Рішення № 132538171, 09.12.2025, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1600/25

2/195/632/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

(ЗАОЧНЕ)

09.12.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Дєєвої Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 101211783 від 17.07.2021 у розмірі 35800,00 грн., судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп .

Позовні вимоги обґрунтованітим, що 17.07.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/, ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту №101211783. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Законодавством України передбачено оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 101211783 від 17.07.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 101211783 від 17.07.2021 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного документа відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000 грн.

Кредитний Договір №101883578 від 25.03.2021 було укладено строком на 30 днів. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин передбачених ст.526 та ст.527 ЦК України.

Так, згідно умов Договору відступлення прав вимоги №11Т від 29.10.2021, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним Договором № 101211783 від 17.07.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс», набуло права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 35800,00 грн., яку позивач просить стягнути, а також понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., та витрати на правовому допомогу в розмірі 5000 грн.

Ухвалою суду від 02.10.2025 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Представник позивачапросить розглянутисправу зайого відсутності,підтримує позовнівимоги,не заперечуєпроти ухваленнязаочного рішенняу справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимогст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження , суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви на кредит № 101211783 від 17.07.2021, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 , 17.07.2021 року укладено Договір про споживчий кредит № 101211783. Дата повернення кредиту 16.08.2021 року (а.с.10, 18-22).

Відповідно до умов якого, відповідачу перераховані кошти на картковий рахунок в сумі 8000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №30002549 від 17.07.2021 (а.с.28).

Також, 17.07.2021 року відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту та підписано і погоджено графік платежів за договором про споживчий кредит (а.с.23).

29.10.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги №11Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним Договором№ 101211783 від 17.07.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс», набуло права вимоги до відповідача.

Згідно даного Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 35800,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8 000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 27000,00 грн.; заборгованість за комісійними винагородами 800,00 грн. На підтвердження вказаного розрахунку надано відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.13).

Всупереч умовам кредитного договору № 101211783 від 17.07.2021 відповідач свої кредитні зобов`язання не виконує.

Як вбачається з матеріалів справи, строк кредитування за вищевказаним договором був погоджений сторонами та становив 30 днів.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Отже, розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит становить 3000,00 грн за період з 17.07.2021 року по 16.08.2021 року, виходячи з розрахунку: 8000,00 грн (залишок тіла кредиту) х 1,25% (відсоткова ставка) х 30 днів (строк позики).

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості по відсоткам за договором споживчого кредиту в сумі 27000,00 грн.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогамЦК Українита висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1ст. 1048 ЦК Україниі охоронна норма ч. 2ст. 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1ст. 1048 ЦК Українияк плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК Українияк грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до положень частин 1 та 2статті 1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі.

Абзац другий частини 2статті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановленістаттею 203 ЦК України.

Пунктами 5 та 6 частини 1статті 3 Закону України "Про електронну комерцію"визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 5статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Положеннямистатті 12 Закону України "Про електронну комерцію"визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею205,207 ЦК України.

За приписамистатті 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно достатті 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зістаттею 1080 ЦК Українипрезюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правиломстатті 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Відповідно достатті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першоюстатті 625 Цивільного кодексу Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами частини першоїстатті 610 Цивільного кодексу Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що підтверджується п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України, а в ч. 1ст.626 ЦК Українизаконодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно до ст.6ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Статтею 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зіст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до вимогстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою, також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зіст.514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст.516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 13 ЦПК Українивизначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченихЦПК Українивипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановленихЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбаченихЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 3ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями1054,1055 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо вимог про стягнення комісії суд зазначає таке.

Відповідно до преамбулиЗакону України «Про захист прав споживачів»цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 11 ч.1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Пунктами 9, 11 ч.1 ст. 1 Закону визначено, що споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.

Споживчий кредит - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 22 ч.1ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів»споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З цього випливає, що споживчий кредит - грошові кошти, що надаються споживачу, тобто фізичній особі, на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю.

За положеннями ч. 5 ст.11, ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогозаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Отже, несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо сплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту.

Крім того, відповідно дост. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженимипостановою правління НБУ від 10.05.2007 №168банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Згідно із ч.ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду від 7 лютого 2018 року в справі №175/1543/16-ц, яка, відповідно до ч. 4ст. 264 ЦПК України, має враховуватися судом.

Виходячи з цього суд приходить до висновку про необґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 800,00 грн.

Згідно зістаттею 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» з вищезазначених підстав.

В частині заявлених вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПКсудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3ст. 133 ЦПКналежать витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4ст. 137 ЦПКсуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, щоЦПКпередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн. підтверджуються матеріалами справи: договором № 01-05/05 про надання правової допомоги від 05.05.2025 (а.с.24-26); додатковою угодою № 938 до Договору №01-05/05 про надання правової допомоги від 05.05.2025 (а.с.27); актом надання послуг № 938 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31.07.2025 (а.с.9); детальним описом робіт (наданих послуг) (а.с.14).

Таким чином з огляду на зазначені норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, зважаючи на встановлені судом обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 5000 грн. були доведені, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також дотримані критерії розумності їх вартості.

Однак відповідно до положень ст.141ЦПК України, на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, що дорівнює 744,31 грн. (11000,00/35800,00х 2422,40 = 744,31) та зі сплати витрат на правничу допомогу в сумі 1536,31 грн. (11000/35800х5000=1536,31 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.2,12,13,81,141,258,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник, Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406,Київська обл., м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ«ПУМБ») заборгованість за кредитним договором № 101211783 від 17.07.2021 у розмірі 11000,00 грн., з них: 8000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3000,00 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406,Київська обл., м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ«ПУМБ») судовий збір у розмірі 744,31 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1536,31 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265ЦПКУкраїни зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

Відомості про сторони:

позивач: ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ: 42649746);

відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. А. Кондус