Рішення № 132582658, 15.12.2025, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/3991/25 Провадження № 2-а/724/50/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2025 року Хотинський районний суду Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О. Г.,

за участі секретаря судового засідання: Лазарюк О. С.,

представника відповідача: Гроссу Д. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділення поліції № 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Хотинського районного суду Чернівецької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділення поліції № 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову представник позивача Новіков О. П. посилається на те, що 06 вересня 2025 року близько 07:30 ранку в селі Ворничани Дністровського району Чернівецької області, на перехресті вулиць Л. Українки та 40-річчя Перемоги, тобто у громадському місці, громадянка ОСОБА_2 вчинила щодо позивачки - ОСОБА_1 дрібне хуліганство, яке виразилось у висловлюваннях на її адресу нецензурною лайкою та образливими виразами, що принижували честь та гідність ОСОБА_1 .

Вважаючи, що такі дії містять явні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, того ж дня, 06.09.2025 року, ОСОБА_1 звернулася до Відділення поліції № 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області із заявою про вчинення адміністративного правопорушення, яка була належним чином зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень (ЖЄО) за № 9318, та в якій просила притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.

Представник позивача адвокат Новіков О. П. зазначає, що 25.10.2025 року на його адресу надійшла відповідь Відділення поліції № 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області, в якій було зазначено, що за результатами перевірки в діях ОСОБА_2 «відсутній склад адміністративного правопорушення», у зв`язку з чим «протокол не складався», а «матеріали справи списано відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Позивач категорично не погоджується з такою бездіяльністю відповідача, вважає її протиправною, такою, що грубо порушує норми КУпАП та її право на захист і доступ до правосуддя.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просить суд: визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Чернівецькій області, яка полягає у нескладанні уповноваженою особою протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, відносно громадянки Попович Орисі Олександрівни за заявою ОСОБА_1 від 06.09.2025 року, зобов`язати ГУНП в Чернівецькій області вчинити дії, передбачені статтями 254-256 КУпАП, а саме: скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 173 КУпАП відносно ОСОБА_2 за фактами, викладеними у заяві ОСОБА_1 від 06.09.2025 та направити його на розгляд до Хотинського районного суду Чернівецької області. Стягнути з ГУНП в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Крім цього, на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на те, що вказаний позов є безпідставним, необгрунтованим та таким, що не спрямований на захист будь-яких прав, свобод та інтересів позивача. Вказує, що оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення здійснюється поліцією на виконання покладених на неї функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно іншої особи не породжують правових наслідків для позивача. Також зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту, як оскарження бездіяльності ГУНП щодо не складення протоколу про адміністративне правопорушення та зобов`язання скласти такий протокол з метою притягнення до адміністративної відповідальності іншої особи, не створить для скаржника жодних юридичних прав та/чи обов`язків. Відтак, не складення протоколу відносно іншої особи, не порушує права позивача, оскільки не породжує, не змінює та не припиняє її права і обов`язки саме у сфері публічно-правових відносин.

Від представника позивача адвоката Новікова О. П. надійшла відповідь на відзив, в якій просить визнати аргументи, викладені у відзиві ГУНП в Чернівецькій області, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. Зазначає, що заява ОСОБА_1 від 06.09.2025 року, за своєю правовою природою, є повідомленням про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП (дрібне хуліганство), у відповідь на яку, відповідач не надав жодного матеріального доказу щодо реального проведення адміністративного розслідування. Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 , у даному випадку, має статус потерпілої особи, якій заподіяно моральну шкоду, тому нескладання протоколу щодо хулігана прямо порушує право потерпілої на сатисфакцію та на відшкодування моральної шкоди, оскільки без фіксації правопорушення державою довести факт порушення прав у цивільному процесі буде вкрай складно. Таким чином, бездіяльність поліції заблокувала ОСОБА_1 доступ до правосуддя, позбавила її статусу потерпілої та унеможливила захист її честі та гідності легальними методами.

Також, на адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому, підтримуючи доводи, викладені у відзиві, просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Додатково зазначив, що в даному випадку посадові особи ГУНП провели належну перевірку відомостей за зверненням позивача, опитали осіб, причетних до події, оцінили докази, надані стороною позивача, зокрема відеозаписи та було встановлено, що в діях гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 173 КУпАП. При цьому, позивачем не надано суду будь-яких доказів про те, що в діях вищевказаних громадян дійсно вбачається склад адміністративного правопорушення, що, в свою чергу, б утворювало підстави для посадових осіб органу поліції скласти відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Тобто, доводи сторони позивача грунтуються виключно на власному суб`єктивному сприйнятті конкретної ситуації та на припущеннях. Також зауважив, у даній справі позивач не заперечує наявність особистих неприязних стосунків із гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але від її представника адвоката Новікова О. П. надійшла заява, в якій просить розгляд справи провести у його із позивачем відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Гроссу Д. М. в судовому засіданні, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділення поліції № 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за наступних підстав.

Згідно зі статтями 6, 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Пунктами 2, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Крім того, відповідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлений причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Адміністративне розслідування являє собою адміністративно-процесуальну процедуру, що складається із сукупності адміністративно - процесуальних дій, спрямованих на збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративне розслідування проводиться з метою виявлення додаткових обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто обставин, які не встановлюються в протоколі і не встановлюються у повному обсязі при попередній перевірці.

При цьому, ч. 1 ст. 246 КУпАП передбачає, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються судами, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративно, правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою. яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також, працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки. відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Між тим, дані, що містяться в протоколі, відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами, які підлягають оцінці судом в порядку ст. 252 цього ж кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Відповідність та законність дій щодо складання протоколу та долучення до матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності інших доказів має оцінюватись судом (суддею), в провадженні якого знаходиться матеріал про притягнення особи до адміністративної відповідальності, у сукупності з іншими доказами відповідно до процесуального закону.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом встановлено, що 06.09.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Відділення поліції № 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області із заявою про вчинення адміністративного правопорушення, в якій просила прийняти та зареєструвати її заяву, провести перевірку за викладеними у заяві фактами, притягнути громадянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП. Також зазначила, що доказом подій є відеозапис, який вона готова надати для долучення до матеріалів справи.

06.09.2025 року вищевказану заяву ОСОБА_1 було зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України (журналі єдиного обліку) Відділення поліції № 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області за номером 9318, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку № 9318 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію.

Згідно листа начальника Відділення поліції № 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області № 107252-2025 від 16.09.2025 року, адвоката Новікова О. П. було повідомлено, що працівниками поліції було оглянуто наданий ним відеозапис та встановлено видиму присутність на ньому осіб жіночої статі громадянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що перебували в місці, яке передбачає вільний доступ і спільне використання необмеженою кількістю людей, а саме: АДРЕСА_1 та під час спілкування із невизначеною третьою особою громадянка ОСОБА_2 висловилась у формі нецензурної лайки, що може бути обставиною, яка вказує на вчинення громадянкою ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (Дрібне хуліганство) та в разі встановлення всіх необхідних обставин, щодо останньої буде прийняте рішення згідно чинного законодавства України. Також у листі зазначено, що на вказаному відеозаписі не було зафіксовано жодних протиправних дій з боку громадянки ОСОБА_3 чи висловлювань нецензурною лайкою, окрім публічної суперечки у формі полеміки чи дискусії.

Відповідно до листа начальника Відділення поліції № 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області № 119234-2025 від 18.10.2025 року, зазначено, що за результатами розгляду заяви громадянки ОСОБА_1 , зареєстрованої до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» від 06.09.2025 року за № 9318, щодо дій громадянки ОСОБА_2 , уповноваженими особами ВП № 2 було проведено всебічну перевірку обставин, викладених у зверненні. У ході перевірки проведено опитування сторін, отримано відповідні пояснення, а також зібрано іншу необхідну інформацію для прийняття рішення. За результатами розгляду справи встановлено, що в діях громадянки ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (Дрібне хуліганство), у зв`язку із чим протокол про адміністративне правопорушення не складався та матеріали перевірки списано до справи відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», оскільки підстав для подальшого провадження не вбачається.

З позову вбачається, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не складення протоколу відносно громадянки ОСОБА_2 , дії якої містять явні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, представник позивача зазначає, що відповідач своєю бездіяльністю щодо не складення протоколу за ст. 173 КУпАП суттєво порушив права позивача, заблокував доступ до правосуддя, позбавив її статусу потерпілої, що порушує право на відшкодування моральної шкоди та унеможливив захист її честі та гідності.

Вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 19 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

В силу ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, складання протоколів про адміністративні правопорушення, протоколів про адміністративні затримання, протоколів про вилучення речей і документів, протоколів про огляд речей та особистий огляд, а також отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені ст. 173 КУпАП (Дрібне хуліганство) здійснюють судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст. 221 КУпАП).

Відповідно до правової позиції, яка викладена в п. 17 Постанови Верховного Суду (від 10.05.2018 р., справа № 760/9462/16-а), адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

В контексті спірних правовідносин слід наголосити, що складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Протокол про адміністративне правопорушення, який ОСОБА_1 просить скласти, передбачає наявність складу правопорушення за ст. 173 КУпАП (Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян).

В свою чергу, позивачем не доведено, що її права та інтереси порушуються саме не складанням протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП.

Суд звертає увагу, що законодавством передбачена можливість і спосіб захисту своїх порушених прав, зокрема і цивільним судочинством у порядку розгляду справ про відшкодування завданої моральної шкоди, яка не зникає у позивача у зв`язку із не складанням протоколу про адміністративне правопорушення, у даному випадку, за ст. 173 КУпАП відносно ОСОБА_2 .

Крім того, позивачем та її представником не доведено, що рішення про не складання протоколу про адміністративне правопорушення перешкоджає ОСОБА_1 у зверненні із цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди, де в рамках цивільного процесу може бути встановлена наявність або відсутність підстав для відшкодування шкоди, пов`язаної із діями ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що прийняте відповідачем рішення про не складання протоколу про адміністративне правопорушення, що було викладене у листі № 119234-2025 від 18.10.2025 року не оскаржене позивачем.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Натомість, стороною позивача не надані докази, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 дій, які б давали обґрунтовані підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , що, в свою чергу, позбавляє суд можливості зобов`язати відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Основного Закону України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Стосовно поняття «охоронюваний законом інтерес» у тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд робить висновок, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту, як оскарження дій працівників поліції щодо не складення протоколу про адміністративне правопорушення та зобов`язання відповідача скласти такий протокол з метою притягнення до адміністративної відповідальності іншу особу, не створить для позивача жодних юридичних прав та/чи обов`язків.

Крім цього, з огляду на завдання адміністративного провадження, факт притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не може вплинути на особисті права та/або інтереси заявника.

За таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено які саме були порушені права, свободи або охоронювані інтереси у сфері публічно-правових відносин, та як впливає на них факт не складання відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 254, 255 КУпАП, статтями 2, 6, 9, 205, 242, 243, 295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділення поліції № 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.12.2025 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ