Рішення № 132576780, 08.12.2025, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/800/25

Провадження № 2/634/309/25

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2025 року

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Зимовського О.С.,

за участю секретаря Лісняк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон дебт коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за укладеним з ТОВ «Лінеура Україна» кредитним договором № 1553087 від 09.02.2021 в сумі 22960,00 грн., посилаючись на відступлення права вимоги первісним кредитором за вказаним договором і неналежне виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідно до укладеного кредитного договору, відповідачем отримано суму кредиту в розмірі 7000,00 грн. на строк 30 днів з погодженою умовами договору процентною ставкою 1,9% в день. На підставі договору факторингу № 1-07092021 від 07.09.2021 укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та укладеного договору про відступлення права вимоги № 2-07/09/2021 від 07.09.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та позивачем, до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 1553087 від 09.02.2021, де відповідно до реєстру боржників заборгованість відповідача склала 22960,00 грн., з яких 7000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 15960,00 грн. сума заборгованості за процентами. Тому з метою захисту прав нового кредитора, позивач просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 21.08. 2025 року прийнято до провадження позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 23.09.2025 року розгляд справи було відкладено за клопотанням відповідача.

Ухвалою суду від 07.11.2025 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача.

22.09.2025 року від представника позивача Пархомчук С.В. до суду надійшла заява про розподіл судових витрат в якій представник позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500 гривень.

05.12.2025 від представника відповідача Жукової В.М. до суду надійшли письмові пояснення, в яких представник відповідача зазначила, що відповідач не заперечує основну суму кредиту 7000,00 грн., а вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» щодо стягнення суми заборгованості по процентах у розмірі 15960,00 грн є незаконними та необґрунтованими з наступних підстав. Позивачем взагалі не надано до позову будь-якого розрахунку, чи іншого документу, з якого можливо встановити,- за який період, за якою ставкою нараховані проценти та з яких міркувань позивач наполягає на стягненні з відповідача процентів за користування кредитом саме у розмірі 15960,00 грн., а тому вважаємо такі вимоги позивача недоведеними.

Щодо застосування наслідків прострочення виконання зобов`язань, встановлених статтею 625 ЦК України, то у цьому конкретному випадку за змістом положень пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 591-ІХ від 13.05.2020 (станом на час існування правовідносин), у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Отже, в порушення наведених висновків позивачем безпідставно заявлено до стягнення проценти в сумі 15960,00грн станом на 12.06.2025 включно. Зазначений період вочевидь виходить за межі строку кредитування за договором, який у відповідності до умов п.1.3. договору становить 30 днів, що не заперечує сам позивач, зазначаючи у своїй вимозі про виконання зобов`язань за кредитним договором б/н від 13.06.2025 кінцевим строком погашення кредиту 11.03.2021 року, а тому проценти за період з 12.03,2021 по 12.06.2025 (включно) у розмірі 11970,00 грн стягненню не підлягають.

За розрахунками відповідача розмір процентів за весь строк кредитування (з 09.02.2021 по 11.03.2021), за умови застосування стандартної процентної ставки у розмірі 1,9% (відповідно до п.п. 1.4.1. склав 3990,00 грн з розрахунку: (7000,00 х 1,9%) х 30 днів = 3990,00 грн., що відповідає Графіку платежів, який є додатком №1 до договору.

На обґрунтування вказаної суми представником відповідача надано контр розрахунок заборгованості відповідача.

Щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн. то вважають що вказана сума є неспівмірною зі складністю та обсягом справи а тому просять зменшити суму витрат на правову допомогу.

Також представник відповідача подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її занятістю в іншій справі.

В судове засідання сторони не з`явилися, представник позивача в прохальній частині тексту позовної заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Положеннямист.174 ЦПК Українизакріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Як вбачається з матеріалів справи представник відповідача та відповідач повторно не з`явились в судове засідання, представником відповідача подані до суду письмові пояснення, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, що не суперечить положеннямЦПК України.

Відповідно до частини другоїстатті 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд,всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з частинами 1-3статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістомстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, 09.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1553087 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом підписання договору електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови кредитного договору, реквізити сторін та підписи.

На умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 7000 грн (п. 1.2 договору). Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору (п. 1.3 договору). Тип процентної ставки фіксована (п. 1.4 договору). Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п. 4.1 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п.4.2 договору (п.1.4.1).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 693,50% річних, за зниженою ставкою 693,50% (п. 1.5 договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною 10 990 грн; за зниженою ставкою 10 990 грн (п.1.6 договору).

Метою отримання кредиту є споживчі (особисті) потреби (п. 1.8 договору).

Кредит надається без забезпечення у вигляді застави (п. 1.9 договору).

Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної № НОМЕР_1 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1 договору).

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) на користь клієнта. Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п.п. 2.4, 2.5 договору).

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів (п. 5.1 договору).

Клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) (п. 6.4.1 договору).

Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1 договору).

Додатком №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1553087 від 09.02.2021 є графік платежів, відповідно до якого сума кредиту становить 7000 грн, сума нарахованих процентів 3990 грн, разом до сплати 10990,00 грн.

Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)», який 09.02.2021 підписано між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Лінеура Україна» довідкою про ідентифікацію підтвердила, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 1553087 від 09.02.2021 ідентифікований ТОВ «Лінеура Україна» акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://credit7.ua/. Одноразовий ідентифікатор М322, час відправки 23.28.25,

Факт отримання коштів позичальником підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02.07.2025, відповідно до якого 09.02.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 7000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , що є доказом видачі кредитних коштів.

Випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 1553087 встановлено, що станом на 12 червня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 22960.00 грн, яка складається з наступного: 7000.00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 15960.00 грн. прострочена заборгованість за процентами.

Відповідно до пункту першого частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

07 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп», як фактором, укладено договір факторингу № 1-07092021, відповідно до умов до фактора перейшло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 1553087 від 09.02.2021.

07 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп», як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір № 2-07/09/2021 відступлення права вимоги, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 1553087 від 09.02.2021.

У витягах з реєстру боржників до договору факторингу №1-07092021 від 07 вересня 2021 та до договору відступлення прав вимоги №2-07/09/2021 від 07.09.2021 визначено, зокрема, реквізити боржника: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер договору 1553087, дата укладення договору 09.02.2021, дата закінчення договору 11.03.2021, залишок по тілу кредиту 7000 грн, залишок по відсотках 15960 грн, загальна сума заборгованості 22960 грн.

Статтею 514 ЦК України, передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першоюстатті 1077 ЦК Українипередбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

13.06.2025 ТОВ «ФК «Айкон дебт коллекшн» надіслало на поштову адресу відповідача Вимогу про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Відповідно достатті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК Українивизначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 5 частини 1статті 3Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 6статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цьогоЗакону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цьогоЗакону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннямист. 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України про електронну комерцію вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підтвердження укладення договору № 1553087 від 09.02.2021 з наданих позивачем доказів, встановлено, що відповідач здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Одноразовий ідентифікатор М322 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер, який вказувався нею при реєстрації на сайті та кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Оскільки цей договір укладений на сайті позикодавця, та відповідач підписала його 09.02.2021 одноразовими ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства, такий договір не був би укладений.

Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Таким чином встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

На виконання умов договору позивачем на вказану картку відповідача було надано кредит в розмірі 7000 грн., вказана обставина не заперечується відповідачем та її представником.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 000 грн.

Разом в частині нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом, суд вважає необхідним задовольнити вимоги частково з таких підстав.

Верховний Суд у постанові 23 травня 2023 року у справі № 910/10442/21 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань.

Згідно частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другоюстатті 1056-1 ЦК Українивстановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Ураховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. При цьому, позивач не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені ч.2ст.625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Устатті 629 ЦК Українизакріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Як встановлено судом, у відповідності до п. п.4.2.2. Договору строк кредитування, який складав 30 днів, було автоматично продовжено на 15 днів. Тобто загальна кількість днів кредитування складає 45 днів.

З огляду на викладене, нарахування позивачем відсотків за кредитним договором після спливу 45 днів, тобто після 26.03.2021, є незаконним.

За таких обставин, суд приходить до висновку що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 12985 грн 00 коп, яка складається з 7000 грн. тіла кредиту, 5985 грн 00 коп прострочених відсотків (7000*1,9% * 45 днів).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10500 грн суд виходить з наступного.

Згідно вимогстатті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Разом із тим, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, - указаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.12.2023 у справі №380/6904/23.

Постанова ВС від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 Підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом.

Згідно з позицією Верховного Суду у справі № 922/2604/20, визначено, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності

Верховний Суд у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18 зазначив: «При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В обґрунтування розміру понесених позивачем у цій справі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн. до матеріалів справи надано копії таких документів: довіреність від 09.07.2025 на уповноваження ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» адвоката Пархомчук С.В. представляти інтереси товариства, договору про надання правової допомоги № 09/07/25 від 09.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» в особі директора Соколенко С.О., відповідно до якого вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин р боти адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами, у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень за одну годину фактично витраченого часу за надання правової допомоги. Фактичні витрати адвоката пов`язані з наданням правової допомоги за цим Договором (такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, надсилання документів, технічне забезпечення та інші) за умови надання документів, що підтверджують ці витрати, сплачуються Клієнтом Адвокату понад узгоджену суму гонорару додатково. Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат. Сторони погодили, що клієнтом буде сплачено адвокату гонорар за виконану роботу, протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно долученого акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розрахунку таких витрат, в розмірі 10500 грн. а також платіжна інструкція № 996 від 15.09.2025 року про перерахування позивачем за надання правничої допомоги ОСОБА_2 в сумі 10500 грн.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що адвокат безпосередньо не приймав участь в процесі розгляду даної справи, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається зі складення позовної заяви та друку необхідних документів.

Отже, суд приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи. Тож, керуючись принципами співмірності, справедливості та верховенства права, заявлена позивачем вартість таких витрат підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 5000 грн., саме така сума, на думку суду, буде обґрунтованою та відповідатиме принципу розумності, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та витраченим часом.

Згідно частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір сплачений ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за подачу позовної заяви в розмірі 2422,40 грн. підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 1369,86 грн. (57%)

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 264, 265, 268,ЦПК України, суд, -

ухвалив:

ПозовТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Айкон дебтколлекшн» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ,зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Айкон дебт коллекшн» ЄДРПОУ 44002941 заборгованість за кредитним договором № 1553087 від 09.02.2021 року у розмірі 12985 (дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ,зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Айкон дебт коллекшн» ЄДРПОУ 44002941, понесені витрати по сплаті судового зборув сумі 1369 грн 86 коп (одна тисяча триста шістдесят дев`ять гривень) 86 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15.12.2025

Суддя: