Рішення № 132516937, 10.12.2025, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/24157/25

Провадження № 2/686/7780/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2025 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Гайдуку А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначено, що 14.05.2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 159246.

Відповідно до індивідуальної частини договору № 159246 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 3500 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 159246 від 14.05.2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3500 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 15530,00 грн., а саме : сума основного боргу 3500,00 грн.; сума боргу за процентами - 1890,00 грн.; сума боргу за пенею і штрафами 10140,00 грн..

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (після зміни найменування ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 159246 від 14.05.2018 року.

За період з 23.02.2019 по 23.02.2022 року позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1398,98 грн. та інфляційні втрати у сумі 3395,86 грн.

Таким чином, посилаючись на норми чинного законодавства просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ38750239) заборгованість за кредитним договором №159246 від 14.05.2018 року у загальному розмірі 20324,84 грн., сплачену суму судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 29.08.2025 року відкрито провадження та справу призначено у спрощеному позовному провадженні до судового розгляду.

30.09.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечуються позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у змісті позовної заяви просив розглядати справу без участі представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позов представник відповідача просив розглядати справу без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом об`єктивно встановлено, що 14.05.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», укладено в електронній формі Договір № 159246 про надання фінансового кредиту.

Згідно умов вказаного договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати відповідачці кредит у розмірі 3500,00 грн., а остання у свою чергуповернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п.1.1 кредитного договору).

Умовами кредитного договору визначено, що строк кредиту становить 30 днів (п. 1.4), який може бути продовжений у порядку та на умовах визначених п.1.6 договору; процентна ставка0,9 % на день (п.1.2.1).

Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачемелектронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

ТОВ «Авентус України» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконано та надано їй кредит в сумі 3500 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки, що підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 15.07.2025 року.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.

12.04.2018 року укладено додаткову угоду № 11 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 12 від 30.01.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 159246 від 14.05.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (після зміни найменування ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 15530,00 грн., а саме: сума основного боргу 3500,00 грн.; сума боргу за процентами - 1890,00 грн.; сума боргу за пенею і штрафами 10140,00 грн.

Також, позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 року було нараховано 3% річних у розмірі 1398,98 грн. та інфляційні втрати у сумі 3395,86 грн.

Статтею 11 ЦК Українивстановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу пункту 6 частини першої статті 3Закону Українивід 3вересня 2015року№675-VIII«Про електроннукомерцію» (далі Закон №675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікаторомдані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини першої статті 638ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 14.05.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» перерахувало на картковий рахунок останньої кредитні кошти, а та зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за їх користування в порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування відповідачка не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.

У подальшому ТОВ «Він Фінанс» за договором відступлення права вимоги набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним договором про надання фінансового кредиту.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що відповідачка не виконала обов`язки за договором кредиту, а тому з неї на користь ТОВ «Він Фінанс» слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3500 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 1890 грн.

Щодо стягнення заборгованості по штрафам, пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Однією з основних засад цивільного законодавства, визначених устатті 3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

За змістом статті 627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Преамбулою Закону №1023-ХІІ встановлено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Умовами кредитного договору може бути встановлена плата позичальника за користування кредитними коштами (проценти), її розмірі порядок внесення боржником. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору, відповідно до яких фінансовим установам забороняється встановлювати для споживачів непропорційно великі суми компенсації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 виснував, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

ТОВ «Він Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 нараховану неустойку за неналежне виконання умов кредитного договору у загальному розмірі 10140,00 гривень, що вдвічі перевищує заборгованість за кредитом.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1398,98 гривень та інфляційні втрати у сумі 3395,86 гривень за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Разом з цим суд зазначає, що при обчисленні 3% річних та інфляційних втрат до суми заборгованості, з якої обчислювалися 3% річних та інфляційне нарахування позивачем безпідставно були вкладені суми нарахованої неустойки за кредитними договором у розмірі 15530,00 гривень. Таким чином розмір 3% річних за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року (заявлений позивачем період до стягнення) буде становити 485,99 грн. із розрахунку: 5390,00 грн. (заборгованість за кредитом (тіло кредиту та відсотки) *( 3% /100)* 1097 днів / 365 днів.

Розмір інфляційних втрат за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року (заявлений позивачем період до стягнення) буде становити 1178,60 грн. із розрахунку: 5390,00 грн. * 1,21866444 5390,00 грн.

Сукупний розмір неустойки, 3% річних та інфляційних втрат буде становити 11804,59 грн. що вдвічі перевищуватиме загальний розмір заборгованості за кредитом.

Відтак суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір боргу не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а тому розмір стягуваних з ОСОБА_1 неустойки, 3% річних та інфляційних втрат слід зменшити до 2000,00 гривень.

Таким чином, поданий ТОВ «Він Фінанс» позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором кредиту №159246 від 14.05.2018 року у загальній сумі 7390,00 гривень., з яких 3500 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1890 грн. заборгованість за процентами; 2000 грн. заборгованість за неустойкою, 3% річних та інфляційними втратами.

Щодо стягнення судових витрат.

Приписами частин 1 та 3ст.133 ЦПК Українивизначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.ст.15,137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ч.ч. 5-6 ст.137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів частин 1 та 2ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі договору про надання правової допомоги від 22 березня 2024 року №33 та додаткової угоди до цього договору Адвокатське бюро «Анастасії Міньковської» надавало ТОВ «Він Фінанс» професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Із детального опису робіт (наданих послуг) та акту про підтвердження факту надання правничої допомоги від 21.08.2025 слідує, що ТОВ «Він Фінанс» отримало юридичні послуги у виді складання та подання позовної заяви на суму 5000 грн.

Таким чином, відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, що становить 36,36% (7390:20324,84х100) від розміру задоволених судом позовних вимог, а саме: судовий збір в сумі 880,77 грн. (7390х2422,40:20324,84) та витрати на професійну правничу допомогу1818 грн. (5000:100х36,36).

Керуючись ст. ст. 2, 12,13,76, 81, 141, 247, 258,259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.207,526,546,626,628,634,638,1048,1050,1054,1055 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за кредитним договором №159246 від 14.05.2018 року у загальному розмірі 7390,00 грн., судовий збір у розмірі 880,77 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1818,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в загальному порядку протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10.12.2025 року.

Суддя Сергій Стефанишин