Рішення № 132557264, 08.12.2025, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1228/25

Провадження № 2/455/566/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2025 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засіданняСенета Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу №455/1228/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

24.06.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.03.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем був укладений договір про надання фінансового кредиту №48839-03/2024, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. на строк 120 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50 % на день.

Позивач вказує, що за договором факторингу набув право вимоги за цим договором.

Позивач зазначає, що станом на 25.07.2024 року утворилася заборгованість у розмірі 40000,00 грн., з яких 10000,00 грн. - заборгованість за основною сумою позики, 30000,00 грн. - заборгованість за відсотками.

З наведених вище підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 40000,000 грн.

Ухвалою судді від 26.06.2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання на 09 годину 30 хвилин 17.07.2025 року.

Ухвалою суду від 17.07.2025 року судове засідання відкладено на 10 годину 00 хвилин 04.09.2025 року.

29.07.2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гриба О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу ТОВ ФК «ЄАПБ» у задоволенні позовних вимог у цивільній справі №455/1228/25 в повному обсязі, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які як докази свідчили б про те, що первісним кредитором ТОА «Аванс Кредит» чи новим кредитором - позивачем ТОВ ФК «ЄАПБ» була здійснена оплата коштів на суму 10000,00 грн на банківський рахунок відповідача за договром про надання фінансового кредиту №48839-03/2024. Окрім того, 13.09.2022 року НБУ було анульовано ліцензії 20 надавачів фінансових послуг, в тому числі ТОВ «Аванс Кредит». А також, відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, як офіцер поліції і проходить військову службу у стрілецькому полку поліції особливого призначення Хижак-1, приймає безпосередню участь у бойових діях, захищає незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а відтак на нього поширюється дія п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ, тому йому мали б не нараховуватись та не стягуватись проценти за користування кредитом та штрафні санкції.

Ухвалою суду від 04.09.2025 року витребувано від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» (код за ЄДРПОУ 09806443): Інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку відкритого у АТ «ТАСКОМБАНК», станом на 28.03.2024 року. Витребувано від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» (код за ЄДРПОУ 09806443): Інформацію щодо належності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 . Витребувано від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» (код за ЄДРПОУ 09806443): Інформацію щодо надходження на картковий рахунок № НОМЕР_2 , 28.03.2024 року грошових коштів у розмірі 10000.00 грн. за кредитним договором № 48839-03/2024. Судове засідання відкладено на 10 годину 30 хвилин 03.10.2025 року, яке неодноразово відкладено.

Ухвалою суду 17.11.2025 року судове засідання відкладено на 10 годину 00 хвилин 08.12.2025 року.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У відповіді на відзив (а.с.67-91) адвокат Гончарук Д.Р. просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Його представник адвокат Гриб О.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Підтвердив, що відповідачу ОСОБА_1 дійсно було перераховано 10000,00 грн. на картковий рахунок. Водночас зазначив, що відповідач ОСОБА_1 проходить службу в полку поліції «Хижак» і на нього поширюється Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, з таких підстав.

Судом встановлено, що 28.03.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір №48839-03/2024 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідноЗУ «Про електронну комерцію»у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної карти наданими відповідачем, суму 10000,00 грн строком на 120 днів із встановленою процентною ставкою 2,50%.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в межах суми 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 120 днів, тобто до 25.07.2024 року.

Відповідно до п.п. 1.6. п.1 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта з використанням реквізитів платіжної картки №4149-39хх-хххх-8026.

25.07.2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №25072024, у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників, що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за вказаним договором факторингу.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 25.07.2024 року до Договору факторингу №25072024 від 25.07.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40000,00 грн., з яких 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30000,00 грн. - загальна заборгованість по відсоткам.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося| нарахування жодних штрафних санкцій.

У зв`язкуз неналежнимвиконанням відповідачемвзятих насебе зобов`язаньза кредитнимдоговором №48839-03/2024у встановленомудоговором порядку та строки, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 40000,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 30000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбаченихстаттею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зістаттею 514 цього Кодексудо нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зістаттею 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно достатті 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зістаттею 1080 ЦК Українипрезюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правиломстатті 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Доказами, наданими позивачем, підтверджується, що до позивача перейшли права вимоги за спірними кредитними договорами і він вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів.

Згідно з пунктом 1 частини другоюстатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першоюстатті 626 ЦК Українипередбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першоюстатті 627 ЦК Українивідповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина першастатті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першійстатті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першоїстатті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями526,530,610, частиною першою статті612 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що встатті 629 ЦК Українизакріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановленустаттею 204 ЦК Україниі не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладених кредитних договорів такі договори у розумінні статей11,509 ЦК Україниє належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов`язків сторін.

Закон України «Про електронну комерцію»визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четвертастатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка розглядається, кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогамстатті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач не надав жодного належного і допустимого доказу для спростування факту укладення спірного кредитного договору в електронному виді та накладення на нього будь якого іншого підпису.

Крім того, за змістом частини першої статті1047, частини першої статті1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, відповідно частини першоїстатті 1051 ЦК Українипозичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Тобто, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є підтвердженням отримання грошових коштів і саме на позичальника закон покладає обов`язок доказування протилежного.

Доказів виконання умов кредитних договорів та повернення коштів відповідач не надав, що в загальному, свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення кредиту.

Згідно з частиною першоюстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Позивачем було додано до позовної заяви копії кредитних договорів, паспорт споживчого кредиту, графіки платежів.

Вказані норми є підставою для висновку про те, що зазначені документи позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують отримання відповідачем кредитів, які не спростовані відповідачем.

За встановленими у цій справі обставинами неналежне виконання грошових зобов`язань призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, тому вимоги банку про стягнення заборгованості є обґрунтованими.

Суд враховує, що матеріали справи не містять даних про те, що відповідач оспорював договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту з підстав його непідписання (неукладення) чи неотримання коштів, або ж внаслідок припинення зобов`язання у зв`язку з повним виконанням тощо, а також договір факторингу - в частині переданої позивачу вимоги за кредитним договором. Розрахунок заборгованості відповдач також не спростовував.

Щодо наданоїпредставником відповідача адвокатом Гриб О.В. довідки т.в.о. заступника начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №5935/41/4/03-2025 від 30.07.2025 року, з якої відомо, що з 27.08.2019 року до цього часу ОСОБА_1 проходить службу в поліції та з 02.09.2024 року призначений на посаду інспектора взводу №3 роти №3 полку поліції особливого призначення патрульної поліції Департаменту патрульної поліції. З 27.02.2025 року по 06.04.2025 року перебував у відрядженні в Сумській області та брав безпосередню участь у заходах, необхіднх для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язкуз військовою агресією російської федерації проти України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Частиною 9статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий періодперіод функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»унормовано, що дія цьогоЗаконупоширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті102, пунктів 1,17,20частини першої статті106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 лише з 27.02.2025 року по 06.04.2025 року перебував у відрядженні у Сумській області та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федереції проти України, а відтак на відповідача в період дії договору про надання споживчого кредиту не поширювалися пільги передбачені пунктом 15статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

Отже, враховуючи, вищенаведене, позов у даній справі слід задовольнити, стягнувши з ОСОБА_1 в користь «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №48839-03/2024 в розмірі 40000,00 грн.

Відповідно дост.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, зокрема сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст.10, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса:01032, м. Київ, вул.Симона Петлюри, №30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк» заборгованість за Кредитним договором №48839-03/2024 в розмірі 40000 (сорок тисяч) грн.00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса:01032, м. Київ, вул.Симона Петлюри, №30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк» 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складання повного судового рішення 12.12.2025 року.

Суддя Пошивак Ю.П.