Рішення № 132560666, 12.12.2025, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/7120/25

Провадження № 2/359/3141/25

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориспіль за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

16 червня 2025 року адвокат Юхименко Ю.Ю., яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» (далі по тексту ТОВ «ФК «Аргон»), звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , яким просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 4192590 від 22 січня 2022 року у розмірі 32693, 25 грн.; збитки завдані інфляцією у розмірі 2812, 88 грн.; три проценти річних у розмірі 548, 71 грн. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. покласти на ОСОБА_1 ..

Позов мотивовано тим, що 22 січня 2022 року між ТОВ «ФК «АРАГОН» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 4192590. Відповідно умов кредитного договору позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 1500, 00 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту козичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит. Позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 1500, 00 грн, шляхом перерахування грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_1 позичальника, що підтверджується інформаційною довідкою-підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, в рамках Договору про надання фінансових послуг з переказу коштів №ПГ-19 від 04 січня 2021 року. Одноразовий персональний ідентифікатор №UA 042764 направлено відповідачу року на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці/Анкеті на отримання грошових коштів та введено позичальником у відповідне поле на сайті ТОВ «ФК «Арагон» 22 січня 2022 року. Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором не погашена. Загальна сума заборгованості станом на момент звернення до суду становить32693, 25 грн., яка складається з наступного: 1500,00 грн.розмір заборгованості за тілом кредиту; 31193, 25 грн.сума нарахованих відсотків. Відповідно ч. 2ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання становить: 2812, 88 грн. - збитки завдані інфляцією за період із 01 березня 2022 по 01 квітня 2025 року; 548, 74 грн. - три проценти річних від простроченої суми за період із 01 березня 2022 року по 01 квітня 2025 року.

Ухвалою суду від 17 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та роз`яснено сторонам процесуальні права.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість від представника позивача у п. 2 прохальної частини позову вказав, що не заперечує проти розгляду справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи також не заперечує.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Згідно ч. 8 ст.178ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно вимог ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

За змістом вимог ч. 5ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, прийшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2передбачено, що відповідно ст.55,124 Конституції Українита ч.1ст.4,ч.1ст.5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встанов-леному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12, 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Доказами, відповідно ч. 1 ст.76ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Позивачем до позовної заяви додано договір № 4192590 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту укладений 22 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Арагон» та ОСОБА_1 .

Відповідно умов договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 1500, 00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та всі інші платежі на умовах, визначених цим договором. Мета отримання кредиту. (п. 2.1)

Кредит надається строком на 30 днів (тридцять) до 21 лютого 2022 року (включно) від дати отримання позичальником кредиту, але не більше 30 днів. (п. 3.1).

Відповідно п. 3.3 та п. 3.4 договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї цілі у особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Датою отримання кредиту позичальником вважається дата зарахування відповідної суми на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником у особистому кабінеті на сайті кредитодавця.

Пунктом 4.1 договору врегульовано застосування зниженої процентної ставки в розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, яка застосовується на період строк надання кредиту, зазначеного в п. 3.1 договору, якщо позичальник здійснить повне погашення кредиту в цей строк або протягом трьох робочих днів, що слідує за датою, визначеною в п. 3.1 договору. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення, крім випадку передбаченого п. 4.6 договору.

Умовами договору п. 4.2 врегульовано застосування стандартної процентної ставки в розмірі 2,3 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, яка застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 3.1 договору, якщо позичальник не виконав умови, передбачені п. 4.1 договору. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення.

Сторони договору також погодили, що у відповідності до п. 4.6 у випадку повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом трьох календарних днів, після закінчення визначеного пунктом 3.1 договору строку, проценти за користування кредитом не нараховуються протягом вказаних трьох календарних днів, в іншому випадку проценти за користування кредитом нараховуються відповідно до умов п. 4.2 договору з першого дня прострочення. В будь-якому випадку проценти нараховуються до повного виконання позичальником своїх зобов`язань по сплаті заборгованості за цим договором, проте не більше ніж 100 (сто) календарних днів з першого дня прострочення, після чого нарахування процентів може бути припинено кредитодавцем в односторон-ньому порядку.

Відповідно п. 4.7 договору день виникнення заборгованості починається з наступного дня після настання строку сплати платежу за кредитом та/або нарахованими процентами згідно з умовами цього Договору, крім випадку, передбаченого п. 4.6 договору.

Договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Арагон» та підписано електронним підписом позичальника, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно доЗакону України «Про електрон-ну комерцію».

Також додано таблицю обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту, якою погоджено нарахування і сплату процентів за користування позикою та загальну вартість кредиту, який є невід`ємною частиною договору.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено ідентифікацію відповідача кредитодавцем та отримання за його згодою персональних даних останнього, в тому числі, номера телефону, на який в подальшому 22 січня 2022 року 15:41:49 був відправлений одноразовий ідентифікатор та встановлено, що відповідач ввів ідентифікатор 22 січня 2022 року 15:42:20.

Позивачем складено розрахунок заборгованості за договором № 4192590 від 22 січня 2022 року, який здійснено за період з 01 березня 2022 року по 01 квітня 2025 року запроцентною ставкою за яким у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором, у розмірі 32693, 25 грн., яка складається з наступного: 1500,00 грн.розмір заборгованості за тілом кредиту; 31193, 25 грн.сума нарахованих відсотків.

Також надано розрахунок санкцій за ст. 625 ЦК України, а саме : 2812, 88 грн. - збитки завдані інфляцією за період із 01 березня 2022 по 01 квітня 2025 року; 548, 74 грн. - три проценти річних від простроченої суми за період із 01 березня 2022 року по 01 квітня 2025 року.

Статтею 1054 ЦК Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1ст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Абзац 2 ч. 2ст. 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію»визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Устатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 3ст. 11 цього Законуелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 вказаного Закону ).

Згідно ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8ст. 11 вказаного Законуу разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно ч. 1ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електрон-ної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідност. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи судом встановлено, що 22 січня 2022 між ТОВ «ФК «Арагон» та ОСОБА_1 булоукладено договір № 4192590 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, яким погодили отримання відповідачем кредиту у розмірі 1500, 00 грн. За домовленістю сторін кредитні кошти надаються шляхом переказу на картковий рахунок позичальника.

На підтвердження виконання ТОВ «ФК «Арагон»зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано Підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, в рамках Договору про надання фінансових послуг з переказу коштів №ПГ-19 від 04 січня 2021 року, в якому зазначено: платник - ТОВ ФК АРАГОН, код 42014911, номер транзакції - 34285-89376-48134, дата / час здійснення переказу коштів - 2021-01-22 о 15:42:20, сума переказу, грн. 1500, 00, номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 , емітент платіжної картки отримувача Sense Banк, код авторизації 674940, код RRN 003147768959, призначення переказу «Выдача кредита по договору 4192590».

Вказане підтвердження ТОВ «ПрофітГід», яке надане суду позивачем, не є доказом перерахування коштів, оскільки є неналежним доказом, передбаченимст. 76, 77 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господар-ських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливобезпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року за № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Довідки інших фінансових компаній також не є а ні первинними бухгалтерськими документами, а ні документами зведеного обліку (виписками), не містять усіх передбачених законом реквізитів для переказу коштів і не відповідають імперативним вимогам належності та допустимості до таких доказів.

Згідно ч. 2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказуван-ня.

Фактично позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі позичальнику кредиту у заявленій сумі, а саме: меморіальний ордер чи інший первинний бухгалтерський документ, що підтверджує перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, виписки з рахунку кредитора за дату виплати коштів відповідачу відповідно ст. 19 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»таст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ч. 2ст. 78 ЦПК України.

У випадку, якщо розрахунки ведуться готівкою, мають залишитись первинні касові документи (в той же час положення договору, як і позиція позивача, прямо передбачають саме безготівковий розрахунок).

Посилання позивача на підтвердження ТОВ «ПрофітГід», як на підставу задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки воно є внутрішніми документами фінанси-вих установ та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) дійшов висновку про те, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем суду не надано належних доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів згідно кредитного договору № 4192590 на рахунок відповідача, а також фактичного користування ним кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

Частина 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК Українивстановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

В свою чергу, додані до позовної заяви додатки не свідчать про отримання відповідачем кредитних коштів.

Досліджуючи наданий розрахунок, такий сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розмір за договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. Розрахунок є виключно внутрішнім документом банку, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Указане узгоджується з постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Суд зауважує, що виникненню у позичальника обов`язку повернути позику має передувати виконання позикодавцем своїх зобов`язань щодо надання такої позики, а за відсутності доказів належного виконання своїх зобов`язань позикодавцем суд не може стверджувати про виникнення у позичальника зобов`язання щодо повернення позики.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про те, що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять, відтак такі твердження позивача не можуть бути прийняті судом. У зв`язку із не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за кредитом відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимоги ТОВ «ФК «Арагон» про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3% річних також не підлягаючими задоволенню як похідні вимоги, які залежать від наслідків розгляду первісної вимог.

Згідно вимог ст. 133, 141 ЦПК Українисудові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

КеруючисьЗакону України «Про платіжні послуги»,Закону України «Про електронну комерція», ст. 205,207, 626, 628, 638, 639, 526, 1054 ЦПК України, ст. 10-13, 76-81, 133, 141, 223, 263-265, 268, 280, 353, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст заочного рішення суду виготовлено 12 грудня 2025 року.

Суддя Л.В. Яковлєва