Рішення № 132593534, 03.12.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11824/24

Провадження № 2/638/1146/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,учасники справи:позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Фермерське господарство «Стельмахівське», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Лариса Анатоліївна,

розглянувши увідкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Фермерське господарство «Стельмахівське», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Лариса Анатоліївна, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

в с т а н о в и в:

28 червня 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє представник - адвокат Будьонний Віталій Сергійович, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Фермерське господарство «Стельмахівське», про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 21.10.2020 між Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» (далі за текстом-Позивач/Банк) та Фермерське господарство «Стельмахівське»(далі - Позичальник) було укладено кредитний договір № 34250278-КД-1, відповідно до умов якого, відповідачу було надано кредит у розмірі 2205586,80 грн (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.02.2025 (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами. Підтверджується копією кредитного договору № 34250278-КД-1 від 21.10.2020, оригінал якого наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису.

21.10.2020 між Позивачем та Позичальником укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 34250278-КД-1, відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої, сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно з п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13,19 % річних.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати. Додаткова угода складена на українській мові та підписана із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», та є невід`ємною частиною Договору (п. 6 Додаткової угоди до Кредитного договору № 34250278-КД-1 від 21.10.2020), що підтверджується копією додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 34250278 КД-1 від 21.10.2020, оригінал якої наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису.

21.10.2020 з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з Кредитного договору № 34250278-КД-1 від 21.10.2020 між АТ КБ «Приватбанк» та Фермерським господарством «Стельмахівське», в особі голови ОСОБА_1, укладено договір застави сільськогосподарської техніки № 34250278-ДЗ-1/1, відповідно до умов якого, Заставодавець надав в заставу сільськогосподарську техніку - пневматичну зернову сівалку AMAZONE DMC Primera 9000-2, рік випуску - 2020, Сер.ном № НОМЕР_1 . Предмет застави знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (п.6 Договору застави № 34250278 ДЗ-1/1 від 21.10.2020).

У пункті 33 Договору застави № 34250278-ДЗ-1/1 від 21.10.2020 сторони дійшли згоди, що цей договір підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги», та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, що підтверджується копією договору застави № 34250278-ДЗ-1/1 від 21.10.2020, оригінал якого наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису. 21.10.2020 між Позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 34250278-ДП-1/1 предметом якого є надання поруки відповідачем-1 за виконання зобов`язаньФермерським господарством «Стельмахівське», які випливають з кредитного договору № 34250278-КД-1 від 21.10.2020 Договору (п. 1.1. Договору поруки).

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з п. 1.5. Договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

У пункті 4.1. Договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. Договір поруки підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги», та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису його сторонами, що підтверджується копією договору поруки № 34250278-ДП-1/1, оригінал якого наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису.

12.03.2021 між АТ КБ «Приватбанк» та Фермерське господарство «Стельмахівське`було укладено кредитний договір № 34250278-КД-2, відповідно до умов якого, відповідачу було надано кредит у розмірі 1 000 000.00 грн. (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.03.2024 (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, що підтверджується копією кредитного договору № 34250278-КД-2 від 12.03.2021, оригінал якого наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису.

12.03.2021 між Позивачем та Позичальником була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору № 34250278-КД-2 від 12.03.2021 відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно з п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14.45 % річних.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Додаткова угода укладена в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», та є невід`ємною частиною Договору (п. 6 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору № 34250278-КД-2 від 21.10.2020).

Відповідно до підпункту "в" пункту 1 Додаткової угоди позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151. При цьому позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього, що підтверджується копією додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 34250278 КД-2 від 12.03.2021, оригінал якої наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису.

31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269, відповідно до п. 2.1. якого Гарант на умовах цього Договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ КБ "ПРИВАТБАНК") безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. відповідачем-1) своїх грошових зобов`язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля. Підтверджується копією Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 від 31.12.2020, оригінал якого наявний у Позивача.

12.03.2021 між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 34250278-ДП-2, предметом якого є надання поруки відповідачем-1 за виконання зобов`язаньФермерським господарством «Стельмахівське», які випливають з кредитного договору № 34250278-КД-2 від 21.10.2020 (п. 1.1. Договору поруки), що підтверджується копією договору поруки № 34250278-ДП-2, оригінал якого наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису.

30.04.2021 між АТ КБ «Приватбанк» та Фермерське господарство «Стельмахівське`було укладено кредитний договір № 34250278-КД-3, відповідно до умов якого, відповідачу було надано кредит у розмірі 5820587.52 грн. (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.12.2025 (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, що підтверджується копією кредитного договору №34250278-КД-3 від 30.04.2021, оригінал якого наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису.

30.04.2021 між Позивачем та Позичальником була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору № 34250278-КД-3 від 30.04.2021 відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно з п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14.11 % річних.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати. Додаткова угода складена на українській мові та підписана із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», та є невід`ємною частиною Договору (п. 6 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору № 34250278-КД-3 від 30.04.2021), що підтверджується копією додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 34250278 КД-3 від 30.04.2021, оригінал якої наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису.

30.04.2021 з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з Кредитного договору № 34250278-КД-3 від 30.04.2021 між АТ КБ «Приватбанк» таФермерським господарством «Стельмахівське», в особі голови ОСОБА_1, укладено договір застави сільськогосподарської техніки 34250278-ДЗ-3/1, відповідно до умов якого Заставодавець надав в заставу сільськогосподарську техніку - обприскувач марки NEW HOLLAND DEFENSOR SP Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.06.2024 7 3500 2021 р.в., сер. номер НОМЕР_2 . Предмет застави знаходиться за адресою: Україна, Луганська область, Сватівський район, село Стельмахівка (п.6 Договору застави № 34250278-ДЗ-3/1 від 30.04.2021), що підтверджується копією договору застави № 34250278-ДЗ-3/1 від 30.04.2021, оригінал якого наявний у Позивача.

30.04.2021 між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 34250278-ДП-3/1, предметом якого є надання поруки відповідачем-1 за виконання зобов`язаньФермерським господарством «Стельмахівське», які випливають з кредитного договору № 34250278-КД-3 від 30.04.2021 (п. 1.1. Договору поруки), що підтверджується копією договору поруки № 34250278-ДП-3/1, оригінал якого наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису.

14.12.2021 між АТ КБ «Приватбанк» та Фермерське господарство «Стельмахівське`було укладено кредитний договір № 34250278-КД-4, відповідно до умов якого, відповідачу було надано кредит у розмірі 4869111.28 грн. (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.11.2024 (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, що підтверджується копією кредитного договору №34250278-КД-4 від 14.12.2021, оригінал якого наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису.

14.12.2021 між Позивачем та Позичальником була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору № 34250278-КД-4 від 14.12.2021 відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно з п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14.19 % річних.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Додаткова угода укладена в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», та є невід`ємною частиною Договору (п. 6 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору № 34250278-КД-4 від 14.12.2021), що підтверджується копією додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 34250278 КД-4 від 14.12.2021, оригінал якої наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису.

14.12.2021 з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з Кредитного договору № 34250278-КД-4 від 14.12.2021 між АТ КБ «Приватбанк» таФермерським господарством «Стельмахівське», в особі голови ОСОБА_1, укладено договір застави сільськогосподарської техніки 34250278-ДЗ-4/1 від 14.12.2021, відповідно до умов якого, Заставодавець надав в заставу сільськогосподарську техніку - сівалку HORSCH Maestro 16 SX 2021 р.в., серійний номер НОМЕР_3 .

Предмет застави зареєстрований та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (п.6 Договору застави № 34250278-ДЗ-4/1 від 14.12.2021 від 30.04.2021). Підтверджується копією договору застави сільськогосподарської техніки 34250278 ДЗ-4/1 від 14.12.2021, оригінал якої наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису.

14.12.2021 між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 34250278-ДП-4/1, предметом якого є надання поруки відповідачем-1 за виконання зобов`язаньФермерським господарством «Стельмахівське», які випливають з кредитного договору № 34250278-КД-4 від 14.12.2021 (п. 1.1. Договору поруки), що підтверджується копією договору поруки № 34250278-ДП-4/1, оригінал якого наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису. 3.2. Порушення Фермерське господарство «Стельмахівське`зобов`язань за кредитними договорами.

У порушення умов зазначених вище кредитних договорів, додаткових угод до них, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Позичальник не виконав зобов`язання за кредитними договорами, не повернув кредитні кошти, не сплатив відсотки та винагороду.

На сьогоднішній день заборгованість Позичальника перед Позивачем за кредитним договором № 34250278-КД-1 становить 1 720 572,15 грн, з яких 1303790,55 грн - заборгованість за тілом кредиту, 416781,60 грн - заборгованість за процентами. За кредитним договором № 34250278-КД-2 заборгованість Позичальника становить 155010, 33 грн, з яких 39007,26 грн - заборгованість за тілом кредиту, 76995,83 грн.-заборгованість за процентами, 39007,24 грн - боргові зобов`язання позичальника перед КМУ, відповідно до ст. 17 Бюджетного кодексу України.

Слід зазначити, що рішенням Господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/325/23 задоволено позовну заяву Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором № 34250278-КД-2. Стягнуто солідарно з Фермерського господарства «Стельмахівське» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість заборгованість за тілом кредиту у розмірі 500 000,00 грн, заборгованість за процентами у розмірі 76 995,83 грн. та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 500 000,00 грн.

При цьому, суд встановив факт укладення кредитного договору, факт видачі кредиту, факт порушення зобов`язань Фермерського господарства «Стельмахівське» за Договором та факт наявності заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.06.2024 виправлено описку в рішенні Господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/325/23, в номері кредитного договору, а саме, замість: «2140613675-КД-1», зазначено: « 34250278-КД-2».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Заборгованість Позичальника перед Позивачем за кредитним договором № 34250278-КД-3 становить 6325495,61 грн та складається з 4620833,76 грн заборгованість за тілом кредиту, 1704661,85 грн - заборгованість за процентами. За кредитним договором № 34250278-КД-4 заборгованість Позичальника перед АТ КБ «Приватбанк» становить 6691083,28 грн, з яких 4824548,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 1866535,28 грн - заборгованість за процентами.

З вищенаведеного вбачається, що на теперішній час загальна заборгованість Фермерським господарством «Стельмахівське`за кредитними договорами укладеними з АТ КБ «Приватбанк» складає 14 892 161,40 грн. При цьому ОСОБА_1 виступає поручителем, а отже солідарним боржником за всіма кредитними договорами. Підтверджується копіями виписок по рахункам обліку заборгованості, копіями розрахунків заборгованості оригінали яких наявні у Позивача, копією рішення від 27.11.2023 та ухвали від 04.06.2024 у справі № 913/325/23, оригінали яких знаходяться у Господарського суду Луганської області.

Щодо відчуження відповідачем - 1 майна, що належить йому на праві власності, на шкоду кредитору. Як вже було зазначено, ОСОБА_1 виступає поручителем за кредитними договорами № 34250278-КД-1, № 34250278-КД-2, № 34250278-КД-3, № 34250278-КД-4, отже відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.06.2024 10 Боржник.

10.05.2024 між відповідачем-1 (Продавець) та ОСОБА_3 , що діяв від імені ОСОБА_2 (відповідач-2/ Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Відповідно до п. 2.1 договору продаж вищевказаної квартири проводиться за суму 1 992 500,00 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.А та зареєстрований в реєстрі за № 52. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

10.05.2024 право власності на вищевказану квартиру було зареєстровано за відповідачем -2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:676144163101, номер відомостей про речове право: 54963087). Підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири, оригінал якого наявний у відповідачів та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пошук за адресою).

10.05.2024 між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_3 , що діяв від імені ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 4-го поверху № ІІ в літ. "А-9", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до п. 2.2 договору продаж вищевказаного нежитлового приміщення проводиться за суму 60 000,00 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.А та зареєстрований в реєстрі за № 54.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10.05.2024 право власності на вищезазначене нежитлове приміщення було зареєстровано за відповідачем-2 (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна: 1499687563101, номер відомостей про речове право: 54964462). Підтверджується копією договору купівлі-продажу нежитлового приміщення оригінал якого наявний у відповідачів та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пошук за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна). 3.4.

Щодо обізнаності відповідача-1 про наявність заборгованості за кредитними договорами на момент вчинення оспорюваних правочинів (10.05.2024) ОСОБА_1 виступає не лише поручителем за кредитними договорами № 34250278-КД-1, № 34250278-КД-2, № 34250278 КД-3, № 34250278-КД-4, а й власником Фермерського господарства «Стельмахівське». Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство»).

Згідно з пунктом 1.3 Статуту Фермерського господарства «Стельмахівське» власником Господарства є ОСОБА_1 .

У пункті 7.1 Статуту визначено, що керівництво Господарством здійснює власник Господарства чи особа ним уповноважена, який самостійно вирішує всі питання виробничо-господарської діяльності та соціального розвитку, керуючись у своїй діяльності цим Статутом, законами та іншими нормативно-правовими актами України. Підтверджується копією статута Фермерського господарства "Стельмахівське", оригінал якого наявний у відповідача-1.

Крім того, до укладання спірних правочинів (10.05.2024) позивач неодноразово направляв на електронну адресу відповідача-1 та Фермерського господарства «Стельмахівське» повідомлення про необхідність сплатити заборгованість за кредитними договорами: 02.02.2023 Позивачем направлено до Фермерського господарства «Стельмахівське» Повідомлення про розірвання договору № 34250278-КД-2 з вимогою до 04.03.2023, здійснити погашення заборгованості в повному розмірі. 10.04.2023 АТ КБ «Приватбанк» направлено повідомлення до Фермерського господарства «Стельмахівське» про надсилання вимоги гаранту №133 від 07.04.2023. 15.03.2024 АТ КБ «Приватбанк» направлено до Фермерського господарства «Стельмахівське» та ОСОБА_1 повідомлення з вимогою здійснити погашення заборгованості в повному розмірі за кредитними договорами № 34250278-КД-3 від 30.04.2021, №34250278-КД-1 від 21.10.2020, № 34250278-КД-4 від 14.12.2021.

16.04.2024 Позивачем направлено до Фермерського господарства «Стельмахівське» та ОСОБА_1 повідомлення з вимогою здійснити погашення заборгованості в повному розмірі за кредитними договорами № 34250278-КД-3 від 30.04.2021, №34250278-КД-1 від 21.10.2020, № 34250278-КД-4 від 14.12.2021. Підтверджується копіями Повідомлення про розірвання договору № 34250278-КД-2 від 12.03.2021, підтвердженням про відправку повідомлення на електронну поштову адресу, Повідомлення про надсилання вимоги гаранту та підтвердженням про відправку повідомлення на електрону поштову адресу, Повідомлень з вимогою здійснити погашення заборгованості за кредитними договорами № 34250278-КД-3 від 30.04.2021, №34250278-КД-1 від 21.10.2020, № 34250278-КД-4 від 14.12.2021 та підтвердженням про відправку повідомлень на електрону поштову адресу (оригінали наявні у Позивача).

Також, на момент вчинення оспорюваних правочинів (10.05.2024) рішення Господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/325/23 про солідарне стягнення заборгованості з Фермерського господарства «Стельмахівське» та ОСОБА_1 набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення (ухвалу). 15.02.2023 державним виконавцем Сватівського відділу державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_8 з виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/325/23 від 20.12.2023 та направлено відповідачу-1 для виконання та до відома постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2024, винесену при примусовому виконанні наказу № 913/325/23 від 20.12.2023, що підтверджується Копією постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8 листом https://asvpweb.minjust.gov.ua/ державного виконавця (отримані ), оригінали яких наявні у відділу ДВС. на сайті Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 є не лише поручителем за кредитними договорами, а й власником та керівником Фермерського господарства «Стельмахівське» на момент вчинення оспорюваних правочинів йому було достеменно відомо про зобов`язання Фермерського господарства «Стельмахівське» з погашення заборгованості за кредитними договорами № 34250278-КД-1, № 34250278-КД-2, № 34250278 КД-3, № 34250278-КД-4, проте відповідач-1 за результатом здійснення оспорюваних правочинів суттєво зменшив обсяг майна на яке потенційно могло бути звернуто стягнення при примусовому виконанні рішень суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з Фермерського господарства «Стельмахівське» та ОСОБА_1 .

Щодо іншого майна, яке належить на праві власності відповідачу-1 та Фермерському господарству «Стельмахівське».

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві власності наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення, адреса: АДРЕСА_5 , загальна площа 223,2 кв.м; житловий будинок, загальна площа (кв.м): 34.2, житлова площа (кв.м): 20.4, адреса: АДРЕСА_6 ; житловий будинок, загальна площа (кв.м): 75.3, житлова площа (кв.м): 26.9, адреса: АДРЕСА_7 ; нежитлові будівлі, адреса: АДРЕСА_18; нежитлова будівля, магазин, загальна площа (кв.м): 101.3, адреса: АДРЕСА_8 ; комплекс, диспетчерська, зерносклад, будівля ЗАВ-20, автогараж, будівля току, склад автозапчастин, автомайстерня, вісова, загальна площа (кв.м): 4734.2, адреса: АДРЕСА_9 сформований в системі «Електронний суд» 27.06.2024 13 Молодіжна, будинок 1б; квартира, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_10 , загальна площа (кв.м): 73.4, Житлова площа (кв.м): 44,5; земельні ділянки, що знаходяться у с. Стельмахівка Сватівського району Луганської області. Фермерському господарству "Стельмахівське" на праві власності належить наступне нерухоме майно: нежитлова будівля (сарай рута), загальна площа (кв.м): 1639.6, адреса: АДРЕСА_2 ; будівля, нежитлова будівля (столова-офіс), загальна площа (кв.м): 269.4 адреса: АДРЕСА_11 ; будівля, нежитлова будівля ангар (склад), адреса: АДРЕСА_12 ; будівля, нежитлова будівля ангар (склад), адреса: АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля, водокачка, адреса: АДРЕСА_6 гараж, загальна площа (кв.м): 238.4 Адреса: АДРЕСА_13 ; Підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Також, Фермерському господарству "Стельмахівське" належить на праві власності наступна сільськогосподарська техніка: пневматична зернова сівалка AMAZONE DMC Primera 9000-2, рік випуску 2020, Сер.ном № НОМЕР_1 . Предмет застави знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (п.6 Договору застави № 34250278-ДЗ-1/1 від 21.10.2020). обприскувач марки NEW HOLLAND DEFENSOR SP 3500 2021 р.в., сер. номер НОМЕР_2 . Предмет застави знаходиться за адресою: Україна, Луганська область, Сватівський район, село Стельмахівка (п.6 Договору застави № 34250278-ДЗ-3/1 від 30.04.2021). сівалку HORSCH Maestro 16 SX 2021 р.в., серійний номер НОМЕР_3 .

Предмет застави зареєстрований та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (п.6 Договору застави № 34250278-ДЗ-4/1 від 14.12.2021 від 30.04.2021).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 с. Стельмахівка Коломийської сільської територіальної громади з 24.02.2022 відноситься до переліку територій на яких ведуться активні бойові, Сватівська міська територіальна громада з 08.03.2022 належить до тимчасово окупованих РФ територій.

Таким чином, на сьогоднішній день Банк позбавлений можливості звернутись до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмети застави шляхом проведення електронного аукціону в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами. Зазначений спосіб захисту буде неефективним, оскільки вивезти транспортні засоби та сільськогосподарську техніку з Тимчасово окупованої Російською Федерацією території, або з території де ведуться активні бойові дії неможливо.

З підстав наведених вище на зазначене майно не може бути звернуто стягнення і в рамках потенційних виконавчих проваджень. При цьому, єдине нерухоме майно ОСОБА_1 , що знаходиться у місті Харкові і на яке потенційно могло бути звернуто стягнення при примусовому виконанні рішення суду про стягнення заборгованості за кредитними договорами було відчужено відповідачем - 1 на користь відповідача-2.

Ухвалою Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 03 липня 2024 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Фермерське господарство «Стельмахівське», про визнання договорів купівлі-продажу недійсними залишено без руху для виконання вимог статей 175 і 177 ЦПК України протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

Ухвалою Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 15 липня 2024 року позовну заяву прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Фермерське господарство «Стельмахівське», про визнання договорів купівлі-продажу недійсними за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 червня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Фермерське господарство «Стельмахівське», про визнання договорів купівлі-продажу недійсними. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, який мотивовано тим, що відповідач отримала право власності на спірну нерухомість на підставі договорів купівлі-продажу квартири, посвідченого 10.05.2024 року приватним нотаріусом ХМНО Харченко Л. А. Ціна квартири становила 1 992 500 грн, а нежитлового приміщення відповідно, 60 000 грн. Тобто вищевказані договори є відплатними.

З позовної заяви також не вбачається підстав для витребування майна у добросовісного набувача, адже останній не є власником спірних об`єктів нерухомості. Варто також зауважити, що на дату укладання оспорюваних договорів купівлі продажу об`єктів нерухомості, у Державному реєстрі речових прав було відсутнє будь яке обмеження щодо відчуження нерухомого майна.

Відповідно, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.10.2024 3 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).

Більш того, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 521/8368/15-ц (61-17779св18) вказано, що не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція міститься у ВС КЦС у своїй постанові у справі № 752/3394/19 від 21 квітня 2022, якою вказано, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Аналогічна Правова позиція відображена й у постанові ВС КЦС від 13.11.2019 року у справі № 645/4220/16-ц. Велика Палата Верховного суду у постанові від 1 квітня 2020 року по справі 610/1030/18 звертала увагу, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі N 48/340).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі N 669/927/16-ц).

Відповідно, "відібрання" у відповідача права власності на нерухоме майно, яке було придбане без порушень чинного на момент укладення угоди законодавства не може створювати для відповідача наслідків, за яких останній повинен втрачати право власності. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315 сво 18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Позивач не лише не довів недобросовісність дій передостаннього і останнього власника спірної квартири, а й не намагався надати такі докази або довести такі обставини, посилаючись виключено на добросовісність позивача. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

Таким чином, особа, яка свідомо придбала нерухоме майно, покладаючись на відомості з Державного реєстру речових прав та користується цим майном до сьогоднішнього дня - є добросовісним набувачем та не отримала право власності на нерухоме майна в спосіб, який заборонений законом або свідчив би про недобросовісність дій. Додатково зауважимо суду, що позбавлення відповідача права власності на нерухоме майно матиме негативні наслідки для самого відповідача та саме останньому слід вчиняти дії щодо відновлення порушених прав.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Додатково зазначив, що позбавлення права власності на нерухоме майно, що було набуто відповідно до порядку, встановленому законодавством, є порушенням норм Конституції України.

Позивач вірно наводить постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі No755/17944/18 та Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі No910/16579/20), де було зазначено, що застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють класифікувати оплатний договір, як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа), ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

При цьому, до відповідачки жодна з обставин не може бути застосована, оскільки вона не жодним чином не є пов`язаною із відповідачем особою.

Також концепція фраудаторності правочину не може бути застосована і з огляду на вартість набутого відповідачкою майна, яке є ринковою, а доказів протилежного Позивачем не надано. В якості аргументу правомірності своїх вимог позивач наводить, що Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. При цьому, інших обставин, які б доводили фраудаторність оспорюваних правочинів чи недобросовісність дій відповідачки, не наводить, а тому посиланння на постанову Верховного суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 вважаємо недоречним, адже жодної "очевидної недобросовісності" відповідачки та відповідача не доведено.

Верховний суд у постанові від 16.05.2018 по справі 449/1154/14 зауважив, що добросовісність (п.6 ст.3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або правовідносин. Також, Верховний суд у постанові від 20 серпня 2024 року по справі 947/37261/21 виснував, що застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року в справі № 644/5819/20 (провадження № 61-1787св23)).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6 197цс14, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 723/405/17 (провадження № 61-46674св18)).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 У ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача, чинність або дійсність укладеного правочину тощо (Постанова ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 761/310/17).

При цьому банку позовній заяві не надає жодних належних та допустимих доказів фіктивності оспорюваних правочинів а саме лише твердження про нібито їх фіктивність не може вважатися підставою для задоволення позову адже є припущенням. Щодо недопустимості доказів, зокрема, фотокопій договорів купівлі продажу.

Позивач у своїй заяві серед іншого зазначає що факт відчуження спірних приміщень підтверджується договорами купівлі-продажу. В якості доказів він надає фотокопії вище зазначених договорів. Якщо уважно придивитись До вищевказаних договорів вбачається, та як зазначає сам Позивач, посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.А.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов`язки тощо. Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.

При цьому позивач не є стороною оспорюваних договорів та жодним чином не міг отримати зазначені копії договорів законним шляхом, адже сукупний аналіз положень статті 8 Закону України «Про нотаріат» надає нам твердження, що відомості, які містяться в матеріалах справи з вчинення нотаріальної дії містять нотаріальну таємницю та розголошенню не підлягають.

При цьому ст. 78 ЦПК України чітко зазначає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

А, отже, за таких обставин, оскільки позивачем отримано та долучено до своєї заяви докази що отримані з явним порушенням Закону, вони є недопустимими, а отже суд не має приймати ці докази та враховувати їх під час розгляду справи по суті. Верховний суд у постанові від 11 жовтня 2023 року по справі 466/7707/19 зазначив, що Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. аналогічна правова позиція міститься й у постанові ВС КЦС від 14 лютого 2024 року по справі 404/7153/20.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 7 грудня 2021 року по справі 905/902/20 зауважила, що Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримувати вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з додержанням порядку збирання, подання та дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

З огляду на вищенаведене, оскільки долучені до матеріалів справи копії договорів купівлі-продажу де позивач не є стороною а отже отримав їх з порушенням порядку встановленого законом через те що зазначені докази є нотаріальною таємницею, зазначені докази не мають бути враховані судом.

Представником відповідача ОСОБА_1. було подано відзив на позовну заяву, у якому вказав, що позовна заява є безпідставною, бездоказовою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не наведено належних та допустимих доказів фраудаторності оспорюваних правочинів.

Так, у своїй заяви позивач зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч. 1 та 2 ст. 234 ЦК України).

В той же час позивач не зазначає в чому конкретно полягає фіктивність оспорюваних правочинів.

Позивач вірно наводить постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 та Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі No910/16579/20), де було зазначено, що застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють класифікувати оплатний договір, як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа), ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

При цьому, до відповідачки жодна з обставин не може бути застосована, оскільки вона не жодним чином не є пов`язаною із відповідачем особою.

Також концепція фраудаторності правочину не може бути застосована і з огляду на вартість набутого відповідачкою майна, яке є ринковою, а доказів протилежного Позивачем не надано. В якості аргументу правомірності своїх вимог позивач наводить, що Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. При цьому, інших обставин, які б доводили фраудаторність оспорюваних правочинів чи недобросовісність дій відповідачки, не наводить, а тому посиланння на постанову Верховного суду від 02.06.2021 у справі No 904/7905/16 вважаємо недоречним, адже жодної "очевидної недобросовісності" відповідачки та відповідача не доведено.

Верховний суд у постанові від 16.05.2018 по справі 449/1154/14 зауважив, що добросовісність (п.6 ст.3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або правовідносин. Також, Верховний суд у постанові від 20 серпня 2024 року по справі 947/37261/21 виснував, що застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року в справі № 644/5819/20 (провадження № 61-1787св23)).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (див., Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.12.2024 3 зокрема, постанову Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6 197цс14, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 723/405/17 (провадження № 61-46674св18)). При цьому, ст. 81 ЦПК Украхни чітко зазначає, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/1.

У ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача, чинність або дійсність укладеного правочину тощо (Постанова ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 761/310/17).

При цьому банку позовній заяві не надає жодних належних та допустимих доказів фіктивності оспорюваних правочинів а саме лише твердження про нібито їх фіктивність не може вважатися підставою для задоволення позову адже є припущенням.

Додатково звертаю увагу шановного суду, що відповідач ОСОБА_1 був змушений відчужити належне йому майно для погашення боргу. Так, Господарський суд Луганської області 20.12.2023 року видав судовий № 913/325/23 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість у розмірі 1 076 995,83 грн.

Зазначений судовий наказ перебував на виконанні Сватівського відділу державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ВП № НОМЕР_8. Відповідно до постанові про закінчення виконавчого провадження від 10.05.2024 року, відповідач ОСОБА_4 виконав вимоги виконавчого документу згідно розпорядження No НОМЕР_8 від 10.05.2024 року (851028,83 грн. - сума коштів до стягнення, 107102,88 грн. - виконавчого збору, 154,40 грн. - витрат виконавчого провадження). За солідарним виконавчим провадження згідно розпорядження No74170347 від 26.04.2024 року (5967,00 грн. - сума коштів до стягнення, 596,70 грн.- виконавчого збору). Згідно платіжної інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» No @2PL177589 від 27.02.2024 року боржник сплатив напряму стягувачу - 220000,00 грн. за кредитом № 34250278-КД-2 вiд 12.03.2021 року.

Зазначені вище грошові кошти були отримані ОСОБА_1 внаслідок укладання договору позики від 25.02.2024 року із ОСОБА_3 з метою розрахуватися із відповідачем за кредитними договорами, адже на момент отримання кредиту відповідач жодним чином не міг передбачити те що, територія на якій ведеться господарська діяльність ФГ «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ», буде тимчасово окупована військами російської федерації.

Тому, щоб частково розрахуватися з позивачем та частково погасити заборгованість за договорами про які зазначаєпозивачу своїй заяві, ОСОБА_1 був змушений укласти договір позики з умовами повернення боргу після реалізації належних йому приміщень.

Після реалізації належних йому приміщень ОСОБА_2 ОСОБА_1 15.05.2024 року погасив заборгованість перед третьою особою ОСОБА_3 . За таких обставин, твердження Позивача про те, що Оспорювані правочини є фраудоторними, тобто такими, що направлені на ухилення від сплати зобов`язань Позивачу, є хибним та таким, що він не відповідає дійсності.

Представником позивача було надано додаткові пояснення по справі, у яких зазначила, що передумовою зверненням АТ КБ "Приватбанк" до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фермерське господарство «Стельмахівське», про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, є факт звернення Банку 10 травня 2024 року до Господарського суду Луганської області з заявою до ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13 травня 2024 року заяву АТ КБ «ПриватБанк» було задоволено частково. Причиною часткового задоволення заяви Банку стало те, що за період, коли тривав розгляд даної заяви, водночас, фактично в день звернення Банку до суду з заявою про забезпечення, відповідач ОСОБА_1 здійснив відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 676144163101) та нежитлового приміщення 4-го поверху № ІІ в літ. "А-9", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1499687563101).

Так, на час подачі заяви про забезпечення позову (10 травня 2024 року) вищевказані об`єкти нерухомості були зареєстровані за ОСОБА_1 , судом була перевірена інформація з Державного реєстру прав на нерухоме майно та виявлено, що квартири за адресою: АДРЕСА_14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 676144163101) та нежитлове приміщення 4-го поверху № ІІ в літ. "А-9", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1499687563101) з 10 травня 2024 року вже належали на праві власності ОСОБА_2 .

Тобто, очевидним є те, що ОСОБА_5 були укладені фіктивні договори купівлі продажу нерухомого майна за наявності невиконаних кредитних зобов`язань,та спрямовані на те, щоб убезпечити майно від майбутнього звернення стягнення на нього, що і намагається довести АТ КБ "Приватбанк" в своєму позові по даній справі. Щодо підстав недійсності (фіктивності) укладених правочинів. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.01.2025 3 369/11268/16-ц вказала, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 606/1636/18 зроблено висновок, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів. У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 372/3733/22 зазначено, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18). Як вбачається з копій договорів купівлі-продажу нерухомого майна (оригінали яких знаходяться у відповідачів), вони укладені від імені ОСОБА_1 гр-ном ОСОБА_3 , який є саме тією особою, у якої ОСОБА_1 нібито позичав 50 тисяч доларів США для наступних розрахунків з АТ КБ "Приватбанк"(як стало відомо позивачу з відзиву на позов представника ОСОБА_1 )

Більше того, 18.05.2024 між відповідачем-1 (Дарувальник) та ОСОБА_3 (Обдаровуваний) було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським Володимиром Степановичем та зареєстрований в реєстрі за № 1699. Відповідно до п. 1.1 укладеного договору дарування ОСОБА_1 , обізнаний про безоплатність цього правочину, без будь-якого примусу, насильства або якихось погроз подарував, а ОСОБА_3 , прийняв в дарунок 1/4 частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,12 га, розташовану за адресою: Київська область, Бучанський район (раніше Макарівський район), Борівська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва. Кадастровий номер земельної ділянки 3222780400:05:037:0001.Склад угідь - багаторічні насадження 0,1200 га. Згідно з п. 2.1 договору дарування сторони оцінюють дарунок в суму 6340,43 грн.

23.02.2021 вказана земельна ділянка була придбана ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , по 1/4 частці кожній. Продаж вказаної ділянки було здійснено за 560000,00 грн. Однак, 18.05.2024 сторони договору дарування оцінили 1/4 частку вказаної земельної ділянки лише на суму 6340, 43 грн. (копія договору купівлі-продажу земельної ділянки додається).

Акцентує увагу суду, що у розписці, датованій ОСОБА_3 15.05.2024 року вказано, що борг ОСОБА_1 повернув йому ще 12 травня 2024 року і він не має до нього претензій, проте 18 травня 2024 року отримує в дар ще й земельну ділянку.

Також, згідно інформації, наданої листом від 05.11.2024 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі у 2022 році (тобто вже після виникнення заборгованості за укладеними кредитними договорами) ОСОБА_1 були відчужені належні йому та ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ» транспортні засоби.

Зокрема, 26.08.2022 проведена перереєстрація транспортного засобу марки LAND ROVER, 2021 р.в. модель RANGE ROVER, VIN/номер кузова (рами, шасі) НОМЕР_4 з ОСОБА_1 на нового власника ОСОБА_8 (який, за небезпідставною підозрою позивача, є сином все того ж ОСОБА_3 ) , за договором купівлі продажу укладеному у ТСЦ 0741 РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях ( Підтверджується копією листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі, оригінал якого наявний у Регіонального сервісного центру.) Вищевикладене у сукупності підтверджує, що після виникнення заборгованості за укладеними з АТ КБ «Приватбанк» кредитними договорами ОСОБА_1 було відчужено все належне йому на праві власності майно, відтак, можна констатувати, що вказані дії з відчуження майна були вчинені відповідачем-1 з єдиною метою - уникнути звернення стягнення на нього і здійснено це не без участі однієї і тієї ж особи - ОСОБА_3 .

Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_2 , якщо дійсно бажала придбати вищезазначені об`єкти нерухомого майна, мали можливість перевірити наявність обмежень на нерухоме майно. Однак вона не скористалися цим правом належним чином. У разі належної перевірки вона б дізналися, що судовий наказ № 913/325/23 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Стельмахівське» на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості у розмірі 1 076 995,83 грн. перебував на виконанні Сватівського відділу державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ВП № НОМЕР_9 і лише 10 травня 2024 року відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.05.2024 р., відповідач ОСОБА_4 виконав вимоги виконавчого документу, отже лише 10 травня 2024 року з усього його майна було знято обмеження. І в той же день між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено спірні правочини. Тому, доводи про те, що ОСОБА_2 не могла знати про претензії інших осіб на це нерухоме майно або про те, що воно може бути спірним, є необґрунтованими. Вона мала можливість належним чином перевірити правовий статус майна перед його придбанням, зокрема, перевірити наявність судових обмежень чи претензій інших осіб, адже це значна покупка і навряд , що рішення про придбання було прийнято менш, ніж за 1 день. Крім того, обставини, що майно було під арештом, не могли залишитися непоміченими при належній перевірці документів та юридичної історії майна.

Невиконання таких дій з боку ОСОБА_2 не звільняє її від відповідальності за придбання спірного майна, тим більше, коли на майно вже були накладені арешти, а відчуження відбулося в день закінчення виконавчого провадження, що повинно було викликати підозри щодо можливих претензій з боку інших осіб. відповідачами не спростовано факт наявності невиконаних зобов`язань ОСОБА_1 перед позивачем, від виконання яких ОСОБА_1 ухиляється. Він вчиняв дії, спрямовані на зменшення своєї платоспроможності після виникнення зобов`язання повернути грошові кошти за рішенням суду. Це свідчить про його недобросовісну поведінку та свідоме зловживання правами, що має на меті ухилення від виконання обов`язків перед кредитором. Такі дії боржника, спрямовані на уникнення відповідальності, прямо порушують принципи добросовісності та справедливості у правовідносинах і погіршують становище кредитора, яким є позивач.

Доводи ОСОБА_2 про те, що визнання недійсним договору купівлі-продажу є порушенням її права як добросовісного набувача на мирне володіння майном, передбаченого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є безпідставними, оскільки після визнання договорів купівлі продажу недійсними, сторона покупця не буде змушена самостійно шукати способи компенсації понесених нею втрат, оскільки закон передбачає чіткий механізм захисту прав покупця у такому випадку.

Відповідно до положень цивільного законодавства, недійсність договору передбачає відновлення сторін у початковий стан, що означає повернення покупцю сплачених ним коштів або відшкодування вартості майна іншим способом, передбаченим законом. Таким чином, інтереси покупця будуть захищені в рамках встановленого правопорядку, і це усуне необхідність у додаткових діях для відшкодування збитків , про що прямо зазначив Верховний Суд у Постанові від 08 січня 2025 року у справі №760/21831/18 провадження № 61-151св23).

В той же час, ОСОБА_2 не надано доказів сплати коштів згідно договорів купівлі-продажу. Так, згідно п.7 р-лу II ПОЛОЖЕННЯ про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148, фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою: між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно.

Платежі на суму, яка перевищує 50000 гривень, здійснюються шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та/або переказу коштів на рахунки . Будь- яких квитанцій , виписок чи інших розрахунково-платіжних документів, що б свідчили про те, що ОСОБА_2 сплатила на р/р рахунок ОСОБА_1 кошти за придбані об`єкти нерухомого майна, не надано, хоча договори купівлі-продажу укладено на суми, що перевищують 50 тисяч гривень.

Щодо законності отримання доказів позивачем Порядок користування відомостями Державного реєстру прав визначений у Розділі VI Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частина 3 статті 32 якого передбачає, що для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Бюро економічної безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, приватних виконавців, арбітражних керуючих, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом. Пунктом 7 Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, визначено, що Надання інформації з Державного реєстру прав в електронній формі з безпосереднім доступом до Реєстру забезпечується за допомогою програмних засобів його ведення шляхом здійснення користувачем пошуку відомостей Державного реєстру прав, завантаження та перегляду в електронній формі для їх подальшого використання, зокрема друку.

Пошук відомостей Державного реєстру прав здійснюється відповідно до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141. Формування інформації з Державного реєстру прав в електронній формі здійснюється автоматично програмними засобами ведення Реєстру залежно від зазначених користувачем параметрів пошуку. Згідно із п. 59 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141, інформація з Державного реєстру прав про документи реєстраційної справи містить відомості про всі документи, що містяться у відповідній реєстраційній справі в електронній формі, та надається для ознайомлення у формі переліку таких документів.

Після ознайомлення з відповідним переліком документів особа може отримати з Державного реєстру прав відповідний документ реєстраційної справи в електронній формі. Відповідно до Заяви про приєднання до Договору про надання доступу до інформації Єдиних та Державних реєстрів (копія додається) представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК», адвокат Будьонний Віталій Сергійович, має доступ до інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно, копії оскаржуваних договорів було отримано з відповідних реєстраційних справ відповідно до вищевикладених порядків та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, позивач констатує, що відповідні докази були отриманні у законний та належний спосіб.

Представником відповідача ОСОБА_2 було також подано додаткові пояснення по справі, у яких зазначає, що 10.05.2024 року, фактично в день звернення Банку до суду з заявою про забезпечення позову відповідач ОСОБА_1 здійснив відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 676144163101) та нежитлового приміщення 4-го поверху № ІІ в літ. "А-9", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1499687563101).

В той же час, зазначене не має причинно наслідковий зв`язок, адже відповідно до ст. 153 ЦПК України, Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Тобто ОСОБА_1 жодним чином не міг знати про те, щопозивачподав заяву про забезпечення позову, оскільки зодо забезпечення позову, факту подання відповідної заяви тощо, він повідомлений не був.

Отже, факт умисного відчуження є припущенням Позивача, в той час, як ст. 81 ЦПК України чітко визначає, що Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.04.2025 2 викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Окремо зауважує, що Велика Палата Верховного суду у постанові від 21 червня 2023 року по справі 916/3027/21 зауважила, що застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, вказуючи на необхідності дотримання принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Крім того, Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову ВП ВС від 11 жовтня 2023 року по справі 756/8056/19).

До того ж, створення судом необґрунтованих переваг в поданні та оцінці доказів на етапі розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій може порушувати принцип рівності прав сторін у процесі (див. постанову ВС КЦС від 7 лютого 2024 року по справі 311/2297/21). У ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача, чинність або дійсність укладеного правочину тощо (Постанова ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 761/310/17). При цьому банку позовній заяві не надає жодних належних та допустимих доказів фіктивності оспорюваних правочинів а саме лише твердження про нібито їх фіктивність не може вважатися підставою для задоволення позову адже є припущенням.

Що стосується твердження про те, що ОСОБА_2 , якщо дійсно бажала придбати вищезазначені об`єкти нерухомого майна, мала б можливість перевірити наявність обмежень на нерухоме майно, однак вона не скористалися цим правом належним чином, оскільки у разі належної перевірки вона б дізналися, що судовий наказ №913/325/23 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Стельмахівське" на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованості у розмірі 1 076 995,83 грн. перебував на виконанні Сватівського відділу державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ВП № НОМЕР_9 і лише 10 травня 2024 року відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.05.2024 р.,

відповідач ОСОБА_1 виконав вимоги виконавчого документу, отже лише 10 травня 2024 року з усього його майна було знято обмеження, зазначу, що ОСОБА_2 не є стороною виконавчого провадження, яке було зазначене вище, а отже жодним чином не могла дізнатися про судовий наказ.

Чинним законодавством України чітко визначено, які правочини підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна відповідно до положень статей 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при посвідченні правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність податкової застави, заборони відчуження або арешту майна шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. п. 2.4. вищезгаданого Порядку зазначено, що При укладенні вказаних договорів нотаріус перевіряє відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, відповідач, проявивши розумну обачність та обережність, обґрунтовано покладався на результати перевірки перед посвідченням правочину нотаріусом, оскільки на дату укладання договору купівлі-продажу спірних об`єктів нерухомості у Державному реєстрі речових прав було відсутнє будь-яке обмеження щодо відчуження нерухомого майна. Отже, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16). жодним чином не міг би встановити, що наявні будь-які спори щодо нерухомого майна стосувалися саме квартири, яку останній придбав, оскільки в жодному відкритому реєстрі не міститься інформація щодо наявних судових процесів, а відомості в Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо адреси є прихованими (наприклад "адреса_1"), а тому у ОСОБА_2 на дату угоди юридично не було способів перевірки наявності судового спору щодо спірного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про доступ до судових рішень" у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не можуть бути розголошені такі відомості: 1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв`язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; 2) реєстраційні номери транспортних засобів; 3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток; 4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні; 5) інші відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.

Крім того, у постанові Верховного суду від 6 вересня 2019 року по справі п/811/13/17 зазначено, що відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а отже ОСОБА_2 і не повинна була самостійно перевіряти наявність судових спорів через наявність законодавчо встановлених процедур, про що йшлося вище. Основою для поділу володіння на добросовісне та недобросовісне є суб`єктивний критерій - обізнаність набувача про неправомірність придбання речі.

Тому набувач вважається добросовісним, якщо він не знав і не міг знати про те, що відчужувач не мав права на відчуження речі. До моменту пред`явлення віндикаційного позову добросовісний володілець не усвідомлює та не повинен усвідомлювати свого дійсного правового статусу, вважаючи себе власником майна, придбаного за договором. Набувач, який знав або повинен був знати про те, що відчужувач майна, не мав на це права є недобросовісним набувачем. Під поняттям „знав" слід розуміти не лише Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.04.2025 5 безпосередню обізнаність особи в тому, що вона набуває майно в суб`єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлення факту порушення своїми діями прав іншої особи.

Що ж до поняття „міг знати", то воно характеризує недобросовісність того володільця (набувача), який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але за обставинами його набуття міг і зобов`язаний був про це знати. Так само виглядає дивним твердження Позивача про нібито необхідність відповідачем ОСОБА_2 надавати докази сплати коштів згідно договорів купівлі продажу, адже ст. 204 ЦК України чітко визначає, що Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, як вже було зазначено вище із посіланням на відповідноу практику Верховного суду ту чи іншу обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний, адже Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».

Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри (див. постанову ВС КЦС від 15.11.2023 по справі 291/1352/20).

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (див постанову ВС від 21 вересня 2022 року по справі 645/5557/16-ц). Важливо відзначити, що у ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача (див. постанову ВС від 08 квітня 2020 року по справі 761/310/17).

Отже, вважають, що перекладання тягаря доказування правомірності правочину Позивачем на відповідача є неприпустимим.

Що стосується доказів законності отримання копій документів, доданих до позовної заяви,позивачзазначає, що Відповідно до Заяви про приєднання до Договору про надання доступу до інформації Єдиних та Державних реєстрів (копія додається) представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК», адвокат Будьонний Віталій Сергійович, має доступ до інформації з Державного реєстру прав. Відповідно, копії оскаржуваних договорів було отримано з відповідних реєстраційних справ відповідно до вищевикладених порядків та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Таким чином, позивач констатує, що відповідні докази були отриманні у законний спосіб.

В той же час, відповідно до ст. 81 ЦПК України, Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В даному випадку,позивачмав би подати копію Договору про надання доступу до інформації Єдиних та Державних реєстрів разом із позовною заявою, як доказ правомірності отримання документів, проте не зробив цього. При цьому,позивачне зазначає причин неможливості подання нових у вказаний вище строк так само як і не зазначає у позовній заяві про причини, з яких докази легітимності отримання документів, які містять нотаріальну таємницю, не може бути подано у зазначений строк.

А отже, доказ нібито правомірності отримання зазначених документів, не повинен прийматися судом до уваги як такий, що поданий в порушення порядку, встановленого ЦПК України.

Крім того, щодо фраудаторності правочину звертає увагу суду на постанову ВС КЦС від 26 лютого 2025 року по справі № 711/494/24, де колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що оспорюваний договір дарування ознак фраудаторного не має, так як у боржника було наявне інше майно, за рахунок якого він міг відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором, тому права кредитора щодо погашення боргу були повністю захищені.

Таким чином, оспорюваний договір дарування не був вчинений на шкоду кредитору, а був спрямований на настання реальних правових наслідків, які ним обумовлювалися. В даному випадку, як сам зазначивпозивачу своїй заяві, 31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі No 13010 05/269, відповідно до п. 2.1. якого Гарант на умовах цього Договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ КБ "ПРИВАТБАНК") безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. відповідачем-1) своїх грошових зобов`язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля і надає відповідну копію договору.

Так само, у позовній заявіпозивачзазначив, що Відповідно до підпункту "в" пункту 1 Додаткової угоди позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 No1151. Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.04.2025 7 При цьому, матеріали позовної заяви не містять доказів того, щопозивачзвертався до Гаранта із відповідними вимогами для погашення заборгованості за кредитом. Отже, зазначене вище зайвий раз доводить, що права кредитора щодо погашення боргу були повністю захищені, в даному випадку, гарантією держави в особі Міністерства фінансів України, а отже підстави для визнання правочинів фраудаторними відсутні.

Ухвалою суду від 13 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 30 червня 2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях.

У судовому засіданні представники відповідачів проти позовних вимог заперечували, з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, просили відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з необґрунтованістю.

Заслухавши учасників справи, представників позивача та представників відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором/

Відповідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

21.10.2020 між Акціонерним Товариством Комерційний Банк "Приватбанк" та Фермерським господарством «Стельмахівське» було укладено кредитний договір № 34250278-КД-1 відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 2205586,80 грн (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.02.2025 (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами., що підтверджується копією кредитного договору №34250278-КД-1 від 21.10.2020.

21.10.2020 між Позивачем та Позичальником укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 34250278-КД-1 відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно з п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13,19 % річних.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати. Додаткова угода складена на українській мові та підписана із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», та є невід`ємною частиною Договору (п. 6 Додаткової угоди до Кредитного договору № 34250278-КД-1 від 21.10.2020),що підтверджується копією додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 34250278 КД-1 від 21.10.2020.

21.10.2020 з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з Кредитного договору № 34250278-КД-1 від 21.10.2020 між АТ КБ "Приватбанк" та Фермерським господарством «Стельмахівське`в особі голови ОСОБА_1 укладено договір застави сільськогосподарської техніки № 34250278-ДЗ-1/1, відповідно до умов якого Заставодавець надав в заставу сільськогосподарську техніку - пневматичну зернову сівалку AMAZONE DMC Primera 9000-2, рік випуску - 2020, Сер.ном № НОМЕР_1 . Предмет застави знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (п.6 Договору застави № 34250278 ДЗ-1/1 від 21.10.2020).

У пункті 33 Договору застави № 34250278-ДЗ-1/1 від 21.10.2020 сторони дійшли згоди, що цей договір підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги», та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його Сторонами, що підтверджується копією договору застави № 34250278-ДЗ-1/1 від 21.10.2020.

21.10.2020 між Позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 34250278-ДП-1/1, предметом якого є надання поруки відповідачем-1 за виконання зобов`язаньФермерським господарством «Стельмахівське», які випливають з кредитного договору № 34250278-КД-1 від 21.10.2020 Договору (п. 1.1. Договору поруки).

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з п. 1.5. Договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

У пункті 4.1. Договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. Договір поруки підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги», та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису його Сторонами, що підтверджується копією договору поруки № 34250278-ДП-1/1.

12.03.2021 між АТ КБ "Приватбанк" та Фермерським господарством «Стельмахівське» було укладено кредитний договір № 34250278-КД-2 відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 1000000.00 грн. (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.03.2024 (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, що підтверджується копією кредитного договору № 34250278-КД-2 від 12.03.2021, оригінал якого наявний у Позивача, а також протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису.

12.03.2021 між Позивачем та Позичальником була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору № 34250278-КД-2 від 12.03.2021 відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14.45 % річних.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.06.2024 5 зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Додаткова угода складена на українській мові та підписана із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», та є невід`ємною частиною Договору (п. 6 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору № 34250278-КД-2 від 21.10.2020).

Відповідно до підпункту "в" пункту 1 Додаткової угоди позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151. При цьому позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього, що підтверджується копією додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 34250278 КД-2 від 12.03.2021.

31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269, відповідно до п. 2.1. якого Гарант на умовах цього Договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ КБ "ПриватБанк") безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. відповідачем-1) своїх грошових зобов`язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля, що підтверджується копією Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 від 31.12.2020.

12.03.2021 між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 34250278-ДП-2, предметом якого є надання поруки відповідачем-1 за виконання зобов`язань Фермерським господарством «Стельмахівське», які випливають з кредитного договору № 34250278-КД-2 від 21.10.2020 (п. 1.1. Договору поруки), що підтверджується копією договору поруки № 34250278-ДП-2.

Кредитний договір № 34250278-КД-3 30.04.2021 між АТ КБ "Приватбанк" та Фермерським господарством «Стельмахівське» було укладено кредитний договір № 34250278-КД-3 відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5820587.52 грн. (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.12.2025 (п.п. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, що підтверджується копією кредитного договору № 34250278-КД-3 від 30.04.2021.

30.04.2021 між Позивачем та Позичальником була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору № 34250278-КД-3 від 30.04.2021 відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14.11 % річних.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати. Додаткова угода складена на українській мові та підписана із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», та є невід`ємною частиною Договору (п. 6 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору № 34250278-КД-3 від 30.04.2021), що підтверджується копією додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 34250278 КД-3 від 30.04.2021.

30.04.2021 з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з Кредитного договору № 34250278-КД-3 від 30.04.2021 між АТ КБ "Приватбанк" та Фермерським господарством «Стельмахівське`в особі голови ОСОБА_1 укладено договір застави сільськогосподарської техніки 34250278-ДЗ-3/1, відповідно до умов якого Заставодавець надав в заставу сільськогосподарську техніку - обприскувач марки NEW HOLLAND DEFENSOR SP. Предмет застави знаходиться за адресою: Україна, Луганська область, Сватівський район, село Стельмахівка (п.6 Договору застави № 34250278-ДЗ-3/1 від 30.04.2021), що підтверджується копією договору застави № 34250278-ДЗ-3/1 від 30.04.2021.

30.04.2021 між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 34250278-ДП-3/1, предметом якого є надання поруки відповідачем-1 за виконання зобов`язань Фермерським господарством «Стельмахівське», які випливають з кредитного договору № 34250278-КД-3 від 30.04.2021 (п. 1.1. Договору поруки), що підтверджується копією договору поруки № 34250278-ДП-3/1.

Кредитний договір № 34250278-КД-4 14.12.2021 між АТ КБ "Приватбанк" та Фермерським господарством «Стельмахівське» було укладено кредитний договір № 34250278-КД-4, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4869111.28 грн. (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.11.2024 (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, що підтверджується копією кредитного договору №34250278-КД-4 від 14.12.2021.

14.12.2021 між Позивачем та Позичальником була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору № 34250278-КД-4 від 14.12.2021 відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14.19 % річних.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.06.2024 8 процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати. Додаткова угода складена на українській мові та підписана із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», та є невід`ємною частиною Договору (п. 6 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору № 34250278-КД-4 від 14.12.2021), що підтверджується копією додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 34250278 КД-4 від 14.12.2021.

14.12.2021 з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з Кредитного договору № 34250278-КД-4 від 14.12.2021 між АТ КБ "Приватбанк" та Фермерським господарством «Стельмахівське» в особі голови ОСОБА_1 укладено договір застави сільськогосподарської техніки 34250278-ДЗ-4/1 від 14.12.2021, відповідно до умов якого Заставодавець надав в заставу сільськогосподарську техніку - сівалку HORSCH Maestro 16 SX 2021 р.в., серійний номер 24961347.

Предмет застави зареєстрований та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (п.6 Договору застави № 34250278-ДЗ-4/1 від 14.12.2021 від 30.04.2021), що підтверджується копією договору застави сільськогосподарської техніки 34250278 ДЗ-4/1 від 14.12.2021.

14.12.2021 між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 34250278-ДП-4/1, предметом якого є надання поруки відповідачем-1 за виконання зобов`язань Фермерським господарством «Стельмахівське», які випливають з кредитного договору № 34250278-КД-4 від 14.12.2021 (п. 1.1. Договору поруки), що підтверджується копією договору поруки № 34250278-ДП-4/1.

В порушення умов зазначених вище кредитних договорів, додаткових угод до них, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Позичальник не виконав зобов`язання за кредитними договорами, не повернув кредитні кошти, не сплатив відсотки та винагороду.

На сьогоднішній день заборгованість Позичальника перед Позивачем за кредитним договором № 34250278-КД-1 становить 1720572,15 грн., з яких 1303790,55 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 416781,60 грн.- заборгованість за процентами. За кредитним договором № 34250278-КД-2 заборгованість Позичальника Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.06.2024 9 становить 155010, 33 грн, з яких 39007,26 грн. заборгованість за тілом кредиту, 76995,83 грн.-заборгованість за процентами, 39007,24 грн.-боргові зобов`язання позичальника перед КМУ, відповідно до ст. 17 Бюджетного кодексу України.

Слід зазначити, що рішенням Господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/325/23 задоволено позовну заяву Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором № 34250278-КД-2. Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Стельмахівське" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість заборгованість за тілом кредиту у розмірі 500 000,00 грн, заборгованість за процентами у розмірі 76 995,83 грн. та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 500 000,00 грн.

При цьому, суд встановив факт укладення кредитного договору, факт видачі кредиту, факт порушення зобов`язань Фермерського господарства "Стельмахівське" за Договором та факт наявності заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.06.2024 виправлено описку в рішенні Господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/325/23, в номері кредитного договору, а саме, замість: «2140613675-КД-1», зазначено: « 34250278-КД-2».

Відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Заборгованість Позичальника перед Позивачем за кредитним договором № 34250278-КД-3 становить 6325495,61 грн. та складається з 4620833,76 грн заборгованість за тілом кредиту, 1704661,85 грн.- заборгованість за процентами. За кредитним договором № 34250278-КД-4 заборгованість Позичальника перед АТ КБ "Приватбанк" становить 6691083,28 грн, з яких 4824548,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 1866535,28 грн -заборгованість за процентами.

З вищенаведеного вбачається, що на сьогоднішній день загальна заборгованість Фермерського господарства «Стельмахівське» за кредитними договорами укладеними з АТ КБ "Приватбанк" складає 14892161,40 грн, при цьому ОСОБА_1 виступає поручителем, а, отже, солідарним боржником за всіма кредитними договорами. Підтверджується копіями виписок по рахункам обліку заборгованості, копіями розрахунків заборгованості оригінали яких наявні у Позивача, копією рішення від 27.11.2023 та ухвали від 04.06.2024 у справі № 913/325/23, оригінали яких знаходяться у Господарського суду Луганської області.

Як вже було зазначено, ОСОБА_1 виступає поручителем за кредитними договорами № 34250278-КД-1, № 34250278-КД-2, № 34250278-КД-3, № 34250278-КД-4, отже, відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.06.2024 10 Боржник.

10.05.2024 між відповідачем-1 (Продавець) та ОСОБА_3 , що діяв від імені ОСОБА_2 (відповідач-2/ Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 2.1 договору продаж вищевказаної квартири проводиться за суму 1992500,00 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.А та зареєстрований в реєстрі за № 52.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 0.05.2024 право власності на вищевказану квартиру було зареєстровано за відповідачем -2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:676144163101, номер відомостей про речове право: 54963087), що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири, оригінал якого наявний у відповідачів та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

10.05.2024 між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_3 , що діяв від імені ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 4-го поверху № ІІ в літ. "А-9", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до п. 2.2 договору продаж вищевказаного нежитлового приміщення проводиться за суму 60000,00 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.А та зареєстрований в реєстрі за № 54.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10.05.2024 право власності на вищезазначене нежитлове приміщення було зареєстровано за відповідачем-2 (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна: 1499687563101, номер відомостей про речове право: 54964462). Підтверджується копією договору купівлі-продажу нежитлового приміщення оригінал якого наявний у відповідачів та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Щодо обізнаності відповідача-1 про наявність заборгованості за кредитними договорами на момент вчинення оспорюваних правочинів (10.05.2024). ОСОБА_1 виступає не лише поручителем за кредитними договорами № 34250278-КД-1, № 34250278-КД-2, № 34250278 КД-3, № 34250278-КД-4, а й власником Фермерського господарства "Стельмахівське". Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фермерське господарство"). Згідно з пунктом 1.3 Статуту Фермерського господарства "Стельмахівське" власником Господарства є ОСОБА_1 .

У пункті 7.1 Статуту визначено, що керівництво Господарством здійснює власник Господарства чи особа ним уповноважена, який самостійно вирішує всі питання виробничо-господарської діяльності та соціального розвитку, керуючись у своїй діяльності цим Статутом, законами та іншими нормативно-правовими актами України. Підтверджується копією статута Фермерського господарства "Стельмахівське", оригінал якого наявний у відповідача-1.

Крім того, до укладання спірних правочинів (10.05.2024)позивачнеодноразово направляв на електронну адресу відповідача-1 та Фермерського господарства "Стельмахівське" повідомлення про необхідність сплатити заборгованість за кредитними договорами: 02.02.2023 Позивачем направлено до Фермерського господарства "Стельмахівське" Повідомлення про розірвання договору № 34250278-КД-2 з вимогою до 04.03.2023, здійснити погашення заборгованості в повному розмірі. 10.04.2023 АТ КБ "Приватбанк" направлено повідомлення до Фермерського господарства "Стельмахівське" про надсилання вимоги гаранту №133 від 07.04.2023. 15.03.2024 АТ КБ "Приватбанк" направлено до Фермерського господарства "Стельмахівське" та ОСОБА_1 повідомлення з вимогою здійснити погашення заборгованості в повному розмірі за кредитними договорами № 34250278-КД-3 від 30.04.2021, №34250278-КД-1 від 21.10.2020, № 34250278-КД-4 від 14.12.2021.

16.04.2024 Позивачем направлено до Фермерського господарства "Стельмахівське" та ОСОБА_1 повідомлення з вимогою здійснити погашення заборгованості в повному розмірі за кредитними договорами № 34250278-КД-3 від 30.04.2021, №34250278-КД-1 від 21.10.2020, № 34250278-КД-4 від 14.12.2021, що підтверджується копіями Повідомлення про розірвання договору № 34250278-КД-2 від 12.03.2021, підтвердженням про відправку повідомлення на електронну поштову адресу, повідомлення про надсилання вимоги гаранту та підтвердженням про відправку повідомлення на електрону поштову адресу, повідомлень з вимогою здійснити погашення заборгованості за кредитними договорами № 34250278-КД-3 від 30.04.2021, №34250278-КД-1 від 21.10.2020, № 34250278-КД-4 від 14.12.2021 та підтвердженням про відправку повідомлень на електрону поштову адресу.

Також, на момент вчинення оспорюваних правочинів (10.05.2024) рішення Господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/325/23 про солідарне стягнення заборгованості з Фермерського господарства "Стельмахівське" та ОСОБА_1 набрало законної сили.

Під час судового розгляду справи № 913/325/23, через неможливість відправлення вихідної кореспонденції засобами поштового зв`язку відповідачу за його офіційною адресою, ухвали суду направлялися на електронну адресу відповідачів, а інформація про дату, час та місце розгляду спору Господарський суд Луганської області Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.06.2024 12 розміщував на офіційному веб-сайті судової влади України за посиланням: https://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення (ухвалу).

15.02.2023 державним виконавцем Сватівського відділу державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_8 з виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/325/23 від 20.12.2023 та направлено відповідачу-1 для виконання та до відома постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2024, винесену при примусовому виконанні наказу № 913/325/23 від 20.12.2023. та підтверджується Копією постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8 листом https://asvpweb.minjust.gov.ua/ державного виконавця (отримані ), оригінали яких наявні у відділу ДВС. на сайті.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 є не лише поручителем за кредитними договорами, а й власником та керівником Фермерського господарства "Стельмахівське" на момент вчинення оспорюваних правочинів йому було достеменно відомо про зобов`язання Фермерського господарства "Стельмахівське" з погашення заборгованості за кредитними договорами № 34250278-КД-1, № 34250278-КД-2, № 34250278 КД-3, № 34250278-КД-4, проте відповідач-1 за результатом здійснення оспорюваних правочинів суттєво зменшив обсяг майна на яке потенційно могло бути звернуто стягнення при примусовому виконанні рішень суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з Фермерського господарства "Стельмахівське" та ОСОБА_1 .

Щодо іншого майна, яке належить на праві власності відповідачу-1 та Фермерському господарству "Стельмахівське".

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві власності наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення, адреса: АДРЕСА_5 , загальна площа 223,2 кв.м; житловий будинок, загальна площа (кв.м): 34.2, житлова площа (кв.м): 20.4, адреса: АДРЕСА_6 ; житловий будинок, загальна площа (кв.м): 75.3, житлова площа (кв.м): 26.9, адреса: АДРЕСА_7 ; нежитлові будівлі, адреса: АДРЕСА_18; нежитлова будівля, магазин, загальна площа (кв.м): 101.3, адреса: АДРЕСА_8 ; комплекс, диспетчерська, зерносклад, будівля ЗАВ-20, автогараж, будівля току, склад автозапчастин, автомайстерня, вісова, загальна площа (кв.м): 4734.2, адреса: АДРЕСА_9 сформований в системі «Електронний суд» 27.06.2024 13 Молодіжна, будинок 1б; квартира, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_10 , загальна площа (кв.м): 73.4, Житлова площа (кв.м): 44,5; земельні ділянки, що знаходяться у с. Стельмахівка Сватівського району Луганської області. Фермерському господарству "Стельмахівське" на праві власності належить наступне нерухоме майно: нежитлова будівля (сарай рута), загальна площа (кв.м): 1639.6, адреса: АДРЕСА_2 ; будівля, нежитлова будівля (столова-офіс), загальна площа (кв.м): 269.4 адреса: АДРЕСА_11 ; будівля, нежитлова будівля ангар (склад), адреса: АДРЕСА_12 ; будівля, нежитлова будівля ангар (склад), адреса: АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля, водокачка, адреса: АДРЕСА_6 гараж, загальна площа (кв.м): 238.4 Адреса: АДРЕСА_13 ; Підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Також, Фермерському господарству "Стельмахівське" належить на праві власності наступна сільськогосподарська техніка: пневматична зернова сівалка AMAZONE DMC Primera 9000-2, рік випуску 2020, Сер.ном № НОМЕР_1 . Предмет застави знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (п.6 Договору застави № 34250278-ДЗ-1/1 від 21.10.2020). обприскувач марки NEW HOLLAND DEFENSOR SP 3500 2021 р.в., сер. номер НОМЕР_2 . Предмет застави знаходиться за адресою: Україна, Луганська область, Сватівський район, село Стельмахівка (п.6 Договору застави № 34250278-ДЗ-3/1 від 30.04.2021). сівалку HORSCH Maestro 16 SX 2021 р.в., серійний номер НОМЕР_3 .

Предмет застави зареєстрований та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (п.6 Договору застави № 34250278-ДЗ-4/1 від 14.12.2021 від 30.04.2021).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 с. Стельмахівка Коломийської сільської територіальної громади з 24.02.2022 відноситься до переліку територій на яких ведуться активні бойові, Сватівська міська територіальна громада з 08.03.2022 належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій.

Таким чином, на сьогоднішній деньпозивачпозбавлений можливості звернутись до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмети застави шляхом проведення електронного аукціону в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами. Зазначений спосіб захисту буде неефективним, оскільки вивезти транспортні засоби та сільськогосподарську техніку з тимчасово окупованої рф території, або з території де ведуться активні бойові дії неможливо.

З підстав наведених вище на зазначене майно не може бути звернуто стягнення і в рамках потенційних виконавчих проваджень. При цьому, єдине нерухоме майно ОСОБА_1 , що знаходиться у місті Харкові і на яке потенційно могло бути звернуто стягнення при примусовому виконанні рішення суду про стягнення заборгованості за кредитними договорами було відчужено відповідачем - 1 на користь відповідача-2

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема. з договорів та правочинів (ч. 2 ст. 509 та ч. 2 ст. 11 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник , включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

За змістом ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.06.2024 15 рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно , крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч. 5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Згідно зі ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч. 1 та 2 ст. 234 ЦК України).

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі №759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті "нівелювання" правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч.3 ст.215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України), обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 522/23819/15-ц.

Загальними вимогами чинності правочину є такі вимоги: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19 (905/1646/17) звернув увагу на те, що для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків цієї особи (недопущення їх у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину. Тому у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами.

Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Зокрема, дії спрямовані на відчуження майна, особою, яка достеменно обізнана про необхідність виконання грошового зобов`язання, заниження нею вартості майна при відчуженні, а також невжиття протягом тривалого часу до відчуження майна заходів, спрямованих на належне виконання своїх зобов`язань перед кредитором, свідчать про недобросовісність цієї особи при укладенні договору відчуження майна та про зловживання своїми правами.

При цьому фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, а така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Такий висновок відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року, за наслідками розгляду цивільної справи № 369/11268/16-ц (касаційне провадження № 14-260цс19), у якому Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18 вказано, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником, у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Аналогічні висновки також висловлені Верховним Судом у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справах № 910/7976/17, № 904/7905/16 та № 916/3600/15, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 та від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19.

Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють класифікувати оплатний договір, як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа), ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18 та Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним в обранні варіантів власної поведінки , його дії не повинні призводити до такого стану, в якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора (постанова Верховного суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

ОСОБА_1 є керівником Фермерського господарства "Стельмахівське" та солідарним боржником перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за кредитним договорами № 34250278-КД-1, № 34250278-КД-2, № 34250278-КД-3, № 34250278-КД-4 (далі - Кредитні договори).

Фермерське господарство "Стельмахівське" допустило порушення своїх зобов`язань за Кредитними договорами.

За наслідком цього порушення у Позивача виникло право вимоги до Фермерського господарства "Стельмахівське" та відповідача-1 ( ОСОБА_1 ), як солідарного боржника, який відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник.

10.05.2024 відповідачем-1 відчужено квартиру АДРЕСА_3 , продаж якої відбувся за суму 1992500,00 грн. Цього ж дня ОСОБА_1 було відчужено нежитлове приміщення 4-го поверху № ІІ в літ. "А-9", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , продаж якого було проведено за суму 60000,00 грн.

За результатом здійснення оспорюваних правочинів відповідач-1 суттєво зменшив обсяг майна на яке потенційно могло бути звернуто стягнення при примусовому виконанні рішення суду про стягнення заборгованості за кредитними договорами з Фермерського господарства "Стельмахівське" та ОСОБА_1 .

Інше нерухоме майно, що належить на праві власності Фермерському господарству "Стельмахівське" та ОСОБА_1 знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території, або на території де ведуться активні бойові, відтак на зазначене майно не може бути звернуто стягнення в рамках потенційних виконавчих проваджень.

Сільськогосподарська техніка, що передана в заставу АТ КБ "Приватбанк" з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами також знаходиться на території де ведуться активні бойові дії, томупозивачпозбавлений можливості звернутись до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмети застави шляхом проведення електронного аукціону в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами.

Сукупність обставин, за яких були укладені спірні договори, доводить той факт, що відповідач-1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора, яким є АТ КБ «Приватбанк».

Відтак, позивач констатує, що справжня мета оспорюваних правочинів вивести відповідачем-1 нерухоме майно з-під можливого звернення стягнення, ухиляючись при цьому від виконання взятих на себе зобов`язань.

Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 908/802/20 (908/2766/22).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

В статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 80 ЦПК України).

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частинах першій, шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони.

Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного та встановлених судом фактичних обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому, відповідно до статті 141 ЦПК України слід стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» понесені позивачем документально підтверджені згідно платіжної інструкції ZZ427B20PX від 27.06.2024 (а.с. 25 т. 2). судові витрати у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп., тобто по 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. з кожного відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 131, 141, 258, 259, 263-265, 353-354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Фермерське господарство «Стельмахівське», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Лариса Анатоліївна, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 676144163101) укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко Ларисою Анатоліївною та зареєстрований у реєстрі за номером 52.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 4-го поверху № ІІ в літ. "А-9", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1499687563101) укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко Ларисою Анатоліївною та зареєстрований у реєстрі за номером 54.

Стягнути в рівних частках ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп., тобто по 3028 грн (три тисячі двадцять вісім) 00 коп. з кожного відповідача.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Акціонере товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ - 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

відповідач 1 - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_15 .

відповідачка 2 - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_16 .

Третя особа - Фермерське господарство «СТЕЛЬМАХІВСЬКЕ», код ЄДРПОУ - 34250278 адреса місцезнаходження: 92608, с. Стельмахівка, вул. Молодіжна, 1БР.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Лариса Анатоліївна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_17 .

Повний текст рішення складено та проголошено 12 грудня 2025 року.

Суддя В.М. Яковлева