Рішення № 132556823, 25.11.2025, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/18603/20

Провадження №2/521/55/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року місто Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя Плавич І.В.,

секретар судового засідання Петренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа Одеська міська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , третя особа Одеська міська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову послалась на те, що є співвласником земельної ділянки під кадастровим номером 5110137300:55:014:0021 згідно з Державним актом серії ЯЕ 759349 від 15.12.2009 року по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 13/25 частин будинку, який розташований на цій земельній ділянці, отримала у власність в 1996 році на підставі договорів міни та дарування. З зазначеною ділянкою межує земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , яка належить територіальній громаді міста Одеса. Домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 , перебуває у спільної частковій власності відповідачів. Як зазначає позивач, впритул до її ділянки відповідачем ОСОБА_16 або іншими співвласниками була зведена самовільна споруда без її дозволу та дозволу ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Також без її дозволу ОСОБА_2 зайняв частину її ділянки, встановив опори на її огорожу, самоуправно зрізав металеву сітку та заявляв, що хоче пересунути паркан, оскільки земля належить йому. Позивач вважає, що відповідач має наміри захопити її землю. Вона намагалася перешкодити його діям, але він поводився агресивно. ОСОБА_1 зазначає, що відповідач звів паркан з ракушняку впритул до частини її паркану. На самовільно збудованій будівлі відповідач встановив нахил криши у бік ділянки позивачки, що призвело до стікання опадів. Кришу та прибудову до огорожі після звернення позивача до суду ОСОБА_2 демонтував. Впритул до паркану позивачки була зведена стіна з цегли. Внаслідок протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 зверталась до поліції, медичних установ.

З урахуванням останньої редакції позовної заяви від 24.08.2024 позивач просить усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання солідарно відповідачів знести за власний рахунок самовільні будівлі та споруди на відстані 1 метр від межі земельної ділянки: опору, яка знаходиться на земельній ділянці позивачки та металевий навіс, який спирається на неї; цегляну стіну, яка примикає до огорожі позивачки з боку сусідньої ділянки відповідачів; будівлю, яка позначена на схемі експертного висновку як КН-1. Перенести за власний рахунок кам?яну огорожу відповідно до межі між земельними ділянками номер 24 та АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідачів.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнає. До суду подав відзив, в якому просить в позовних вимогах відмовити. Вважає їх такими, що суперечать вимогам закону, не ґрунтуються на фактичних обставинах. Стверджує, що ніколи не чинив перешкод позивачці в користуванні її майном, не зводив ніяких самовільних будівель і споруд з порушенням її прав, не завдавав шкоди її рослинам. Усі ці твердження ОСОБА_1 не відповідають дійсності. Факти, на які вона посилається, не мали місця. З народження, тобто з 1968 року, проживає в будинку АДРЕСА_1 , нині - з дружиною і двома дітьми. Є власником в порядку приватизації житла квартири АДРЕСА_2 . Будинок одноповерховий, багатоквартирний. Окрім його сім?ї, в будинку мешкають ще три родини. Усі квартири приватизовані. Прибудинкова територія є власністю Одеської територіальної громади. Нею користуються усі мешканці будинку, тобто близько 13 осіб. Він не зводив впритул до межі земельної ділянки ОСОБА_1 самовільні споруди без дозволу співвласників. Відповідач наголошує, що ОСОБА_1 не зазначає, які споруди ним зведені, не додала доказів цього. Твердження ОСОБА_1 , що він самоправно зайняв частину її приватної ділянки та встановив опори на її огорожу та безпосередньо на ділянку, також не відповідають дійсності та спростовується документами, доданими самою позивачкою до позову, висновком експертизи, проведеної за її клопотанням. ОСОБА_2 зазначає, що не зрізав металеву сітку, не висловлював намірів захопити чужу землю. Не має жодних планів по зведенню якихось самовільних будівель. Не здійснював ніяких неправомірних дій, не будував незаконних будівель та споруд, не застосовував фізичну силу до сусідки, не використовував нецензурну лайку, не застосовував сльозогінний газ, не завдавав шкоди рослинам. Усі ці твердження позивачки не відповідають дійсності. Багато років відповідач намагається не спілкуватися з позивачем, оскільки вона схильна до конфліктів, часто поводиться агресивно по відношенню до оточення. Періодично приходить у двір відповідача, влаштовує скандали, кривдить мешканців нецензурною лайкою. Вказує мешканцям чужого двору, де і як зберігати майно, перешкоджає в озелененні та благоустрої прибудинкової території, розкидує і псує чуже майно. Кілька разів вони вимушені були звертатися до поліції. Свої дії ОСОБА_1 пояснює тим, що хоче бачити, що відбувається у сусідньому дворі. Металеву сітку на початку травня 2020 року зрізав чоловік позивачки ОСОБА_19 . В результаті у двір відповідача часто забігали собаки сусідки без намордників та турбували мешканців будинку, кидаючись на дітей і дорослих. Власники тварин відмовлялися прибирати за ними. Огорожа, яка розділяє двори позивача та відповідача, існує в різному вигляді (дерев`яний штахетник, шифер, черепашник) з моменту спорудження будинку. До чотирьох капітальних будівель, які зазначені в експертизі, ОСОБА_2 не має жодного стосунку. Усі ці будівлі розташовані тут багато років (житловий будинок більше 120 років) задовго до придбання позивачкою частини будинку АДРЕСА_1 та подальшої приватизації ділянки спільно з сусідами (держакт 2009 року). Частину огорожі з каменя позивачка неодноразово називає в позові своєю огорожею, вона зроблена зі старого каменя ракушняка, ширина якого значно перевищує 18 см. Закономірно, що огорожа розташована на межі двох ділянок. Позивачка користується спільно із співвласниками великою ділянкою загальною площею 0,1281 га. Будинок далеко від межі. Тобто ніяких реальних перешкод в користуванні ділянкою у ОСОБА_1 немає. Жодних фактів порушення ОСОБА_2 прав позивачки правоохоронними органами не встановлено. Відповідач звертає увагу суду на те, що співвласники будинку АДРЕСА_1 жодних претензій до мешканців сусіднього двору не мають.

Позивачка та її представник в судове засідання не з?явилися, повідомлялися про дату та час належним чином. Представник позивачки до суду подав заяву про проведення судового засідання без участі позивача та її представника, підтримав доводи позовної заяви та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з?явилися, повідомлялися про дату та час належним чином. Від представника відповідача до суду надійшла промова у судових дебатах, в якій відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у позові відмовити.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та третя особа Одеська міська рада неодноразово повідомлялись про слухання справи, але в судові засідання не з`явились, відзивів на позов до суду не надали.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1996 року на підставі договорів міни та дарування є власником 13/25 частин будинку АДРЕСА_1 . Згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 759349 від 15.12.2009 року ОСОБА_1 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 є співвласниками земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:55:014:0021. Форма власності спільна сумісна. Цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Дана земельна ділянка межує із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває в комунальній власності, на якій розташований багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 . Інші відповідачі є власниками квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 в даному будинку.

Висновком експерта судової земельно-технічної експертизи № 23-3097 від 29.09.2023 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, проведеної за клопотанням позивача, встановлено наступне. На перше питання: «Які будівлі, споруди фактично розташовані ближче 1 метра до межі від Б до В земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137300:55:014:0021, що зазначена в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №759349?» судовий експерт Сергій Стець надав висновок, що ближче 1 метра до межі від Б до В земельної ділянки по АДРЕСА_1 розташовані чотири капітальні будівлі, позначені на плані умовними номерами 1, 2, 3 та 4 (див. додаток А «План-схему досліджуваної земельної ділянки») також будівлі зафіксовано в матеріалах фотофіксації в додатку «В».

На друге питання: «Які будівлі, споруди фактично знаходяться повністю або частково на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137300:55:014:0021 вздовж межі від Б до В, що зазначена в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №759349?» судовий експерт Сергій Стець надав висновок, що на земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137300:55:014:0021, що зазначена в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №759349 знаходиться частина споруди (кам`яної огорожі), а саме 18 см в глибину досліджуваної ділянки. Графічно невідповідність фактичної огорожі меж передбаченим документацією із землеустрою зображено в додатку «А».

Таким чином, з висновку експерта вбачається, що межа земельної ділянки позивача під номер 24 проходить прямо по стінах капітальних будівель номери 1- 3. Що стосується будівлі 4, то вона за Державним актом має бути на відстані від межі ділянки.

Суд погоджується з доводами відповідача ОСОБА_2 , що позивачем не доведено та не роз?яснено, хто саме з відповідачів та коли побудував чотири капітальні будівлі під номерами 1, 2, 3, 4, зазначені у висновку експерта. Докази того, що дані будівлі перешкоджають позивачу користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137300:55:014:0021, ОСОБА_1 не надала.

Також суд враховує, що інші співвласники земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:55:014:0021 до суду не зверталися, жодних претензій до відповідачів не пред?являли.

Відповідаючи на друге питання, судовий експерт встановив, що на земельній ділянці позивача знаходиться лише частина кам?яної огорожі. Жодних доказів того, що ця кам?яна огорожа побудована відповідачами позивачем не надано. Позивач також не пояснює та не підтверджує, хто є власником або користувачем будівлі КН-1, яке її призначення, яким чином вона перешкоджає позивачці у реалізації прав, як співвласника сусідньої земельної ділянки.

Опора, металевий навіс, цегляна стіна, які ОСОБА_1 просить знести, судовим експертом у висновку не описано та не зафіксовано. Жодних доказів наявності цих споруд належними та достовірнимим доказами не підтверджується.

Висновки експерта відповідають матеріалам Технічного звіту інженера - геодезиста ФОП ОСОБА_20 , доданому позивачем до позову.

З відповіді Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 09.06.2020 року вбачається, що комісія, яка виїхала на місце 26.05.2020 року, встановила, що на ділянці самої позивачки по АДРЕСА_1 виконуються будівельні роботи по реконструкції домоволодіння шляхом зведення прибудови. Проте, відомості відносно реєстрації дозвільних документів на будівництво за цією адресою відсутні. Жодних порушень на межі ділянок з боку мешканців будинку під

АДРЕСА_6 не зафіксовано.

Допитані судом свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 непідтверджують заявлених позовних вимог.

Свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 пояснили в суді, що не бачили, щоб відповідачі вчиняли якійсь дії, спрямовані на порушення прав позивачки, не бачили, щоб щось будували, руйнували, ламали, знищували. Чули лише зі слів ОСОБА_27 , що ніби сусід «заліз». Але претензій щодо межі своєї спільної ділянки співвласники не мають. Свідок ОСОБА_21 пояснив, що є співвласником житлового будинку та ділянки по АДРЕСА_1 . Той шматок паркану, про який казала Тамара, є частиною споруди. З ОСОБА_2 незнайомий, свідком конфліктів не був, навісу не бачив, паркан складається частково з каменю.

Свідок ОСОБА_28 пояснив, що живе по АДРЕСА_1 впродовж 70 років. ОСОБА_2 знає, конфліктів з ним немає. Приватизація землі у них проведена по паркану. Коли він став власником, паркан стояв. Поділ ділянки між співвласниками не оформлений. Свідок ОСОБА_22 пояснила, що дружить з позивачкою багато років, сама не бачила нічого. Тамара говорила про сітку та кущі. Хто відповідач не знає.

Відповідно до ч. 1ст.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За ч. 1ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідност. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2ст.90ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно дост.103ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно дост.107ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно- кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до ч. 2ст.152ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний власник, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень стосовно користування або розпорядження, а відповідачем ? лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Відповідні дії особи повинні мати характер триваючого правопорушення, наявного у момент подання позову. На підставі статті 391 ЦК України, тобто шляхом усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, право власності може бути захищено лише у разі доведення факту його порушення.

Позиції про можливість захисту права власності способом, передбаченим у статті 391 ЦК України, лише за умови доведеності факту його порушення, послідовно дотримується Верховний Суд. При цьому у його постановах неодноразово зазначалося, що саме на позивача покладено обов`язок довести факт дійсного порушення його права, яке, на думку цієї особи, полягає у позбавленні можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй майном (постанови від 15.03.2018 у справі № 300/690/16-ц, від 28.03.2018 у справі № 332/4891/15-ц, від 28.03.2018 у справі № 589/4556/16, від 28.03.2018 у справі № 372/918/16-ц). У випадку, коли відповідач не вчиняв дій, які спричиняють позивачеві перешкоди у володінні та користуванні майном, вимоги про захист права власності шляхом усунення відповідних перешкод свідчать про обрання позивачем неналежного способу захисту.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд таучасники судовогопроцесу зобов`язанікеруватися завданнямцивільного судочинства,яке превалюєнад будь-якимиіншими міркуваннямив судовомупроцесі (ст. 2 ЦПК України).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права ст. 10 ЦПК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріали справи не містять достатніх доказів протиправності поведінки відповідачів, вчинення ними дій, спрямованих на порушення прав позивачки. Належних, допустимих та достовірних доказів своїх позовних вимог позивачка не надала.

Отже, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа Одеська міська рада - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_8 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_9 ).

Відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_9 ).

Відповідач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_9 ).

Відповідач: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_10 ).

Відповідач: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_10 ).

Відповідач: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_11 ).

Відповідач: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_11 ).

Відповідач: ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ).

Третя особа: Одеська міська рада (ЄДРПОУ 26597691, 65026, м. Одеса, пл. Думська,1).

Суддя: І.В. Плавич