Рішення № 132517168, 09.12.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 грудня 2025 р. Справа № 120/5061/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( далі - позивач ) до Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області ( далі - відповідач ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення 17 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради №409 від 19.04.2022, яким відмовлено у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, розташованої за межами населеного пункту с. Кацмазів на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Вказане рішення мотивовано тим, що згідно з доданими графічними матеріалами бажана земельна ділянка рішенням 7 сесії 8 скликання № 172 від 15.06.2021 року Станіславчицької сільської ради включена до переліку земельних ділянок щодо створення громадських пасовищ.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що земельна ділянка, зазначена позивачем у клопотанні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, розташованої за межами населеного пункту с. Кацмазів на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району зарезервована та є у переліку відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ, відповідно до клопотання старости села Кацмазів та селища Анастасіївка.

Також представник зазначає, що Станіславчицька сільська рада, приймаючи рішення про відведення земельної ділянки (зазначеної у клопотанні позивача) для створення громадського пасовища, діяла законно та в інтересах громади, оскільки існує необхідність у створенні такого пасовища для випасання худоби. Таким чином, інтереси позивача не порушуються.

Крім того, представник вказує, що 18.02.2022 р. від позивача надійшла заява з оригіналом виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду справи №120/11991/21-а від 21.12.2021 р. про винесення на сесію Станіславчицької сільської ради клопотання позивача щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Станіславчицької (колишньої Кацмазівської) сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Сесією Станіславчицької сільської ради було прийняте рішення № 409 від 19.04.2022 року Про відмову у наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану від 24.03.2022 р. № 2145-ІХ, набув чинності 07 квітня 2022 року, передбачено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації з землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Тобто, якщо раніше громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки зверталися з відповідним клопотанням до органу місцевого самоврядування і рішенням сесії надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то на час дії воєнного стану заборонено надавати такі дозволи.

Відповідно, також заборонено передавати безоплатно у приватну власність вже сформовані земельні ділянки (з присвоєним кадастровим номером), тобто рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по таким ділянкам приймалося ще до введення воєнного стану.

17.12.2021 року від гр. ОСОБА_1 надійшло клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням № 363 15 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради від 14 січня 2022 року було надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Кацмазівського старостинського округу Станіславчицької сільської ради, орієнтовною площею - 0,2857 га.

Кожен громадянин України, який зацікавлений в одержані безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної владності, обмежений двома критеріями - це вид використання (ч. 6 ст. 118 ЗК України) та граничний розмір (ст. 121 ЗК України). При цьому ч. 4 ст. 116 ЗК України передбачає, що передання земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання. Іншими словами, громадянин може використати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки певного виду використання лише один раз у межах норм безоплатної приватизації. Після реалізації такого права можливість повторного отримання земельної ділянки однакового виду використання, хоч і в межах безоплатної приватизації, втрачається.

За таких обставин представник відповідача вважає позов безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.

Представником позивача надано відповідь на відзив, відповідно до якої з доводами відзиву не погоджується та просить задовольнити позовні вимоги. Окремо зазначає, що посилання відповідача на прийняття сільською радою 15.06.2021 на 7 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області рішення Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для створення громадських пасовищ за № 172 щодо резервування земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, для створення громадських пасовищ є неприйнятними, оскільки прийняття відповідного рішення є однією з початкових стадій формування земельної ділянки, а його прийняття не означає позитивного вирішення питання по суті, а тим більше, що відповідне рішення прийнято після звернення позивача з відповідною заявою від 10.06.2021 року.

Посилання відповідача на положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану № 2145-ІХ від 24.03,2022 року є безпідставним, оскільки оскаржуване позивачем рішення 17 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 19.04.2022 року № 409 Про відмову у надані гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства не містить жодного посилання на вищезазначений закон, а, відповідно, при його прийнятті відповідач не керувався вимогами зазначеного Закону і не може нині посилатися на його положення висловлюючи заперечення щодо позовних вимог ОСОБА_1 .

Також представник позивача зазначає про безпідставність посилань відповідача на рішення 15 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради Вінницької області № 363 від 14 січня 2022 року, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, що відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2857 га., оскільки, на думку представника позивача, надання такого дозволу не є використанням свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки певного виду.

З`ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

10.06.2021 позивач звернувся до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кацмазівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Так, відповідно до Постанови Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 "Про утворення та ліквідацію районів", с. Кацмазів увійшло у склад Станіславчицької селищної територіальної громади.

Разом з тим, листом від 15.07.2021 № 02.20-521 відповідач відмовив позивачу у наданні такого дозволу, у зв`язку тим, що рішенням 7 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради № 172 від 15.06.2021 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища жителям с. Кацмазів, в тому числі на бажану позивачем земельну ділянку.

Наведені вище обставини зумовили звернення позивача до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року у справі № 120/11991/21-а адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Станіславчицької сільської ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 10.06.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кацмазівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Зобов`язано Станіславчицьку сільську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.06.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Станіславчицької (колишньої Кацмазівської) сільської ради Жмеринського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду.

Вищезазначене рішення суду набуло законної сили 21.01.2022 року.

18.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про виконання рішення суду та надав виконавчий лист.

Листом № 02.20/182 від 15.03.2022 року відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з введенням воєнного стану на території всієї України чергове засідання сесії було перенесено на невизначений час.

За результатами повторного розгляду клопотання позивача від 10.06.2021 на виконання рішення суду, відповідачем прийнято рішення 17 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області № 409 від 19.04.2022 року Про відмову у надані гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Рішення відповідача мотивовано тим, що згідно з доданими графічними матеріалами бажана земельна ділянка рішенням 7 сесії 8 скликання №172 від 15.06.2021 року Станіславчицької сільської ради включена до переліку земельних ділянок щодо створення громадських пасовищ.

Отже, відповідач рішенням 17 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області № 409 від 19.04.2022 року відмовив позивачу у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вважає, що відповідач прийняв протиправне рішення, оскільки мотиви відмови не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно достатті 14 Конституції Україниземля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема, на землі для ведення особистого селянського господарства (код 01.03), землі загального користування (землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об`єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування) (код 18.00).

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства з земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно з ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками з земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач вирішив скористатися своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та з цією метою звернувся до Станіславчицької сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за межами населеного пункту с. Кацмазів на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, у частині сьомій статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки уповноваженого органу в разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

З оскаржуваного рішення встановлено, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок щодо створення громадських пасовищ.

В той же час, згідно з ч. 1, 3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель" власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Таким чином, на окремих землях сільськогосподарського призначення можливе встановлення обмеження певних видів діяльності, в тому числі розорювання сіножатей, пасовищ.

Разом з тим суд враховує, що згідно з ч. 4, 5 ст. 111 ЗК України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Ухвалою суду від 07.12.2022 року витребувано у Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області відомості з Державного земельного кадастру щодо реєстрації, як об`єкта цивільних прав, земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, розташованої за межами населеного пункту с. Кацмазів на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, яку бажає отримати у власність позивач, для ведення особистого селянського господарства, та інформацію про зареєстроване право власності або користування щодо спірної земельної ділянки.

На виконання вимог ухвали суду представником відповідача надано договір від 21.02.2022 року № 324/02-02/22жм про виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, укладений між Станіславчицькою сільською радою (Замовник) та Центральною регіональною філією ДП «УкрДАГП» (Виконавець).

Згідно з п. 1.1 вказаного Договору виконавець зобов`язується виконати з дотриманням вимог діючого законодавства та технічних вимог проектно-вишукувальні роботи з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених Договором. Місцезнаходження ділянки: за межами с. Кацмазів Жмеринського району. Кількість земельних ділянок 2 (дві). Орієнтовна площа 37,7 га.

Отже, з змісту вказаного Договору неможливо встановити, що він укладений замовником на виконання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під громадські пасовища на території с. Кацмазів Жмеринського району та, що вказані земельні ділянки ( в кількості 2 шт. ), є предметом клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га на території Станіславчицької (колишньої Кацмазівської сільської ради Жмеринського району).

Більше того, відповідачем не надано відомостей з Державного земельного кадастру щодо реєстрації, як об`єкта цивільних прав, земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, розташованої за межами населеного пункту с. Кацмазів на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, яку бажає отримати у власність позивач, для ведення особистого селянського господарства, та інформацію про зареєстроване право власності або користування щодо спірної земельної ділянки.

Отже, станом на момент первинного звернення позивача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га на території Станіславчицької (колишньої Кацмазівської сільської ради Жмеринського району), а також під час розгляду заяви позивача на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/11991/21-а спірна земельна ділянка не була сформована та зареєстрована як об`єкт цивільних прав, не перебувала у власності або користуванні інших осіб.

Таким чином, під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів на підтвердження факту наявності певних обмежень у використанні бажаної для позивача земельної ділянки, зокрема заборони розорювання пасовища.

Крім того, згідно з листом Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство "Центральна регіональна філія ДП "УкрДАГП" № 3 від 16.01.2023 року, наданого на адвокатський запит представник позивача, Центральна регіональна філія ДП "УкрДАГП" повідомила, що впродовж першого кварталу 2022 року зі Станіславчицькою сільською радою Жмеринського району Вінницької області договори виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не укладались.

16 та 17 лютого 2022 року були підготовлені проекти 5 договорів з Станіславчицькою сільською радою Жмеринського району Вінницької області та підписані зі сторони Центральної регіональної філія ДП "УкрДАГП". Проекти договорів були передані до Станіславчицької сільської ради, однак підписані договори зі сторони останньої до Центральної регіональної філія ДП "УкрДАГП" не надходили, а відповідно жодні роботи Центральною регіональною філією ДП "УкрДАГП" для Станіславчицької сільської ради не виконувались.

Крім того, згідно з ч. 2ст. 34 ЗК Україниоргани виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Отже, відповідач наділений повноваженнями зі створення на землях комунальної власності Станіславчицької територіальної громади громадських пасовищ. Водночас такі земельні ділянки набувають статусу земель загального користування населених пунктів та не можуть передаватися у приватну власність (ч. 4ст. 83 ЗК України).

Проте, на думку суду, рішення Станіславчицької сільської ради № 172 від 15.06.2021 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ" є лише одним з етапів у процедурі оформлення громадського пасовища та не свідчить про створення громадського пасовища на тій земельній ділянці, щодо якої позивачем було подано клопотання, так само як і не змінює цільового призначення таких земель.

При цьому, суд зауважує, що вказане рішення прийнято після звернення позивача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Суд також звертає увагу, що відповідачем не надано даних Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки (станом на момент звернення позивача з клопотанням, а також розгляду заяви позивача на виконання рішення суду), яку бажає отримати у власність позивач, стосовно її формування, як об`єкта цивільних прав. Відповідно, інформація про зареєстроване право власності або користування щодо спірної земельної ділянки станом на день прийняття рішення судом відсутня.

Аналогічні висновки містяться в постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 року у справі № 120/19615/21-а та від 17.10.2022 року у справі №560/2765/22.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення 17 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області № 409 від 19.04.2022 року Про відмову у надані гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В той же час, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, керуючись принципом верховенства права та з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд доходить висновку про зобов`язання Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області прийняти рішення, яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Станіславчицької (колишньої Кацмазівської) сільської ради Жмеринського району Вінницької області за межами населеного пункту.

Стосовно посилань представника відповідача на положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану № 2145-ІХ від 24.03.2022 року, то суд їх до уваги не приймає, оскільки оскаржуване позивачем рішення 17 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 19.04.2022 року № 409 Про відмову у наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства не містить жодного посилання на вищезазначений закон, та, відповідно, при його прийнятті відповідач не керувався вимогами зазначеного Закону і не може посилатися на його положення в обґрунтування законності прийнятого рішення.

Також суд зазначає про безпідставність посилань відповідача на рішення 15 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради Вінницької області № 363, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, що відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2857 га, оскільки надання такого дозволу не є використанням права особи на безоплатну приватизацію земельної ділянки певного виду.

В той же час, представником відповідача не надано доказів розроблення позивачем відповідного проекту землеустрою, його затвердження та набуття позивачем права власності на відповідну земельну ділянку, внесення відомостей до Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з вищенаведених мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що ж до встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Таким чином, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн., суд зважає на наступне.

Відповідно до частин 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, представником позивача надано Договір про надання правової допомоги від 27.06.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН 000439, квитанцію до прибуткового касового ордера від 20.09.2021 про сплату 7000,00 грн., ордер серії АВ № 1038981.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Однак, розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд вважає завищеним, з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи, витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг. Відтак, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 3500 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн. та судового збору в сумі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 17 сесії 8 скликання Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області № 409 від 19.04.2022 року Про відмову у надані гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Станіславчицьку сільську раду Жмеринського району Вінницької області прийняти рішення, яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Станіславчицької (колишньої Кацмазівської) сільської ради Жмеринського району Вінницької області за межами населеного пункту.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн. (три тисячі п"ятсот гривень 00 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Станіславчицька сільська рада Жмеринського району Вінницької області (вул. Центральна, буд. 4, с. Станіславчик, Жмеринський район, Вінницька область, 23160, код ЄДРПОУ 04330450).

СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна