Постанова № 132539165, 11.12.2025, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/70/25

3/152/59/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 грудня 2025 року м. Шаргород

Суддя Шаргородського районного суду Вінницької області Войнаровський І.В.,

розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , непрацюючої,

за ч.1ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 вчинила адміністративнеправопорушення,передбачене ч.1ст.130 КУпАП, а саме: 10 січня 2025 року о 19 годині 53 хвилини в с. Гибалівка по вул. Українська водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом ВАЗ 11171 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. Від проходження огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер та в медичному закладі КНП «Шаргородська міська лікарня» водій відмовилася, що зафіксовано на відеозапис нагрудної бодікамери №798470, чим порушила п. 2.5. Правил дорожнього руху.

31 березня 2025 року від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до суду надійшла заява про закриття справи за відсутністю складу правопорушення, в якій вона вказує, що справа підлягає закриттю. Зазначає, що викладенні обставини в протоколі проадміністративне правопорушенняза ч.1статті 130КУпАП про керування нею транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння не відповідає дійсним обставинам справи. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення взагалі не міститься відеодоказу ознак алкогольного сп`яніння, які надали б можливість зробити висновок того, що вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Вважає, що відсутність будь яких доказів, які б надані можливість зробити висновок про те, що вона дійсно керувала транспортним засобом унеможливлює процес доказування та притягнення до адміністративної відповідальності. Відсутність хоча б одного належного доказу під час розгляду справи ставить під сумнів законність інкримінованого адміністративного правопорушення. Вказує, що працівники поліції здійснювали щодо неї психологічний тиск, внаслідок якого її було дискредитовано та складено адміністративний протокол серії ЕПР1 № 217676. Такі дії поліцейських можливо розцінювати як введення її в оману для виконання статистичних показників своєї праці. Посилаючи на ч. 5. Розділу 1 «ПРАВИЛ етичної поведінки поліцейських», вказує, що поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності: справедливості, неупередженості та рівності. Відповідно до п. 1. ч.2. Розділу II «ПРАВИЛ, стичної поведінки поліцейських», під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення не міститься відомостей про те, чи притягувалася вона до адміністративної відповідальності за аналогічні порушення. Зазначена обставина, вважає, що має значення для вирішення питання щодо належної правової кваліфікації вчиненого правопорушення, зокрема, наявності або відсутності повторності вчинення правопорушення. Відповідно до п. 4, 5 розділу VII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395) поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення. Однак, з матеріалів справи, жодної інформації стосовно повторності вчинення правопорушення, суду не було надано. В матеріалах справи не міститься повної фрагменту відеозапису з нагрудних камер працівників поліції щодо події яка сталася. В протоколі та матеріалах справи відсутні дані (модель, серія і номер) засобу відеофіксації, не вказано модель, номер і серію засобу, яким велася відеофіксація, і не відомо, чи сертифіковані в Україні засоби відеозапису були застосовані. Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вказує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 17 липня 2019 року у справі № 295/309947 та від 1З лютого 2020 року у справі № 524/9716/16- а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП передбачено імперативний обов`язок працівника поліції щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній поставної по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейські під час складання протоколу не роз`яснювали ОСОБА_1 її права та порядок проходження освідування на стап алкогольного сп`яніння. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права (мається на увазі пояснення суті визначених статей, а не їх просте зачитування), передбачені ст. 55, 56, 59. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені ст. 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ст. 256 КУпАП, п. 11 Розділу II Інструкції, затв. Наказом №1376). Наявність порушень або відсутність хоча б одного належного доказу під час розгляду справи ставить під сумнів законність інкримінованого адміністративного правопорушення. Працівники поліції не роз`яснювали ОСОБА_1 як проводиться процедура освідування, чим викликали її до них недовіру. Вони повинні були пояснити їй, що в лікарні відповідно до 12, 13 Розділу 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції проводиться взяття на аналіз біологічних середовищ з метою остаточного з`ясування наявності стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до абз. 1 статті 266 КУпАП: особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких с підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Малофеева проти Росії» та «Карєлін проти Росії» зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабули адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не мас права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Тому, відповідно до норм чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, з огляду на принцип рівності сторін процесу вказує, що суд позбавлений можливості редагувати зазначені у протоколі фабулу адміністративного правопорушення, нормативно-правовий акт, яким передбачається відповідальність за його вчинення, а також самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення. Вважає, що законом не встановлено, що в її діях знаходиться склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст.130 КУпАП, а тому просить закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з тим, що відсутній склад адміністративного правопорушення, матеріали справи містять у собі безліч порушень та не належним чином оформлені (а.с.25-26).

В судовому засіданні 18 вересня 2025 року ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала.

Адвокат Морозов В.Ю. в судове засідання 11 грудня 2025 року в режимі відеоконференції не з`явився, у зв`язку з відсутністю електроенергії в Шаргородському районному суді Вінницької області, однак 18 листопада 2025 року в судовому засіданні вказав, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав викладених у заяві про закриття справи за відсутністю складу правопорушення. Просив провадження у справі закрити. При цьому, не наполягав, щодо допиту свідка працівника поліції у зв`язку з його неявкою в судове засідання 11 грудня 2025 року.

Інспектор ВП №2 (м. Шаргород) Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

При цьому, суд звертає увагу захисника на те, що 30 серпня 2023 року Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 208/712/19 стосовно водія, покараного за керування автомобілем у стані сп`яніння, після того, як ЄСПЛ встановив порушення Конвенції Україною, зазначила, що орган Національної поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення й так фактично виконує функцію обвинувачення та разом із протоколом скерував до суду одержані ним письмові докази.

При цьому, у справі, що розглядається, інспектор ВП №2 (м. Шаргород) Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Котига В.С., про виклик якого для допиту в якості свідка просив захисник, як представник органу поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення фактично виконував функцію обвинувачення та разом із протоколом скерував до суду зібрані докази, що безумовно виключає допит цього працівника поліції в якості свідка.

За змістом ст. 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП можуть розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тому суд вважає можливим розгляд справи 11 грудня 2025 року проводити у відсутність ОСОБА_1 та адвоката Морозова В.Ю., з метою дотримання строків розгляду справи. При цьому, строк закінчується 10 січня 2026 року.

Суд неодноразово відкладав судові засідання, надавши стороні захисту можливість довести невинуватість.

Заслухавшиособу, яка притягується до притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Морозова В.Ю., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення доходжу до наступних висновків.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , вина доведена матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 217676 від 10 січня 2025 року (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 10 січня 2025 року (а.с.2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 січня 2025 року (а.с.3); довідкою з інформаційного порталу Національної поліції України та підсистеми «ГСЦ-Посвідчення водія» про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 від 19 листопада 2005 року (а.с.4), фрагментом відеозапису на DVD-R диску (а.с.7).

Суд критично ставиться до позиції ОСОБА_1 щодо невизнання вини, оцінюючи її як бажання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, так як винність останньої підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні зазначених вище доказів, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою.

Згідно з п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, згідно пункту 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, позицію ОСОБА_1 , яка зазначена в заяві про закриття про закриття справи та підтримана в судовому засіданні, суд вважає необґрунтованою та такою, що спростовується сукупністю досліджених доказів, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 10 січня 2024 року серії ЕПР1 № 217676, фрагментом відеозапису на DVD-R диску (а.с.7), з якого вбачається факт керування автомобілем та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» та проходження огляду в медичному закладі, яка зафіксована поліцейськими технічними засобами відеозапису.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що дії працівників поліції оскаржувались під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в порядку КАС України або до керівництва поліції з метою проведення службової перевірки.

Отже, твердження, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки є суб`єктивними, тобто незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу, внаслідок чого суд позбавлений процесуальної можливості їх врахувати.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже, суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.

Протокол складався внаслідок саме відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, який визначений статтею 266 КУпАП, відповідно до якої, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів.

Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону, суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Також суд при прийнятті даної постанови застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів сторони захисту), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Доводи ОСОБА_1 про те, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського є неналежним доказом у справі, оскільки не є безперервним, не містить посилання на серійний номер портативного відеореєстратора, не приймаються до уваги, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. Зазначений відеозапис наданий відповідними посадовими особами та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказів, що є обов`язковим відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Посилання ОСОБА_1 на не роз`яснення працівниками поліції прав, передбачених ст. 63 Конституції України та положень ст. 268 КУпАП, є безпідставними та спростовуються даними вищенаведеного протоколу. Крім того зазначене підтверджується відеозаписом, який наявний в матеріалах справи (а.с.7)

Таким чином, ОСОБА_1 , щодо якої були підстави вважати, що вона перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинна була пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мала права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).

Будь-яких сумнівів щодо достовірності доказів, доданих до протоколу, у суду не виникає, суд вказані докази приймає до уваги як належні та допустимі.

Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо змісту, в протоколі зазначено дату його складання, дані про службову особу, яка його склала та особу правопорушника, місце, час вчинення та суть правопорушення, відомості про здійснення відеофіксації.

Наведені обставини дають суду підстави дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складено поліцейським у відповідності до вимог діючого законодавства, зазначені письмові докази, досліджені судом, суд вважає достатньо переконливими, чіткими та такими, що узгоджуються між собою, одержані законним шляхом, а тому у суду не виникло жодних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєному.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, такими, що не викликають жодних сумнівів.

Аналізуючи приведені докази та даючи їм оцінку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в скоєному доведена в судовому засіданні поза розумним сумнівом, так як наведені вище докази є в їх сукупності вагомими, чіткими і узгодженими між собою.

У діях ОСОБА_1 вбачаю склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, на підставі ст.40-1 КУпАП підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 13, 23, 24-1, 33-35, 40-1, ч. 1 ст. 130, статтями 280, 283, 284 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винною за ч. 1 ст. 130 КУпАП і призначити їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Реквізити для сплати адміністративного штрафу: Отримувач коштів: ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України(ЕАП), Рахунок отримувача: UA418999980313080149000002001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути із ОСОБА_1 судовийзбір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача: (код ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Штраф має бути сплачений порушником в установу банку України не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений вище строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, яка стягує з правопорушника: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік правопорушень, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 КУпАП, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 КУпАП.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим.

Скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.В. Войнаровський