Рішення № 132520760, 11.12.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4381/25

11 грудня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (надалі, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (надалі, відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач-3), в якому, з урахуванням уточненої редакції позовної заяви, просить визнати протиправним та скасувати рішення відділу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №192350009859 від 09 січня 2025 року та рішення відділу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №192350009859 від 06 червня 2025 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язати відповідачів 1 та 2 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 наступні періоди: період роботи з 20.08.2002 по 20.10.2002 згідно трудової книжки від 24 липня 1981 НОМЕР_1 , період ведення підприємницької діяльності з 01 листопада 2002 року по 31 грудня 2003 року, з 01 січня 2005 по 31 березня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 31 січня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 31 січня 2008 року, з 01.06.2008 по 30.06.2008 року, з 01.08.2008 по 31.08.2008 року, з 01.11.2008 по 30.11.2008 року, з 01 червня 2009 по 30.06.2009 року, з 01.01.2010 по 31.03.2010 року, з 01.10.2010 по 31.12.2010, з 01.03.2011 по 30.06.2011, 01.10.2011 по 31.10.2011, 01.12.2011 по 31.12.2011, з 01.07.2013 по 30.04.2014, з 03 травня 2014 року по 30.09.2014 року, з 20.10.2014 року по 31.12.2016 року, зобов`язати відповідача 3 призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з дати звернення з заявою про призначення пенсії - 02 січня 2025 року.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає протиправними та такими, що підлягають до скасування спірні рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу у період роботи при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи з 20.08.2002 по 20.10.2002 згідно трудової книжки від 24 липня 1981 НОМЕР_1 . Також, просить врахувати, що відсутні будь-які докази того, що при закритті підприємницької діяльності позивачем, як органи Пенсійного фонду, так і органи податкової служби володіли інформацією щодо наявності у ОСОБА_1 , як фізичної особи - підприємця, будь-якої заборгованості, чи притягнення до відповідальності за не сплату відповідних страхових внесків.

Ухвалою суду від 28.07.2025 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 08.08.2025 постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та представник Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подали до суду відзиви на позовні заяви, в яких просять відмовити у задоволенні позову повністю. Доводи відповідача-1 та відповідача-3 загалом зводяться до того, що у позивача на даний час відсутнє право на призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернув увагу суду на тому, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим.

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Судом встановлено, що 02.01.2025 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №192350009859 від 09.01.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За результатами розгляду документів доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 20.08.2002 по 20.10.2002 згідно трудової книжки від 24.07.1981 НОМЕР_1 , оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про трудові відносини за цей період; - період ведення підприємницької діяльності з 01.11.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутня сплата страхових внесків, а згідно довідки від 04.12.2023 № 1239, пенсійні внески до Пенсійного фонду України не сплачувалися. Відповідачем зазначено, що для визначення права згідно п.3.1 підприємець (внески) не зараховано період ведення підприємницької діяльності з 01.01.2010 по 31.12.2010, оскільки згідно довідки від 13.12.2023 № 22442/6/19-00-24-09, особа перебувала на загальній системі оподаткування.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 05.03.2025 №1491-1270/Т-02/8-1900/25 позивача повідомлено, що оскільки страховий стаж для визначення права на призначення пенсії становить 30 років 01 місяць 23 дні, що є меншим за необхідний (32 роки), тому право на призначення пенсії за віком відсутнє.

В подальшому, 29.05.2025 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.06.2025 №192350009859 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За результатом розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період ведення підприємницької діяльності на основі сплати фіксованого податку з 01.11.2002 по 31.03.2003 згідно довідки ДПС від 27.05.2025 №11756/6/19-00-24-09, оскільки відповідно до інформації архівної довідки Пенсійного фонду України від 04.12.2023 №1239 заявниця не сплачувала страхові внески до Пенсійного фонду України з 01.11.2002 по 31.12.2003.

Окрім того, як слідує із розрахунків доданих до рішення №192350009859 від 09.01.2025 та від 06.06.2025, до стажу, що дає право на пенсію ОСОБА_1 не зараховано: - період роботи з 20.08.2002 по 20.10.2002 згідно трудової книжки від 24 липня 1981 НОМЕР_1 ; період ведення підприємницької діяльності з 01 листопада 2002 року по 31 грудня 2003 року; період з 01 січня 2005 по 31 березня 2005 року; період з 01 січня 2007 року по 31 січня 2007 року; період з 01 січня 2008 року по 31 січня 2008 року, з 01.06.2008 по 30.06.2008 року, з 01.08.2008 по 31.08.2008 року, з 01.11.2008 по 30.11.2008 року; період з 01.06.2009 по 30.06.2009; період з 01.01.2010 по 31.03.2010 року, з 01.10.2010 по 31.12.2010; періоди з 01.03.2011 по 30.06.2011, 01.10.2011 по 31.10.2011, 01.12.2011 по 31.12.2011; період з 01.07.2013 по 30.04.2014; період з 03.05.2014 по 30.09.2014 року; період з 20.10.2014 року по 31.12.2016 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Згідно з статтею 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В свою чергу, порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-IV. Так, абз.1 ч.1 ст.20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Відповідно до ч.2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Нормами ст.106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), від 27.05.2021 (справа 343/659/17) відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Суд зазначає, що спірний період роботи позивача з 20.08.2002 по 20.10.2002 підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , що, на думку суду, є належним документом, що підтверджує страховий стаж позивача.

З огляду на вищенаведене, та враховуючи, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску), відповідач протиправно дійшов висновку про не зарахування період роботи позивача з 20.08.2002 по 20.10.2002, до відповідного стажу, чим порушив право позивача на пенсію в належному розмірі.

Крім цього, розділом XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (п.3.1.) визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 року по 31.12.2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 р. № 637.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління ПФУ від 18.06.2014 року №10-1, зареєстрованою в МЮУ 08.07.2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 року по 30.06.2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме: - до 01.05.1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, - з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків, - з 01.01.2004 року по 31.12.2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Оформлення такої довідки за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління ПФУ від 18.06.2014 р. № 10-1, зареєстрованою в МЮУ 08.07.2014 р. за № 785/25562 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 р. №8-1) є обов`язковим відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1.

Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (далі - єдиний внесок).

Так, відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

В силу пункту 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 р. враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 р. - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Постановою КМУ від 04.06.1998 р. №794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно з пунктом 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою Правління ПФУ №5-5 від 10.06.1994 р. (далі - Інструкція №5-5) усі підприємства, у тому числі з іноземними інвестиціями, а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати зобов`язані зареєструватись як платники внесків в органах Пенсійного фонду в районах (містах) у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про реєстрацію в місцевих органах державної влади, про що отримують повідомлення Фонду (додаток №1).

Згідно із пунктом 18 Інструкції №5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій. Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю на основі патенту, нараховуються внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата за патент.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління ПФУ від 06.09.1996 р. № 11-1 (далі - Інструкція №11-1), платниками обов`язкових внесків на державне соціальне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

В силу пункту 2.9 Інструкції від 06.09.1996 р. №11-1 платники, перелічені в пп.2.2, 2.4 зобов`язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п.2.7 - за постійним місцем проживання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у Постанові від 26.10.2018 року у справі №643/20104/15-а констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Як убачається з свідоцтва серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , дата проведення державної реєстрації 01 листопада 2002 року, місце проведення державної реєстрації: Підволочиська районна державна адміністрація Тернопільської області.

У відповідності до Витягу є ЄДР юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, вид економічної діяльності 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (основний) Дата зняття з обліку - 11.01.2017 року.

Згідно з довідкою №532/6-4/19-00-53-11 від 24 грудня 2019 року ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з дня реєстрації підприємницької діяльності 01.11.2002 по 31.12.2003 р. перебувала на загальній системі оподаткування та згідно поданої звітності отримала наступний дохід: з 01.11.2002 по 31.12.2002 сплачувала фіксований розмір прибуткового податку громадян в сумі 65.00 грн щомісячно: з 01.11.2002 по 31.12.2002 чистий дохід склав 84,00 грн., з 01.01.2003 по 31.12.2003 сплачувала фіксований розмір прибуткового податку з громадян в сумі 65.00 грн щомісячно; з 01.01.2003 по 31.03.2003 чистий дохід склав 300 грн., з 01.04.2003 по 30.06.2003 чистий дохід склав 180,00 грн., з 01.07.2003 по 30.09.2003 чистий дохід склав 350,00 грн, з 01.10.2003 по 31.12.2003 чистий дохід склав 205,00 грн.

Згідно з довідкою № 22444/6/19-00-61від 13.12.2023, ФОП ОСОБА_1 з дня реєстрації підприємницької діяльності 01.11.2002 р. по 31.12.2003 р. перебувала на таких системах оподаткування і отримувала такі доходи: з 01.11.2002 по 06.11.2002 перебувала на загальній системі оподаткування, з 01.11.2002 по 31.03.2003 р. здійснювала підприємницьку діяльність шляхом сплати фіксованого розміру прибуткового податку з громадян З 01 квітня 2003 по 31.12.2003 р. дані відсутні.

Згідно довідками № 22442/6/19-00-24-09 від 13.12.2023, № 592/6/19-00-24-09 від 15.01.2025, 11756/6/19-00-24-09 від 27.05.2025, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як фізична особа-підприємець з 01.11.2002 по 15.01.2017: перебувала на загальній системі оподаткування за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011, 01.07.2013 р. по 15.01.2017 р. Діяльність здійснювала за спрощеною системою, обліку та звітності за період з 01.01.2012 по 30.06.2013. Діяльність здійснювала на основі сплати фіксованого податку за період: 2002 (11,12), 2003 (01, 02, 03), 2005-2006 (01-12), 2007 (01-06), 2008 (02,06), 2009 (09). За 2003 (04-12), 2004, 2007 (07-12), 2008 (01,03,04,05,07-12), 2009 (01-08, 10-12) інформація відсутня.

Суд звертає увагу, що обов`язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

На підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем долучені копії квитанцій про сплату сплати єдиного внеску, відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Форма ОК-5, що, на думку суду, також свідчить про сплату відповідних страхових внесків за спірні періоди.

Таким чином, суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови позивачу у зарахуванні повних місяців страхового стажу за період введення ним підприємницької діяльності з 01 листопада 2002 року по 31 грудня 2003 року., з 01 січня 2005 по 31 березня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 31 січня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 31 січня 2008 року, з 01.06.2008 по 30.06.2008 року, з 01.08.2008 по 31.08.2008 року, з 01.11.2008 по 30.11.2008 року, з 01 червня 2009 по 30.06.2009 року, з 01.01.2010 по 31.03.2010 року, з 01.10.2010 по 31.12.2010, з 01.03.2011 по 30.06.2011, 01.10.2011 по 31.10.2011, 01.12.2011 по 31.12.2011, з 01.07.2013 по 30.04.2014, з 03 травня 2014 року по 30.09.2014 року, з 20.10.2014 року по 31.12.2016 року, є протиправними.

В свою чергу, у контексті частини другої ст. 2 КАС України, спірні рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 29.05.2025 щодо перерахунку страхового стажу, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень в порядку, визначеному ст.139 КАС України.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із статтею 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім цього, згідно з частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правову допомогу позивачем долучено ордер на надання правничої допомоги серії ВО №1108545, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Драус О.О., Договір про надання правничої (адвокатської) допомоги №61 від 15.05.2025 між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Драус О.О. (виконавець), квитанцію від 30.05.2025.

У відповідності до Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги №61 від 15.05.2025, вартість послуг за надання правової допомоги (консультація, складання процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів) становить 2000,00 грн.

При визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18, від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 2000,00 грн. є співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

З урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, суд дійшов висновку про те, що стягнута має бути сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №192350009859 від 09 січня 2025 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №192350009859 від 06 червня 2025 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2025 щодо перерахунку страхового стажу, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору та 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору та 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 11 грудня 2025 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ),

відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл.,18002 код ЄДРПОУ:21366538),

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 код ЄДРПОУ:21318350),

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ:14035769).

Головуюча суддяДерех Н.В.