Рішення № 132576519, 10.12.2025, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/6219/25

Провадження № 2/345/2913/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

10.12.2025 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирко Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-ПРИКАРПАТТЯ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління побутовими відходами,-

в с т а н о в и в :

ТОВ ЕКО-ПРИКАРПАТТЯ (далі - Товариством) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги у розмірі 6 901,55 грн. за період з 01.06.2021 30.09.2025. Свої вимоги обґрунтовує тим, що впродовж зазначеного вище періоду Товариством надавалися послуги з управління (поводження) побутовими відходами усім споживачам на території м.Калуша та Калуської об`єднаної територіальної громади, в тому числі й відповідачу. Будь-яких претензій від ОСОБА_1 щодо кількості та якості наданих послуг Товариство не отримувало, натомість відповідачем станом на 01.10.2025 заборговано 6 901,55 грн. належної до сплати суми за надані послуги. У липні 2024 відповідачу надіслано досудову вимогу про необхідність погашення боргу із зазначенням розміру останнього, однак така вимога адресатом проігнорована. В період виникнення боргу діяли Закони України Про житлово-комунальні послуги, Про відходи та Про управління відходами, які зобов`язували індивідуальних споживачів як утворювачів побутових відходів укладати договори з виконавцями послуг та вносити в установленому порядку та розмірах плату за надані послуги. В лютому 2021 року між Товариством як виконавцем та виконкомом Калуської міської ради Івано-Франківської області укладено договір, який зобов`язував Товариство укласти з індивідуальними споживачами договори про надання послуг поводження з побутовими відходами за формою і змістом, що визначений Типовим договором. Згодом, 30.04.2021 у друкованому засобі масової інформації та на вебсайті органу місцевого самоврядування опубліковано оферту до Публічного договору про надання послуг поводження з побутовими відходами за відповідним інтернет-посиланням. Оновлений Публічний договір, Типовий договір з управління побутовими відходами також публікувалися на вебсайтах органу місцевого самоврядування і виконавця послуг. Відтак, споживач ОСОБА_1 починаючи з 01.06.2021 перебувала у договірних відносинах з Товариством згідно з умовами Публічного договору про надання послуг поводження з твердими побутовими відходами. Покликаючись на окрему прецедентну практику Верховного Суду щодо особливостей виникнення правовідносин щодо надання виконавцями послуг управління (поводження) побутовими відходами на підставі публічної оферти, враховуючи відсутність письмової відмови споживача від укладення договору про надання цих послуг, Товариство просить позов задовольнити, не заперечуючи щодо можливості ухвалення судом заочного рішення.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У встановлений судом строк відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву, тому на підставі ст.280 ЦПК України судом ухвалено заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Про судовий розгляд відповідач повідомлений належним чином у розумінні приписів п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України. У судове засідання відповідач не з`явився, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи не подавав (а.с.49,60-61).

Дослідивши наявні матеріали справи, суд доходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч.1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з приписами ст.5 Закону № 2189 до житлово-комунальних послуг належать в тому числі послуги з управління побутовими відходами.

Частиною 1 ст.19 Закону № 2189 встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (ч.1,2 ст.20 Закону).

Враховуючи наведене, обов`язок з укладання договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 21 Закону № 2189 виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою (ст. 32 ч.1,2,4 Закону).

Зі змісту ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) також вбачається, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Пунктом 5 ч.3 ст. 20 Закону № 2189 на споживача покладено обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

З аналізу ст. 11,319,322,509,526,610 ЦК України та відповідних положень Закону №2189 вбачається, що кожен власник житлового приміщення та повнолітні дієздатні члени його сім`ї несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннми щодо здійснення оплати за надані житлово-комунальні послуги. Відсутність окремо підписаного договору між споживачем та виконавцем житлово-комунальної послуги, в тому числі послуги з управління побутовими відходами, не є підставою для звільнення споживача від здійснення оплати на фактично надані послуги, які підтверджені документально.

Суд встановив, що 30.04.2021 в друкованому засобі масової інформації - газеті Вісті Калущини (№ 16(800) с.5-6) опубліковано Публічний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами, яким встановлено порядок та умови надання Товариством як виконавцем такої послуги, що визначений на конкурсних засадах органом місцевого самоврядування, послуги з управління побутовими відходами споживачам фізичним особам на території Калуської міської територіальної громади. Як безпосередньо вказано у тексті цього договору такий укладено з урахуванням ст. 633,634,641,642 ЦК України. Текст цього договору також додано до матеріалів справи Товариством, який датований 26.04.2021 та є ідентичним до опублікованого в друкованому ЗМІ. Відповідний договір розміщено на вебсайті Товариства з можливістю вільного завантаження його змісту як з інформаційного ресурсу виконавця, так і виконавчого комітету Калуської міської ради (а.с.6-11).

Як вбачається з інформаційної довідки (а.с.21) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.09.2025 № 444626075 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності фізичних осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , частка останньої - 4/6 ідеальних частин нерухомого майна.

Згідно з наданими Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калуської міської ради знеособленими даними, за вищевказаною адресою зареєстроване місце проживання п`яти фізичних осіб, що відповідає розрахунку заборгованості за надані послуги поводження з побутовими відходами в період з 01.06.2021 до 01.10.2025., який надано Товариством. До того ж, відповідний розрахунок містить чіткі відомості щодо розмірів затверджених у встановленому порядку для виконавця тарифів за відповідні послуги із розрахунку кількості мешканців житлових приміщень, фактичної наявності пільг та внесених споживачем послуг щомісяця впродовж періоду виникнення боргу, який станом на 01.10.2025 складає 6 901,55 грн. (а.с.22,51).

Товариством надано до матеріалів справи (а.с.23-46) належним чином засвідчені копії рішень виконкому Калуської міської ради щодо визначення: виконавця послуг з вивезення побутових відходів (№ 81 від 17.03.2021), норм відповідних послуг, розрахунковою одиницею щодо яких виступає кількість мешканців та вид об`єкта утворення ТПВ (№ 270 від 01.12.2020), тарифів на послуги з поводження побутовими відходами для мешканців житлових будинків індивідуальної забудови (№ 110 від 20.04.2021, №54 від 29.03.2022, №142 від 12.07.2022, №27 від 13.02.2025), погоджених між виконавцем та виконавчим органом місцевого самоврядування графіків вивезення ТПВ з території Калуської міської територіальної громади (№ 222 від 27.07.2021, №213 від 27.09.2022).

Будь-яких доказів відмови споживача за вказаною вище адресою від отримання послуг з управління побутовими відходами, висловлених у встановленому порядку та строки претензій щодо їх неякісного надання у матеріалах справи немає.

Таким чином, між ТОВ «ЕКО-ПРИКАРПАТТЯ» та відповідачем виникли договірні відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами. Товариство надавало відповідачу послуги з управління побутовими відходами, проте останній не виконував свої зобов`язання щодо своєчасної оплати за відповідні послуги.

Ухвалюючи рішення про стягнення боргу з ОСОБА_1 суд зазначає, що відповідно до приписів ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зоов`язаний брати участь у витратах щодо утримання спільного майна,утримання та збережння спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними зі спільним майном.

Незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна, кожен співвласник зобов`язаний братиучасть увитратах щодоутримання спільногомайна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання спільного майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотньої вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників, який сплатив кошти, спрямовані на утримання спільного майна, в подальшому може пред`явити іншому із співвласників вимогу про стягнення в порядку регресу коштів, сплачених на утримання спільного майна, відповідно до частки останнього у спільній власності.

Висновки з приводу застосування відповідних положень ЦК України сформульовані у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 (справа №521/3743-17-ц), що є актуальною та підлягає застосуванню всіма судами загальної юрисдикції України як обов`язкова.

Крім того, згідно з приписами ст.156 Житлового кодексу України члени сім`ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), користуються жилим приміщенням на рівні з власником будинку (квартири), якщо між їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов`язок виникає у випадках, встановлених законом або договором, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. При цьому, кредитор має право вимагати виконання обов`язку повністю абочастково як від усіхсолідарних боржниківразом,так іокремо відбудь-якогоз них (ч.1 ст.543 ЦК України).

Наявність солідарного зобов`язання усіх дієздатних осіб, які проживають/зареєстровані у житлі споживача, прямо встановлена у ч.3 ст.9 Закону № 2189.

За встановлених у цій справі обставин вбачається, що ОСОБА_1 є співвласником домоволодіння на АДРЕСА_1 та одночасно виступає з іншими співвласниками, а також дієздатними особами, що зареєстровані за цією ж адресою, солідарним боржником за зобов`язаннями щодо оплати послуг поводження з побутовими відходами для індивідуальних споживачів фізичних осіб, які надавалися Товариством починаючи з червня 2021 року до 01.10.2025. Стягнення з відповідача документально підтвердженої суми боргу за надані послуги не позбавить ОСОБА_1 права стягнути на її користь в порядку регресу з двох інших номінальних співвласників понесених витрат на оплату послуг поводження з побутовими відходами згідно з належними їм частками у спільній власності, а також дієздатних членів сім`ї, які проживають за відповідною адресою житлового будинку.

Крім того, суд враховує, що споживач має право не оплачувати вартість комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження такого факту (п.6 ч.1 ст.7 Закону № 2189).

Проте споживач повинен завбачливо подбати, повідомивши надавача (виконавця) комунальних послуг, що він та (або) інші особи будуть і (або) є тимчасово відсутніми в належному їм житловому приміщенні з метою звільнення від оплати цих послуг чи здійсненні їх перерахунку за минулий період.

Але відповідач у цій справі не повідомив ТОВ ЕКО-ПРИКАРПАТТЯ про свою тимчасову відсутність (або інших зареєстрованих у домоволодінні осіб), письмових доказів з даного приводу в матеріалах справи також немає.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь Товариства підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись ст.263-265,268,280-284 ЦПК України,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП не відомо) на користь ТОВ ЕКО-ПРИКАРПАТТЯ (рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк, МФО 305299, ідентифікаційний код 40112783) заборгованість в розмірі 6 901,55 грн. за надані послуги з управління побутовими відходами у період з 01.06.2021 до 30.09.2025.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ЕКО-ПРИКАРПАТТЯ судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи ( в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлення ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2025.

Суддя