Вирок № 132546609, 10.12.2025, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/1285/24

1-кп/154/202/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2025 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Володимирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030510000004 від 02.01.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Першотравневе, Овруцького району, Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , старшого стрілка, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає в АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.357 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 перебуваючи в м.Володимир Волинської області по вул.Ковельській, точного часу і місця в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 12.12.2023, знайшов банківську карту, емітовану АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 на ім,я ОСОБА_7 та в подальшому, діючи умисно в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом та метою протиправного збагачення, використовуючи вищевказану знайдену банківську карту, неодноразово здійснював нею рахунок у магазинах м.Володимир Волинської області.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушень визнав повністю, погодився з кваліфікацією інкримінованого злочину, підтвердивши фактичні обставини справи і зібрані по ній докази. Пояснив, що банківську карту «Ощадбанк» знайшов біля «АТП» по вул.Ковельській в м.Володимирі, вирішив спробувати розрахуватись нею в магазині, придбав пачку цигарок, вийшло розрахуватись карткою, оплата пройшла. Протягом двох днів розраховувася цією карткою, витрачав на свої особисті потреби, а потім її викинув. Поліція вже знайшла його в Чорнобаєвці, де він проходив службу. В ході досудового слідства повністю визнавав свою провину, давав аналогічні пояснення, відшкодував потерпілому шкоду у повному обсязі в перший же день, коли приїхала поліція. Щиро кається у скоєному, зробив для себе відповідні висновки. На теперішній момент працює на підприємстві в будівельній бригаді, але чекає закінчення розгляду справи, щоб повернутись на військову службу.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, переконавшись у добровільності та істинності його позиції за згодою сторін, у відповідності до ч.3ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з`ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз`яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини та кваліфікацію інкримінованих правопорушень справи в апеляційному порядку.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у викраденні офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів, доказана повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 357КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст. ст.65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, його поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Отже, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, перевиховання та попередження вчиненню нових злочинів.

При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно з ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, дані про особу винного, який вважається не судимим, на обліку в Центрі пробації не перебуває, проходив військову службу, мав поранення та тривалий час проходив лікування, офіційно працевлаштований на підприємстві в будівельній бригаді, отже має постійний дохід, бажає повернутись на службу, проживає з сім,ю, утримує двох неповнолітніх дітей, в спеціалізованих установах на обліку не перебуває. Вину у вчиненому злочині визнав як в ході досудового слідства так і в ході розгляду справи, в добровільному порядку відшкодував потерпілому спричинену шкоду у повному обсязі на стадії досудового слідства, засуджує себе за вчинене діяння, щиро кається.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд вважає можливим визнати активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття у вчиненому та добровільне відшкодування спричиненої шкоди.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого відсутні.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання також враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого правопорушення (проступку), думки сторони публічного обвинувачення, а також потерпілого, який претензій матеріального чи морального характеру не має та не наполягав на суворій мірі покарання, обставин, які пом`якшують покарання винного, зокрема активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди та щире каяття, поведінка після вчинення злочинів, ставлення до скоєного, та відсутність обтяжуючих обставин, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в мінімальних межах, установлених санкцією ч.1 ст.357 КК України. Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання та попередження вчиненню нових злочинів.

За вимогами ч.2ст.124 КПК Україниу разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються з державного бюджету України. Суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що під час досудового розслідування для залучення експерта з метою проведення технічних експертиз документів(висновок №СЕ-19/103-24/4790 -БД від 19.03.2024) витрачено 8654,37грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12.01.2024 року, слід скасувати.

Керуючись ст. ст.368,370,374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку за ч.1 ст.357 КК України і призначити йому покаранняу виді штрафу в розмірі в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави: ГУК у Волинській області, м.Луцьк; банк отримувач:Казначейство України ІBAN:UA888999980313030115000003550, ЄДРПОУ 38009371, судові витрати за проведення технічної експертизи документів висновок №СЕ-19/103-24/4790 -БД від 19.03.2024 в розмірі 8654,37грн (вісім тисяч шістсот п,ятдесят чотири),37 грн.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12.01.2024 року - скасувати.

Речові докази: оптичний диск «DVD-R» із відеозаписом - зберігати в матеріалах кримінального провадження; сніжколіп червоного кольору дитячу пластикову лопатку зеленого кольору, бонусну картку «Наш край» №0900892, куртку сіро-білого марки «QU1KSILVER», які передані на зберігання до кімнати речових доказів Володимирського РВП ГУНП у Волинській області повернути ОСОБА_4 .

На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_8