Рішення № 132543749, 12.09.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6102/25

(2/199/3582/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

12.09.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

у складі головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Куземі О.Г.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи Відділ Дніпровського центру соціальних служб в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернувся позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що на обліку у службі у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради як діти, що опинились у складних життєвих обставинах, перебувають діти відповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок ухилення відповідача від належного виконання своїх батьківських обов`язків. Відомості про батька дітей записані на підставі ч.1 ст.135 СК України. Діти виховувались у родині відповідача і проживали за адресою АДРЕСА_1 . 01 листопада 2023 року до управління-служби у справах дітей з КЗО «Спеціальна школа «Шанс» ДОР» надійшло повідомлення, що ОСОБА_5 не приступила до занять, мати не приводить дитини до школи, не надає необхідні медичні документи, заходи впливу результатів не дали. Листом від 12 березня 2025 року КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР повідомлено управління-службу у справах дітей, що до приймального відділення дитячої лікарні було доставлено малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були жертвами домашнього фізичного та морального насильства зі сторони матері. Рапортом співробітника ювенальної превенції від 08 березня 2025 року повідомлено, що мати б`є дитину та не займається вихованням дітей. Під час відвідування родини відповідач повідомила, що дійсно б`є дітей та може їх вбити, оскільки вона їх мати, та вона їх народила, діти їй не потрібні та вона не буде їх виховувати. За таких обставин дітей доставлено до КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР. До управління-служби у справах дітей надійшли заяви від родичів малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відмову від опіки над ними, внаслідок чого 09 квітня 2025 року діти були влаштовані до родини патронатного вихователя ОСОБА_3 . За викладених обставин органі опіки звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд відібрати вказаних малолітніх дітей від їх матері відповідача без позбавлення останньої батьківських прав, передавши дітей органу опіки для надання їм соціально-правового статусу та подальшого влаштування.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 07 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу відповідний строк для усунення виявленого недоліку позову.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 19 травня 2025 року у зв`язку із повним та своєчасним усуненням позивачем виявлених недоліків його позову позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 07 липня 2025 року, постановленою без оформлення окремим документом, однак із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримала, наполягала на задоволенні позову в повному обсязі з викладених у позові підстав та обставин.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову вимог не заперечувала, правом на подання відзиву не скористалась.

Третя особа ОСОБА_3 вирішення позовних вимог залишив на розсуд суду.

Інші треті особи в останнє судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.

За таких обставин, керуючись нормами ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки учасників справи.

Вислухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставин та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач є матір`ю двох малолітніх дітей дочок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька яких записані на підставі ч.1 ст.135 СК України, що підтверджується копіями свідоцтв про народження, копіями витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копією довідки про близьких родичів.

Згідно копій медичних документів відповідач має третю групу інвалідності з дитинства, може виконувати підсобні види праці, працювати прибиральницею без роботи вночі. Інвалідність встановлена на строк до 01 травня 2027 року.

Родина відповідача, яка окрім відповідача та її дітей складається із її матері відповідача ОСОБА_7 , дядька дітей (брата відповідача) ОСОБА_8 , зареєстрована та фактично проживала за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями довідок про близьких родичів, копією актів оцінки потреб, копією довідки Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, копією довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, копією акту обстеження у мов проживання від 24 листопада 2023 року.

Згідно копії акту оцінки потреб сім`ї/особи від 29 листопада 2023 року, складеного відносно малолітньої ОСОБА_5 , виявлена обмежена кількість продуктів та харчів, зі слів відповідача остання не може повноцінно годувати дитину через нестачу коштів, родина відповідача проживає у одній кімнаті гуртожитку, к кімнаті брудно, не прибрано, речі розкидані.

Наказами управління-служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 12 грудня 2023 року №65, №66 малолітніх дітей відповідача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено на облік як дітей, що перебувають у складних життєвих обставинах, мати яких ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Накази мотивовані тим, що відповідач не приводить старшу дочку до школи, не надає медичні документи, родина відповідача, яка складається із відповідача, двох її дітей та бабусі дітей (матері відповідача), проживає в одній квартирі, в одній кімнаті знаходяться три ліжка, шафа для одягу, стіл для прийому їжі, відсутній куточок для іграшок та місце для виконання уроків. З відповідачем проводились бесіди з приводу виконання батьківських обов`язків, що результатів не дало. Копії наказів наявні в матеріалах справи.

За змістом копій психолого-педагогічних характеристик на ім`я малолітньої ОСОБА_5 з КЗО «Спеціальна школа «ШАНС» ДОР вказана дитина поступила для навчання у зазначеному закладі 02 жовтня 2023 року з висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, має порушення інтелектуального розвитку легкого ступеня, програмний матеріал засвоює на низькому рівні у зв`язку з систематичними пропусками уроків без поважних причин, здатність використовувати набуті знання в житті недостатня, набутий досвід на нові умови переносить не в повному обсязі, навчальні завдання опановує після багаторазового повторення, наочної демонстрації, детального пояснення, допомоги з боку вчителя, самостійна навчальна діяльність обмежена. До школи приходить неохайна. Дитина часто без поважної причини пропускає навчання, відповідач мотивує це відсутністю грошей на проїзд, бесіди з відповідачем з цього приводу результатів не дали.

Згідно копії інформаційного листа КЗО «Спеціальна школа «ШАНС» ДОР від 19 лютого 2025 року сім`я відповідача у складі чотирьох осіб, включаючи двох малолітніх дітей, мешкає за адресою АДРЕСА_1 у кімнаті гуртожитку приблизно 30 м2, дитячий ігровий куточок та місце для виконання уроків відсутні, у другому семестрі навчального року малолітня ОСОБА_5 відвідувала навчальний заклад два дні, відповідач жодних документів щодо причини відсутності дитини не надала, пояснює відсутність дитини відсутністю коштів на проїзд. Вказану дитину неодноразово бачили біля АТБ по вул. Янтарній, де вона займалась жебракуванням, відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, не надає до закладу необхідних медичних документів, систематично не приводить дитину до школи. Комісія у складі соціального педагога школи, класного керівника, вихователя та голови батьківського комітету класу двічі відвідувала сім`ю вдома, проводили бесіди з відповідачем. Схожа за змістом інформація міститься у копії інформаційного листа КЗО «Спеціальна школа «ШАНС» ДОР від 18 січня 2024 року, від 01 листопада 2023 року.

08 березня 2025 року о 21:40 співробітниками ювенальної превенції до приймального відділення дитячого КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР були доставлені діти відповідача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які мешкають за адресою АДРЕСА_1 , оскільки до ВП №1 ДРУП №2 ГУНП надійшло повідомлення від матері відповідача ОСОБА_7 про те, що відповідач б`є дітей, не займається їх вихованням. При виїзді на місце події відповідач працівниками поліції підтвердила, що б`є дітей, сказала, що, якщо захоче, то може вбити їх, оскільки вона їх народила та вона і може позбавити їх життя, заявила, що діти їй не потрібні, вона не хоче і не бути їх виховувати. При огляді дітей лікарем у ОСОБА_6 виявлено невеликі гематоми на шкірі в ділянці обох колін, поперекової ділянки спини, множинні сліди укусів комах (імовірно клопів) в ділянці гомілки обох ніг. У ОСОБА_5 виявлено невеликі гематоми різних етапів розвитку на шкірі в ділянці передпліччях та плечах обох рук, здухвинної кістки, множинні сліди укусів комах (імовірно клопів) та екскоріації в ділянці передпілля обох рук, гомілки обох ніг. За цих обставин медичний заклад звернувся 12 березня 2025 року до позивача з приводу вжиття заходів соціального захисту зазначених дітей і сприяння їх подальшому влаштуванню. Викладене підтверджується копією рапорту працівника поліції, копією листа територіального органу Національної поліції України, копією листа медичного закладу, а також копіями актів проведення оцінки рівня безпеки дитини.

24 листопада 2023 року, 18 березня 2025 року управлінням-службою у правах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради відповідач попереджалась під розпис про відповідальність за недотримання прав дітей згідно із законодавством України, у відповідача відбирались пояснення, в яких остання підтверджувала виявлені факти неналежного виконання батьківських обов`язків. Викладене підтверджується копією пояснень та попереджень.

Наказом управління-служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 09 квітня 2025 року №23, розпорядження голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 11 квітня 2025 року №134-р вирішено влаштувати малолітніх дітей відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в сім`ю паторнатного вихователя ОСОБА_3 на строк до прийняття рішення про подальше влаштування дітей. Передача дітей відбулась в той же день згідно актів про факт передачі дитини. Копії наказу та актів наявні в матеріалах справи.

Як слідує зі змісту акту обстеження умов проживання від 10 вересня 2025 року малолітні діти відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проживають в родині патронатного вихователя ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 . Умови проживання задовільні, в наявності необхідні меблі, побутова техніка, в квартирі чисто, затишно, санітарно-гігієнічний стан відповідає нормі, діти мають окрему кімнату, ліжко для сну двоярусне, шафу для одягу, речі відповідно віку та сезону, іграшки, книжки, комп`ютер. Патронатним вихователем створені необхідні умови для виховання та розвитку дітей, ОСОБА_5 відвідує школу, на даний час проходить реабілітацію.

Відповідно до акту про з`ясування думки дитини від 10 вересня 2025 року ОСОБА_5 повідомила представнику органу опіки та піклування, що їй подобається жити у сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_3 , вона називає останнього татом, а дружину патронатного вихователя ОСОБА_4 мамою, вони приділяють багато уваги дитині, гуляють з нею, у дитини є багато іграшок, гарний одяг, в домі є смачна їжа. Дитини повідомила, що коли вона жила у відповідача, то ходила до школи нечасто, більше гуляла сама на вулиці, мама її часто била, у відповідача дитини спала на одному ліжку із нею, а у патронатного вихователя в неї своє ліжко та чистий одяг. На даний час дитина навчається у третьому класі, писати не вміє.

Як вбачається зі змісту копій заяв від 25 березня 2025 року, 01 квітня 2025 року, копії рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2024 року по справі №202/3312/22 дідусь та дядько малолітніх дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_5 від мовились взяти вказаних дітей під свою опіку, матір відповідача зазначеним рішенням суду визнана недієздатною особою.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписану Українською РСР 21 лютого 1990 року та ратифікованою постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі Конвенція про права дитини).

Так, відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Аналогічна за змістом норма міститься в ст.27 Конвенції про права дитини.

Згідно ст.51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст.150 СК України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та праці.

За змістом ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.141 СК України кожна дитина має право на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.155 СК України батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п.п.2-5 ч.1 ст.164 СК України, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

В свою чергу нормами п.п.2-5 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За змістом ст.7 СК України, ст.3 Конвенції про права дитини регулювання сімейних відносин, зокрема судами, має здійснюватися з максимально можливим та першочерговим урахуванням і забезпеченням інтересів дитини.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відібрання дитини це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними.

Основними підставами для відібрання дитини є: ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Виходячи з комплексного тлумачення ст.ст.161, 170 СК України, у випадку відібрання дитини у батьків, суд, вирішуючи, кому саме передати дитину, повинен також враховувати найкращі інтереси дитини та надавати пріоритет саме другому з батьків, бабусі, дідусю чи іншим родичам. І лише, якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, або в разі, якщо ніхто з них не проявив такого бажання, передавати дитину органу опіки та піклування.

Наведені у шести абзацах вище правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі №402/428/16-ц, а також у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справа №463/6859/18, від 15 квітня 2020 року по справі №328/2433/18, від 03 травня 2022 року по справі №308/12188/18, від 12 червня 2023 року по справі №461/2084/20, від 13 грудня 2023 року по справі №760/29230/18, від 13 лютого 2025 року по справі №760/12549/22, від 09 квітня 2025 року по справі №607/5191/24, від 13 серпня 2025 року по справі №369/8018/23.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що парламент зобов`язав суд під час вирішення спорів, зокрема, щодо відібрання дитини враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за її присутності. Тобто у разі твердження учасників сімейного спору про вчинення одним із них домашнього насильства суд має перевірити, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі №753/23626/17, від 22 червня 2022 року в справі №757/33742/19-ц, від 14 грудня 2023 року в справі №127/20368/21, від 04 квітня 2024 року в справі №553/449/20, від 06 червня 2024 року у справі №484/3174/23).

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Наведене два абзацами вище узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2024 року по справі №359/1538/21.

Якщо на момент ухвалення судового рішення про відібрання дитини від батьків обставини, що становили загрозу для життя, здоров`я чи морального виховання дитини, відпали внаслідок зміни поведінки батьків та їх ставлення до виконання батьківських обов`язків, суд має відмовити в задоволенні позову про відібрання дитини. При цьому попереднє рішення органу опіки та піклування про негайне відібрання дитини не зобов`язує суд ухвалити рішення про відібрання дитини, оскільки суд оцінює наявність підстав для цього саме на час розгляду справи (постанова Верховного Суду від 13 серпня 2025 року по справі №369/8018/23).

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом (на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер). Тому, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, керуючись інтересами дитини (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №308/12188/18).

Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2024 року по справі №465/6496/19 зазначив, що думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Стосовно обставин спірних правовідносин сторін у даній цивільній справі, то в ході її розгляду знайшли своє підтвердження заявлені позивачем факти ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, що полягало, в тому числі, у неналежному забезпеченні відповідачем належних умов проживання для своїх малолітніх дітей та для здобуття старшою дочкою відповідача повної середньої освіти. Більш того, поведінка відповідача та її ставлення до дітей створюють небезпеку для життя та здоров`я дітей, про що свідчить виклик поліції матір`ю відповідача з приводу застосування відповідачем фізичного насильства до дітей, доставлення дітей до лікарні, виявлення у них чисельних синців на тілі, твердження відповідача поліції про її право вбити дітей, а також про те, що діти ї не потрібні і займатись їх виховання вона не бажає. За таких обставин діти відповідача органом опіки поставлені на облік як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах, мати яких ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а згодом передані в сім`ю паторнатного вихователя, де умови проживання, навчання та виховання є належними та кращими, ніж у відповідача, що підтверджується і оформленою відповідним актом органу опіки та піклування думкою старшої із двох дочок відповідача. Отже, враховуючи, що на момент розгляду справи ставлення відповідача до виконання своїх батьківських обов`язків, а також її умови проживання не покращились, внаслідок чого загроза для здоров`я дітей при їх поверненні матері продовжуватиме існувати, однак вказані обставини не є достатніми для застосування такого безстрокового заходу до відповідача як позбавлення батьківських прав, задля якнайкращого забезпечення інтересів малолітніх дітей відповідача, враховуючі відсутність інших близьких осіб, які можуть та виявили бажання взяти відповідальність за дітей на себе, приймаючи до уваги фактичне визнання позову відповідачем, суд вважає наявними правові підстави для тимчасового відібрання обох малолітніх дітей відповідача від неї із їх подальшим переданням органу опіки та піклування для надання їм соціально-правового статусу та подальшого влаштування.

Таким чином, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, керуючись положеннями ст.ст.133, 141 ЦПК України, приймаючи до уваги кількість та характер позовних вимог, результат розгляду справи, а також те, що позивач відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, судові витрати по справі мають бути віднесені на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.51 Конституції України, в ст.ст.3, 27 Конвенції про права дитини, ст.ст.8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.7, 19, 141, 150, 155, 164, 170, 180 СК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 142, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву органу опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 43938788; адреса місцезнаходження: 49023, м. Дніпро, пр. Мануйлівський, 31) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ), треті особи Відділ Дніпровського центру соціальних служб в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра (адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Петра Калнишевського, 55), ОСОБА_3 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Апостолівським РВМВС України в Дніпропетровській області від 31 жовтня 2000 року; адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ), про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав задовольнити.

Відібрати малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від їх матері ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ) без позбавлення останньої батьківських прав.

Передати малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 43938788; адреса місцезнаходження: 49023, м. Дніпро, пр. Мануйлівський, 31) для надання їм соціально-правового статусу та подальшого влаштування.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко