Рішення № 132569371, 12.12.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4407/25

12 грудня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Захід Підшипник" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Захід Підшипник" (надалі, позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.06.2025 №UA403070/2025/000220/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів, оскільки ним визначено митну вартість товарів, пред`явлених до митного оформлення, відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено. Відповідачем не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч.2 ст.58 Митного кодексу України. Крім цього, просить врахувати, що декларантом було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. На думку позивача, визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

До суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Вважає, що наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин поставки та продажу товару. У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, третій статті 53 Митного кодексу України, а також зважаючи на наявність розбіжностей, митним органом прийнято спірне рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Просить врахувати, що за основу для обрахунку митної вартості товару №1 взято інформацію щодо раніше визнаної митної вартості товарів за ЕМД від 30.04.2024 №UA100110/2024/125291 (товар - Текстильні покриття для спортивних майданчиків (штучна трава), тафтингові, вибивні у рулонах синтетичних або штучних текстильних матеріалів, лицьова поверхня - розрізаний ворс: TS MAGIC 50MM-GREEN в кількості - 2560 м2; TS MAGIC 50MM-WHITE в кількості - 100 м2; TS MAGIC 40MM-GREEN в кількості - 4480 м2; TS MAGIC 40MM-WHITE в кількості - 180 м2; XSGMY60V15Y2+XLCM36C1S1 в кількості - 2000 м2. Торговельна марка TAISHAN. Виробник LELING TAISHAN ARTIFICIAL TURF INDUSTRY CO. LTD. Країна виробництва CN; умови поставки - FOB QINGDAO, Китай) на рівні 2,17 дол. США/кг (4,7533 дол. США/м2).

Ухвалою суду від 03.09.2025 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом встановлено, що на виконання зовнішньоекономічного контракту № LTATI-2024 від 24.01.2024, укладеного між компанією «LELING TAISHAN ARTIFICIAL TURF INDUSTRY CO., LTD» (Китай) та ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник» (Україна), згідно із рахунком-фактурою (інвойс) № TSCP250044 від 11.04.2025, Позивачем на митну територію України ввезено товари.

27 червня 2025 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення Жила Р.В., було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40АА № 25UA403070005680U2, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари: «Текстильне тафтингове покриття з поліпропілену для облаштування стадіонів та спортивних майданчиків у вигляді рулонів: TS DURA 40E6- 132 - поліетиленове волокно YMO126H1VO, двоколірна монофіламентна нитка (зелено-жовтий у поєднанні із зеленим польовим), Dtex: 12600/6, висота ворса 40 мм (допустима похибка 5 відсотків), загальна висота 42 мм (допустима похибка 5 відсотків), калібр 5/8 дюймів, методом тафтинга 132 стежко/м (допустима похибка 5 відсотків), щільність 8320 пучків/м2 (допустима похибка 5 відсотків), вага волокна 980 г/м2 (допустима похибка 5 відсотків), водопроникність 64 л/хв/м2, ширина рулону 400 см (допустима похибка 2 см), довжина рулону 42 м (допустима похибка 2 см), 48 рулонів - 8064 м2.; TS DURA 40E6-132 - поліетиленове волокно YMO126H1VO, двоколірна монофіламентна нитка (зелено-жовтий , у поєднанні із зеленим польовим), Dtex: 12600/6, висота ворса 40 мм (допустима похибка 5 відсотків), загальна висота 42 мм (допустима похибка 5 відсотків), калібр 5/8 дюймів, методом тафтинга 132 стежко/м (допустима похибка 5 відсотків), щільність 8320 пучків/м2 (допустима похибка 5 відсотків), вага волокна 980 г/м2 (допустима похибка 5 відсотків), водопроникність 64 л/хв/м2, ширина рулону 200 см (допустима похибка 2 см), довжина рулону 42 м (допустима похибка 2 см), 34 рулонів - 2856 м2. Являє собою штучне покриття у вигляді трави виготовлене на тафтинговій машині в якого текстильний матеріал нитки з поліетилену становить лицьову поверхню, що кріпиться до поліпропіленової підкладки. Всього: 10920 м2. Виробник: Leing Taishan Artificial Turf Industry Co, Ltd. Торгова марка: TAISHAN Країна виробництва: CN.».

Під час здійснення митного контролю за МД № 25UA403070005680U2 від 27.06.2025 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено наступне: 1. до митного оформлення декларантом надано договір транспортно-експедиторського обслуговування від 18.11.2022 № ПП033/22-11, в якому експедитором зазначено Приватне підприємство «ФЕРСТ ВЕЙ». Згідно інформації із залізничної накладної від 21.06.2025 №00000814 до виконання перевезення вантажу залізничним транспортом залучалась третя особа - перевізник « 3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.». Однак, декларантом до митного оформлення не надано інформацію та документи, які б підтверджували причетність вказаного перевізника, « 3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.», до перевезення вантажу залізничним транспортом, а саме: не надано рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між Приватним підприємством «ФЕРСТ ВЕЙ» і « 3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.». Вище зазначене може свідчити про не повноту включення витрат пов`язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України; 2. до митного оформлення декларантом надано супровідний документ Т1 від 16.06.2025 №25PL322080NSJHCRM7 та залізничну накладну 00000814 від 21.06.2025, з яких вбачається, що з моменту прибуття товару у порт призначення до завантаження на потяг товар перебував на зберіганні. Проте, у наданому до митного оформлення рахунку за транспортно- експедиційне обслуговування № 5512 від 27.06.2025 відсутні відомості щодо плати за зберігання контейнерів у порту призначення до завантаження їх на потяг. На вимогу митниці додаткові документи на підтвердження понесених витрат на транспортування не надано. Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов`язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України; 3. наданий до митного оформлення прайс-лист №TSJN250311SHD від 11.03.2025 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB QINGDAO і у кількості виключно на 48 рулонів товару «Текстильне тафтингове покриття з поліпропілену для облаштування стадіонів та спортивних майданчиків TS DURA 40E6-132» довжиною 400 см, та 34 рулони товару «Текстильне тафтингове покриття з поліпропілену для облаштування стадіонів та спортивних майданчиків TS DURA 40E6-132» довжиною 200 см, що обмежує конкурентність.

Таким чином, на думку митного органу, наведені фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах, а також наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі.

В зв`язку із цим, митницею було направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів наступного змісту:

«Згідно ст. 21 МК України розпочинається процедура консультації. За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів встановлено розбіжності, а саме: в договорі про транспортно-експедиторське обслуговування від 18.11.2022 № ПП033/22-11, де експедитором зазначено «Приватне підприємство Фьорст Вей», в залізничній накладній від 21.06.2025 № 00000814 до виконання перевезення вантажу залізничним транспортом залучалась третя особа - « 3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.». Інформація, яка б підтверджувала причетність вказаного « 3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.»до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім накладної відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між Приватним підприємством Фьорст Вей» і « 3156 ZIKSandomierz Sp.z.o.o.». Пунктом 4.1 про транспортно-експедиторське обслуговування від 18.11.2022 № ПП033/22-11 передбачена оплата послуг морського перевезення товару протягом 5 днів з дня вивантаження контейнерів з борту судна. До митного оформлення надано рахунок на оплату № 5512 від 27.06.2025. Крім того, до митного оформлення надано супровідний документ Т1 від 16.06.2025 № 25PL322080NSHCRM7 та залізничну 00000814 від 21.06.2025. Тобто, з наведеного вбачається, що з моменту прибуття товару у порт призначення до завантаження на потяг, товар перебував на зберіганні, проте, у наданому до митного оформлення рахунку № 5512 від 27.06.2025 відсутні відомості щодо плати за зберігання контейнерів у порту призначення до завантаження їх на потяг. Документ, який би підтверджував сплату транспортно-кспедиційних послуг, у строк передбачений Договором про транспортно- експедиторське обслуговування від 18.11.2022 № ПП033/22-11, до митного оформлення надано не було. У зв`язку з тим, що виявлені розбіжності, прошу відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ надати документи: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; - каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару. Відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.».

На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта окрім раніше наданих до ЕМД документів, додатково було надано: додаткову угоду №1 від 04.04.2023; інформацію із WEB ресурсів від 30.06.2025.

Заявою № 329 від 30.06.2025 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що додаткові документи підтверджуючі митну вартість задекларованого товару по даній МД надані в повному обсязі та просила прийняти рішення і оформити митну декларацію у термін, передбачений згідно статті 255 МКУ.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2025/000220/2 від 30.06.2025, у гр. 33 якого зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару. АСУР зґенеровано форми митного контролю щодо контролю митної за кодами МФ 105-2, 106-2. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. За результатами опрацювання документів встановлено наступне. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 24.01.2024 №LTATI-2024. До митного оформлення надано договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 18.11.2022 №ПП033/22-11, де експедитором зазначено «Приватне підприємство Фьорст Вей», а згідно інформації із залізничної накладної від 21.06.2025 №00000814 до виконання перевезення вантажу залізничним транспортом залучалась третя особа - « 3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.». Інформація, яка б підтверджувала причетність вказаного « 3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім накладної відсутня, а саме: відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між Приватним підприємством Фьорст Вей» і « 3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.». Крім того, до митного оформлення надано супровідний документ Т1 від 16.06.2025 №25PL322080NSJHCRM7 та залізничну накладну 00000814 від 21.06.2025. Тобто, з наведеного вбачається, що з моменту прибуття товару у порт призначення до завантаження на потяг, товар перебував на зберіганні, проте, у наданому до митного оформлення рахунку за транспортно- експедиційне обслуговування № 5512 від 27.06.2025 відсутні відомості щодо плати за зберігання контейнерів у порту призначення до завантаження їх на потяг. На вимогу митниці додаткові документи на підтвердження понесених витрат на транспортування не надано. Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов`язаних з наданням транспортно- експедиційних послуг за межами митної території України. Наданий додатково прайс-лист №TSJN250311SHD від 11.03.2025 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB QINGDAO і у кількості виключно на 48 рулонів товару «Текстильне тафтингове покриття з поліпропілену для облаштування стадіонів та спортивних майданчиків TS DURA 40E6-132» довжиною 400 см, та 34 рулони товару «Текстильне тафтингове покриття з поліпропілену для облаштування стадіонів та спортивних майданчиків TS DURA 40E6-132» довжиною 200 см, що обмежує конкурентність. Декларантом 30.06.2025 надіслано заяву №329 та повідомлено митний орган про відсутність можливості надати додаткові документи. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару №1 взято інформацію щодо раніше визнаної митної вартості товарів за ЕМД від 30.04.2024 №UA100110/2024/125291 (товар - Текстильні покриття для спортивних майданчиків (штучна трава), тафтингові, вибивні у рулонах синтетичних або штучних текстильних матеріалів, лицьова поверхня - розрізаний ворс: TS MAGIC 50MM-GREEN в кількості - 2560 м2; TS MAGIC 50MM-WHITE в кількості - 100 м2; TS MAGIC 40MM-GREEN в кількості - 4480 м2; TS MAGIC 40MM-WHITE в кількості - 180 м2; XSGMY60V15Y2+XLCM36C1S1 в кількості - 2000 м2. Торговельна марка TAISHAN. Виробник LELING TAISHAN ARTIFICIAL TURF INDUSTRY CO. LTD. Країна виробництва CN; умови поставки - FOB QINGDAO, Китай) на рівні 2,17 дол. США/кг (4,7533 дол. США/м2). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документи документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

Як встановлено судом, позивачем до митної декларації № 25UA403070005680U2, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист № б/н від 11.04.2025; рахунок-фактура (інвойс) № TSCP250044 від 11.04.2025; коносамент №BW25030025 від 15.04.2025; накладна УМВС № 00000814 від 21.06.2025; супровідний документ T1 № 25PL322080NSJHCRM7 від 16.06.2025; - декларація про походження товару № TSCP250044 від 11.04.2025; платіжний документ, що підтверджує вартість товару - Платіжна інструкція № 729 від 21.03.2025; - платіжний документ, що підтверджує вартість товару - Платіжна інструкція № 750 від 14.05.2025; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5512 від 27.06.2025; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка №2706/1 від 27.06.2025; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару № TSJN250311SHD від 11.03.2025; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація № 1/25 від 11.03.2025; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № LTATI-2024 від 24.01.2024; - договір про надання послуг митного брокера № С-25-04-29/01-ПП від 29.04.2025; - договір (контракт) про перевезення № ПП033/22-11 від 18.11.2022; - копія митної декларації країни відправлення № 437020250000010422 від 15.04.2025.

Так, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу LTATI-2024 від 24.01.2024 та специфікація №1/25 від 11.03.2025 до нього визначає предмет та умови поставки, умови оплати, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця, вказує на вартість штучного покриття для газонів і спортивних площадок TS DURA 40E6-132 3,30 дол. США за 1 м. кв., а загальна вартість товару, заявленого до розмитнення становить 36 363,60 дол. США.

Вказана вартість зазначена також в інвойсі TSCP250044 від 11.04.2025; витязі з інтернет-ресурсу із зазначенням ціни на товар; прайс-листі виробника TSJN250311SHD від 11.03.2025 та відповідає відомостям, зазначеним у платіжних документах №729 від 21.03.2025 та №750 від 14.05.2025.

На думку суду, ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у інвойсі, який згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

При цьому, вказана в МД 25UA403070005680U2 від 27.06.2025 фактурна вартість оцінюваного товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі №TSCP250044 від 11.04.2025.

Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни за поставлені товари подані декларантом позивачем документи не містять. Умови оплати визначені сторонами зовнішньоекономічних відносин дотримані, хоча такі жодним чином не впливають на митну вартість товару

Суд зазначає, що на підтвердження витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, позивачем до митного оформлення разом з МД подано перевізні документи, перелік яких наведено вище, проте Тернопільська митниця вважає, що таких недостатньо.

Крім цього, в даному випадку митний орган в оскаржуваному рішенні сам же вказує на те, що до митного оформлення надано договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 18.11.2022 №ПП033/22-11, де експедитором зазначено «Приватне підприємство Фьорст Вей», а згідно інформації із залізничної накладної від 21.06.2025 №00000814 до виконання перевезення вантажу залізничним транспортом залучалась третя особа - « 3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.». Інформація, яка б підтверджувала причетність вказаного « 3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім накладної відсутня, а саме: відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між Приватним підприємством Фьорст Вей» і « 3156 ZIK Sandomierz Sp.z.o.o.».

На думку суду, експедитор укладає договори з перевізниками, проводить розрахунки, ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник» не є учасником таких правовідносин, стороною договору, а тому тих документів, які вимагав надати митний орган у наявності немає.

При цьому, суд вважає, що Товариство надало достатні відомості, що підтверджують таку складову митної вартості як транспортні витрати.

Отож, на думку суду, позивачем було надано відповідачу повний пакет документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.

Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Так, Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 у справі №814/1888/16, від 24.12.2020 у справі №820/7316/15 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 821/411/18 зазначено про те, що доводи Митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того в спірних рішеннях відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Крім того, суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000220/2 від 30.06.2025 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, та на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Також Товариством заявлені до відшкодування з Тернопільської митниці витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. Вирішуючи питання наявності підстав для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: копія договору про надання правничої допомоги №145 від 31.01.2025, укладеного між Товариством (клієнт) та адвокатським бюро «Руслана Гураля» (адвокатське бюро), ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1098523, який виданий на підставі вказаного договору адвокатським бюро «Руслана Гураля»; платіжна інструкція про сплату послуг на підставі договору про надання правової допомоги №4436 від 31.01.2025 на суму 25000,00 грн.

За змістом пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги №145 від 31.01.2025 адвокатське бюро здійснює представництво клієнта в Тернопільському окружному адміністративному суді в справі за позовом клієнта до Тернопільської митниці про визнання недійсним та скасування рішень про коригування митної вартості.

Відповідно до пункту 4.1 договору за надання правничої допомоги розмір гонорару за представництво клієнта в суді першої інстанції складає 25000 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є одне рішення про коригування митної вартості; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню, не передбачають (з огляду на надання правничої допомоги адвокатом в подібних справах в інтересах позивача). У матеріалах справа наявна лише одна позовна заява, підготовлена адвокатом.

З огляду на наведене та виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.06.2025 №UA403070/2025/000220/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» судові витрати на суму 7422,40 грн (сім тисяч чотириста двадцять дві грн 40 коп.), у тому числі по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.), витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 12 грудня 2025 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Захід Підшипник" (місцезнаходження: вул. Текстильна, 34, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ 33198605),

відповідач - Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46004 код ЄДРПОУ:43985576).

Головуюча суддяДерех Н.В.