживчий кредит також додано Анкету-заяву ОСОБА_1 на отримання кредиту №9817063 від 03.02.2022 року та довідку про ідентифікацію особи (а.с. 76-77, 87).

ТОВ «МІЛОАН» виконало свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти згідно договору №9817063 від 03.02.2022 в сумі 10 000,00 грн. через систему LiqPay (а.с.88).

25 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» як фактором та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» як клієнтом було укладено договір факторингу №25-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС`за плату своє право грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якою настав, або яке виникне в майбутньому, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить ТОВ «МІЛОАН», і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом та боржниками (а.с.15-34).

На виконання Договору факторингу № 26-07/2024 від 25 липня 2024 року, 26 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» було підписано Акт приймання-передачі реєстру боржників для друку до договору факторингу №25-07/2024 від 25 липня 2024 року (а.с. 36).

До матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №448090004 від 26.07.2024 року про перерахування позивачем на користь первісного кредитора 2574925,00 грн. за договором факторингу №25-07/2024 (а.с. 35).

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність з надання фінансових послуг (а.с.52-53).

Відповідно до Реєстру боржників від 26 липня 2024 року до Договору факторингу №25-07/2024 від 25 липня 2024 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №9817063 від 03.02.2022 у сумі 16900,00 грн., із яких: 10000,00 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 5000,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1900,00 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту (а.с.38-41).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН», ОСОБА_1 станом на 04.03.2022 має непогашену заборгованість за договором №9817063 від 03.02.2022 у сумі 16 900,00 грн., із яких: 10 000,00 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 5 000,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 900,00 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту (а.с.13).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за період з 25.07.2024-05.06.2025, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» договором №9817063 від 03.02.2022 року у загальному розмірі 16900,00 грн., яка складається із: 10000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 5000,00 грн. заборгованість за відсотками, 1900,00 грн. заборгованість за комісією (а.с.14).

Отже, вищенаведені докази підтверджують виникнення у позивача права вимоги до відповідача за договором №9817063 від 03.02.2022.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Отже, без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Таким чином, за встановленими у цій справі обставинами оспорюваний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із статтею 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір №9817063 від 03.02.2022р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.

Також суд враховує, що сторонами було погоджено і процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами. Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Отже, сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України "Про споживче кредитування", які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

З Договору про споживчий кредит №9817063 від 03.02.2022р. встановлено, що у п.1.5.1 сторонами узгоджено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 1900,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Отже, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1900,00 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, відповідає вимогам діючого законодавства.

Стороною відповідача не надано суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем, щодо розміру заборгованості за кредитним договором, та доказів часткового чи повного виконання позичальником ОСОБА_1 кредитних зобов`язань.

Враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків та комісії за надання кредиту у встановлені в договорі терміни.

Що стосується укладеного договору факторингу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3ст.1079ЦКУкраїни визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (а.с.52-53) підтверджує, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Відповідно до ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, судом встановлено, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору факторингу, а тому до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», перейшло право вимоги за кредитним договором №9817063 від 03.02.2022р., укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Отже, позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором №9817063 від 03.02.2022р.

В постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).

Наявними в матеріалах справи договором факторингу, актом приймання-передачі реєстру боржників, реєстром боржників, платіжною інструкцією проведення оплати за договором факторингу, які належно засвідчені, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються твердження сторони відповідача про те, що позивач не набув права вимоги до нього.

Також, суд звертає увагу, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості , а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Разом з тим, стороною відповідача не надано суду доказів на підтвердження того, що позичальник ОСОБА_1 належним чином виконував кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №9817063 від 03.02.2022р. у загальному розмірі 16 900,00 грн., яка складається із: 10 000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 5 000,00 грн. заборгованість за відсотками, 1 900,00 грн. заборгованість за комісією.

Отже, позовні вимоги ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит №9817063 від 03.02.2022р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн. надано договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 р. (а.с.60-67); прайс-лист АО "Лігал Ассістанс", затверджений рішенням загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023 р. (а.с.68-69); заявка на надання юридичної допомоги №28 від 01.05.2025 р. (а.с.70); витяг з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 р. (а.с.72).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням ціни позову, а також те, що судова практика з вказаної категорії справ є сталою, тому заявлена сума у 9 000,00 грн. є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення судового збору, суд зазначає таке.

Позивачем надана платіжна інструкція кредитового переказу коштів №0530550063 від 19.06.2025 р. про сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн (а.с.1).

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 2 422,40 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521) заборгованість за Договором №9817063 від 03.02.2022р. у розмірі 16 900 (шістнадцять тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп., яка складається із: 10000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 5000,00 грн. заборгованість за відсотками, 1900,00 грн. заборгованість за комісією

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521) судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.12.2025 року.

Суддя: ? ? ? ? Д.Г. Костюков