Рішення № 132554866, 12.12.2025, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17730/25

Провадження № 2/643/7283/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2025 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Вишнякової Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 20270,73 грн., судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200 грн. (Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.09.2025).

В обґрунтуваннязаявлених вимогпозивач зазначив,що 19.08.2019року міжАкціонерним товариством«Мегабанк» тавідповідачем ОСОБА_1 укладено Договір№ TDB.2019.0991.163про відкриттярахунків,видачу таобслуговування платіжнихкарток МПСз відкриттямкредитної лінії за умовами якого відповідачу було надано кредитні кошти. Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 20270, 73 грн., з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 6887,66грн, заборгованість за процентами в сумі 13383, 07грн. У свою чергу, на підставі укладених договорів про відступлення прав вимоги, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим позивач просить стягнути заборгованість на свою користь.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 23.09.2025, цивільну справу передано за підсудністю до Салтівського районного суду міста Харкова.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025, справа розподілена судді Довготько Т.М.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 20.10.2025, позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 23.10.2025 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач відзив на позовну заяву не подала.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

19.08.2019 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір № TDB.2019.0991.163 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії, пунктом 1.1. якого передбачено, що цей Договір є Договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картами todobank у АТ «Мегабанк» (даліПравила). Підписання сторонами цього договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги Банку (Додаток № 1 до Договору), даліТарифи, вступають в силу для сторін одночасно з підписанням цього Договору і складають єдиний договір.

Згідно з п. 2.1. Договору № TDB.2019.0991.163 Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку-1 платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії.

Пунктом 2.2. Договору № TDB.2019.0991.163 визначені умови кредитування Карткового рахунку-1: тип кредитукредитування рахунку (кредитна лінія); мінімальний ліміт кредитної лінії 200000, 00 грн.; пільговий період для нарахування процентів по заборгованості до 62 днів; процентна ставка56% річних; кінцевий строк, до якого має бути сплачена заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії у повному обсязі18.08.2020. Банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання в частині видачі відповідачу кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку відповідача за тарифним пакетом «todobank».

Проте, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання не виконала, внаслідок чого згідно довідки-розрахунку заборгованості Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк» станом на 03.09.2024 за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 20270, 73 грн., з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 6887,66грн, заборгованість за процентами в сумі 13383, 07грн.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) Банк та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклали договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до п. 1 якого Банк відступив новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набув права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників. За договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4 договору № GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21723211,51 грн (ціна договору). Ціна договору сплачується новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до п. 14 цього договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Оплата підтверджується копією платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 на суму 23425777 грн.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі, і за кредитним договором № TDB.2019.0991.163 від 19.08.2019, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024.

27.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» і ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» уклали договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Пунктом 14 договору № 1/12 визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

Відповідно до умов договору № 1/12 Товариство набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами. Згідно з витягом з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, серед інших, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № TDB.2019.0991.163 від 19.08.2019, відповідно до якого, боржником є ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «МЕГАБАНК» та відповідач уклали договір про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток з відкриттям кредитної лінії, за яким відповідачці було надано можливість використовувати кошти у межах встановленого кредитного ліміту, тобто між сторонами фактично склались договірні правовідносини у порядку статей626,628 ЦК Українищодо отримання кредиту.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор (Банк) за договором надав грошові кошти боржнику, тобто виконав свої зобов`язання з надання коштів.

На підтвердження наявності невиконаних кредитних зобов`язань позивач надав виписки по особовому рахунку відповідача, в яких відображено рух наданих кредитних коштів та нараховані проценти за користування.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженимнаказом Мін`юсту від 12.04.2012 № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах належать касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо.

Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.

Як вбачається із виписки по рахунку, відповідач користувалася кредитним лімітом.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом на підставі досліджених договорів відступлення права вимоги встановлено, що до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № TDB.2019.0991.163 від 19.08.2019, а тому з дати відступлення права вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» стало кредитором за вказаним договором.

Оскільки первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання боржнику кредитних коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак відповідач, в порушення ст.509,1048,1049,1054 ЦК Українита умов договору, зобов`язань щодо їх повернення не виконав, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в повному обсязі.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів в сумі 13383,07 грн., суд зазначає наступне.

Частина 2ст. 1056-1 ЦКвизначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦКпозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктами 2.2.5., 2.2.6. Кредитного договору № TDB.2019.0991.163 від 19.08.2019 встановлено процентну ставку у розмірі 56%, тобто узгоджені проценти за правомірне користування чужими коштами.

Натомість, згідно з п. 5.1. Кредитного договору № TDB.2019.0991.163 від 19.08.2019 у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов`язання щодо сплати заборгованості за Кредитною лінією, Клієнт на письмову вимогу Банку, у строк зазначений у вимозі, сплачує на користь Банку суму боргу, з урахуванням індексу інфляції (тільки якщо індекс інфляції більше одиниці), а також відповідно дост. 625 Цивільного кодексу України80% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору № TDB.2019.0991.163 від 19.08.2019 у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитною лінією, Клієнт на письмову вимогу Банку, у строк зазначений у вимозі, сплачує на користь Банку суму боргу, з урахуванням індексу інфляції (тільки якщо індекс інфляції більше одиниці), а також відповідно дост. 625 Цивільного кодексу України80% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Тобто, сторони визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір.

Таким чином, виходячи з умов укладеного між Банком та відповідачем Кредитного договору № TDB.2019.0991.163 від 19.08.2019, за правомірне користування чужими коштами в межах строку кредитування відповідач сплачує проценти у розмірі 56% річних згідно з п. п. 2.2.5., 2.2.6., а після закінчення строку кредитування відповідач сплачує проценти за неправомірне користування чужими коштами відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Договору таст. 625 ЦК, частиною 2 якої передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Відповідно до п. 2.2.7. Кредитного договору № TDB.2019.0991.163 від 19.08.2019 кінцевим строком повернення кредиту є 18.08.2020 року. Відтак, проценти за правомірне користування кредитними коштами нараховуються відповідачу по 18.08.2020 року, а з 19.08.2020 року проценти нараховуються як відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань на підставі п.п. 5.1., 5.2. Кредитного договору № TDB.2019.0991.163 від 19.08.2019 таст. 625 ЦК.

Водночас,Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 рокуна всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення судового рішення.

Згідно з п. 18Прикінцевих та перехідних положень ЦКу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, нарахування відповідачу процентів згідно з п.п. 5.1., 5.2. Кредитного договору № TDB.2019.0991.163 від 19.08.2019 починаючи з 24.02.2022 року є неправомірним.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів підлягають частковому задоволенню в сумі 11565,23 грн., з яких проценти за користування кредитом3201,91 грн. із розрахунку 6887,66 грн. х (56%/365) х (365-62) днів, та проценти за неправомірне користування кредитом за період з 19.08.2020 року по 23.02.2022 року в сумі 8363,32 грн. із розрахунку 6887,66 грн. х 80% х 554 днів /365.

З огляду на вищевикладені обставини суд вважає, що позовні вимоги з в частині стягнення з відповідача процентів підлягають частковому задоволенню в сумі 11565,23 грн.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниіз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову пропорційно задоволених позовних вимог 2204,38 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 11200, 00 грн, то суд зазначає наступне.

Стаття 133 ЦПК Українивизначає види судових витрат.

Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви та заяви про розподіл судових витрат додав (в копіях): договір про надання правничої допомоги від 01.07.2025 № 1/07 (з додатками), укладений між ТОВ «ФК Єврокредит» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС»; реєстр боржників від 21.07.2025, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12116893 від 14.08.2025, відповідно до якого, загальна вартість послуг складає 11200 грн, з яких 1 200,00 грн проведення юридичного та фінансового аналізу, 10 000,00 грн складання позовної заяви; ордер на надання правничої допомоги від 11.08.2025, АО «Альянс ДЛС».

Статтею 137 ЦПК Українивстановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертійстатті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, суд вважає, що наведений адвокатом обсяг послуг з їх вартістю (11200,00 грн.) є неспівмірним із складністю справи та затраченим часом на надання таких послуг. Заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру, а тому суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 4000 грн.

Оскільки позов задоволено частково, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 3640,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.4,12,13,80,81,141,263,265 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за договором № TDB.2019.0991.163 від 19.08.2019 у розмірі 18 452 /вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дві/ грн 89 коп. з яких: 6887,66 грн заборгованість за кредитом, 11565,23 грн заборгованість за процентами.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» 2204,38 грн. судового збору та 3640,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього у загальному розмірі 5 844 /п`ять тисяч вісімсот сорок чотири/ грн. 38 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.12.2025.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», місце знаходження юридичної особи: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105, код ЄДРПОУ 49001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.М.Довготько