Рішення № 132570068, 11.12.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року справа № 580/11164/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Лучинович І.В. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43) в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 15 серпня 2025 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області з 10 травня 2025 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, згідно зі ст. 13 ЗУ Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 11 березня 1991 року до 04 листопада 2005 року коректувальником ванн на підприємстві Черкаський завод телеграфної апаратури (переіменовано в ВАТ Черкаський завод телеграфної апаратури) та зарахувавши до загального та пільгового стажу за Списком №2 період військової служби з 19 грудня 1988 року до 29 листопада 1990 року.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач всупереч вимог законодавства України прийняв рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на роботах віднесених до Списку №2, не зарахувавши період роботи на ВАТ Черкаський завод телеграфної апаратури, оскільки вказаний період роботи підтверджений відомостями трудової книжки та архівними довідками. А також не зарахував до загального та пільгового стажу роботи період військової служби. Представник позивача стверджує, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з часу виникнення такого права, оскільки станом на час подання заяви про призначення пенсії він досяг необхідного віку та мав достатній пільговий та страховий стаж роботи.

Ухвалою суду від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив по позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ).

08.08.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

15.08.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області рішенням №232730028974 відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж. Зазначено, що страховий стаж становить 29 років 07 місяців 11 днів. До страхового стажу не зараховано період з 19.12.1988 до 29.11.1990 військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 від 19.12.1988, оскільки є виправлення в місяці закінчення військової служби. Вказано, що пільговий стаж становить 0 років. До пільгового стажу не зараховано період з 11.03.1991 до 04.11.2005, оскільки відсутнє рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду про підтвердження пільгового стажу роботи.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом також встановлено, що період роботи ОСОБА_1 згідно запису 3-6 трудової книжки серія НОМЕР_3 , які не зараховані відповідачем, передбачають роботу у Черкаському заводі телеграфної апаратури (переіменовано в ВАТ Черкаський завод телеграфної апаратури згідно наказу Фонду Державного майна України від 30.01.1996 №14 АТ, згідно наказу по заводу №95 від 08.04.1996) з 11.03.1991 до 04.11.2005 на посаді коректувальника ванн 3 та 4 розряду на дільниці 24.

Згідно форми РС-право, при розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 спірний період роботи з 11.03.1991 до 04.11.2005 зарахований до страхового стажу, без визначення його як пільгового. Також, формою РС-право підтверджується незарахування до страхового стажу позивача періоду військової служби з 19.12.1988 до 29.11.1990.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону - жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. (п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058)

Крім того, 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148, що доповнив Закон №1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту: На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами ст. 12 Закону №1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з п. б ст. 13 Закону №1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом №213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Водночас, відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти б - г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом №213.

Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом №213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.

Крім того, умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058.

Частиною 1 ст. 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно зі ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Стаття 62 Закону №1788-XII визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі-Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За змістом приписів п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності - архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 р. у справі №439/1148/17.

Судом встановлено, що відповідачем відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах внаслідок не зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду роботи з 11.03.1991 до 04.11.2005 у ВАТ Черкаський завод телеграфної апаратури.

Однак, як вже встановлено судом трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 містить необхідні записи за спірний період роботи у ВАТ Черкаський завод телеграфної апаратури з 11.03.1991 до 04.11.2005 на посаді коректувальника ванн 3 та 4 розряду на дільниці 24.

Судом також встановлено, що у трудовій книжці позивача наявні всі необхідні записи, які підтверджують, що позивач дійсно працював зі шкідливими умовами праці, тому період його роботи у ВАТ Черкаський завод телеграфної апаратури з 11.03.1991 до 04.11.2005 підлягає зарахуванню до його пільгового стажу.

Водночас, у спірному рішенні відповідач зазначив що до пільгового стажу не зараховано період з 11.03.1991 до 04.11.2005, оскільки відсутнє рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду про підтвердження пільгового стажу роботи.

Суд вважає такі доводи безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що, процедура підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, у тому числі, для призначення пенсії на пільгових умовах, для окремої категорії працівників визначена Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, застосовується у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів, що ВАТ Черкаський завод телеграфної апаратури є ліквідованим без правонаступника.

Тому, підстави для вирішення питання щодо віднесення стажу роботи позивача на вказаному підприємстві до пільгового, виключно на підставі рішення Комісії територіального пенсійного органу, на переконання суду, відсутні.

З огляду на те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивача оформлена належним чином, відповідач протиправно не врахував вказаний період роботи позивача у ВАТ Черкаський завод телеграфної апаратури до його пільгового стажу за Списком №2.

Отже, оскільки пільговий стаж позивача підтверджений належно оформленими записами у трудовій книжці, тому період його роботи у ВАТ Черкаський завод телеграфної апаратури з 11.03.1991 до 04.11.2005 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2.

Щодо зарахувавши до загального та пільгового стажу за Списком №2 періоду військової служби з 19.12.1988 до 29.11.1990, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058.

Так, приписами ст. 56 Закону 1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Пунктом 6 Порядку № 637 визначено, що період проходження військової служби підтверджується військовим квитком або довідкою військового комісаріату, військової частини і установи системи Міноборони, МВС, МНС. Мініфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС. Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС - виданої на підставі первинних документів.

Відповідачем не зараховано до страхового стажу позивачу період проходження військової служби відповідно до записів військового квитка НОМЕР_2 від 19.12.1988, оскільки є виправлення в місяці закінчення військової служби.

При цьому, з наданої до позовної заяви копії військового квитка НОМЕР_2 від 19.12.1988 судом не встановлено виправлення в місяці закінчення військової служби.

Крім того, суд зазначає, що проходження позивачем військової служби підтверджується також записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , яка як зазначалося раніше, є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що період проходження військової служби з 19.12.1988 до 29.11.1990, неправомірно не зарахований відповідачем до страхового стажу позивача.

Разом із тим, суд не знаходить підстав для зобов`язання відповідача зараховувати період проходження військової служби до пільгового стажу за Списком №2, оскільки відповідачем у спірному рішенні оцінка щодо зарахування вказаного періоду до пільгового стажу відповідачем не надавалася та відповідно відповідач не відмовляв у такому зарахуванні.

На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15.08.2025 №232730028974 про відмову у призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Крім того, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

За таких обставин суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення та перерахунку пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком.

Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень дійшов висновку зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 08.08.2025 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 15.08.2025 №232730028974 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 11.03.1991 до 04.11.2005 коректувальником ванн у ВАТ Черкаський завод телеграфної апаратури.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 19.12.1988 до 29.11.1990.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2025 про призначення пенсії за віком та пільгових умовах та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 600 (шістсот) грн. 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Петро ПАЛАМАР