Рішення № 132587608, 11.12.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/4374/23

Провадження № 2/463/491/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.,

з участю секретарясудового засідання Косопуд М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (процесуального правонаступника позивача ОСОБА_5 ) до ОСОБА_3 за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Цьолковської Ірини Степанівни, ОСОБА_6 про визначення часток співвласників у спільній сумісній власності, виключення майна зі спадкової маси, визнання права власності у порядку спадкування -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_5 в травні2023року звернуласьдо судуз позовомдо відповідача ОСОБА_3 , який у встановленому законом порядку уточнила та в кінцевому, просила суд визнати, що їй та її чоловіку ОСОБА_7 належало на праві спільної власності 84/100 ідеальних частин житлового будинку, житлової прибудови за адресою АДРЕСА_1 (надалі-будинок), виключити зі спадкової маси, яка підлягає спадкуванню після смерті ОСОБА_7 335/1000 частин будинку та визнати за нею право на частку в зазначеному розмірі як на майно набуте за час шлюбу з ОСОБА_7 , визнати право власності в порядку спадкування за законом на обов`язкову частку, яка становить 1/12 частину будинку, як за непрацездатною вдовою спадкодавця ОСОБА_7 .

Позовні вимоги ОСОБА_5 обґрунтовувала тим,що вонаперебувала з ОСОБА_7 ушлюбі з28.07.1987та додня йогосмерті,яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .До шлюбуз нею,її чоловік ОСОБА_7 набув вособисту власністьв порядкуспадкування частину будинкуза адресою АДРЕСА_1 . В період шлюбу з 1988 по 1991 рік спільно з чоловіком вона здійснила прибудову до будинку, в результаті цього частка чоловіка в будинку збільшилась та становила 84/100 частин. За життя чоловік заповів усе своє майно ОСОБА_3 , яка є його донькою від першого шлюбу. У зв`язку з цим позивачка ОСОБА_5 просила суд визнати за нею право власності на частку набуту нею за час шлюбу з ОСОБА_7 в розмірі 335/1000 частин будинку, яка відповідає половині здійсненої прибудови до будинку; виключити належну їй частку в будинку зі спадкової маси, яка підлягає спадкуванню по смерті ОСОБА_7 та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/12 частину будинку, як за непрацездатною вдовою ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 23.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Цьолковська Ірина Степанівна, ОСОБА_6 про визначення часток співвласників у спільній сумісній власності, виключення майна зі спадкової маси, визнання права власності у порядку спадкування. З метою виконання вимог ч.1 ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 10.10.2023р. в якому частково позов заперечив, з підстав викладених у відзиві. Зокрема, просив позов задовольнити частково, а саме: відмовити у задоволенні позовних вимог про визначення часток співвласників у спільній сумісній власності, виключення майна зі спадкової маси покликаючись на те, що позивачкою не доведено, що проведені до будинку прибудови здійснювались за спільні трудові чи грошові затрати подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та просив задоволити позовну вимогу про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на обов`язкову частку, яка становить 1/12 частину будинку, як за непрацездатною вдовою спадкодавця ОСОБА_7 . Відзиву на уточнену позовну заяву відповідач не подав.

Первісний позивач ОСОБА_5 подала відповідь на відзив відповідача від 24.10.2023, в якому наводила аргументи, аналогічні мотивам позову та крім, того зазначала, що прибудову до будинку нею було споруджено за час шлюбу з чоловіком ОСОБА_7 за спільні трудові та грошові затрати та за її особисті кошти, внаслідок здійснення прибудови відбулось суттєве збільшення вартості частки спадкодавця ОСОБА_7 в будинку.

Інших заяв по суті справи, в яких в силу вимог ч. 1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору не було подано.

14.02.2024 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява, у якій повідомив, що його довірителька ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження додано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 15.02.2024 зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Цьолковська Ірина Степанівна, ОСОБА_6 про визначення часток співвласників у спільній сумісній власності, виключення майна зі спадкової маси, визнання права власності у порядку спадкування на час залучення правонаступників позивача - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 05.09.2024р. поновлено провадження у справі та залучити до справи в якості правонаступника позивача ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 її доньку - ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею за заповітом ОСОБА_5

20.11.2024р. позивач ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, та просить суд:

1.) Визнати, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 належало на праві спільної власності 84/100 ідеальних частин житлового будинку, житлової прибудови під літ А1-2 за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 228,9 м.кв. та житловою 103,7 м.кв., який в цілому складається з наступних приміщень та господарських будівель та споруд позначених в технічному паспорті виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» станом на станом на 21.08.2015р.: літ. 1-1 коридор площею 5,6 м.кв., літ. 1-2 санвузол площею 2,5 м.кв., літ. 1-3 кухня площею 14,6 м.кв., літ. 1-4 житлова кімната площею 8,4 м.кв, літ. 1-5 житлова кімната площею 15,2 м.кв, літ. 1-6 житлова кімната площею 8,8 м.кв., металева хвіртка №4; літера І гараж площею 31,2 м.кв.; літера ІІ сходова клітка площею 9.4м.кв.; коридор літ. 2-1 площею 9,9м.кв.; санвузол літ.2.2 площею 5,8м.кв.; літ. ІІІ- сходова клітка площею 9,4 м.кв.; літ. 2-3 житлова кімната площею 8,9 м.кв.; літ. 2-4 житлова кімната площею 26,6 м.кв.; літ. 2-5 житлова кімната площею 16,2; літ.2-6 коридор площею 8,7 м.кв.; літ 2-7 - ванна площею 4,2 м.кв.; літ. 2-8 коридор площею 10,1 м.кв.; літ. 2-9 - житлова кімната площею 19,6 м.кв.; літ. 2-10 - кухня площею 12,4 м.кв.; літ. 2-11 - туалет площею 1,4 м.кв.; літ. В - гараж, літ. Г - сарай, літ. Д. - теплиця; цифра №3 ворота в тому числі до 84/100 ідеальних частин в будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відносяться такі приміщення та споруди: літера І гараж площею 31,2 м.кв.; літера ІІ сходова клітка площею 9.4м.кв.; коридор літ. 2-1 площею 9,9м.кв.; санвузол літ.2.2 площею 5,8м.кв.; літ. ІІІ- сходова клітка площею 9,4 м.кв.; літ. 2-3 житлова кімната площею 8,9 м.кв.; літ. 2-4 житлова кімната площею 26,6 м.кв.; літ. 2-5 житлова кімната площею 16,2; літ.2-6 коридор площею 8,7 м.кв.; літ 2-7 - ванна площею 4,2 м.кв.; літ. 2-8 коридор площею 10,1 м.кв.; літ. 2-9 - житлова кімната площею 19,6 м.кв.; літ. 2-10 - кухня площею 12,4 м.кв.; літ. 2-11 - туалет площею 1,4 м.кв.; літ. В - гараж, літ. Г - сарай, літ. Д. - теплиця; цифра №3 ворота а приміщення і споруди: літ. 1-1 коридор площею 5,6 м.кв., літ. 1-2 санвузол площею 2,5 м.кв., літ. 1-3 кухня площею 14,6 м.кв., літ. 1-4 житлова кімната площею 8,4 м.кв, літ. 1-5 житлова кімната площею 15,2 м.кв, літ. 1-6 житлова кімната площею 8,8 м.кв., металева хвіртка №4 відносяться до 16/100 ідеальних часток співвласника ОСОБА_6 .

2.) Виключити зі спадкової маси, яка підлягає спадкуванню після смерті ОСОБА_7 335/1000 ідеальних частин житлового будинку, житлової прибудови під літ АДРЕСА_2 .

3.) Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 право власності на 335/1000 ідеальних частин житлового будинку, житлової прибудови під літ АДРЕСА_2 загальною площею 228,9м.кв. та житловою 103,7м.кв., як на майно набуте ОСОБА_5 за час шлюбу з ОСОБА_7 , до якої відносяться наступні приміщення, господарські будівлі та споруд, що позначені в технічному паспорті виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» станом на 21.08.2015р.: літера І гараж площею 31,2 м.кв.; літера ІІ сходова клітка площею 9.4м.кв.; коридор літ. 2-1 площею 9,9м.кв.; санвузол літ.2.2 площею 5,8м.кв.; літ. ІІІ- сходова клітка площею 9,4 м.кв.; літ. 2-3 житлова кімната площею 8,9 м.кв.; літ. 2-4 житлова кімната площею 26,6 м.кв.; літ. 2-5 житлова кімната площею 16,2; літ.2-6 коридор площею 8,7 м.кв.; літ 2-7 - ванна площею 4,2 м.кв.; літ. 2-8 коридор площею 10,1 м.кв.; літ. 2-9 - житлова кімната площею 19,6 м.кв.; літ. 2-10 - кухня площею 12,4 м.кв.; літ. 2-11 - туалет площею 1,4 м.кв.; літ. В - гараж, літ. Г - сарай, літ. Д. - теплиця; цифра №3 ворота.

4.) Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 ідеальних частин житлового будинку, житлової прибудови під літ АДРЕСА_2 загальною площею 228,9м.кв. та житловою 103,7м.кв., в порядку спадкування за заповітом по смерті ОСОБА_5 , які успадковані ОСОБА_5 за законом після смерті ОСОБА_7 , до якої відносяться наступні приміщення, господарські будівлі та споруди, позначені в технічному паспорті виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» станом на 21.08.2015р.: літера І гараж площею 31,2 м.кв.; літера ІІ сходова клітка площею 9.4м.кв.; коридор літ. 2-1 площею 9,9м.кв.; санвузол літ.2.2 площею 5,8м.кв.; літ. ІІІ- сходова клітка площею 9,4 м.кв.; літ. 2-3 житлова кімната площею 8,9 м.кв.; літ. 2-4 житлова кімната площею 26,6 м.кв.; літ. 2-5 житлова кімната площею 16,2; літ.2-6 коридор площею 8,7 м.кв.; літ 2-7 - ванна площею 4,2 м.кв.; літ. 2-8 коридор площею 10,1 м.кв.; літ. 2-9 - житлова кімната площею 19,6 м.кв.; літ. 2-10 - кухня площею 12,4 м.кв.; літ. 2-11 - туалет площею 1,4 м.кв.; літ. В - гараж, літ. Г - сарай, літ. Д. - теплиця; цифра №3 ворота.

16.01.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та її представник під час виступу із вступним словом позовні вимоги підтримали. Дали пояснення, аналогічні мотивам позову та просили позов задоволити.

Відповідачка та її представник під час виступу із вступним словом проти обґрунтованості позову заперечили з підстав, викладених у відзиві. Просили позов задоволити частково, в частині визнання за позивачем права власності 1/12 ідеальну частину житлового будинку.

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні, даючи покази в якості свідка, пояснив, що із сторонами знайомий, є двоюрідним братом відповідачки ОСОБА_8 та постійно проживає у спірному будинку. Також повідомив, що раніше, приблизно у 80-х роках, будинок в рівних частинах успадкували: його мати та батько відповідачки ОСОБА_7 . Після смерті матері він успадкував належну їй частину будинку, та на даний момент користується першим поверхом, а саме приміщеннями, згідно з переліком вказаним в позовних вимогах. Решту будинку використовує позивачка із сім`єю. Може підтвердити, що його дядько ОСОБА_7 тривалий час здійснював різноманітні добудови до будинку та значно збільшив кількість приміщень, що використовувались його сім`єю. За чиї кошти проводились добудови йому не відомо, такі здійснювались в період перебування ОСОБА_7 у шлюбі з ОСОБА_5 .

Третя особа приватний нотаріус Цьолковська І.С. в судове засідання не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача та їх представників, а також показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

28.07.1987р. ОСОБА_5 (первісний позивач) уклала шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (спадкодавець) помер, що підтверджується Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 .

Відповідно до заповіту від 01.02.2017р., спадкодавець ОСОБА_7 заповів усе своє майно своїй доньці ОСОБА_3 (надалі - відповідач). Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Андпрійчак О.О., зареєстрований в реєстрі за №62.

12 серпня 2022 року позивач ОСОБА_5 звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Цьолковської І.С. із заявою про прийняття спадщини за законом по смерті спадкодавця ОСОБА_7 , як непрацездатна вдова спадкодавця.

31 серпня 2022 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Цьолковської І.С. про прийняття спадщини за заповітом по смерті ОСОБА_7 .

Зазначеним нотаріусом заведено спадкову справу за № 14/2022, копія якої долучена до матеріалів справи.

Спадковим майном, яке підлягає спадкуванню, є частка, яка належала спадкодавцю ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_7 належала ідеальна частина будинку, яку він успадкував по смерті своєї матері ОСОБА_9 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 15.05.1986р. Четвертою львівською державною нотаріальною конторою.

Інша ідеальна частина зазначеного будинку була успадкована ОСОБА_10 (сестрою спадкодавця ОСОБА_11 , після якою успадкована її сином ОСОБА_6 (надалі третя особа), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 22.02.2006р.

На час набуття у власність ОСОБА_7 ідеальної частини будинку, загальна площа будинку становила 114,6 м.кв., в тому числі житлова 64,70 м.кв., що підтверджується зазначеним Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.05.1986р. та технічним паспортом БТІ на будинок станом на 16.07.1986р.

В 1991 році здійснено прибудови до будинку з господарськими будівлями та спорудами: прибудови під літ. «А`-2»; літ «a`-2» (веранда) та господарські будівлі: гараж літ. «В», сарай літ. «Г», теплиця літ. «Д», з урахуванням цих прибудов, загальна площа будинку становить 229,1 кв.м. та житлова - 94,9 кв.м.

Зазначене підтверджується технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами виготовленим ОКП Львівської обласної ради «Бюро Технічної Інвентаризації та експертної оцінки» станом на 21.08.2015р., а також матеріалами інвентаризаційної справи Львівського обласного державного підприємства Бюро Технічної Інвентаризації та експертної оцінки на будинок по АДРЕСА_1 (надалі - Інвентаризаційна справа), зокрема Оцінювальним актом на будинок складеним 02.09.2015р. (а.с. 72 Інвентаризаційної справи), планом ділянки по АДРЕСА_1 та поверховими планами будинку станом на 22.07.1997р. (а.с. 48, 52, 53 Інвентаризаційної справи).

Право власності на будинок загальною площею 229,1 кв.м. та житловою 94,9 кв.м. посвідчено Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно виданим 31.01.2013р., індексний номер 215361 реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції та зареєстровано в державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з державного реєстру, індексний номер 215451 від 31.01.2013р.

Згідно із зазначеними Свідоцтвом та Витягом з державного реєстру спадкодавцеві ОСОБА_7 належить ідеальна частина будинку а інша ідеальна частина будинку - належить ОСОБА_6 (третя особа у справі).

27.12.2013р. ОСОБА_6 та спадкодавець ОСОБА_7 склали в нотаріуса заяву (а.с. 82 Інвентаризаційної справи) в якій не заперечували проти проведеної реконструкції у будинку АДРЕСА_1 та виразили згоду на оформлення свідоцтва про право власності і витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будинок згідно Висновку про визначення реальних часток в будинку, відповідно до якого:

- реальна частка ОСОБА_7 становить 4/5 частин будинку та складається з: 2-1/9,9 (м.кв.) -коридор; 2.2/5,8 (м.кв.) санвузол; 2- І/31,2 (м.кв.) - гараж; 2- ІІ/9,4 (м.кв.) сходова клітка; 2-3/8,9 (м.кв.) житлова кімната; 2-4/26,6 (м.кв.) житлова кімната; 2-5/16,2 (м.кв.) житлова кімната; 2-6/8,7 (м.кв.) коридор; 2-7/4,2 (м.кв.) ванна; 2-8/10,1 (м.кв.) коридор; 2-9/19,6 (м.кв.) житлова кімната; 2-10/12,4(м.кв.) кухня; 2-11/1,4 (м.кв.) туалет; 2-ІІІ/9,4 (м.кв.) -сходова клітка; балкон; Г/28,6 (м.кв.) цегляний гараж; №3-металеві ворота; а/4,77(м.кв.) сіни; а-сходи; а-сходи; б-балкон; а-веранда; В-гараж.

- реальна частка ОСОБА_6 становить 1/5 частин будинку та складається з: 1-1/5,6 (м.кв.) -коридор; 1-2/2,6 (м.кв.) - санвузол. 1-3/8,5 (м.кв.) - коридор; 1-4/6,2 (м.кв.) котельня; 1-5/8,4 (м.кв.) житлова кімната; 1-6/15,2 (м.кв.) житлова кімната; 1-7/8,8 кухня; №4 металева хвіртка.

У спільному користуванні усіх співвласників: огорожа з металевої сітки (№1 та №2); бетонна відмостка (№5а).

Відповідно до Висновку про визначення ідеальних часток між співвласниками №3/9129 від 07.07.2015р. (а.с. 84 Інвентаризаційної справи) та Розрахунку часток між співвласниками будинку АДРЕСА_1 (а.с. 83 Інвентаризаційної справи) який проведений БТІ, з урахуванням узгоджених співвласниками реальних часток визначено, що ідеальна частка спадкодавця ОСОБА_7 становить 84/100 частин будинку, ідеальна частка співвласника ОСОБА_6 -16/100 частин будинку.

На час визначення ідеальних часток (07.07.2015р.), згідно з обмірами БТІ загальна площа будинку становила 228,9м.кв. та житлова - 103,7м.кв., що підтверджується Технічним паспортом будинку садибного типу з господарськими спорудами виготовленим БТІ станом на 21.08.2015р.

За життя ОСОБА_7 не оформив та не зареєстрував за собою право власності відповідно до ідеальних часток, що визначені у Висновку БТІ. Також третя особа ОСОБА_6 не оформив та не зареєстрував право власності за собою відповідно до ідеальних часток, що визначені у Висновку БТІ, зазначені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.12.2022р.

Вважаючи що прибудови до будинку були здійснені за час шлюбу, і є спільною сумісною власністю та з метою визначення частки в подружньому майні та права на частку в порядку спадкування за законом по смерті ОСОБА_7 первісний позивач ОСОБА_5 звернулась до суду з цим позовом. Процесуальний правонаступник позивача ОСОБА_1 підтримала доводи викладені в первісній позовній заяві та просить визнати за нею право власності на відповідну частину будинку в порядку спадкування за заповітом по смерті матері ОСОБА_5 , яку остання успадкувала по смерті чоловіка ОСОБА_7 та набула за час шлюбу.

Відповідач усправі визнає,що розмір частки спадкодавця ОСОБА_7 в будинку становить 84/100 частин будинку. Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив реальний поділ будинку згідно з переліком приміщень вказаних у позові. Жодних заперечень щодо частки спадкодавця ОСОБА_7 в розмірі 84/100 частин будинку не висловив.

Вирішуючи даний спір між спадкоємцями, суд повинен дослідити в якому розмірі належать ідеальні частки співвласникам будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з урахуванням проведених прибудов.

Відповідно до положень статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного зі співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року в справі № 457/238/18 (провадження № 61-2404св20) зроблено висновок, що «при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок. Отже, при здійсненні перебудов житлового будинку, позовні вимоги про перерозподіл часток співвласників у праві спільної частково власності із виділенням в натурі новостворених часток, про що відсутня згода кожного із таких співвласників, не можуть бути задоволені».

Беручи до уваги наведене правове регулювання та наявність згоди обох співвласників будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_6 суд вважає доведеним, що частка спадкодавця ОСОБА_7 внаслідок проведеної реконструкції становить 84/100 частин будинку.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що здійснені прибудови до будинку є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , а тому її матір ОСОБА_5 набула право власності як дружина на частину будинку, і також відповідна частина підлягає виключенню зі спадкової маси спадкодавця ОСОБА_12 .

Зокрема, до подружнього майна ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відносяться прибудовані до існуючого будинку приміщення на 1-му поверсі будинку, які позначені в Технічному паспорті будинку станом на 21.08.2015р.:

- сходова клітка літ. ІІ площею 9,4 кв.м.;

- гараж літ. І площею 31,2 м.кв.;

- коридор літ. 2-1 площею 9,9 м.кв.;

- санвузол літ.2.2 площею 5,8 м.кв.

та на 2-му поверсі и такі приміщення:

- сходова клітка літ ІІІ 9,4 м.кв.;

- ванна літ 2-7 - 4,2 м.кв.;

- коридор літ. 2-8 10,1 м.кв.;

- житлова кімната літ. 2-9 площею 19,6 м.кв.;

- кухня літ. 2-10 площею 12,4 м.кв.;

- туалет літ. 2-11 1,4 м.кв.

Зазначені приміщення згідно даними технічного паспорта на будинок на 21.08.2015р. споруджені в 1991 р.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

З огляду на факти справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, для задоволення вимог пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд повинен вирішити чи вважаються прибудовані до будинку приміщення і будівлі спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до частини першоїстатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Тлумаченнястатті 61 СК Українисвідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Відповідно до частини першоїстатті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, другастатті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 ЦК України).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Згідно зістаттею 62 СК Україниякщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Втручання у право власності може бути визнано обґрунтованим та здійсненим із дотриманням балансу інтересів подружжя у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що привели до істотного збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у кожній конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх її обставин.

Істотність має визначальне значення, оскільки необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зазначила, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальним правилом мають враховуватися здійснені капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не створюватиме підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт у такому разі не зазнає і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість особистого майна однієї зі сторін.

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених витрат з боку іншого подружжя - невласника, однак не визнає їх істотними, то інший з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Другий чинник істотності такого збільшення вартості має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилася, не є підставою для визнання його спільним майном.

Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, невласника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

Із системного аналізу норм статей57,60,63,66-68,70 СК Українивипливає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю незалежно від участі кожного з подружжя у її виникненні, і право визначати порядок здійснення права спільної сумісної власності та частки кожного з подружжя при поділі майна є рівними.

Ці вимоги застосовуються і у разі, якщо особиста приватна власність одного з подружжя зазнала перетворень і збільшилася у вартості, однак таке збільшення не було істотним, то інший з подружжя, невласник, має право на відповідну частину збільшення вартості такого майна, якщо воно пов`язане з вкладенням у об`єкт особистої приватної власності спільних коштів подружжя за час шлюбу.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У справі яка розглядається спадкодавцеві ОСОБА_7 до шлюбу, на праві особистої власності належала ідеальна частина спірного будинку.

Згідно договору про порядок користування будинком від 09.07.1986р. в користування ОСОБА_7 перейшли приміщення 2-го поверху будинку (коридор літ. 2-12 площею 8,7 м.кв.; сходова клітка літ. 2-8 площею 9,5 кв.м.; житлова кімната літ. 2-9 площею 8,9 м.кв.; житлова кімната літ. 2-11 площею 16 м.кв.; житлова кімната літ. 2-10 площею 16,2 м.кв.)

Зазначеним приміщенням, відповідають в Технічному паспорті будинку станом на 21.08.2015р. житлові приміщення загальною площею 51,7 м.кв. (26.6 м.кв. (літ 2-4) + 8,9 м.кв. (літ. 2-3) + 16,2 м.кв. (літ. 2-5)) та коридор 8,7 м.кв. (літ 2-6).

Відповідно до «Розрахунку часток між співвласниками будинку АДРЕСА_1 » (аркуш 83 інвентарної справи БТІ), на підставі якого складено БТІ Висновок про визначення ідеальних часток між співвласниками №3/9129 від 07.07.2015р., загальна вартість будинку становить 660 456 грн., в тому числі на частку ОСОБА_7 , яка оцінена в розмірі 551 970 грн., приходиться 84/100 ідеальних частин будинку (551 970 / 660 456 = 0.84).

Відповідно до зазначеного Розрахунку БТІ 84/100 ідеальних частин спадкодавця ОСОБА_7 в будинку має вартість 551 970грн. в тому числі, вартість набутої спадкодавцем до шлюбу з ОСОБА_5 частки становить 109 988 грн. (згідно Розрахунку БТІ: 51,7 м.кв. х 1895,28 грн. + 8,7 м.кв. х 1378,45 грн.), що становить 17/100 ідеальних частин будинку.

Частка прибудованих до будинку за час шлюбу приміщень (позначені в Технічному паспорті будинку станом на 21.08.2015р.: сходова клітка літ. ІІ площею 9,4 кв.м.; гараж літ. І площею 31,2 м.кв.; коридор літ. 2-1 площею 9,9 м.кв.; санвузол літ.2.2 площею 5,8 м.кв.; сходова клітка літ ІІІ 9,4 м.кв.; ванна літ 2-7 - 4,2 м.кв.; коридор літ. 2-8 10,1 м.кв.; житлова кімната літ. 2-9 площею 19,6 м.кв.; кухня літ. 2-10 площею 12,4 м.кв.; туалет літ. 2-11 1,4 м.кв.) становить різницю між часткою спадкодавця ОСОБА_7 (84/100) та часткою, яка набута ним до шлюбу (17/100) та становлять 67/100 (84/100-17/100).

На час відкриття спадщини, частка спадкодавця ОСОБА_7 з урахуванням прибудови здійсненої за час шлюбу становить 84/100 частин спірного будинку, тобто відбулось збільшення частки на 67/100 з 17/100 до 84/100, що є суттєвим збільшенням (збільшення в понад 3,94 рази (67\17)).

Збільшення частки спадкодавця ОСОБА_7 пов`язане як з вартісними величинами прибудованого будинку (порівняно з вартістю успадкованої частини будинку), а також із суттєвою площею прибудови до спірного будинку.

Так, належний ОСОБА_7 на праві спільної власності до шлюбу будинок мав загальну площу 114,6 м.кв., отже на ідеальну частку ОСОБА_7 в будинку припадало 57,3 м.кв. (1/2 х 114,6м.кв.).

Відповідно до площ приміщень в будинку, що наведені у Висновку про визначення ідеальних часток в будинку між співвласниками, складеному Львівським БТІ 07.07.2015р. на 84/100 ідеальні частини спадкодавця в спірному будинку припадає частина будинку площею 173,8м.кв.

Тобто, за час шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , площа будинку, яка припадає на частку спадкодавця ОСОБА_7 , збільшилась більше як втричі (173,8/57,3 = 3,03) по відношенню до площі, яка належала йому до шлюбу, що є суттєвим збільшенням.

Факт здійснення прибудов в період шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та їх завершення 1991 року підтверджується матеріалами Інвентаризаційної справи (а.с.46, 48, 62Ю 72), технічними паспортами на будинок станом до реконструкції та після (на 16.07.1986 та на 21.08.2015), постановою №1850 від 20.10.1988р. про накладення штрафу на ОСОБА_7 за самочинне будівництво, товарними чеками на будівельні матеріали, та показами свідків, як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача.

Зокрема, допитані в суді в якості свідків сусіди ОСОБА_13 , ОСОБА_14 показали, що будівництво здійснювалось подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в період шлюбу. Свідок з боку відповідача ОСОБА_6 також дав покази, про те, що прибудови до будинку ОСОБА_7 почав здійснювати в шлюбі з ОСОБА_5 . Допитана як свідок позивач ОСОБА_1 показала суду, що будівництво прибудов до будинку подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_5 здійснювали в період з 1988 року та завершили в 1991 році.

Таким чином слід визнати, що здійснені до будинку прибудови є істотним збільшенням вартості майна, де відбулась зміна його геометричних розмірів та функціонального призначення, та здійснені в період шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ..

Також, аналізуючи наведені докази суд дійшов висновку, що окрім як подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не існувало будь-яких інших осіб, які могли б профінансувати проведення реконструкції.

Згідно записів №№ 15, 16 Трудової книжки ОСОБА_5 в період з 05.01.1986р. по 03.02.1995р., така працювала на підприємстві ОСОБА_15 «Автолюбитель УССР» прибиральницею службових приміщень та території.

Згідно записів №№25-29 Трудової книжки ОСОБА_7 , в період з 01.10.1987р. по 01.06.1993р., ОСОБА_7 працював на Комбінаті гаражного та технічного обслуговування Львівської облради ДОАМЛ приймальником автостоянок м.Львова.

Тобто у вказаний період, що охоплює період здійснення будівництва прибудови до будинку подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 працювали, що дає підстави для висновку, що будівництво прибудови до будинку здійснювалось за зароблені ними кошти.

В силу вимог частини другоїстатті 61 СК Україниоб`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно, доходи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у виді заробітної плати за період шлюбу які вони отримала за місцем праці є об`єктом права спільної сумісної власності і використовуючи такі кошти для будівництва об`єкта нерухомості такі не були особистою приватною власністю.

Жодних доказів того, що спадкодавець ОСОБА_7 здійснював прибудови виключно за особисті кошти суду не надано, в зв`язку з чим суд робить висновок, що реконструкція будинковолодіння проведена за рахунок спільних затрат подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

Позивач ОСОБА_1 будучи допитаною в якості свідка суду пояснила, що її матір ОСОБА_5 особисто приймала участь у проведенні будівництва. Зокрема, виконувала різного роду підсобні будівельні роботи.

Пояснення аналогічного змісту надали суду свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які є сусідами. Вони також підтвердили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 спільно проводили реконструкцію, пояснили, що неодноразово бачили процес реконструкції будинку, як ОСОБА_5 носила цеглу, замішувала та подавала розчин, будівельні матеріали, виконувала підсобні роботи на будівництві. Пояснили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 жили в будинку з ОСОБА_1 .

Суду не надано доказів, що ОСОБА_7 самостійно здійснював будівельні роботи, і так само, немає жодного доказу, що ОСОБА_7 мав змогу самостійно здійснювати будівельні роботи.

Як свідки сторони позивача, так і свідки сторони відповідача висловились про участь майстрів у виконанні будівельних робіт, що очевидно, потребувало фінансових затрат, а як уже суд встановлював вище, ніщо не свідчить про те, що хтось із сторін одноосібно за власні кошти міг профінансувати проведення будівництва.

Слід звернути увагу, що в частині будинку, яка в порядку спадкування перейшла в користування до ОСОБА_7 не було кухні, вигод, що додатково підтверджує інтерес сім`ї ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у будівництві (реконструкції) будинку.

Тому суд робить висновок, що реконструкція будинковолодіння проведена за рахунок спільної трудової участі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Підсумовуючи викладене суд визнає істотність збільшення вартості майна саме завдяки трудовим та грошовим затратам кожного з подружжя, що в силу вимог частини першоїстатті 62 СК Україниє підставою для визнання права спільної сумісної власності.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьоїстатті 175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачівзміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Під час розгляду цивільної справи № 423/455/18 (постанова від 02.06.2021) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду висловився про те, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц. У пункті 7.43 постанови від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У справі яка розглядається як на підставу свого позову позивач послалась на приписи ч. 3 ст. 368 ЦК України якою передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 22 Кодексу про шлюб і сім`ю України: «Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.» а також статтю 60 Сімейного кодексу України: «1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). 2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.»

Водночас, предметом позовних вимог було визнання об`єкта спільною сумісною власністю, який, як зазначала сама позивач, створений за рахунок спільних затрат сторін.

В такому випадку спірні правовідносини не регулюються приписами ст. 22 Кодексу про шлюб і сім`ю України, оскільки майно не придбавалось, а реконструювалось, тобто істотно збільшилось у своїй вартості, що власне і мав встановити суд.

На такі правовідносини поширюються приписи частини першоїстатті 62 СК Україниі тому, суд, при вирішенні позовної вимоги про визнання об`єкта спільною сумісною власністю, з власної ініціативи застосував дану норму.

З приводу визначення частки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в будинку та визначення розміру обов`язкової частки ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом по смерті ОСОБА_7 слід вказати наступне.

Як вище встановлено судом, розмір прибудованої ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за час шлюбу частини будинку, становить 67/100 ідеальних частин.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У спадкову масу можуть входити тільки ті речі, права та обов`язки, які на момент смерті належали померлому.

Згідно з п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" N 5 від 07 лютого 2014 року частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини.

Згідно ч. 1-3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

При цьому, в абз. 6 п. 3.4 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 N 24-753/0/4-13, далі за текстом лист ВССУ, роз`яснено, що зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, резолютивну частину судового рішення в цій категорії справ має бути викладено наступним чином: "Визначити, що частка померлого (П.І.Б.) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила -1/2".

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що випливають з права учасника спільної сумісної власності на виділення частки у спільному майні, при цьому частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності згідно із статтею 370 ЦК України вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно із статтею 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

За наведених вище обставин та правового регулювання суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 належала на праві спільної сумісної власності половина частки, на яку припадають прибудови до будинку здійснені нею зі спадкодавцем ОСОБА_7 під час шлюбу, а саме від 67/100 частин будинку, що становить 335/1000 ідеальних частин.

З цих підстав зі спадкової маси по смерті ОСОБА_7 підлягає виключенню частка в будинку в розмірі 335/1000 набута ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

В такому ж розмірі 335/1000 в спільному подружньому майні яким є прибудова належала й частка спадкодавцеві ОСОБА_7 (335/1000 ідеальних частин будинку).

Відтак, спадковим майном, яке входить до складу спадщини по смерті ОСОБА_7 є 505/1000 частин будинку (84/100 335/1000).

Крім того, ОСОБА_5 набула право на обов`язкову частку в спадщині як непрацездатна вдова спадкодавця.

Відповідно до ч 1. ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону. Відповідно до зазначених правових норм, я є особою непрацездатною, а відтак, маю право на обов`язкову частку в спадковому майні.

За відсутності заповіту, ОСОБА_5 б успадковувала разом із відповідачкою за законом майно в рівних частках, тобто по 1/3 частини від 505/1000.

А саме, у випадку відсутності заповіту складеного спадкодавцем ОСОБА_7 на користь відповідачки, розмір частки між спадкоємцями визначався б з урахуванням трьох спадкоємців за законом, які б спадкували. На момент смерті спадкодавця ОСОБА_7 спадкоємцями першої черги спадкування були три особи - донька спадкодавця (відповідач) ОСОБА_3 , син спадкодавця ОСОБА_16 та ОСОБА_5 . За відсутності заповіту кожному із спадкоємців належала б 1/3 спадкового майна спадкодавця ОСОБА_7 . В цілому до спадкового майна відносяться, як зазначено вище, 505/1000 ідеальних часток житлового будинку та житлової прибудови під літ АДРЕСА_2 .

Відтак, за відсутності заповіту, ОСОБА_5 б успадковувала за законом разом із відповідачкою та сином спадкодавця ОСОБА_17 майно в рівних частках, тобто по 1/3 частини від 505/1000.

Отже, розмір обов`язкової частки ОСОБА_5 за наявності заповіту на користь ОСОБА_3 становить половину від цієї частки, тобто 1/2х1/3х505/1000, що становить 1/12 (1/6 х 505/1000) =101/1200).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 (далі - лист ВССУ N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013) визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Так, у відповідності до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1-2 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом роз`яснень, що містяться в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 (далі - лист ВССУ N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013), умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

За змістом ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Так як спадкодавець ОСОБА_7 не оформив у встановленому законом порядку право власності на 84/100 ідеальних частин житлового будинку, а також ОСОБА_5 не визначила і не оформила право власності на свою частку в зазначеному будинку набуту за час шлюбу, то позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити право власності за собою в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 на 1/12 частин будинку, набуту в порядку спадкування по смерті ОСОБА_7 , а також право власності в порядку спадкування по смерті ОСОБА_5 на 335/1000 частин будинку, набутих в шлюбі за рахунок здійснених прибудов.

Посмертне оформлення за спадкодавцем права на майно не передбачено законодавством. Зокрема, відповідно до положень ч. 1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України). Особа, яка померла не може бути стороною у цивільному процесі, так яку неї відсутня цивільна процесуальна правосуб`єктність (ст.ст. 46 - 49 ЦПК України).

Крім того, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

Аналогічного за змістом правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі №61-11210св19 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі №361/7518/16-ц.

Враховуючи положення вказаних вище норм законодавства про рівність часток, а також ту обставину, що жодних інших домовленостей про розмір часток між співвласниками не було, а також те, що частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду, та те, що невизначення часток не дає можливості позивачці оформити право власності на вказану вище частину будинку в позасудовому порядку, то належним способом захисту права власності позивачки на спадкування буде визначення ідеальної частки в будинку за ОСОБА_5 як спільного сумісного майна та визнання судом за позивачкою права власності в порядку спадкування по смерті матері.

Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено визнання права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.12,77-82,141,223,263-265,268,280-282 ЦПК України, ст.ст.57,60,69,70,71 СК України, ст.ст.16, 328, 1216, 1217,1220, 1226, 1267, 1268, 1270 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Визнати, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 належало на праві спільної власності 84/100 ідеальних частин житлового будинку, житлової прибудови під літ А1-2 за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 228,9 м.кв. та житловою 103,7 м.кв., який в цілому складається з наступних приміщень та господарських будівель та споруд позначених в технічному паспорті виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» станом на станом на 21.08.2015р.: літ. 1-1 коридор площею 5,6 м.кв., літ. 1-2 санвузол площею 2,5 м.кв., літ. 1-3 кухня площею 14,6 м.кв., літ. 1-4 житлова кімната площею 8,4 м.кв, літ. 1-5 житлова кімната площею 15,2 м.кв, літ. 1-6 житлова кімната площею 8,8 м.кв., металева хвіртка №4; літера І гараж площею 31,2 м.кв.; літера ІІ сходова клітка площею 9.4м.кв.; коридор літ. 2-1 площею 9,9м.кв.; санвузол літ.2.2 площею 5,8м.кв.; літ. ІІІ- сходова клітка площею 9,4 м.кв.; літ. 2-3 житлова кімната площею 8,9 м.кв.; літ. 2-4 житлова кімната площею 26,6 м.кв.; літ. 2-5 житлова кімната площею 16,2; літ.2-6 коридор площею 8,7 м.кв.; літ 2-7 - ванна площею 4,2 м.кв.; літ. 2-8 коридор площею 10,1 м.кв.; літ. 2-9 - житлова кімната площею 19,6 м.кв.; літ. 2-10 - кухня площею 12,4 м.кв.; літ. 2-11 - туалет площею 1,4 м.кв.; літ. В - гараж, літ. Г - сарай, літ. Д. - теплиця; цифра №3 ворота в тому числі до 84/100 ідеальних частин в будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відносяться такі приміщення та споруди: літера І гараж площею 31,2 м.кв.; літера ІІ сходова клітка площею 9.4м.кв.; коридор літ. 2-1 площею 9,9м.кв.; санвузол літ.2.2 площею 5,8м.кв.; літ. ІІІ- сходова клітка площею 9,4 м.кв.; літ. 2-3 житлова кімната площею 8,9 м.кв.; літ. 2-4 житлова кімната площею 26,6 м.кв.; літ. 2-5 житлова кімната площею 16,2; літ.2-6 коридор площею 8,7 м.кв.; літ 2-7 - ванна площею 4,2 м.кв.; літ. 2-8 коридор площею 10,1 м.кв.; літ. 2-9 - житлова кімната площею 19,6 м.кв.; літ. 2-10 - кухня площею 12,4 м.кв.; літ. 2-11 - туалет площею 1,4 м.кв.; літ. В - гараж, літ. Г - сарай, літ. Д. - теплиця; цифра №3 ворота.

Приміщення і споруди: літ. 1-1 коридор площею 5,6 м.кв., літ. 1-2 санвузол площею 2,5 м.кв., літ. 1-3 кухня площею 14,6 м.кв., літ. 1-4 житлова кімната площею 8,4 м.кв, літ. 1-5 житлова кімната площею 15,2 м.кв, літ. 1-6 житлова кімната площею 8,8 м.кв., металева хвіртка №4 відносяться до 16/100 ідеальних часток співвласника ОСОБА_6 .

Виключити зі спадкової маси, яка підлягає спадкуванню після смерті ОСОБА_7 335/1000 ідеальних частин житлового будинку, житлової прибудови під літ АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 право власності на 335/1000 ідеальних частин житлового будинку, житлової прибудови під літ АДРЕСА_2 загальною площею 228,9м.кв. та житловою 103,7м.кв., як на майно набуте нею за час шлюбу з ОСОБА_7 , до якої відносяться наступні приміщення, господарські будівлі та споруд, що позначені в технічному паспорті виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» станом на 21.08.2015р.: літера І гараж площею 31,2 м.кв.; літера ІІ сходова клітка площею 9.4м.кв.; коридор літ. 2-1 площею 9,9м.кв.; санвузол літ.2.2 площею 5,8м.кв.; літ. ІІІ- сходова клітка площею 9,4 м.кв.; літ. 2-3 житлова кімната площею 8,9 м.кв.; літ. 2-4 житлова кімната площею 26,6 м.кв.; літ. 2-5 житлова кімната площею 16,2; літ.2-6 коридор площею 8,7 м.кв.; літ 2-7 - ванна площею 4,2 м.кв.; літ. 2-8 коридор площею 10,1 м.кв.; літ. 2-9 - житлова кімната площею 19,6 м.кв.; літ. 2-10 - кухня площею 12,4 м.кв.; літ. 2-11 - туалет площею 1,4 м.кв.; літ. В - гараж, літ. Г - сарай, літ. Д. - теплиця; цифра №3 ворота.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 ідеальних частин житлового будинку, житлової прибудови під літ АДРЕСА_2 загальною площею 228,9м.кв. та житловою 103,7м.кв., в порядку спадкування за заповітом по смерті ОСОБА_5 , які успадковані ОСОБА_5 за законом по смерті ОСОБА_7 , до якої відносяться наступні приміщення, господарські будівлі та споруди, позначені в технічному паспорті виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» станом на 21.08.2015р.: літера І гараж площею 31,2 м.кв.; літера ІІ сходова клітка площею 9.4м.кв.; коридор літ. 2-1 площею 9,9м.кв.; санвузол літ.2.2 площею 5,8м.кв.; літ. ІІІ- сходова клітка площею 9,4 м.кв.; літ. 2-3 житлова кімната площею 8,9 м.кв.; літ. 2-4 житлова кімната площею 26,6 м.кв.; літ. 2-5 житлова кімната площею 16,2; літ.2-6 коридор площею 8,7 м.кв.; літ 2-7 - ванна площею 4,2 м.кв.; літ. 2-8 коридор площею 10,1 м.кв.; літ. 2-9 - житлова кімната площею 19,6 м.кв.; літ. 2-10 - кухня площею 12,4 м.кв.; літ. 2-11 - туалет площею 1,4 м.кв.; літ. В - гараж, літ. Г - сарай, літ. Д. - теплиця; цифра №3 ворота.

Дата складання рішеннясуду 11 грудня 2025 року.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження)

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Цьолковська Ірина Степанівна, місцезнаходження: м. Львів, вул. Шептицьких, 40.

Третя особа: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя Г.Б. Жовнір