Рішення № 132583261, 08.12.2025, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1872/25

Провадження № 2/355/1087/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 грудня 2025 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретарів судового засідання Верби Ю. О., Бережної Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (надалі також позивач, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»,новий кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідач, ОСОБА_1 , позичальник, клієнт).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.03.2015 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (надалі також ПАТ «Банк Михайлівський», банк, первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено угоду щодо кредитування №200234097 (надалі також кредитний договір, договір, кредитний договір №200234097 від 07.03.2015).

Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти (встановив кредитний ліміт) розмірі 50000,00 грн, з встановленим строком користування з 07.03.2015 по 07.03.2020, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20.07.2020 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором №200234097 від 07.03.2015. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору №7_БМ від 15.06.2020 про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.

23.05.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних (рішення Правління НБУ № 14/БТ), Фондом гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення банку з ринку з призначенням тимчасової адміністрації. У зв`язку з цим Фонд мав право передати право вимоги за кредитними договорами іншому кредитору без згоди позичальника.

Банк, правонаступником якого є позивач, належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, в той час як відповідач порушив умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків.

Станом на 19.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 33017,72 грн, з яких: 10709,38 грн - заборгованість за кредитом; 22308,34 грн - заборгованість за відсотками.

Заборгованість розрахована станом на дату укладання договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та зафіксована у додатку до договоруреєстрі кредитних договорів.

Оскільки відповідач свої зобов`язання по кредитному договору не виконує та не погасив заборгованість, позивач звернувся до суд з позовом у цій справі.

Одночасно позивач просить поновити строк позовної давності, посилаючись на об`єктивні причини пропуску позовної давності, зокрема, наявність судового спору у справі № 910/11298/16 за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» щодо чинності договору відступлення права вимоги від 20.07.2020, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а також законодавче врегулювання позовної давності під час дії обмежень карантинних обмежень та введення в Україні воєнного стану.

Підставою позову є наявність непогашеної заборгованості відповідача за договором №200234097 від 07.03.2015 у розмірі 43206,40 грн, з яких: заборгованість за кредитним договором33017,72 грн, сума збитків з урахуванням 3% річних2968,88 грн, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань7219,80 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти позову не подав.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

01 вересня 2025 року до Баришівського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», за підписом керівника Романенка Михайла Едуардовича.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 05.09.2025 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 02.10.2025.

У позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС`міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи позивач не заперечує.

З огляду на зазначене клопотання, в судові засідання 02.10.2025, 05.11.2025 та 08.12.2025 представник позивача не з`явився. Про дати, час і місце судового розгляду позивач повідомлявся належним чином.

Про дати, час і місце судового розгляду відповідач повідомлявся належним чином, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення із судовими повістками відповідачу повернулися із позначками «вручено особисто», проставленою 23.10.2025, та «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 03.12.2025, що відповідно до пунктів 1, 4 частини 8 статті 128 ЦПК Українивважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

У судові засідання відповідач не з`явився, про причини неявки не повідомляв, клопотань не надходило.

Судові засідання 02.10.2025, 05.11.2025 відкладалися, в тому числі, з огляду на неявку відповідача та надання йому можливості висловити заперечення проти позову та/або свою позицію стосовно заявленого позову.

У зв`язку із неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 08.12.2025 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 07 березня 2015 року ОСОБА_1 було підписано заяву (оферту) № 200234097 відповідно до змісту якої запропонував (зробив оферту) ПАТ «Банк Михайлівський» на умовах викладених в заяві, умовах надання та обслуговування платіжних карток банку, зазначених в ОП Заяви та Тарифах по картках банку укласти з ним договір про надання та використання платіжної картки на яку встановити максимальний кредитний ліміт в розмірі 50000,00 грн. із сплатою максимальної ставки по ліміту 58,8 % річних.

07.03.2015 ОСОБА_1 підписав Анкету № 1316629 і згоду суб`єкта на обробку персональних даних, Довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка + Кредитка (не іменна)», Тарифи по продукту «Прибуткова картка + Кредитка» та розписку про отримання платіжної картки та/або пін-коду, відповідно до якої отримав платіжну картку № НОМЕР_1 .

20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №7_БМ, згідно якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за Основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з платіжним дорученням від 09.07.2020 №25 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перерахувало ПАТ «Банк Михайлівський» вартість придбаного лоту у розмірі 5307308,39 грн, тобто, сплатило ціну відступлення за договором №7_БМ від 20.07.2020.

Відповідно до виписок по рахунку ПАТ «Банк Михайлівський» від 05.08.2025 про рух коштів по рахунку клієнта: ОСОБА_1 за період з 23.05.2016 по 27.07.2020 заборгованість відповідача по кредитному договору № 200234097 станом на 27.07.2020 складає 33017,72 грн.

Суд зауважує, що означені виписки по рахунку відповідача, зазначені в п. 17 додатків до позовної заяви, мають обсяг 615 аркушів. Судом означені докази досліджені в системі «Електронний суд», в паперовому вигляді означені докази до матеріалів справи не долучалися.

З копіїреєстру боржниківПАТ «БанкМихайлівський»,який єдодатком №1до Договору№7_БМпро відступленнямправ вимогивід 10.07.2020,відповідно доякого донового кредитораТОВ «ДІДЖИФІНАНС» перейшлоправо вимогиза кредитнимдоговором №200234097від 07.03.2015,укладеним з ОСОБА_1 .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 апеляційну скаргу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/11298/16 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 №1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 №1 і №2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.

На виконання означеного судового рішення були відкриті виконавчі провадження, які закінчені 29 грудня 2022 року та 17 січня 2023 року, у зв`язку з виконанням виконавчого документанаказу № 910/11298/16 в повному обсязі.

Згідно із наданим позивачем розрахунком суми заборгованості за кредитним договором № 200234097 від 07.03.2015 така заборгованість становить 43206,40 грн, з яких: заборгованість за кредитним договором- 33017,72 грн, сума збитків з урахуванням 3% річних (нараховані з 25.02.2019 по 23.02.2022)- 2968,88 грн, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань(нараховані з 25.02.2019 по 23.02.2022) - 7219,80 грн.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки Верховного Суду у релевантних правовідносинах. Зміст спірних правовідносин.

Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за кредитним договором суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Згідно із абз.11статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першоїстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься й у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженомунаказом Мінфіну від 24.05.1995 №88.

У пункті 2.1 означеного Положення вказано, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, і включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із пунктом 2статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891-15, банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (чинне станом на дату наданих позивачем виписок з рахунків відповідача), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.08.2023 у справі № 206/3009/15, банківські виписки рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Згідно із статтями256,257 ЦК Українипозовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указом ПрезидентаУкраїни від24.02.2022№ 64/2022«Про введеннявоєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану»введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстатті 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором на умовах факторингу.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогамстатті 206цього Кодексу.

За ч.1ст.264ЦПК Українипід часухвалення рішеннясуд вирішує,зокрема,такі питання:1)чи малимісце обставини(факти),якими обґрунтовувалисявимоги тазаперечення,та якимидоказами вонипідтверджуються;2)чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; 3)які правовідносинисторін випливаютьіз встановленихобставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Як слідує із статей 280, 281 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості клієнта (відповідача) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінкааргументів учасниківсправи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

07 березня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у формі заяви (оферти) №200234097 про надання/встановлення кредитного ліміту в сумі 50000,00 грн.

Означена заява підписана особисто ОСОБА_1 та представником банку.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до заяви № 200234097, в якій ОСОБА_1 висловив свою пропозицію укласти договір, прийняття банком оферти будуть дії банку по наданню кредиту, а також дії банку по відкриттю рахунку картки. Тобто, прийняття пропозиції на укладення кредитного договору відбулося не шляхом підписання певного документа, а шляхом вчинення певний дій (зокрема, відкриття рахунку відповідачу, перерахування коштів тощо), що узгоджується із нормами чинного законодавства.

З огляду на вказане, суд зазначає про належне укладення сторонами кредитного договору №200234097 від 07.03.2015.

Надані позивачем виписки по особових рахунках, які відповідають вимогам первинного документу, підтверджують належне виконання банком своїх зобов`язань за кредитним договором, а саме факт перерахування коштів/встановлення кредитного ліміту ОСОБА_1 .

Відповідач вказаний факт не спростував, а також не надав доказів, які би підтверджували повернення ним кредиту.

Суд при цьому враховує, що відповідач має доступ до свого карткового рахунку, зазначеного в договорі, відтак, мав можливість надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження як надходження/ненадходження кредитних коштів, так і стану виконання своїх зобов`язань за даним договором, а також внесення коштів на погашення заборгованості, провести власні контррозрахунки.

Більше того, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 користувався наданими йому кредитними коштами, сплачував відсотки за користування кредитом, здійснював погашення заборгованості за кредитним договором.

Доказів повного погашення заборгованості відповідача за кредитним договором матеріали цієї справи не містять.

Отже, суд доходить до переконання, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідач не здійснила розрахунок за кредитним договором у строки, визначені його умовами.

Суд вважає доведеними обставини переходу прав вимоги за кредитним договором до позивача, з огляду на наявність судового рішення у справі №910/11298/16. Відповідач заперечень щодо означених обставин не подав.

За доводами позивача, за наслідками не виконання відповідачем умов кредитного договору у нього утворилась заборгованість, яка становить загальну суму 43206,40 грн, з яких: заборгованість за кредитним договором- 33017,72 грн, сума збитків з урахуванням 3% річних (нараховані з 25.02.2019 по 23.02.2022)- 2968,88 грн, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань(нараховані з 25.02.2019 по 23.02.2022) - 7219,80 грн.

Суд зауважує, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, що ним не спростовано, відтак, наявні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 2статті 625ЦК України щодо нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних на суму боргу за період прострочення з 25.02.2019 до 23.02.2022 (введення воєнного стану), що відповідає пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Щодо заяви позивача про поновлення строку позовної давності, то підстави для дослідження та вирішення судом означеного питання відсутні, оскільки відповідач із заявою про застосування позовної давності до суду не звертався.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку обґрунтування, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

За результатами,суд,оцінивши належність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів,наявних всправі,у їхсукупності,враховуючи всевищевикладене,дійшов допереконання,що позовпідлягає задоволеннюшляхом стягненняз відповідачана користьпозивача заборгованостіза кредитним договором №200234097 від 07.03.2015 у розмірі 43206,40 грн, з яких: заборгованість за кредитним договором- 33017,72 грн, сума 3% річних- 2968,88 грн, сума інфляційних втрат -7219,80 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 2422,40 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією № 200234097 від 22.08.2025 (а.с. 1).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в означеній сумі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач із відповідача, суд зазначає та виснує таке.

В обґрунтування підставності та розміру понесених позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн, позивачем подано копії таких документів: договору про надання правової допомоги № 26 від 15.02.2024, укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської»; додаткової угоди від 15.02.2024 до договору про надання правової допомоги № 26 від 15.02.2024, згідно із якою Адвокатське бюро «Анастасії Міньковської» зобов`язалося здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 26.08.2025, згідно із яким вартість послуги з підготовки позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості становить 7000,00 грн; детальний опис робіт (наданих послуг), згідно із яким загальна вартість наданої послуги відповідно до договору про надання правової допомоги № 26 від 15.02.2024 та додаткової угоди до нього від 15.02.2024, яка складається з підготовки позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості, становить 7000,00 грн.

Суд доходить висновку, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача його представником надано всі необхідні докази.

Відповідач ні заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, ні обґрунтувань щодо неспівмірності таких витрат не подав.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19), обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відтак, зважаючи на відсутність вчинення відповідачем дій, спрямованих на заперечення проти вимог позивача відносно відшкодування витрат на правову допомогу, суд позбавлений процесуальної можливості розглянути питання щодо зменшення та/або неспівмірності заявлених вимог про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а тому з відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«ДІДЖИ ФІНАНС»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» суму заборгованостіза кредитним договором №200234097 від 07.03.2015 у розмірі 43206,40 грн (сорок три тисячі двісті шість гривень 40 копійок), з яких: заборгованість за кредитним договором- 33017,72 грн, сума 3% річних - 2968,88 грн, сума інфляційних втрат - 7219,80 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та 7000,00 грн (сім тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 12.12.2025.

Дані відносно позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»

код ЄДРПОУ 42649746

місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, місто Київ, 04112.

Дані відносно відповідача:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_2

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА