Ухвала суду № 132568153, 10.12.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в ухваленні додаткового рішення

м. Миколаїв

10.12.2025 р. № 400/7322/25

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

доВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.11.25 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача про прийняття додаткового судового рішення по справі 400/7322/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що судом не було вирішено питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, тому представник позивача просить суд Ухвалити додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) у сумі 8 000,00 (вісім тисяч) гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі позовні вимоги, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Отже, процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог судового рішення, зокрема, щодо наявності в ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача (скаржника в адміністративному процесі), вирішення питання про судові витрати.

З наведеного слідує, що додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті заявлених позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених нормою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні.

Водночас додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року у справі № 400/7322/25 вирішено всі заявлені позивачем вимоги. Так, в останньому абзаці рішення суд зазначив: «у зв`язку з чим суд проходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу». Відтак, твердження представника позивача на те, що судом лише зазначено про не співмірність заявленої суми витрат на правничу допомогу і відповідно не вирішено питання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу є помилковим.

Отже, наведені у заяві доводи не є підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись статтями 241-243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в ухваленні додаткового рішення в адміністративній справі № 400/7322/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя В. С. Брагар