Рішення № 132583229, 11.12.2025, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1219/25

Провадження № 2/293/743/2025

11 грудня 2025 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.,

за участі секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

13.10.2025 представник ТОВ «Споживчий центр» Оболонкова Ю.В., яка діє на підставі довіреності №0509/25-02 від 05.09.2025, через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом, за змістом якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №15.01.2025-100000461 від 15.01.2025 в розмірі 9030,00 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.01.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №15.01.2025-100000461, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 3000 гривень, строком на 155 днів з процентною ставкою в розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 9% від суми кредиту та становить 270 грн.00 коп. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 270 грн. у кожному з дох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Неустойка 45 грн, що нараховується за кожен день невиконання, неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного зобов`язання.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання у повному обсязі, про що свідчить квитанція від 15.01.2025 про перерахунок ОСОБА_1 коштів в сумі 3000 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав і кредит у визначений строк не повернув, у зв`язку з чим станом на дату подання позову має заборгованість в розмірі 9030,00 грн., яка складається з:

заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн;

заборгованості по процентах в розмірі 3720,00 грн;

комісії, пов`язаної з наданням кредиту 270,00 грн.;

додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 540,00 грн;

неустойки 1500,00 грн.,

чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Зазначені кошти представник позивача просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того, просить стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 13.10.2025 справа №293/1219/25 передана на розгляд судді Проценко Л.Й. (а.с.28).

На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, 14.10.2025 судом отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с.29).

15.10.2025 суд постановив ухвалу, якою позовну заяву залишив без руху (а.с. 30).

20.10.2025 позивач усунув недоліки позовної заяви, подав клопотання по витребування доказів (а.с. 34).

22.10.2025 суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання суд призначив на 11 год. 30 хв. 24.11.2025 (а.с.36-37).

24.11.2025 сторони в судове засідання не з`явились. Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання суд відклав розгляд справи на 11 год. 30 хв. 11.12.2025 (а.с.43).

11.12.2025 сторони в судове засідання не з`явились. У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити у його відсутності. Вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач причини неявки до суду не повідомив. Відзив на позов не подав. Про день та час розгляду справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку судової повістки за допомогою повідомлення у додатку «Viber» (а.c.38,45).

Також судові повістки-повідомлення, направлені на адресу місця реєстрації відповідача повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в суді, оскільки днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16 - учасник справи, що повідомлявся за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, ухилявся від отримання судової повістки, тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні від 11.12.2025 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що 15.01.2025 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір (оферти) в електронній формі №15.01.2025-100000461, підписавши електронним підписом пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), заявку на утримання кредиту (а.с.16-22).

Відповідно до заявки кредитного договору та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №15.01.2025-100000461 (кредитної лінії) позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн., строком на 155 днів. Дата повернення кредиту 18.06.2025. Процентна ставка «стандарт» у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом 3 періодів користування кредитом. Процентна ставка «Економ» - розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов`язана з наданням кредиту 9 % від суми кредиту на становить 270 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 270 грн у кожному з 2 чергових платежів наступних за першим черговим періодом. Орієнтована загальна вартість кредиту для споживача 7530 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 4530 грн.

Неустойка 45 грн 00 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Відповідачем договір підписано одноразовим ідентифікатором Е644, надісланим на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.12-18).

15.01.2025 відповідно до транзакції в системі іPay.ua 624753892 на картку отримувача НОМЕР_2 перераховано 3000 грн. за договором кредиту №15.01.2025-100000461 (а.с.10).

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за вказаним кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 становить 9030,00 грн, з яких:

заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн;

заборгованості по процентах в розмірі 3720,00 грн;

комісії, пов`язаної з наданням кредиту 270,00 грн.;

додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 540,00 грн;

неустойки 1500,00 грн (а.с.11).

ІV. Законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду

За правилами ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

За правилами ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

В ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.

Звертаючись з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» посилається на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №15.01.2025-100000461 утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), заявку позичальника, заявку кредитного договору №15.01.2025-100000461 (кредитної лінії), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №15.01.2025-100000461 (кредитної лінії), інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , які підписані ним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором; квитанцію про перерахунок кредитних коштів на рахунок позичальника через систему іPay.ua; довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №15.01.2025-100000461.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як вбачається із змісту кредитного договору, а саме п.11.9, 11.10. та 11.11 сторони визначили, що позичальник підтверджує, що вказаний нею при реєстрації номер телефону належить виключно їй, не переданий та не буде переданий в користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись позичальником при виконанні даного договору, вчинені будь-яких операцій за ним.

Позичальник підтверджує, що вказаний нею для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно їй на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.

Позичальник зобов`язана в найкоротший строк протягом дня події в письмовій паперовій формі повідомити кредитодавця про факт втрати та/або зміни та/або обмеження користування зазначеним ним платіжним засобом, фінансовим номером телефону, паспортом, та відшкодувати у повному обсязі всі збитки, завдані кредитодавцю невиконанням.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного договору №15.01.2025-100000461. Зазначений договір недійсним не визнано.

Договір містить істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчать їх підписи.

Відповідач у повному обсязі отримала інформацію про умови кредитування, була ознайомлений з порядком повернення кредиту та інших платежів.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

З дослідженої судом інформації за укладеним договором (розрахунком заборгованості) слідує, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань з боку позичальника заборгованість позичальника становить: 3000,00 грн. основного боргу, 3720,00 грн. процентів за період з 15.01.2025 по 18.06.2025; 1500,00 грн. неустойки. 270 грн одноразової комісії за надання кредиту та 500,00 грн комісії за обслуговування.

Суд, перевіривши правильність розрахунку процентів за договором встановив, що зазначений позивачем у довідці-розрахунку розмір заборгованості по процентах за кредитним договором №15.01.2025-100000461 в сумі 3720,00 грн. відповідає показникам відсоткової ставки та проміжку часу за періодами та строком кредитування.

Щодо правомірності нарахування одноразової комісії в розмірі 9% від суми кредиту суд виходить із такого.

Згідно п.8 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №15.01.2025-100000461 визначає умови наданнякредит,асаме:,щокомісія,пов`язаназнаданням Кредиту(надалі-"Комісіязанадання","Комісія";економічнасутність-платазанаданню Кредиту)становить9% від суми кредиту та дорівнює 270грн.00коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредит, сплачується згідно графіку платежів.

Істотні умови договору про споживчий кредит визначені ч.1 ст.12 Закону «Про споживче кредитування», пунктом 10 якої вказується на необхідність зазначення в договорі порядку повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Частиною 5 ст.12 Закону встановлено нікчемність (недійсність в силу закону) умов договору про споживчий кредит, але тільки тих із них, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом.

Відповідно до ч.2,п.8 ч.3 ст.9 зазначеного вище Закону, до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація повинна включати, зокрема, й порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення,у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Із досліджених судом пропозиції (оферти) позивача про умови кредитування, підписаної одноразовим ідентифікатором відповіді (акцепту) про прийняття цієї пропозиції та заявки позичальника, передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту (за економічною сутністю це плата за надання кредиту) у розмірі 9% від суми кредиту.

Суд відзначає окремо, що сплата одноразової комісії не ставилася умовами кредитного договору як обов`язкова попередня умова отримання кредитних коштів або зазначена комісія встановлена у договорі як плата за надання інформації споживачу про виконання договору, стан заборгованості чи управління боргом тощо, що має надаватися безоплатно.

Таким чином, відповідна одноразова комісія є власною комісією кредитодавця, розмір та строк внесення якої прямо передбачений умовами договору про споживчий кредит, з умовами якого відповідач спочатку ознайомився, а згодом погодився, акцептуючи відповідь кредитодавця.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованою вимогою щодо стягнення з відповідача одноразової комісії у розмірі 270,00 грн.

Разом з тим, з приводу заявленої до стягнення комісії за обслуговування в розмірі 540,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п.9 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №15.01.2025-100000461 комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 270грн. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надань інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення наданню можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

З цього приводу суд зазначає, що 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України«Прозахистправ споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18ЗаконуУкраїни «Про захист прав споживачів»з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування»залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8ЗаконуУкраїни«Про споживчекредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України«Проспоживчекредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України«Проспоживчекредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим,закон України«Проспоживчекредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11ЗаконуУкраїни«Про споживчекредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12ЗаконуУкраїни«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України«Проспоживчекредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Встановлено, що у кредитному договорі №15.01.2025-100000461 від 15.01.2025, укладеному між сторонами не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також ТОВ «Споживчий центр» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії за обслуговування кредиту задоволенню не підлягає.

Що стосується стягнення неустойки у розмірі 1500,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано неустойку в розмірі 1500,00 грн., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення такої неустойки.

За результатами вирішення спору суд вважає обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором №15.01.2025-100000461 становить 6990,00 грн. (3000,00 грн. основного боргу . 270 грн комісія за надання кредиту та 3720, 00 грн. проценти за період з 15.01.2025 по 18.06.2025). За даних обставин, суд задовольняє позов частково.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1875 грн. 18 коп.

Керуючись ст. ст. 79, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №15.01.2025-100000461 від 15.01.2025 в загальному розмірі 6990 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок, яка складається з:

заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн;

заборгованість по процентах в розмірі 3720,00 грн;

заборгованості по комісії за надання кредиту 270,00 грн.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" 1875 (одну тисячу вісімсот сімдесят п`ять) гривень 18 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул.Саксаганського, 133-А, м.Київ, 01032.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 15.12.2025

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО