Рішення № 132540897, 05.12.2025, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3041/25

Номер провадження 2/950/1032/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Лебедин

05 грудня 2025 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Чхайло О. В.,

при секретарі судового засідання Лєсній Н.В.,

за участю: представника відповідачки Васильця С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовноюзаявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідачки суму заборгованості за Договором кредиту № 8977656 в розмірі 20185,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн. - сума заборгованості за процентами; 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією; 10000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

При ухваленні рішення вирішити долю судових витрат, а саме стягнути з відповідачки на відшкодування сплаченого судового збору 2422,40грн. та витрат на професійну правничу допомогу 4500 грн.

Вимоги ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» мотивовані тим,що 23.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 8977656, згідно якого останній був наданий кредит у розмірі 5000,00 грн., право грошової вимоги до відповідача за яким в подальшому перейшло до позивача. Оскільки при укладенні кредитного договору між первісними кредиторами та позичальником були узгоджені усі істотні умови кредитування, з якими боржниця погодилася та підписала договір, але в подальшому свої зобов`язання порушила, зважаючи на те, що право грошової вимоги за цим договором на даний час належить ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», останнє вважає, що спірна заборгованість, яка складає 20185,00 грн., підлягає стягненню з відповідачки на користь товариства у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 у відзивіна позовнузаяву просивв задоволенні позовної заяви ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в частині стягнення 862,50 грн. суми заборгованості за комісією та 10000,00 грн. суми заборгованості за пенею/неустойкою.

При цьому просить врахувати, що сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді винагороди за надання кредиту та/або за зміну умов договору є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабшої сторони договору, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах. Банк чи інша фінансова установа, не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє кредитодавець або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Відтак, нарахування позивачем заборгованості по комісії в розмірі 862,50 грн. є безпідставним. Щодо стягнення заборгованості за пенею/неустойкою 10000,00 грн., то у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також представник ОСОБА_1 просить зменшити заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу адвоката до розміру 2000,00 грн., так як заявлений розмір витрат у сумі 4500 грн. є завищений та не відповідає ні критерію розумності їхнього розміру, ні співмірності зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивачав поданій заяві просив справу розглядати без його участі.

Представник відповідачкив судовомузасіданні просиву задоволеннівимог ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» частково відмовити, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представника відповідачки, дослідивши письмові докази у справі, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 23.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 8977656 (а.с. 14-21), згідно якого відповідачці був наданий кредит у розмірі 5000,00 грн. строком на 360 днів із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредитом у розмірі 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 862,50 грн.

В подальшому 16.09.2025 первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали договір факторингу № 16/09/25 (а.с. 25-28), за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 8977656 від 23.04.2025.

Свої зобов`язання за кредитом відповідачка належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку позивача (а.с. 5) складає 20185,00 грн., в т.ч.: 5000,00 грн. сума заборгованість за основною сумою боргу; 4322,50 грн. сума заборгованості за процентами; 862,50 грн. сума заборгованості за комісією; 10000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Тому ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» просило стягнути з боржниці суму вказаної заборгованості.

Втім з такими вимогами позивача суд погоджується частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису (а.с. 21), що стороною відповідачки визнається та не оспорюється.

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ч. 1ст. 638 ЦК Україниістотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 Цивільного кодексу України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зіст. 1049 цього Кодексупозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що боржниця суму кредиту (основного боргу) та нараховані за ним відсотки не повернула, суд вважає, що вимоги ТОВ «ДЕАЛФІНАНС ГРУП» про стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000,00 грн. та сумою заборгованості за процентами в розмірі 4322,50 грн. підлягають задоволенню.

В той же час є обґрунтованими та заслуговують на увагу доводи представника відповідачки про наступне.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта плати за придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання фінансових послуг.

Тлумачення ч. 2 ст. 215 ЦК України свідчить про те, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до положень ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі №176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку (іншої фінансової установи), який отримав на те ліцензію, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється.

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція, як моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку (фінансової установи) та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді винагороди за надання кредиту та/або за зміну умов договору є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабшої сторони договору, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Банк чи інша фінансова установа, не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє кредитодавець або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк чи інша фінансова установа, яка надає кредит неповноважні стягувати з позичальника плату (комісію) за його надання та управління кредитом, адже такі дії не становлять окрему фінансову послугу, яку б замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови Верховного Суду у справі №363/1834/17).

Тому нарахування позивачем заборгованості по комісії є безпідставним, а відтак заявлені ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог про стягнення заборгованості за пенею/неустойкою в розмірі 10000,00 грн., суд зазначає таке.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки 24.02.2022Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, затверджений Законом№ 2102-ІХ, у зв`язку з чим із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України запроваджено правовий режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався та діє до цього часу, враховуючи вищевказані положення Закону, суд вважає, що вимога про стягнення нарахованої пені за договором № 8977656 від 23.04.2025 задоволенню також не підлягає.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи, положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог ТОВ «ДЕАЛФІНАНС ГРУП» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 8977656 від 23.04.2025, а саме про стягнення суми боргу в загальну розмірі 9322,50 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн. - сума заборгованості за процентами.

Крім цього, відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені і документально підтверджені судові витрати, а саме зі сплати судового збору, які суд стягує пропорційно до розміру задоволених вимог, що становить 1118,79 грн., та витрати на правничу допомогу.

При цьому слід зазначити, що з врахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності й розумності судових витрат, критерію реальності, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, значимості вчинених адвокатом дій (надання послуг), розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн. є завищеним та не відповідає обсягу й складності виконаної представником роботи, а тому суд вважає необхідним його зменшити та стягує з ОСОБА_1 вцій частинікошти у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. ст.2-5,76-80,258-259,263-265 ЦПК України;

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства зобмеженою відповідальністю«ДЕАЛ ФІНАНСГРУП» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) суму заборгованості за договором кредиту № 8977656 в розмірі 9322,50 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн. - сума заборгованості за процентами.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )на користьТовариство зобмеженою відповідальністю«ДЕАЛ ФІНАНСГРУП» (кодЄДРПОУ 44280974,місцезнаходження юридичноїособи:08205,м.Ірпінь,вул.Садова,буд.31/33,офіс 40/3,банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий вАТ «ОТПБАНК»,код банку-300528) 1118,79 грн. на відшкодування судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог та 2000 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.12.2025.

Суддя Олександр ЧХАЙЛО