Рішення № 132507798, 10.12.2025, Оржицький районний суд Полтавської області

362/6897/25

2/543/684/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2025 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., за участю секретаря судового засідання Щерби А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - Олійник К.О., за допомогою підсистеми «Електронний Суд», звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 17.01.2023 року між сторонами за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua) був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1142-2309. Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А1455, для підписання даного кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн, строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка 2,50% в день; стандартна % ставка 3,00% в день.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором станом на 25.08.2025 утворилась заборгованість у розмірі 50902 грн 02 коп., що складається з 5932,50 грн - простроченої заборгованості за кредитом, 44969,52 грн - простроченої заборгованості за нарахованими процентами.

Разом з тим кредитодавцем було прийнято рішення можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у сумі 24112,30 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 26789,72 грн.

Кредитодавець просить суд стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 5932,50 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами 20857,22 гривень, що разом становить 26789,72 грн.

Посилаючись на вищевикладені обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1142-2309 від 17.01.2023 в розмірі 26789,72 грн та судові витрати - судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою від 13.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 14 год. 30 хв. 10.12.2025 у приміщенні суду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також надав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що вказаний позов є незаконним та необґрунтованим, що є підставою для відмови в його задоволенні. В обґрунтування покликається на таке. З наданих позивачем документів вбачається, що доказів того чи видані за цим кредитним договором кошти, матеріали справи не містять. В матеріалах справи відсутній меморіальний ордер про перерахування коштів. Так, Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 11.07.2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободу договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов, та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону № 1023-ХІІ, щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності і уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. принципу справедливості розгляду справи судом. Отже, доводи позивача, щодо розміру нарахованих сум заборгованості не підтверджені жодними належними документами, хоча навіть операції в електронному виді можуть та мають бути підтверджені певними доказами, а правових підстав приймати бездоказово позицію позивача як апріорі істину, тільки тому, що позивачем є фінансова установа, законом не встановлено. Так, правилами ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частини 5 цієї статті доказі подаються сторонами та іншими учасниками справи. Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредитних коштів, позивач не надав жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. За таких умов позивачем не було доведено факту видачі відповідачу коштів у заявленому позивачем розмірі, тому відсутні підстави їх стягнення. До того ж сам розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості. Згідно Закону України Про споживче кредитування - максимальна сукупна сума штрафів і пені за порушення споживачем виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розмір подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Тому, просить врахувати суд, що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять. Таким чином, не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів. Також нараховані суми штрафів та пені не відповідає діючому законодавству. За правилами ч.8 ст.11 Закону України Про електронну комерцію у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Ст. 12 Закону України Про електронну комерцію визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Як убачається із матеріалів справи у пункті 12 кредитного договору Реквізити та підписи сторін електронний підпис відповідача накладено одноразовим ідентифікатором номер А1455. Однак, у відповідності до основних кроків оформлення кредитної угоди за допомогою веб-сайту (CREDITKASA.COM.UA) клієнт створює заявку на отримання кредиту, отримує дзвінок від співробітника позивача проходить перевірку та надає сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID (шляхом електронної автентифікації громадян за допомогою їхніх даних в банку, де вони обслуговуються). Позивачем не вказано, яким чином відбувалась верифікація відповідача. Суду не надано ні сканкопій документів (паспорту та ідентифікаційного коду), які перевіряв позивач під час укладення договору, ні даних банку де обслуговується відповідач. Відсутні у матеріалах справи і докази того, що картковий рахунок на який було перераховано кредитні кошти належить відповідачу. Тому на підставі наявності лише кредитного договору, без надання вище вказаних документів неможливо зробити беззаперечний висновок про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у тому розмірі, який просить стягнути позивач. Самого лише розрахунку-заборгованості по кредитному договору, копії довідки про перерахування суми кредиту та копії листа-довідки про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи для задоволення позовних вимог недостатньо. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів того, що відповідачем порушено умови кредитного договору та існування заборгованості перед позивачем на суму 26789,72 грн. У зв`язку з вищенаведеним, просить суд у задоволенні позовних вимог позивача ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНСдо ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 17.01.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1142-2309, який підписано останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1455, на суму 7000,00 грн, строком 300 днів зі сплатою відсотків, реальна річна процентна ставка на дату укладання договору складає 1130965,00% (а.с.18-29).

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Судом встановлено, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору.

Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

Так, для оформлення кредитної угоди за допомогою Веб-сайту слід вчинити такі дії: клієнт створює заявку на отримання кредиту; отримує дзвінок від співробітника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», проходить перевірку та надає сканкопії документів або верифікується за допомогою технології BankID; отримує рішення Кредитора щодо можливості надання кредиту; при позитивному рішенні щодо надання кредиту Клієнт отримує доступ до особистого кабінету, в якому отримує гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладання договору; клієнт самостійно вносить номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит; після прийняття клієнтом оферти, йому на телефонний номер, який він зазначив при реєстрації, надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору; клієнт в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитора, підписує Кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора; після підписання Кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система Кредитора в автоматичному режимі направляє екземпляр Кредитного договору, Правила та інші супутні документи на е-mail вказаний Клієнтом (також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті Клієнта).

Тільки після вказаних активних дій позичальника Інформаційно-телекомунікаційна система Кредитора, в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами вказаними Клієнтом.

З огляду на вказане, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що суду не надано ні сканкопій документів (паспорту та ідентифікаційного коду), які перевіряв позивач під час укладення договору, ні даних банку де обслуговується відповідач, та про відсутність у матеріалах справи доказів того, що картковий рахунок на який було перераховано кредитні кошти належить відповідачу, оскільки надання Клієнтом сканкопій документів є альтернативним способом його верифікації, верифікація також може бути проведена за допомогою технології BankID. При цьому відповідачем не надано доказів того, інформація про нього, як Позичальника, що є персональними даними, вказана самим відповідачем у Договорі про відкриття кредитної лінії №1142-2309 від 17.01.2023, не відповідає дійсності та не дає змоги його однозначно ідентифікувати.

Відповідно до вищенаведеного, суд дійшов висновку, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі 127/33824/19.

Відповідачу ОСОБА_1 17.01.2023 було перераховано грошові кошти на банківську картку НОМЕР_1 у розмірі 7000,00 грн, що підтверджується копією листа АТ КБ «ПриватБанк» та довідкою про перерахування суми кредиту № 1142-2309 від 17.01.2023 (а.с.50-55).

При цьому суд звертає увагу, що номер банківської карти, на яку позивачем були перераховані кошти, вказував сам відповідач при підписанні Договору про відкриття кредитної лінії №1142-2309 у Розділі 12. Реквізити сторін. (а.с.29).

Суд наголошує, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача щодо перерахування грошових коштів саме на його банківську картку, хоча саме відповідач мав можливість надати довідку щодо наявності або відсутності у нього відповідної банківської картки і надходження або не надходження на неї 17.01.2023 кредитних коштів в розмірі 7000 грн.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець надав Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 7000,00 грн, строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка 2,5% в день; стандартна % ставка 3,0% в день.

Всі умови користування кредитними коштами викладені безпосередньо в тексті Договору.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти, Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Згідно наданого позивачем Розрахунку заборгованості за договором 1142-2309 від 17.01.2023 року, станом на 25.08.2025 загальна заборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 50902,02 грн, у тому числі основний борг 5942,50 грн, залишок відсотків 44969,52 грн (а.с.56-65). З вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем частково погашалася заборгованість перед відповідачем. Так, 30.01.2023 відповідачем проведено оплату на суму 3500,00 грн, 13.02.2023 року на суму 2100,00 грн, 28.02.2023 на суму 1700,00 грн, 02.03.2023 на суму 910,00 грн (а.с.56). Вказані кошти зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за відсотками та частково на погашення основного боргу.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що сплачуючи кредит, Відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

Доказів того, що вказані платежі ним особисто не здійснювалися, чи здійснювалися без його згоди іншою особою, відповідачем суду не надано.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що нараховані суми штрафів та пені не відповідає діючому законодавству, оскільки із Розрахунку заборгованості за договором 1142-2309 від 17.01.2023 року не вбачається нарахування позивачем будь яких штрафних санкцій. Також позивачем не заявлялася позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу чи пені.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Суд констатує, що відповідачем зі своєї сторони та у встановленому цивільним процесуальним законом порядку (статті 81, 83 ЦПК України) не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним кредитних зобов`язань або спростовували суму заборгованості перед позивачем або позовні вимоги взагалі. Також відповідач не скористався своїм правом на надання власного розрахунку заборгованості по процентах, для спростування суми пред`явленої позивачем до стягнення, чи заперечень щодо того, що розрахунок заборгованості по процентах, проведений позивачем у відповідності до умов кредитного договору та в межах строку його дії.

Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у сумі 24112,30 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 26789,72 грн.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальної суми заборгованості за кредитним договором № 1142-2309 від 17.01.2023 в розмірі 26789 гривень 72 копійок, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 5932,50 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 20857,22 грн, є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованість за кредитним договором № 1142-2309 від 17.01.2023 в розмірі 26789 гривень 72 копійок, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 5932,50 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 20857,22 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», адреса: 01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

- відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 10.12.2025 року.

Суддя Попадюк С.С.