Рішення № 132583983, 12.12.2025, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/472/24

Номер провадження 2-др/948/12/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2025 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Косик С.М.,

за участю: секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ковжоги О.І. про стягнення понесених позивачем судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Карлівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Машівської селищної ради, про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю,

у с т а н о в и в :

рішенням від 01.12.2025 року частково задоволено позов ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Карлівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Вирішено припинити з 26 червня 2013 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих на підставі рішення Машівського районного суду Полтавської області від 26.06.2013р. по справі №2/540/267/13. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.06.2025 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Машівської селищної ради, про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн., а також з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

04.12.2025 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ковжоги О.І. надійшла заява, у якій він просить прийняти докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена ОСОБА_1 за надання правничої допомоги, у зв`язку з розглядом даної справи, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 31.12.2024 року та Додаток №1 до нього; копія квитанції від 31.05.2024 року; копія розрахунку суми гонорару (винагороди) за надання правових послуг до договору; копія акту виконаних робіт до договору, та просить стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн та витрати на прибуття адвоката до суду, витрачений час на дорогу та транспорт у розмірі 16000,00 грн.

Заява мотивована тим, що згідно з вимогами п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України у позовній заяві було зазначено, що у зв`язку з розглядом справи позивач поніс судові витрати: судовий збір та витрати на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 20000,00 грн, але фактично позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн та було зазначено, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник позивача за первісним позовом зазначив, що заявлену до стягнення суму вважає обґрунтованою відносно затраченого часу на правову допомогу та складністю справи.

Посилаючись на практику Верховного Суду вважає, що визначений гонорар між адвокатом Ковжогою О.І. та ОСОБА_1 є розумним та співмірним і не виходить за розумні межі визначення гонорару з урахуванням розгляду даної справи. Крім того, адвокатом був витрачений час на дорогу для участі у судових засіданнях, що є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації на рівні з іншими витратами, а тому витрати на прибуття адвоката до Машівського районного суду Полтавської області з м. Полтава підлягають відшкодуванню понад витрати на правничу допомогу, що також визначено у договорі про надання правової допомоги у розмірі 2000,00 грн за кожну поїздку до місця надання правничої допомоги та зважаючи на те, що він прибував до суду на 8 судових засідань, витрачений час на дорогу та транспорт підлягає відшкодуванню у розмірі 16000,00 грн. (а.с.37-39 т.3).

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Смоляк О.О. подав заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні вимог позивача, покликаючись на те, що позивач не надав доказів щодо понесення витрат на прибуття до суду, витрачений час та транспорт у розмірі 16000,00 грн, що унеможливлює в судовому порядку встановити чи понесені такі витрати позивачем та дійсний їх розмір. Також позивач проігнорував вимоги ч.8 ст.141 ЦПК України та не подав до суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі та не зробив відповідної заяви протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі (а.с.55,56 т.3).

Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Суд уважає за можливе розглянути заяву представника позивача за первісним позовом про стягнення понесених судових витрат без повідомлення учасників справи, та дослідивши матеріали справи, зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 270ЦПКУкраїни суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).

Згідно з ч.8. ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, у первісному позові представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ковжога О.І. повідомив, що у зв`язку з розглядом справи позивач поніс судові витрати: судовий збір та витрати на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 20000,00 грн та вказано про те, що докази яких будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а.с.7 т.1).

У подальшому, в поданій заяві адвокат Ковжога О.І. повідомив, що фактично позивач ОСОБА_1 поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн (а.с.38 т.3).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача за первісним позовом надав: договір про надання правової допомоги від 31.05.2024 року, на представництво інтересів позивача за первісним позовом ОСОБА_1 у справі про стягнення аліментів на неповнолітню доньку, припинення стягнення аліментів та скасування заборони керування транспортними засобами в рамках виконавчого провадження, укладений між адвокатом Ковжогою О.І. та позивачем ОСОБА_1 ; додаток №1 до цього договору відповідно до якого зазначено, що клієнт за послуги адвоката сплачує гонорар (винагороду) у розмірі 25000,00 грн за надання юридично-правової допомоги відповідно до умов договору. Додатково клієнт за кожну поїздку до місця надання правової допомоги сплачує гонорар (винагороду) для виконання адвокатом умов договору, за використання ним транспорту в сумі 2 000,00 грн, а також передбачено, що клієнт сплачує поштову кореспонденцію у розмірі 100,00 грн за направлення одного листа, які будуть направлені згідно умов договору; квитанцію № б/н від 31.05.2024 року, де зазначено, адвокат Ковжога О.І. отримав гонорар від ОСОБА_1 згідно договору про надання правової допомоги від 31.05.2024 рок у розмірі 25000,00 грн; акт виконаних робіт, з якого вбачається, що за виконану роботу згідно умов договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 сплатив адвокату Ковжозі О.І. гонорар у розмірі 25000,00 грн, клієнт до останнього претензій немає, так як він виконав всі умови договору; розрахунок суми гонорару (винагороди) за надання правничої допомоги ОСОБА_1 , де зазначено, що адвокатом надано такі послуги: консультації і роз`яснення з правових питань у сфері цивільного, цивільно-процесуального та сімейного законодавства, підготовка адвокатських запитів до державних установ, підготовка позову, заяв про виклик свідків, клопотань про витребування доказів та клопотань про відкладення розгляду справи, участь у судових засіданнях, а всього затрачено 10 год. 30 хв. на загальну суму 25000,00 грн, яка фактично сплачена станом на 31.05.2024 року.

У матеріалах справи наявний ордер про надання правничої допомоги позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 адвокатом Ковжогою О.І. (а.с.48 т.1) та свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю видане на ім`я Ковжога О.І. (а.с.49 т.1).

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 11ЦПКУкраїни суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133ЦПКУкраїни передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137ЦПКУкраїни для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, зі змісту ч.4 ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до чч.1,2 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч.3 ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд уважає, що здійснення позивачем за первісним позовом витрат на правничу допомогу підтверджується належними та допустимими доказами.

Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі 25000,00 грн.

Так, у позові позивач навів орієнтовний розрахунок розміру судових витрат в сумі 20 000,00 грн., але про те, що він очікує понести витрати на правничу допомогу фактично в більшому розмірі, не зазначив.

У заяві про стягнення на користь позивача ОСОБА_1 понесених ним судових витрат просить стягнути на його користь понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн, що істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку. При цьому, жодним чином не обґрунтовує та не доводить, що він не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Жодних обставин, які б вказували на те, що позивач чи його представник не могли передбачити необхідність таких витрат, враховуючи, що всі вони стосуються передбачених законом процесуальних дій сторони, представник позивача в заяві про стягнення понесених витрат не наведено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Ковжогою О.І. професійної правничої допомоги позивачу за первісним позовом у цій справі, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, складності справи, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання професійної правничої допомоги, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та результату її розгляду, оскільки позов задоволено частково, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Щодо відшкодування витрат на прибуття адвоката представника позивача до суду, витрачений час на дорогу та транспорт, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.138ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.3ст.138 ЦПК України).

Граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», згідно з додатком до якої витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

В свою чергу питання, пов`язані з відшкодуванням витрат на відрядження унормовані постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1988 року № 59.

Відповідно до пунктів 6, 7 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59 витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Пунктом 14 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59 визначено, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України.

Отже, сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень і на користь якої ухвалене судове рішення, має право на компенсацію здійснених нею та підтверджених документально витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, які не можуть перевищувати встановлені законодавством, зокрема,постановою КабінетуМіністрівУкраїнивід 02лютого2011року№98 та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59.

Водночас, вказані нормативно-правові акти органів виконавчої влади передбачають можливість відшкодування витрат на проїзд в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), або ж витрат на пально-мастильні матеріали, які відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 вказав, що вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат.

Витрати, пов`язаних із прибуттям до суду, можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.

З наданих позивачем документів не вбачається, яку відстань до с-ща Машівка і звідки подолав адвокат Ковжога О.І. для взяття участі у судовому засіданні, яким видом транспорту користувався для прибуття до суду, відповідно неможливо визначити витрати на прибуття адвоката до суду, витрачений час на дорогу та транспорт.

Тому суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача вказані витрати позивача, зважаючи на їх недоведеність.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 270, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвоката Ковжоги О.І. про стягнення понесених судових витрат задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Карлівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Машівської селищної ради, про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

В іншій частині клопотання відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа на стороні позивача за первісним позовом, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Карлівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул. Полтавський шлях,54, м. Карлівка, код ЄДРПОУ 35013778.

Третя особа на стороні відповідача за первісним позовом, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Машівської селищної ради, місцезнаходження: вул. Незалежності,112-Б, с-ще Машівка, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 44285312.

Суддя С.М.Косик