Рішення № 132520777, 11.12.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6327/25

11 грудня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Дяків Оксану Ярославівну надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_2 за п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування і виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії в розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 01.06.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, оскільки позивач є членом сім`ї особи, яку було примусово виселено, вважає наявним у неї право на підставі пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на отримання доплати до пенсії із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим звернулась до пенсійного органу для здійснення відповідного нарахування. Проте, листом від 04.06.2025 відповідач повідомив про відмову позивачу у нарахуванні підвищення до пенсії. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05.11.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву.

21.11.2025 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Донецькій області, у якому доводи та вимоги позивача не визнає, просить відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що за результатом розгляду заяви позивача та наданих нею документів встановлено, що посвідчення реабілітованого не відповідає встановленому єдиному зразку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2024 № 593 «Деякі питання щодо порядку призначення та виплати соціальної допомоги, виготовлення бланків посвідчень і забезпечення виконання рішень суду». За наведених обставин, відповідачем прийнято рішення від 04.06.2025 № 961140124376 про відмову ОСОБА_2 у встановленні надбавки та перерахунку пенсії.

Крім того, відповідачем порушено питання про залучення до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якості другого відповідача.

21.11.2025 представником позивача адвокатом Дяків О.Я. подано до суду відповідь на відзив, у якій доводи відповідача не визнає, наголошує на тому, що ОСОБА_2 є членом сім`ї репресованої особи, яку реабілітовано, що надає позивачу право на підвищення призначеної пенсії відповідно до вимог пункту «г» частини 1 статті 77 Закону №1788-ХІІ.

Ухвалою суду від 25.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення в якості другого відповідача по справі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Запропоновано третій особі надати пояснення щодо позовної заяви.

У встановлений судом строк пояснень від третьої особи не надійшло.

Ухвалою суду від 02.12.2025 залучено до участі у справі в якості законного представника ОСОБА_2 , призначеного рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/6959/22 від 08.01.2025 ОСОБА_1 , якому встановлено строк для надання пояснень та висловлення позиції щодо поданої позовної заяви.

03.12.2025 від ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 , надійшли письмові пояснення, у яких викладені у позовній заяві вимоги підтримує, просить задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

04.12.2025 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ГУ ПФУ в Тернопільській області, у яких заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ОСОБА_2 відмовлено у встановленні підвищення до пенсії, оскільки нею не надано необхідних підтверджуючих документів. Посвідчення, надане при зверненні із заявою про перерахунок пенсії, не відповідає встановленому єдиному зразку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2024 №593 «Деякі питання щодо порядку призначення та виплати соціальної допомоги, виготовлення бланків посвідчень і забезпечення виконання рішень суду». З огляд на викладене третя особа вважає, що проводити ОСОБА_2 перерахунок пенсії як члену сім`ї репресованих осіб, згідно з пунктом г статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» немає підстав.

Інших заяв, в тому числі по суті спору, учасниками справи на адресу суду не подано.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено з урахуванням строку перебування головуючої судді у відпустці, в порядку черговості у перший робочий день.

Дослідивши письмові докази та надавши правову оцінку доводам, викладеним у заявах по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.01.2025 у справі №607/6959/22, яке набрало законної сили 07.02.2025, продовжено строк дії рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2023 року, яким ухвалено визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , встановлено над нею опіку та призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , її опікуном. Встановлено строк дії рішення про продовження строку дії рішення про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною протягом двох років з дня набрання цим рішенням законної сили. (а.с.28)

Оскільки ОСОБА_2 визнана недієздатною особою згідно наведеного вище рішення суду, тому залучений до участі у справі її законний представник ОСОБА_1 , з урахуванням його позиції щодо підтримання позовних вимог, є належним позивачем у даній справі.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 21.03.2025. (а.с.8)

Згідно копії паспорта громадянина України № НОМЕР_2 від 26.07.2021 та довідки про реєстрацію місця проживання особи №912 від 26.08.2021, виданої Підгороднянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженкою села Усолля-Сибірське Іркутської області Російської федерації. (а.с.6, зворот)

З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого повторно Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09.03.2023 слідує, що ОСОБА_2 до укладення шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мала прізвище ОСОБА_4 . (а.с.4)

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_6 , 1919 року народження та ОСОБА_7 , 1918 року народження. (а.с. 5)

Згідно висновку Національної комісії з реабілітації про визнання особи потерпілою від репресій, складеного стосовно ОСОБА_5 , 1955 року народження, як дитини репресованої особи, наявні підстави для визнання ОСОБА_5 потерпілою від репресій. (а.с.17)

Рішенням Національної комісії з реабілітації від 19.12.2024 визнано ОСОБА_5 , 1955 року народження, потерпілою від репресій. (а.с.26)

З наданих відповідачем матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_2 слідує, що 27.05.2025 року остання через законного представника ОСОБА_1 звернулась до органу ПФУ із заявою про встановлення підвищення до пенсії, як потерпілій від репресій згідно Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму». (а.с. 20)

Згідно розписки повідомлення до вказаної заяви долучено, серед іншого: копію посвідчення особи, визнаної потерпілою від репресій, які проживають на території Підгороднянської сільської ради № 01 від 22.05.2025; висновок Національної комісії з реабілітації про визнання особи потерпілою від репресій, складений стосовно ОСОБА_5 ; рішення Національної комісії з реабілітації від 19.12.2024. (а.с.20, зворот)

Рішенням від 04.06.2025 року №21440/03-16 Головне управління ПФУ в Донецькій області відмовило ОСОБА_2 у встановленні до пенсії підвищення, передбаченого пунктом «г» статті 77 Закону №1788-ХІІ, оскільки надане до заяви посвідчення реабілітованого не відповідає встановленому єдиному зразку відповідно до постанови КМУ від 24.05.2024 №593 «Деякі питання щодо порядку призначення та виплати соціальної допомоги, виготовлення бланків посвідчень і забезпечення виконання рішень суду». (а.с. 27)

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 , наполягає на визнанні його протиправним та скасуванні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII передбачає підвищення пенсій деяким категоріям громадян.

Так, зокрема, пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII передбачено, що призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (зі змінами) репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Виходячи із цього нормативного положення суд дійшов висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, слід застосовувати положення Закону №1788-ХІІІ, а не Постанови № 654.

ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності, призначену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як слідує зі змісту заяв по суті, спірним у даній справі є питання щодо наявності у ОСОБА_2 статусу члена сім`ї репресованої особи, яку було реабілітовано та, відповідно, права на підвищення до пенсії у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленого пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII.

З метою відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів прийнято Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII. (далі Закон №962-XII)

Відповідно до визначень, які міститься у статті 1-1 Закону №962-XII:

репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом;

члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом;

заслання - це примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.

Пунктом 5 частини першої статті 2 Закону №962-XII заслання визначене однією із форм репресій.

Відповідно до статті 1-2 Закону № 962-ХІІ реабілітованими визнаються особи:

1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; 2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; 3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; 4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; 5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Стаття 1-3 Закону № 962-ХІІ передбачає, що потерпілими від репресій визнаються:

1) чоловік або дружина репресованої особи, який/яка на момент здійснення репресії перебували у шлюбі з репресованою особою;

2) діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена;

3) інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов`язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи.

Згідно частини шостої статті 6 Закону №962-ХІІ особам, реабілітованим відповідно до цього Закону, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, за їх вибором надаються пільги та інші соціальні гарантії, передбачені цією статтею або статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а особам із числа таких осіб, яким встановлено інвалідність, - статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" або пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", або статтею 47 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюється Національною комісією з реабілітації (далі - Національна комісія) за поданням регіональних комісій з реабілітації (далі - регіональні комісії). (частина 1 статті 7 Закону №962-ХІІ)

Положення вказаних вище норм визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Отже, до членів сімей репресованих осіб належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю. Зазначені особи, яким встановлено інвалідність, згідно наведених вище норм закону мають право на пільги, передбачені пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судом встановлено, що рішенням Національної комісії з реабілітації від 19.12.2024 ОСОБА_2 , 1955 року народження, визнана потерпілою від репресій, як дитина репресованої особи, яка народилась на засланні під час перебування репресованої особи на засланні.

З наведеного слідує, що ОСОБА_2 в силу вимог Закону №962-XII є членом сім`ї репресованої особи, яку було реабілітовано та, відповідно, набула право на підвищення до пенсії у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленого пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII.

Згідно із частинами 1-3 статті 44 Закону №1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1. (далі Порядок №22-1)

Пунктом 1.1 Порядку 22-1 визначено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно із абзацами 3, 6 пункту 4 Порядку 22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку № 22-1 при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються документи про визнання заявника реабілітованим або членом його сім`ї, якого було примусово переселено (для підвищення пенсії згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»)

Пунктом 2.13 Порядку № 22-1 визначено, що за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 , приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Згідно з пунктом 3.3 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Як встановлено пунктами 4.1, 4.3, 4.7 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (пункт 4.1).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. (пункт 4.3)

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. (пункт 4.7)

З наведеного слідує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

При цьому Пенсійний фонд України, як орган державної влади, та його територіальні органи в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що 27 травня 2025 року позивач, діючи через законного представника, звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, яку відповідач прийняв та зареєстрував за вхідним №1631.

До вказаної заяви згідно розписки повідомлення додано, серед іншого: копію посвідчення особи, визнаної потерпілою від репресій, які проживають на території Підгороднянської сільської ради № 01 від 22.05.2025; висновок Національної комісії з реабілітації про визнання особи потерпілою від репресій, складений стосовно ОСОБА_5 ; рішення Національної комісії з реабілітації від 19.12.2024. (а.с.20, зворот)

Отже, зі змісту заяви та долучених до неї документів вбачається, що наданий позивачем пакет документів містить всю необхідну інформацію для прийняття рішення про встановлення ОСОБА_2 надбавки згідно пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII, як члену сім`ї репресованої особи, яку було реабілітовано, а тому у відповідача виник обов`язок щодо прийняття відповідного рішення.

Натомість, як слідує зі змісту рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області від 04.06.2025 №21440/03, відповідачем відмовлено у встановленні такої надбавки з тих підстав, що надане до заяви посвідчення не відповідає встановленому зразку.

Надаючи правову оцінку вказаній підставі для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 , суд зважає на наступне.

Відповідно до частини 8, 9 статті 6 Закону № 962-ХІІ реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об`єднаними територіальними громадами.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 19 травня 2021 р. № 535 затверджений зразок посвідчення реабілітованої особи.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 535 установлено, що посвідчення реабілітованого, видане до набрання чинності цією постановою за зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 р. № 48 «Про заходи щодо реалізації Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (ЗП УРСР, 1991 р., № 6, ст. 51), є дійсним протягом строку його дії.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази суд встановив, що копія посвідчення, ОСОБА_2 як особи, визнаної потерпілою від репресій, які проживають на території Підгороднянської сільської ради № 01 від 22.05.2025 не відповідає формі посвідчення, яка на підставі Закону № 962-ХІІ була визначена Постановою №48, ані за назвою, ані за змістом, а також не містить вказівки про те, що це посвідчення діє на всій території України.

Підгороднянська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області представляє спільні інтереси територіальної громади і не є виконавчим органом відповідної сільської, селищної, міської ради, а тому не наділена повноваженнями видавати посвідчення реабілітованого на підставі статті 6 Закону №962-ХІІ у формі, визначеній Постановами №№48, 535.

Суд враховує, що Підгороднянська сільська рада у межах реалізації власних повноважень не позбавлена права на прийняття локальних нормативно-правових актів для встановлення додаткових пільг особам, визнаним потерпілим від репресій, а оформлення посвідчень, які підтверджують право на такі пільги.

Так, згідно відомостей офіційного сайту Підгороднянської територіальної громади (https://pidgorodnyanska-gromada.gov.ua/docs/1985837/) 11.04.2025 шістдесят третьою сесією Підгороднянської сільської ради восьмого скликання прийнято рішення №1560 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень особам, визнаними потерпілими від репресій, які проживають на території Підгороднянської сільської ради», яким затверджено зразок посвідчення особи, потерпілої від репресій, що діє на території Підгороднянської сільської ради.

Отже, "посвідчення особи, визнаної потерпілою від репресій", видане Підгороднянською сільською радою на виконання її власних рішень, діє лише на території Підгороднянської територіальної громади та є підставою для отримання пільг у формі та обсязі, визначених самою Підгороднянською сільською радою за рахунок коштів її бюджету. Це посвідчення, що не відповідає формі та змісту посвідчення, передбаченого Постановами №№48, 535, не є підставою для підтвердження статусу «реабілітованого» чи «потерпілого від репресій» особи в розумінні Закону № 962-XII та, відповідно, не є підставою для встановлення підвищення до пенсії на підставі пункту «г» статті 77 Закону № 1788.

Водночас варто зауважити, що Порядок №22-1 не встановлює реалізацію права на призначення підвищення до пенсії особам, які є членами сім`ї репресованих та реабілітованих осіб, виключно на підставі посвідчення реабілітованої особи.

Як зазначалось вище, пунктом 2.13 Порядку № 22-1 передбачено, що для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Суд звертає увагу, що вказана норма Порядку №22-1 не містить обумовлення, що зазначений перелік документів є виключним і інші документи пенсійним органом до уваги не приймаються.

Суд враховує, що долучені до позовної заяви довідки Головного управління МВС України у Львівській області № 87 та № 88 датовані 05.08.2025, тобто створені після звернення позивача та його законного представника до органу ПФУ з заявою про призначення надбавки до пенсії ОСОБА_2 від 27.05.2025, а тому не могли бути враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

Разом з тим, зі змісту долученого до заяви Висновку Національної комісії з реабілітації про визнання особи потерпілої від репресій та рішення Національної комісії з реабілітації від 19.12.2024 про визнання ОСОБА_2 особою, потерпілою від репресій, слідує що остання є дитиною репресованої особи, яка народилась на засланні під час перебування репресованої особи на засланні. Вказаного висновку Комісія дійшла за результатами дослідження архівної довідки Управління МВС у Львівській області від 10.03.2023, згідно якої батько ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 1919 р.н. рішенням Особливої Наради при МВС СРСР від 28.01.1947, як член сім`ї учасника УПА із с.Великосілля Старосамбірського району Львівської області виселений на спецпоселення в Іркутську область, звідки звільнений 01.03.1960. (а.с.17, 26)

Проте, оскаржуване рішення відповідача від 04.06.2025 №214440/03-16 не містить підстав, з яких вказаний висновок Національної комісії з реабілітації та рішення від 19.04.2024 не враховані органом Пенсійного фонду України при вирішенні питання щодо призначення ОСОБА_2 підвищення до пенсії як члену сім`ї репресовано особи, яка реабілітована.

Також, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем приписів п. 3.3 Порядку № 22-1 в частині роз`яснення позивачу змісту та переліку документів, які відповідач вважає недостатніми для вирішення питання про призначення підвищення до пенсії, а також надання допомоги щодо одержання таких документів.

Слід звернути також увагу на те, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, у межах справи, що розглядається, та за умови підтвердження того, що ОСОБА_2 є членом сім`ї реабілітованої особи, як громадянка України, остання наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що відмовляючи у призначенні ОСОБА_2 підвищення до пенсії як члену сім`ї репресованої та в подальшому реабілітованої особи у розмірі, визначеному пунктом «г» статті 77 Закону №1788-ХІІ, з підстав невідповідності посвідчення особи, потерпілої від репресії, встановленому єдиному зразку, за наявності інших підтверджуючи документів, відповідач діяв неправомірно, припустившись надмірного формалізму та з порушенням принципів добросовісності та розсудливості.

Враховуючи, що відмова відповідача у призначенні вказаного підвищення до пенсії оформлена відповідним рішенням, тому з метою ефективного захисту порушених прав ОСОБА_2 суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області від 04.06.2025 №21440/03-16.

Оскільки ОСОБА_2 є особою, яка народилась у спецпоселенні під час перебування її сім`ї, як репресованих осіб на засланні, і надала до органу Пенсійного фонду України достатні документи, які підтверджують її статус як члена сім`ї репресованої та в подальшому реабілітованої особи, що свідчить про наявність у неї права на підвищення до пенсії, визначеного пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-ХІІІ з розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, тому з метою поновлення порушених прав ОСОБА_2 суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату такого підвищення, а позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Визначаючись щодо дати, з якої слід провести призначення та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 , суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Відповідно до Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Судом встановлено, що за перерахунком пенсії ОСОБА_2 через законного представника звернулась із заявою від 27.05.2025 року, яку прийнято пенсійним органом 27.05.2025 року, тому призначення та виплату підвищення до пенсії слід здійснити з 01.06.2025 року.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході розгляду справи не довів правомірності своєї поведінки в спірних правовідносинах, а тому суд вважає, що у цій справі є фактичні і правові підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.06.2025 №21440/03-16 щодо відмови в нарахуванні і виплати підвищення до пенсії ОСОБА_2 за пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно пункту «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 01.06.2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 11 грудня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_5 );

- ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 код РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: вул. Надії Алексєєнко, 106, м.Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49008 код ЄДРПОУ 13486010);

третя особа:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769) .

Головуючий суддяМірінович У.А.