Рішення № 132557142, 19.11.2025, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2330/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом

ОСОБА_1

до Белзької міської ради Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач звернувся в суд з даним позовом, який мотивовано тим, що йому належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Він втратив свідоцтво про право власності на даний житловий будинок, що є перешкодою в розпорядженні цим нерухомим майном.

Дублікат свідоцтва не може бути видано з огляду на відсутність копії свідоцтва в матеріалах інвентаризаційної справи і в Белзькій міській раді (правонаступника Домашівської сільської ради).

Також, реєстрація права власності відбулася до 01.01.2013р. та на даний час законодавство щодо реєстрації права власності змінилося.

Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Заяви (клопотання) учасників справи

Представник позивача подала клопотання про розгляд справи у її та позивача відсутності, позов підтримала.

Представник відповідача подала клопотання про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечила.

Інші процесуальні дії

Ухвалою суду постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З довідки №1762 від 29.03.2024р. встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 31.07.2001р. Домашівською сільською радою на підставі рішення виконкому №9 від 10.05.2001р., належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

З технічного паспорта встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 складається з коридору площею 6,3кв.м, кухні площею 18,4кв.м, коридору площею 8,4кв.м, житлової кімнати площею 22,4кв.м, житлової кімнати площею 30,5кв.м, житлової кімнати площею 12,1кв.м, кладової площею 7.2кв.м. Загальна площа будинку становить 105.3кв.м, житлова площа 65.0кв.м.

Згідно витягу з будинкової книги, місце проживання позивача зареєстровано в спірному житловому будинку.

Рішенням Белзької міської ради Львівської області вирішено видати дублікат свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , видачу якого доручено КП ЛОР «Червоноградське МБТІ».

Оцінка суду

Позивачем ставиться питання про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового приживання в них. Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові за № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» констатує факт того, що відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

У постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

У вищевказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правило за аналогією закону (а саме, статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові за № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» констатує факт того, що відповідно до ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок належить позивачу та він використовує його для власного проживання, однак правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на це майно втрачений, з огляду на що в нього відсутня змога здійснити державну реєстрацію права власності на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також, судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність реєстрації права власності на спірне майно за будь-якою іншою особою.

За таких підстав, суд дійшов висновку про необхідність в задоволенні вимог позивача про визнання права власності на житловий будинок.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та належні до нього господарські будівлі і споруди, який належить йому на підставі свідоцтва про право власності, виданого 31.07.2001р. Домашівською сільською радою на підставі рішення виконкому №9 від 10.05.2001р. та записаного в реєстрову книгу КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» за №73.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо рішення не було вручено в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Белзька міська рада Львівської області, ЄДРПОУ:04056144, місцезнаходження: вул.Домініканська,1, м.Белз, Шептицький район, Львівська область.

Головуючий: М. Я. Адамович