Постанова № 132546882, 10.12.2025, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/1129/25

Провадження № 3/272/460/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року

Суддя Андрушівського районного суду Житомирської області Волков І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Андрушівка матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше піддано адміністративному стягненню, РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, українця, проживаючого: АДРЕСА_1 ,

за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2025 року водій ОСОБА_1 по вул. Набережна, с. Гальчин, керував транспортним засобом ВАЗ 21104 держаний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився.

29.09.2025 року водій ОСОБА_1 по вул. Набережна, с. Гальчин, керував транспортним засобом ВАЗ 21104 держаний номерний знак НОМЕР_2 не маючи при цьому права керування, таке правопорушення вчинено повторно протягом року, а саме був притягнений за ч. 2 ст. 126 КУпАП постановою від 28.08.2025.

ОСОБА_1 в судове засідання 22.10.2025, 05.11.2025 та 10.12.2025 не з`явився.

Згідно зі ст. 268 КУпАП, яка не передбачає обов`язкової участі особи при розгляді справи за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також з урахуванням принципу судочинства, зазначеного в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На думку суду неодноразова неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності до суду, яка повинна добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, свідчить про безпідставне умисне затягування справи, нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України" (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

У ст. 129 Конституції України, закріплено конституційний припис, згідно якого, розгляд справ в судах відбувається відкрито, що, в свою чергу, гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись як про результати судового розгляду, так й отримати копію судового рішення з метою оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до принципу диспозитивності, на якій неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності. Відтак, суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність ОСОБА_1 , який не повідомив про причину неявки та не подав будь яких заяв, однак, його право на захист не порушується з вищевикладених підстав.

Факт вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 468403 від 29.09.2025 року вбачається, що 29.09.2025 року водій ОСОБА_1 по вул. Набережна, с. Гальчин, керував транспортним засобом ВАЗ 21104 держаний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився.

протокол серії ЕПР1 № 468418 від 29.09.2025 року вбачається, що 29.09.2025 року водій ОСОБА_1 по вул. Набережна, с. Гальчин, керував транспортним засобом ВАЗ 21104 держаний номерний знак НОМЕР_2 не маючи при цьому права керування.

Постанову серії ЕНА № 5594203 від 28.08.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП.

розписку про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП

розписку про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спецприладів.

розписку про ознайомлення водія з вимогами ч. 1,7 ст. 266 КУпАП.

направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння.

акт огляду на стан сп`яніння, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду.

довідка з якої вбачається, що особа ОСОБА_1 не має посвідчення водія та те, що до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався.

Диск відеозапису з камери поліцейського, на якому зафіксовано процедуру оформлення адміністративних матеріалів.

Отже, дослідивши матеріали справи,суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до положень ст. ст.245, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо, а також показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи суддя повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено та доведено дослідженими матеріалами справи та доданим відеозаписом.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Враховуючи вищевикладене та оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, суд визнає доведеним поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення.

Призначаючи адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, враховується характер вчиненого адміністративного правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, його майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП, накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень, які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (ст. 286 КК України) або в цьому ж порушенні, вчиненому в стані сп`яніння (ст. 286-1 КК України), незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами (Постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20).

Положенням ст.23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачена мета адміністративного стягнення: адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Тож, покарання виступає необхідним засобом виховного характеру стосовно правопорушника та запобіганням правопорушенням.

Провадження у справах про адміністративне правопорушення, згідно зі ст. 7 КУпАП, повинно здійснюватися на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Суспільна небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення

Обставиною, що пом`якшує відповідальність порушника за вчинене адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 34 КУпАП судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність порушника за вчинене адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 35 КУпАП не встановлено.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Оцінивши обставини скоєння правопорушень за ч.5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та особу порушника, вважаю за необхідне піддати його штрафу в дохід держави у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 126 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

При обранні виду адміністративного стягнення ОСОБА_1 з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800, 00 грн. (сорок тисяч вісімсот гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке складає 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн..

Керуючись ст. ст. 9, 33-36, 39, 40-1, 126 ч.5, 130 ч.1, 251-252, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.. 4 Закону України «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн. (сорок тисяч вісімсот гривень 00 коп.) в дохід держави (протокол серії ЕПР1 № 468418 від 29.09.2025, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК у Житомир обл/Житомир обл 21081300, р/р отримувача UA368999980313060149000006001, код ЄДРПОУ 37976485, код класифікації доходів бюджету 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постановине пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, відповідно до ст. 308 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн. (р/p UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ37993783, отримувач - ГУК у м. Києві / м. Київ/ 22030106, банк отримувача - Казначейство України( ел.адм.подат).

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Андрушівський районний суд на протязі десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя:І. М. Волков