Рішення № 132543763, 10.12.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8164/25

(2/199/4224/25)

Рішення

Іменем України

10 грудня 2025 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра, в складі:

головуючого судді - Кошлі А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Кахикало А.С.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в м.Дніпро цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Добропільської міської ради, Добропільської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області треті особи: Комунальне підприємство "Добропільська служба єдиного замовника", ОСОБА_2 про визнання членом сім`ї наймача та зобов`язання надати дозвіл на зміну умов договору найму,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Добропільської міської ради, Добропільської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області треті особи: Комунальне підприємство "Добропільська служба єдиного замовника", ОСОБА_2 про визнання членом сім`ї наймача та зобов`язання надати дозвіл на зміну умов договору найму.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач 22.12.2000 року вселився до двохкімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 з дозволу основного квартиронаймача дружини його рідного брата ОСОБА_2 , в якій мешкає по теперішній час. Квартира знаходить в комунальній власності Добропільської міської територіальної громади в особі Добропільської міської ради. Відповідна квартира була надано ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Добропільської міської ради від 03.08.1987 № 281. Станом на сьогодні ОСОБА_2 знята з реєстрації, втратила цікавість до цієї квартири та з позивачем не спілкується багато років, її місцезнаходження йому не відоме. 17.03.2025 року позивач звернувся із заявою до начальника Добропільської військової адміністрації з метою переоформлення прав на вказану квартиру, долучив відповідні документи. 03.04.2025 року з урахуванням зауважень громадської комісії з житлових питань просив надати дозвіл на переоформлення договору найму з попереднього наймача на нього. 07.05.2025 року розпорядженням начальника міської військової адміністрації № 544 позивачу відмовлено у наданні дозволу в переоформленні договору найму. Підставою послугувала відсутність доказів, що свідчать про спільне ведення господарства та постійного проживання разом з наймачем. Позивач зазначає, що він більше 15 років проживає у вказаній квартирі, його сім`я оплачує комунальні послуги, у зв`язку з чим просить визнати його членом сім`ї наймача ОСОБА_2 та зобов`язати виконавчий комітет Добропільської міської ради надати дозвіл на переоформлення найму займаного житлового приміщення.

Позивач в судові засідання не прибував, надав заяву про розгляд справи без його участі.

ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи без неї. Позовні вимоги підтримує.

Представники відповідачів в судові засідання не прибували, відзив на позов не надали, заяви чи клопотання не надходили.

Ухвалою суду від 07.10.2025 року витребувано у відділу реєстрації Добропільської міської ради Донецької області інформацію про зареєстрованих та знятих з реєстрації осіб за адресою: АДРЕСА_1 .

03.11.2025 року відділ реєстрації Добропільської міської ради Донецької області надав інформацію про реєстрацію осіб.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Добропілля, Донецької області. З 22.12.2000 року зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

17.03.2025 року позивач звернувся до начальника Добропільської міської військової адміністрації із заявою, в якій зазначив, що він 3 22.12.2000 року зареєстрований та мешкає в квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Вказана квартира була надана його сестрі ОСОБА_2 приблизно у 1987 році, вона знята з місця реєстрації, втратила цікавість до вказаної квартири. В 1999 році вказану квартиру було виключено зі складу службових. Також зазначено, що з 07 на 08 березня 2025 року вказана квартира була повністю зруйнована внаслідок ракетного удару. ЗУ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України» не передбачає виплат компенсацій наймачам квартир комунальної форми власності. Враховуючи зазначене, не має змоги реалізувати право на житло, яке гарантоване Конституцією, відповідна квартира була єдиним житлом. У зв`язку з чим просив переоформити ордер на жиле приміщення (квартиру) за адресою АДРЕСА_1 , з його сестри на нього. Оформити передачу йому в приватну власність вищевказану квартиру.

03.04.2025 року подано заяву-уточнення в якій при розгляду його питання просив врахувати висновки Верховного суду у справах № 199/736/22, № 344/12427/21.

15.04.2025 року розпорядженням начальника міської військової адміністрації № 339 відмовлено ОСОБА_1 у долученні необхідних документів.

07.05.2025 року розпорядженням начальника міської військової адміністрації № 544 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на переоформлення договору найму на жиле приміщення (квартиру) за адресою АДРЕСА_1 . Рішення мотивоване відсутністю доказів, що свідчать про спільне ведення господарства та постійного проживання разом з наймачем і ведення спільного господарства з наймачем (дружиною брата), що передбачає наявність спільних витрат, спільний бюджет, спільна сплата рахунків, оформлення кредитів, докази про спільне придбання майна, квитанції, довідки про спільне проживання та ведення господарства, тощо. Вказане рішення прийнято за результатами засідань громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради.

Листом від 26.05.2025 року № 185 КП «Добропільська служба єдиного замовника» повідомила позивача про те, що на підприємстві відсутній оригінал особового рахунку відкритий згідно рішення виконкому № 281 від 03.08.1987 оскільки він видавався в одному екземплярі.

Рішенням від 15.12.1999 року вищевказану квартиру виключено зі складу службового житла.

08.03.2025 року внесено відомості до ЄРДР №2202….451 за ч. 2 ст. 438 КК України за фактом 2 ракетних ударів, внаслідок яких пошкоджено майно.

16.02.2024 року виготовлено технічний паспорт на вищевказану квартиру.

Згідно наданої 03.11.2025 року відділом реєстрації Добропільської міської ради Донецької області надав інформацію про реєстрацію осіб за адресою АДРЕСА_1 зазначено: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована у період з 18.09.1987 року по 14.05.2004 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований у період з 18.09.1987 року по 12.09.2000 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований у період з 27.02.1988 по 12.09.2000 року; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований з 22.12.2000 по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 був зареєстрований у період з 31.10.2001 по 14.05.2004 року.

Як вбачається з долучених свідоцтв про народження та про укладання шлюбу, ОСОБА_3 є рідним братом позивача. Дружиною ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , тобто вона не є сестрою позивача, як ним було вказано у відповідних заявах. Вона була знята з реєстрації 14.05.2004 року.

На підтвердження факту постійного та спільного проживання позивачем долучено відомості про здійснення оплат за комунальні послуги, але вказані квитанції датовані 2024-2025 роками та здійснені від імені ОСОБА_5 .

Також долучено пояснення осіб, на підтвердження факту спального проживання, водночас викладенні в цих поясненнях відомості не містять точних дат та проміжків часу.

Факт реєстраціїпозивача завищевказаною адресоюз 22.12.2000 по теперішній час не може вважатися свідченням його фактичного проживання за вказаною адресою. Окрім того, задля встановлення факту спільного проживання, ведення господарства з наймачем яким є ОСОБА_2 слід досліджувати період часу з 22.12.2000 року (дата реєстрації позивача) до 14.05.2004 року (зняття з реєстрації наймача). Таких відомостей матеріали справи не містять.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

За ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем -житлово-експлуатаційною організацією(а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Кабінетом Міністрів Української РСР. Умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім`ї порівняно з умовами, передбаченими законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Типовим договором найму жилого приміщення та іншими актами законодавства Української РСР, є недійсними.

Згідно зі ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Відповідно до положень ст. 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Постановою Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі 6-60цс12 додатково звернуто увагу на те, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (ч ч. 1,2 ст. 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Поняття члена сім`ї, яке застосовується у Сімейному кодексі України, не можна ототожнювати з поняттям члена сім`ї наймача за Житловим кодексом УРСР. Можуть бути визнані членами сім`ї наймача інші особи, які постійно проживають із наймачем і ведуть із ним спільне господарство. До таких осіб, як правило, належать родичі та особи, які перебувають із наймачем у родинних стосунках. Але слід враховувати, що спільне проживання і ведення спільного господарства не завжди свідчать про наявність єдиної сім`ї, зокрема, зазначені у другій групі особи можуть бути визнані членами сім`ї наймача з урахуванням конкретних обставин, якщо вони ведуть спільне господарство (загальні витрати), надають взаємну допомогу, а також інші обставини, які свідчать про наявність родинних стосунків (узагальнення практики розгляду судами окремих категорій спорів, що виникають із договору найму жилого приміщення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних га кримінальних справ).

Відповідно до ч. 1ст. 103 Житлового кодексу Української РСР договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім`ї і наймодавця, за винятком випадків, передбачених Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, іншими законодавчими актами Союзу РСР і цим Кодексом.

Статтею 106 ЖК Української РСР визначено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

За змістом вказаної норми закону будь-який член сім`ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення. Судовому розгляду, зокрема, підлягають спори у випадку, якщо наймодавець або орган, який вирішує питання щодо внесення змін в договір найму, не визнає в якості члена сім`ї наймача особу, яка поставила питання про визнання її наймачем за договором, а також у випадку відмови інших членів сім`ї у згоді на зміну договору.

Рішенням Конституційного Суду України (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї") від 3 червня 1999 року справа № 1-8/99 визначено, що Житловий кодекс Української РСР, визнаючи гарантії права громадян на житло, встановлює права і обов`язки наймача жилого приміщення та членів його сім`ї, які проживають разом з ним, за договором найму, обов`язковим елементом якого є плата за користування житлом та за комунальні послуги.

Матеріали справи містять відомості про те, що наймач є дружиною рідного брата позивача.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

З долучених до матеріалів справи позивачем доказів та пояснень неможливо встановити наявність тих фактів на які він посилається, зокрема і в частині спільного проживання, ведення господарства з наймачем.

За частиною 2статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Як зазначено в частині 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім того, суд враховує проміжок часу який минув з дати реєстрації позивача грудень 2000 року та час звернення з питанням щодо переоформлення договору найму, березень 2025 року та мету такого зверхня, фактично можливість отримання компенсації за зруйноване майно а не реалізації права на оформлення своїх житлових прав з метою користування житловим приміщенням.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підтверджені матеріалами справи та є не доведеними.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 доВиконавчого комітетуДобропільської міськоїради,Добропільської міськоївійськової адміністраціїПокровського районуДонецької областітреті особи:Комунальне підприємство"Добропільськаслужба єдиногозамовника", ОСОБА_2 провизнання членомсім`їнаймача тазобов`язаннянадати дозвілна змінуумов договорунайму відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 10.12.2025 року.

Суддя А.О. Кошля

10.12.2025