Ухвала суду № 132523517, 11.12.2025, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/8975/24

Номер провадження2/205/791/25

Провадження номер 2/205/791/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 рік м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Костромітіної О.О.

за участю секретаря судового засідання Михайленко Ю.О.

в ході розгляду в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Дніпро цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Новокодацького районного суду міста Дніпра Костромітіної О.О. перебуває вищевказана цивільна справа. 03 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід судді Новокодацького районного суду міста Дніпра Костромітіної О.О. у справі № 205/8975/25, як особі, яка не може документально підтвердити своє законне призначення на відповідальну посаду судді на штатну посаду в суді, утвореному відповідно до вимог Конституції України (відповідним, конкретним Законом), фізичній особі без національності-мігранту по відношенню до внутрішнього законодавства України ОСОБА_2 , яка ніколи не набувала в законний спосіб конституційного громадянства України, та ніколи не отримувала в законний спосіб мандату Українського народу на здійснення державних повноважень професійного судді. В обґрунтування заяви посилається на те, що у відповіді Новокодацького районного суду міста Дніпра на його запит зазначено, що суддя Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя ОСОБА_2 відряджена для здійснення правосуддя до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська відповідно до рішення голови Верховного Суду № 48/0/149/22 від 29.04.2022 року. Даний факт суперечить Указу Президента України № 449/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» від 29 грудня 2017 року, яким було ліквідовано Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя. У відповіді від Апарату Верховної Ради України за номером № 18/07-1193 від 20.07.2021 року на запит про надання публічної інформації від 13.07.2021 року зазначено, що згідно ст.4 Конституції України Закон, який би визначив «підстави набуття і припинення громадянства України»-парламентом не приймався. Даний факт є підтвердженням повалення конституційного ладу через відверте порушення положень Конституції України, принципів Європейської хартії про закон «Про статус суддів» Основних принципів незалежності судових органів, Бангалорських принципів поведінки суддів та багатьох інших приписів, інших нормативно-правових актів, які є частиною національного законодавства України. Такі обставини є юридичні факти документально зафіксованого повалення конституційного ладу у вигляді незаконного призначення і перебування конкретної особи на відповідальній посаді, на тлі абсолютної бездіяльності на виправлення ситуації суддею Костромітіною О.О., яка наразі займає відповідальну державну посаду, що викликає сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кадникова Л.Г. підтримали дану заяву.

Представники відповідачів Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України у судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви про відвід судді Костромітіної О.О., вважали заявлений відвід необґрунтованим.

Суд, надавши оцінку доводам, викладеним у заяві про відвід, дійшов висновку про його необґрунтованість, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 52, 53, ч.ч. 1,2 ст. 55 Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» суддею є громадянин України, який відповідно доКонституції Українита цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Судді гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п`яти років, крім випадків звільнення судді з посади або припинення його повноважень відповідно доКонституції Українита цього Закону.

У зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, виявленням надмірного рівня судового навантаження у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, за рішенням Вищої ради правосуддя, ухваленим на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддя може бути, за його згодою, відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя.

У період дії надзвичайного чи воєнного стану і за умови зміни територіальної підсудності судових справ, що розглядаються у відповідному суді, в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 147 цього Закону, суддя суду, територіальна підсудність справ якого змінюється, може бути без його згоди відряджений для здійснення правосуддя до суду, якому визначається територіальна підсудність справ, що перебували у провадженні суду, в якому працює суддя, а в разі відсутності вакансій у цьому суді - до іншого суду того самого рівня і спеціалізації.

За ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрійі статуссуддів» у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Рада судівУкраїни влисті Головам місцевогота апеляційнихзагальних судіввід 22липня 2020року 9рс-466/20-вих.повідомила,що відповідно до ст.125Конституції Українипередбачено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Частиною першоїстатті 17 ЗаконуУкраїни «Просудоустрій істатус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Відповідно до статті 19 цього ж Закону суд утворюється і ліквідовується законом.

Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя

Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.

Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.

Наведені норми слід розуміти таким чином, що система судоустрою хоча і будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності, однак на практиці вона не завжди може співпадати з існуючим адміністративно-територіальним поділом держави.

Зміна ж адміністративно-територіального устрою може бути лише підставою для перегляду існуючої системи судоустрою в порядку визначеному Конституцією та законами України.

Це дає підстави вважати, що до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою.

Таким чином, суд, проаналізувавши вищевикладене, дійшов висновку, що ствердження позивача ОСОБА_1 щодо ліквідації Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя спростовується вищевикладеними нормами права та листом Ради суддів України.

В обґрунтування відводу позивачем ОСОБА_1 додано до заяви відповідь Новокодацького районного суду міста Дніпра на запит останнього щодо надання інформації відносно судді Костромітіної О.О., відповідно до змісту якої повідомлено, що суддя Костромітіна О.О. склала присягу судді 19 вересня 2007 року. Суддя Костромітіна О.О. призначена на посаду судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Указом Президента України «Про призначення суддів» № 654/2007 віл 20 липня 2007 року строком на п`ять років. Постановою Верховної ради України «Про обрання суддів» №4919-У1 від 7 червня 2012 року обрана на посаду Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області безстроково. Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Костромітіна О.О. відряджена для здійснення правосуддя до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська відповідно до рішення Голови Верховного Суду № 48/0/149-22 від 29.04.2022 року. Також повідомлено, що відповідно до Закону України « Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-1Х змінено найменування Ленінського районного суду міста Дніпропетровська на Новокодацький районний суд міста Дніпра та Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя на Лівобережний районний суд м. Маріуполя, що не призвело до їх реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду. До даної відповіді додано копії Указу Президента України, Постанови ВР України, Рішення Голови ВС.

Даною відповіддю та доданими до неї документами підтверджено повноваження судді Костромітіної О.О. здійснювати правосуддя.

Відповідно до положень ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України і розширеному тлумаченню не підлягають.

Тобто, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішенні по справі «Білуха проти України»).

Суддя виконує свої професійні обов`язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989 у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).

Із наведеного слідує, що відвід повинен бути вмотивований із наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, то це є підставою для відмови у його задоволенні.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості потрібно керуватися і джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: (і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; (іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Суд зауважує, що вищенаведеною сталою практикою ЄСПЛ особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що, обставини, покладені в основу заяви про відвід судді Костромітіної О.О., не свідчать про існування підстав, які викликають чи можуть викликати сумнів у неупередженості та об`єктивності судді, тому суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, і заява про такий відвід надійшла до суду раніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, тому, заява про відвід підлягає передачі на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Новокодацького районного суду міста Дніпра Костромітіної Оксани Олександрівни у справі № 205/8975/24, визнати необґрунтованою.

ОСОБА_3 про відвід головуючої судді Новокодацького районного суду міста Дніпра Костромітіної Оксани Олександрівни у справі № 205/8975/24 передати до канцелярії Новокодацького районного суду міста Дніпра для визначення судді для розгляду заяви про відвід, визначенному у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Костромітіна

.