Рішення № 132518613, 10.12.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2025 року Справа № 280/7491/25 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом - ОСОБА_1

до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", та невиплати суми індексації з 01.03.2025, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 січня 2025 року без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням фактично проведених нарахувань виплат, та суми індексації з 01.03.2025, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» і з урахуванням належних всіх виплат без обмеження максимальним розміром, відповідно до рішень суду у справах № 280/8036/23 від 08.12.2023. № 280/10003/24 від 03.01.2025;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Відповідач безпідставно застосовує коефіцієнти зменшення та обмеження максимального розміру пенсії, не здійснює індексацію, що суперечить попереднім судовим рішенням та судовій практиці.

01 вересня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/7491/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

30 вересня 2025 року ухвалою суду - у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство соціальної політики України - відмовлено.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову, посилаючись на пропуск шестимісячного строку звернення до суду відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також на те, що перерахунок пенсій здійснюється на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням скасування окремих положень постанови № 103 від 21.02.2018 та застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Відповідач стверджує, що позивач знав про розмір пенсії щомісяця, тому строк пропущено без поважних причин.

Статтею 258 КАС Українипередбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч. 1ст. 4 КАС України,письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що з 16.10.2012 ОСОБА_1 є пенсіонером МВС України і отримує пенсію на підставі вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII(далі - Закон 2262).

З 06.10.2014 Позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вказаного Закону 2262 у розмірі 80 % відповідного грошового забезпечення (на день звільнення вислуга років складала 35 років), яка складалась з: посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за особливо важливі завдання та премії.

В зв`язку з системним не виконанням законодавчих актів ГУ ПФУ щодо перерахунку та виплати пенсії Позивачу, Позивач на протягом 2018 - 2023 роках неодноразово звертався до суду за захистом своїх прав та інтересів на отримання пенсії, встановленої державою.

Останній раз Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.01.2025 у справі № 280/10003/24, яке набрало чинності 15.05.2025, Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зобов`язано - «нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2023 без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації згіднопостанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»та з 01.03.2024 без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченоїПостановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»та з врахування пенсії нарахованої згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 280/8036/23».

Після набрання 15.05.2025 чинності Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.01.2025 у справі № 280/10003/24, Позивач 27.05.2025 із заявою звернувся до Відповідача для здійснення виконання рішення суду щодо перерахунку та виплати пенсії без будь-яких обмежень, в разі відмови - надати обґрунтування. З травня місяця поточного року позивачу стало відомо про застосування обмежень у виплаті пенсії.

У своїй відповіді 10532-9571/С-02/8-0800/25 від 23.06.2025 Відповідач вказав: «На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/10003/24 Головним управлінням у травні 2025 року проведено перерахунок Вашої пенсії в межах покладених обов`язків. Розмір пенсії без обмеження максимальним розміром встановлено на 01.03.2024 - дату, з якої судом зобов`язано здійснити такий перерахунок. Оновленим розміром пенсії Ви забезпечені з 01 червня 2025 року».

Також вказано, що Постановою 1 від 03.01.2025 визначено розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів для спеціальних пенсій. «Враховуючи вищевказане, розмір Вашої пенсії з 01.01.2025 приведено у відповідність до ст.46 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» та Постанови 1».

На повторне звернення Позивача від 23.07.2025 щодо здійснення виплати пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою 1; виплати суми індексації згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 « Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова 209), Відповідач у відповіді 13669-13687/С-02/8-0800/25 від 08.08.2025 зазначив, що «розмір Вашої пенсії з 01.01.2025 приведено у відповідність до ст. 46 Закону України « Про Державний бюджет на 2025 рік» та Постанови 1», а також проведено індексацію пенсії, згідно до Постанови 209.

Тобто, Відповідач відмовив позивачу в виплаті пенсії в повному розмірі, обмеживши її розмір застосуванням понижуючих коефіцієнтів з 01.01.2025 та не здійснив з 01.03.2025 виплату суми індексації у розмірі 1 500,0 грн, яку нараховано згідно Постанови 209. На підтвердження протиправних дій Відповідача надаються надані ним зведення з автоматизованої системи Розрахунку пенсії станом на 01.01.2025, 01.03.2025, 01.05.2025, 01.06.2025, 01.07.2025.

Так, на 01.12.2024 розмір пенсії до виплати Позивачу складав 28899,23 грн, а вже з січня п.р. - 25961,79 грн, тобто зменшився, сума індексації за 2025 рік з 01.03.2025, яка нарахована, не виплачується взагалі.

Таким чином, загальний підсумок нарахованого максимального розміру пенсії, згідно наданих Відповідачем зведень, з урахуванням всіх виплат, згідно вищевказаного рішення суду у справі № 280/10003/24, без обмежень, з урахуванням виплати суми індексації за 2025 рік, складає 30399,23 тис. грн. Тобто, судом встановлено, що Відповідач з 01.03.2025 щомісячно недоплачує Позивачу пенсію у сумі майже 4437,44 грн.

Дії Відповідача щодо виплати пенсії Позивачу в обмеженому розмірі - із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, вжитих згідно з Постановою 1, та не виплати нарахованої суми індексації за 2025 рік порушують право Позивача на отримання гідної заробленої та обчисленої відповідно до чинного законодавства держави пенсії, а також порушують гарантовані Конституцією України права на соціальний захист з отримання пенсії без будь - якого обмеження.

Обґрунтування позовних вимог суд зазначає наступне.

1. Щодо виплати Позивачу пенсії в неповному обсязі - із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою КМУ № 1 від 03.01.2025 .

Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно достатті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ(далі Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30 - 34,38,39,41 - 44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбаченестаттею 46 Конституції України.

УРішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд Українизазначив, що вКонституції Українивиокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно достатті 17 Конституції Україниперебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб врегульованіЗаконом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року(далі - Закон № 2262).

Відповідно до преамбулиЗакону 2262,цейЗаконвизначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Законмає на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цимЗаконом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбаченихКонституцією Українита цимЗаконом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Згідно з частинами першою та третьоюстатті 1-1 Закону 2262,законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цимЗаконом, базується наКонституції Україниі складається з цьогоЗакону,Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цимЗаконом 2262, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цьогоЗаконутаЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". "Обчислення пенсії" особам, які мають право на пенсію заЗаконом № 2262-ХІІвизначено розділом V (статті 43-47)Закону № 2262ІІ, а "Виплата пенсій" та "Порядок перерахунку пенсій" - розділами VII (статті 52-62) та VIII (статті 63-66) Закону № 2262-ХІІ відповідно.

Однак, ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року № 4059-IXустановлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно ряду Законів, в тому числі Закону 2262, (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На підставі цієї статті КМУ України прийнятопостанову "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" від 03 січня 2025 року № 1(далі Постанова 1), яка набрала чинності 03 січня 2025 року та застосовується з 1 січня 2025 року.

Пунктом 1 Постанови 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до ряду Законів, в тому числі і до Закону 2262, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням відповідних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

Пунктом 2 Постанови №1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієїпостанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, тощо.

Таким чином, положеннямистатті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"тапостанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію заЗаконом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановленоЗаконами України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"та Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що в свою чергу суперечить приписамстатті 1-1 Закону № 2262, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.

Крім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію заЗаконом 2262, коефіцієнтів зменшення пенсії згідностатті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"тапункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений уКонституції України, а тому цейзаконне може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулюванняБюджетного кодексу України(далі Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другоїстатті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, щоКодексомне можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошував на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті6, частині другій статті19, статті130 Конституції України.

Тобто, зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін доЗаконів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"та Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

Таким чином, як встановлено судом, виплата Позивачу пенсії з 01 січня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбаченихст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"тапунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1, є протиправною.

Відповідно до наданих Відповідачем зведень про нарахування та виплату Позивачу пенсії з понижуючими коефіцієнтами, суттєво зменшує розмір пенсії, порушує передбачені законодавством державні соціальні гарантій та право на соціальний захист, а також порушує принцип забезпеченням єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію заЗаконом 2262.

2) Щодо не виплати Позивачу суми індексації за 2025 рік, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 постанови КМУ від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з «01 березня 2025 р.перерахунок пенсій згідно зПорядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115».

Відповідачем нараховано суму підвищення пенсії (індексації) за 2025 рік, відповідно доПостанови 209 у розмірі 1 500,0 грн, однак, ця сума не сплачуються, згідно наданих розрахунків.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до Закону.

Пунктами 2, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до ст. 64 Закону 2262 - «у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно дочастини четвертоїстатті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно дочастини другоїстатті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно достатті 63цього Закону.

Таким чином, невиплата Відповідачем нарахованої суми індексації за 2025 рік порушує законне право Позивача на отримання даної суми індексації.

3) Щодо обмеження розміру та порядку виплати пенсії Позивачу суд зазначає наступне.

Верховним Судом України неодноразово вказувалась однозначна позиція щодо застосування нормЗакону 2262у спорах щодо застосування обмеження максимального розміру пенсій, що у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно доЗакону 2262 норми зазначеногозаконупідлягають застосуванню з урахуваннямРішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016. У зв`язку з чим будь - яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Це зазначено у постановах від 09.02.2021 у справі № 640/2500/18, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19, від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17, від 16.12.2021 (справа № 400/2085/19), від 20.07.2022 (справа № 340/2476/21), 25.07.2022 (справа № 580/3451/21), 30.08.2022 (справа № 440/994/20), 17.03.2023 (справа № 340/3144/21) та інших.

У Постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії Позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-XII, тазазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними нормами та підлягають застосуванню органами Пенсійного фонду України в даних правовідносинах, а не норми Закону № 3668-VI.

Відповідно до ст. 10 Закону 2262, обов`язок нарахування та виплати пенсії покладено на органи Пенсійного фонду. Таким чином, у відповідності до вимог даного Закону 2262 та рішень суду, Відповідач повинен перерахувати та здійснити виплату пенсії Позивачу, з урахуванням всіх належних сум, передбачених ч. 3 ст. 43 Закону 2262, включаючи додаткові види грошового забезпечення, що передбачені та встановлені законодавчими актами держави, і без обмеження її розміром.

4) Щодо застосування нормативних актів.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та Законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду, такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 30.10.2020 у справі 522/16881/17 та інших).

У Постанові від 13 лютого 2019 року Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Подібний висновок також викладений у Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Застосовуючи аналогію Закону, а саме положення ст. ст. 22, 92, 157 Конституції України, не можуть бути скасовані чи обмежені існуючі права і свободи особи, в тому числі щодо соціального захисту особи, громадянина. Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в України» (№ 5207-VI) дискримінація щодо соціального захисту осіб з боку державних органів не допускається.

Разом з тим, згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд має виходити з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

В Україні визнається і дієпринцип верховенства права;КонституціяУкраїнимає найвищу юридичну силу; зокрема,закони приймаються на основі КонституціїУкраїнита повинні відповідати їй;норми КонституціїУкраїниє нормами прямої дії(стаття 8 Основного Закону України). Конституція має вищу юридичну силу над іншими законами, які в свою чергу повинні відповідати таким саме принципам, як і Конституція, іншими словамизакони не можуть бути змінені, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина. Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту осіб, згідно Закону 2262, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами, не можуть бути скасовані чи звужені.

Судова практика щодо захисту порушених прав Позивача з вищевикладених обставин є сталою і тому підтвердження чисельність чинних судових рішень, прийнятих на користь Позивачів.

5) Щодо дотримання строків, передбачених ч. 2 ст. 122 КАС України.

Перерахування (обчислення), нарахування та виплата пенсії не здійснені з вини органу, що її призначає та виплачує, шестимісячний термін звернення до суду не може бути обмежений (Постанови ВС у справах від 19.03.2019 № 806/1952/18, від 24.11.2020 № 815/460/18). Відповідно дост. 55 Закону № 2262, нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом в ухвалі від 19.05.2011 по справі № К-48195/09, постанові Верховного Суду від 05.04.2019 по справі № 809/248/18.

Крім того,згідно з частиною 3 статті 51 Закону 2262, перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Аналіз частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.04.2019 по справі 809/248/18

Аналогічна правова позиція стосовно застосування процесуального строку у спорах, пов`язаних із правом особи на соціальний захист, викладена у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №164/1904/14-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17, 30 жовтня 2018 року у справі №493/1867/17, 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), 29 листопада 2019 року у справі № 642/7479/16-а, 30 січня 2020 року у справі № 554/5119/16-а, 23 липня 2020 року у справі №761/28365/16-а.

В умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмежено і заходи, які наразі впроваджуються у судовій системі, мають на меті забезпечити можливість розгляду судових справ.

У відповідності до ст. 242 КАС України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, судами враховуються висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. При цьому Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим а норми законодавства, в тому числі висновки, постанови ВСУ, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. Положеннямистатті 6 КАС Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

ОЦІНКА СУДОМ ДОКАЗІВ ТА ОБСТАВИН СПРАВИ

Позивач є особою, звільненою з військової служби, та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Згідно з ч. 4 ст. 63 цього Закону, усі призначені пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Рішеннями суду у справах № 280/8036/23 від 08.12.2023 та № 280/10003/24 від 03.01.2025 встановлено право позивача на перерахунок пенсії без обмежень.

Щодо заперечення відповідача про пропуск строку звернення до суду: відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 06.04.2022 у справі № 553/4276/16-а), строк звернення обчислюється з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав. Однак, оскільки пенсія є періодичним платежем, порушення є триваючим (щомісячна недоплата), тому строк не пропущено. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 240/5401/18, де вказано, що для вимог про стягнення періодичних платежів (пенсій) строк давності не застосовується, а стягнення можливе за минулий час, але не більше ніж за три роки (ст. 88 Закону № 2262-ХІІ). У зразковій справі № 400/6254/24 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025) підтверджено, що для вимог про перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму або грошового забезпечення порушення є триваючим, і суди не застосовують шестимісячний строк як підставу для відмови, якщо позивач довів факт недоплати.

Щодо суті вимог: постанова КМУ № 704 від 30.08.2017 встановлює розміри грошового забезпечення, а після скасування в судовому порядку п. 6 постанови № 103 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишена в силі Верховним Судом 20.10.2022), розміри окладів визначаються шляхом множення на прожитковий мінімум на 1 січня календарного року. Постанова КМУ № 209 від 25.02.2025 передбачає індексацію пенсій, і обмеження збільшення до 1500 грн не застосовується до військових пенсій. Аналогічна практика: постанова Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 826/6453/18, де скасовано обмеження, та постанова Великої Палати від 13.03.2025 у справі № 400/6254/24, де вказано, що індексація нараховується без урахування обмежень, якщо перерахунок перевищує встановлені мінімуми.

Суд відхиляє доводи відповідача, оскільки вони не відповідають уніфікованій практиці Верховного Суду, зокрема Великої Палати, яка має пріоритетне значення (ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем в частині позовних вимог.

Судом не можуть бути взяті до уваги обґрунтування відзиву відповідача, оскільки вони спростовані наданими позивачем доказами та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 143 КАС Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частин 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підверджується квитанцією № 18 від 25.08.2025.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , зареєстрований як тимчасово переміщена особа та проживаю за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", та невиплати суми індексації з 01.03.2025, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 січня 2025 року без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням фактично проведених нарахувань виплат, та суми індексації з 01.03.2025, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» і з урахуванням належних всіх виплат без обмеження максимальним розміром, відповідно до рішень суду у справах № 280/8036/23 від 08.12.2023. № 280/10003/24 від 03.01.2025.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано суддею 10 грудня 2025 року.

Суддя Р.В.Сацький