Рішення № 132534968, 26.11.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4381/25

Провадження № 2-о/761/206/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Савчук Ю.Н.

при секретарі Фортуні С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про встановлення факту постійного проживання на території України, -

ВСТАНОВИВ :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, в якій просив суд встановити юридичний факт постійного проживання на території України на час проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року).

З метою підтвердження факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та оформлення набуття громадянства України, він звертається до суду з відповідною заявою для отримання рішення суду.

В обґрунтування підтвердження факту постійного проживання на території України, зазначає, що народився в селі Нива Трудова Апостолівського району Дніпропетровської області ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період з 13.01.1984 року по 12.05.1987 він проживав за адресою: зареєстрований в АДРЕСА_1 з 27.11.1979 року по 26.02.1997 року . 31.05.1995 року був призваний на строкову військову службу, 16.06.1995 року прийняв присягу та був закріплений за військовою частиною № НОМЕР_1 . 24.12.1996 року на підставі Указу Президента України № 714 від 20.08.1996 року був звільнений у запас та направлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Взимку 1997 року позивач виїхав на заробітки до Сибіру, рф на підставі паспорту громадянина СРСР зразка 1974 року, який позивач отримав в 1993 році та який було в подальшому втрачено.20.07.2020 року позивач отримав паспорт громадянина рф № НОМЕР_2 , наступний паспорт громадянина рф № НОМЕР_3 позивач отримав 10.02.2009 року. В 2019- 2020 році позивач приїхав в Україну з метою постійного проживання на підставі паспорту громадянина рф № НОМЕР_4 . З цього часу проживає в Україні. На даний час він не може отримати громадянство України у зв`язку із тим, що паспорт громадянина колишнього СРСР втрачено. Отже, він не може скористатись своїми правами, які надаються громадянам України згідно чанного законодавства України. Відтак вважає, що за рішенням суду може отримати паспорт громадянина Україні і в повній мірі реалізувати свої конституційні права.

Представником заінтересованої особи 04.06.2025 року подано пояснення у справі, у яких Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області проти задоволення заяви заперечило з тих підстав, що встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року особи, яка не була громадянином іншої держави, є підставою для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 або 2 статті 3 Закону України «Про громадянство України», і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення. У разі коли метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 3 Закону України «Про громадянство України», предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року. Звернення ОСОБА_1 до суду з приводу встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 з метою підтвердження належності до громадянства України, не породжує для заявника правових наслідків, оскільки він не відноситься до категорії громадян, які визначені статтею 3 Закону України «Про громадянство України».

Ухвалою від 17.03.2025 р. відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Заявник в судове засідання не з`явилась, на адресу суду надійшла письмова заява його представника про розгляд справи за його відсутності.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду належним чином повідомлений.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 вищевказаної статті, суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Перевіривши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 27.05.1977 року, місцем народження ОСОБА_1 є село Нива Трудова Апостолівського району Дніпропетровської області, батьки: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , національність батьків- українці.

Як вбачається із довідки Комунального закладу Нивотрудівський ліцей Нивотрудівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 з 01.09.1984 року був зарахований до 1 класу Нивотрудівської середньої школи Апостолівського району Дніпропетровської області, в 1992 році закінчив 9 клас та отримав свідоцтво про базову середню освіту № НОМЕР_6 .

Відповідно до відповіді Комунального закладу Нивотрудівський ліцей Нивотрудівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 114 від 07.07.2025 року на адвокатський запит від 04.07.2025 року, ОСОБА_1 надано пакет документів для виготовлення дублікату документа про освіту, який направлено ОСОБА_1 до Комунального закладу позашкільної освіти «Дніпропетровський обласний центр науково-технічної творчості та інформаційних технології учнівської молоді Дніпропетровської обласної ради» як замовника документів про освіту.

Із довідки виконавчого комітету Нивотрудівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 280 від 03.09.2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 280 від 03.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований в АДРЕСА_1 з 27.11.1979 року по 26.02.1997 року.

Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 23.09.2024 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дегтяровою І.В., зареєстрованої в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 486 в період з 03.09.1984 року по 10.06.1992 року вона та ОСОБА_1 ходили до середньої школи села Нива Трудова Апостолівського району Дніпропетровської області.

Згідно з довідкою Нивотрудівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області № 87/07-29/31.03.2021, місце народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - с.Пам`ять Ілліча Апостолівського району Дніпропетровської області.

Факт навчання ОСОБА_4 (на той час носила прізвище ОСОБА_5 ) у середній школі села Нива Трудова Апостолівського району Дніпропетровської області підтверджується Свідоцтвом про неповну середню освіту серії НОМЕР_7 від 10.06.1992 року.

У паспорті громадянина України прізвище ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено як ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що ОСОБА_8 і ОСОБА_4 -одна і та ж особа, оскільки у вказаних документах співпадають дані щодо імені, по батькові та дати, місця та року народження.

Згідно з даними військового квитка серії НОМЕР_8 від 11.05.1995 року позивач 31.05.1995 року був призваний на строкову військову службу, 16.06.1995 року прийняв присягу та був закріплений за військовою частиною № НОМЕР_1 . 24.12.1996 року на підставі Указу Президента України № 714 від 20.08.1996 року був звільнений у запас та направлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до паспорту № НОМЕР_4 , виданого 02.08.2017 року позивач є громадянином рф, його місцем реєстрації станом на 30.03.2011 року та на 11.04.2018 року було місто ноябрськ ямало-ненецького автономного кругу тюменської області, росія.

Станом на даний час позивач постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується заявою від 02.09.2024 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С., зареєстрованою в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 9286, поданою ОСОБА_9 , яка згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 249533792 від 23.03.2021 року є власником вказаної квартири, зі змісту якої вбачається, що остання не заперечує проти реєстрації ОСОБА_1 за адресою квартири.

Рішення суду про встановлення факту постійного проживання на території України, необхідно заявнику для отримання громадянства України.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).

За змістом п.6 ч.1, ч.2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано Законом України «Про громадянство України», Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду ( ч.4 ст. 263 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі №161/9609/22 зазначив наступне.

«Законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості, пов`язані із розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що під час розгляду справ не застосовуються положення щодо змагальності (стаття 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (статті 13 ЦПК України). Законодавець в справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Тільки в окремих випадках законодавець встановив необхідність подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (наприклад, у частині другій статті 318 ЦПК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року в справі № 569/4466/23.

Для встановлення факту, що має юридичне значення, метою якого є встановлення належності до громадянства України або набуття громадянства України, слід застосовувати Закон України «Про громадянство України» та Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

У статті 1 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року (тут і далі в редакції, чинній на час звернення із заявою до суду, Закон) передбачено визначення, зокрема, таких термінів:

Громадянство України правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Громадянин України особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Іноземець особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Проживання на території України на законних підставах проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні.

Чинне законодавство, яке регулює підстави і порядок набуття громадянства та його припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб розрізняє, зокрема, порядок та процедуру становлення належності до громадянства України та набуття громадянства України.

У статті 3 Закону України «Про громадянство України» встановлено належність до громадянства України. Відповідно до цієї статті громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

У частині другій цієї статті вказано, що особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Встановлення належності особи до громадянства України це визнання особи громадянином України відповідно до статті 3 Закону України «Про громадянство України», але яка з тих чи інших причин досі не має паспорта громадянина України та не є громадянином іншої держави.

З метою організації виконання Закону України «Про громадянство України» Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, зокрема, затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок).

Так, цим Порядком відповідно до Закону України «Про громадянство України» визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Згідно з пунктом 7 Порядку встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту;

в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає до територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає до територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання (пункт 9 Порядку):

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Отже, встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року особи, яка не була громадянином іншої держави, є підставою для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 або 2 статті 3 Закону України «Про громадянство України», і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.

У статті 8 Закону передбачено порядок набуття громадянства України за територіальним походженням, згідно з яким особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:

особою без громадянства декларація про відсутність іноземного громадянства;

іноземцем зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Для оформлення набуття громадянства України замість зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано:

1) іноземцем, якого визнано біженцем або якому надано притулок в Україні, декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні;

2) іноземцем, який постійно проживає в Україні на законних підставах та є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, заяву про зміну громадянства;

3) іноземцем, який в установленому законодавством України порядку проходить (проходив) військову службу за контрактом у Збройних Силах України, його подружжям декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя;

4) іноземцем із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та його подружжям декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя;

5) іноземцем, його подружжям, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.

У пункті 25 Порядку передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а»-«в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

У пункті 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.03.2024 року справа №161/9609/22 дійшов висновку про те, що:

-якщо метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про громадянство України» предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року;

-у разі коли метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; встановлення юридичного факту проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року не має юридичного значення у такому випадку; сама собою наявність у особи громадянства іншої держави не є підставою для відмови в задоволенні заяви про встановлення факту проживання такої особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року;

лише неподання до суду доказів зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) особою, яка звертається із заявою про встановлення юридичного факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про встановлення факту, оскільки таке зобов`язання подається особою при зверненні до уповноваженого органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням (стаття 8 Закону). Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом і в постановах від 08 травня 2024 року у справі № 753/19773/21 та від 26 листопада 2024 року у справі № 676/6/24.

У своїй заяві ОСОБА_1 просить встановити юридичний факт постійного проживання на території України на час проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року).

Метою заявника, який звернувся до суду для встановлення юридичного факту, є встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про громадянство України».

Довідкою Комунального закладу Нивотрудівський ліцей Нивотрудівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області підтверджується той факт, що ОСОБА_1 з 01.09.1984 року був зарахований до 1 класу Нивотрудівської середньої школи Апостолівського району Дніпропетровської області, в 1992 році закінчив 9 клас та отримав свідоцтво про базову середню освіту № НОМЕР_6 .

Згідно довідки виконавчого комітету Нивотрудівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 280 від 03.09.2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 280 від 03.09.2024 року встановлено , що ОСОБА_1 дійсно був зареєстрований в АДРЕСА_1 з 27.11.1979 року по 26.02.1997 року згідно даних будинкових книг.

ОСОБА_1 народився в селі Нива Трудова Апостолівського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 27.05.1977 року. Згідно з свідоцтвом про народження батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за національністю - українці.

ОСОБА_1 є громадянином рф. В матеріалах справи наявна копія паспорту громадянина російської федерації НОМЕР_4 , виданого 02.08.2017 року на ім`я ОСОБА_1 , місце реєстрації: рф, місто ноябрськ ямало-ненецького автономного кругу тюменської області.

У паспорті громадянина рф наявна відмітка Апостолівського РВ РУДМС України від 24.09.2020 року про продовження строку перебування ОСОБА_1 на території України до 20.12.2020 року.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не надав беззаперечних доказів щодо проживання його на території України станом на 24.08.1991 року.

Належними та допустимим доказами для встановлення юридичного факту у даній справі, у разі відсутності у заявника паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року, із відміткою про місце його прописки станом на 24 серпня 1991 року має бути довідка, видана територіальним органом Державної міграційної служби України про встановлення особи заявника та про те, що станом на 24 серпня 1991 року він перебував у громадянстві колишнього СРСР, проте, такі відомості у матеріалах справи відсутні.

Крім того, ОСОБА_1 є громадянином російської федерації та вважається таким, що визначився із громадянством та отримав паспорт громадянина російської федерації. Таким чином, заявник набув статус іноземця відносно законодавства України. Звернення ОСОБА_1 до суду з приводу встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 з метою підтвердження належності до громадянства України, не породжує для заявника правових наслідків, оскільки він не відноситься до категорії громадян, які визначені статтею 3 Закону України «Про громадянство України».

Заявник не позбавлений права набуття громадянства України, в інший спосіб за територіальним походженням відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про громадянство України». Тобто, ОСОБА_1 має право набути громадянство України за фактом свого народження на території України у позасудовому порядку та в подальшому виконати зобов`язання про припинення іноземного громадянства.

Враховуючи викладене, суд вважає заяву ОСОБА_1 такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 315, 316, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про встановлення факту постійного проживання на території України, на час проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст складено 03.12.2025 року.

Суддя